Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Функціональні основи проектування будівель і споруд

Громадські будинки й комплекси – це об’єктне середовище, де протікають один й більше взаємно зв'язаних процесів суспільної діяльності людей. Головним фактором і основою об'ємно-планувального рішення таких будинків і споруд є функціональне призначення, тобто та громадська діяльність людини, заради якої будується будинок.

Для кожного виду громадських будинків характерні свої функціонально-технологічні процеси. Ці процеси розділяються на загальні й специфічні. До загальних процесів відносять різну суспільну або трудову діяльність людей, різноманітні види громадського обслуговування. Ці процеси вимагають забезпечення необхідного для них простору, організації руху людських потоків, зорового сприйняття і видимості, створення світлового й інсоляційного режимів, сприятливого повітряного середовища. Специфічні процеси властиві тільки одному певному роду діяльності людей, наприклад, лікувально-оздоровчої, навчально-виховної й т.п.

У кожному громадському будинку є головний функціонально-технологічний і другорядні процеси. Наприклад, у школах головний процес - навчальні заняття, а другорядні - громадське харчування й адміністративно-господарська діяльність. У деяких будинках можуть сполучатися кілька головних процесів. Наприклад, у їдалень, кафе, ресторанах протікають два головних процеси: процес готування їжі й процес харчування людей. Перший з них має виробничий характер, другий пов'язаний з обслуговуванням відвідувачів.

Один із принципів функціональної організації внутрішнього простору громадського будинку полягає у виявленні взаємозв'язків між окремими приміщеннями (або їх групами) при збереженні їх чіткого розмежування. Такий принцип здійснюється за допомогою так званого угруповання приміщень.

Угруповання внутрішніх просторів впливає на композиційне рішення громадського будинку. Коли ядро композиції розташовується по осі симетрії, а другорядні приміщення групуються довкола нього, формується симетрична схема. Коли ядро композиції розташовується не по осі симетрії, а супідрядні елементи вільно групуються стосовно нього, створюється асиметрична схема композиції.

Будь-який функціональний процес може мати кілька раціональних схем організації внутрішнього простору або об'ємно-планувальних схем. Можливі сполучення просторів можна звести до 7 схем: осередкової, коридорної, анфіладної, зальної, центричної, павільйонної й змішаної або комбінованої.

Осередкова схема складається із частин, в яких функціональні процеси проходять у невеликих рівнозначних просторових осередках (шкільні, лікувальні будинки), які можуть мати загальну комунікацію, що зв'язує їх із зовнішнім середовищем.

Коридорна схема складається з порівняно невеликих осередків, зв'язаних загальною горизонтальною комунікацією - коридором. Осередки при цьому розташовуються з 1 або 2 сторін коридору (адміністративні будинки, лікарні).

Анфіладна схема являє собою ряд приміщень, розташованих один за одним і об'єднаних між собою наскрізним проходом (музеї, виставки).

Зальна схема заснована на створенні єдиного простору для функцій, що вимагають великих нерозчленованих площ і вміщують більші маси людей (криті ринки, спортивні будинки, виставкові павільйони).

Центрична схема складається з великого зального приміщення, навколо якого групуються дрібні приміщення (видовищні будинки).

Павільйонна схема побудована на розподілі приміщень або їх груп в окремих обсягах-павільйонах, зв'язаних між собою єдиним композиційним рішенням (генеральним планом), наприклад, павільйонний ринок.

Змішані або комбіновані схеми створюються шляхом сполучення й спільного використання існуючих схем (клуби, Будинки культури й ін.).

Названі вище схеми угруповання просторів усередині будинків є основою при формуванні різних композиційних схем громадських будинків: компактної, протяжної або розчленованої. Компактна композиційна схема включає зальну, центричну й комбіновану схеми угруповань приміщень. Протяжна (лінійна) схема композиції заснована на коридорному й анфіладному угрупованні приміщень. Розчленована композиційна схема формується за принципом павільйонної системи.

Функціональне зонування громадських будинків.

При проектуванні великих громадських будинків доцільно проводити функціональне зонування, тобто розбивку на зони однорідних груп приміщень, виходячи зі спільності їх функціонального призначення й внутрішніх взаємозв'язків. Функціональне зонування вносить в архітектурно-планувальне рішення певну чіткість.

Розрізняють два види функціонального зонування: горизонтальне й вертикальне. У першому випадку всі внутрішні простори розташовуються, як правило, у горизонтальній площині й поєднуються в основному горизонтальними комунікаціями: коридорами або галереями. У другому - внутрішні простори розташовуються за рівнями і зв'язуються між собою, як правило, вертикальними комунікаціями: сходами, ліфтами, ескалаторами.