Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Функції дієприкметника



Дієприкметник у латинській мові виконує дві функції: 1) атрибу-тивну (participium coniunctum (attributīvum)); 2) предикативну (participium prae-dicatīvum).

У дієприкметникових зворотах вживаються дієприкметники тепе-рішнього і минулого часу: participium praesentis actīvi вказує на од-ночасну дію із дією присудка, participium perfecti passīvi – на попе-редню.

Дієприкметникові звороти можуть бути узгодженими та незалежними. Незалежний дієприкметниковий зворот виступає в орудному відмінку і називається аblatīvus absolūtus.Узгоджені дієприкметникові звороти (participium coniunctumтаparticipium praedicatīvum)виступають у будь-якому відмінку, узгоджуються з підметом чи додатком у роді, числі та виконують дві функції: 1) розгорнутого означення; 2) розгорнутої обставини.

Рarticipium coniunctum (attributīvum)

Рarticipium coniunctum –дієприкметник або дієприкметниковий зворот, що виконує функцію простого чи розгорнутого означення і перекладається підрядними означальними реченнями або дієприкметниковими зворотами:

1. Puer, librum legens, frater est mei amīci. – Хлопець, що читає книгу, є братом мого друга.

2. Puella, interrogāta a magistro, mea soror est. – Дівчина, яку за-питав учитель, моя сестра.

Рarticipium praedicatīvum

Рarticipium praedicatīvum –дієприкметник або дієприкмет-никовий зворот, що виконує функцію простої чи розгорнутої обстави-ни часу, причини, допусту, умови, способу дії і перекладається під-рядними обставинними реченнями часу, причини, допусту, умови, способу дії або дієприкметниковими зворотами:

1. Ad Caesărem, bellum in Gallia gerentem, legāti multārum civitā-tum veniēbant. – До Цезаря, що вів війну у Галлії, прибували посли ба-гатьох общин.

2. Progressus septem milia passuum, imperātor castra posuit. – Полководець, пройшовши сім тисяч миль, розбив військовий табір.

Рarticipium coniunctum (attributīvum)тарarticipium praedicatī-vumза формою не відрізняються. Однак, у реченні виконують різні функції:рarticipium coniunctum (attributīvum) – функцію означен-ня, рarticipium praedicatīvum– обставини.

 

Орудний незалежний (самостійний)

Ablatīvus absolūtus

Ablatīvus absolūtus (орудний незалежний або самостійний) – це незалежний виокремлений дієприкметниковий зворот, який виконує у реченні функцію розгорнутої обставини часу, причини, допусту, умови, способу дії.

Він складається з двох частин, узгоджених між собою в орудному відмінку: іменника (субстантивованого прикметника чи займенника), який виконує функцію логічного підмета звороту, та дієприкметника, що є логічним присудком звороту. Зворот називається незалежним (absolūtus) тому, що іменник, з яким узгоджується дієприкметник, не залежить від жодного члена речення. У звороті вживаються два види дієприкметників: participium praesentis actīvi (дієприкметник теперішнього часу активного стану) для вираження одночасної дії з дією дієслова-присудка та participium perfecti passīvi(дієприкметник минулого часу доконаного виду пасивного стану) – для попередньої дії.

1.Рarticipium praesentis actīvi:

Romŭlo regnante bellum cum Sabīnis fuit. – Коли царював Ромул, була війна із сабінянами (За царювання Ромула була війна із сабінянами).

2. Рarticipium perfecti passīvi:

Imperātor hostĭbus victis in castra properāvit. – Коли вороги були переможені, полководець поспішив до військового табору (Після перемоги над ворогами полководець поспішив до військового табору. – Перемігши ворогів, полководець поспішив до військового табору).

 

Зворот аblatīvus absolūtusможе вживатися без дієприкметника. В такому випадку до його складу входять:

1) два іменники: Cicerōne consŭle, coniuratio Сatilīnae reperta est. – За консульства Цицерона була розкрита змова Катіліни;

2) іменник та прикметник: Caesăre vivo Romāni multas victorias paravērunt. – За життя Цезаря римляни здобули багато перемог;

3) займенник та іменник (прикметник): Te auctōre hoc fecĭ-mus. – Ми зробили це під твоїм керівництвом;

4) тільки іменник або субстантивований дієприкметник: Auspicāto tribūni creāti sunt. – Після ворожби з лету птахів вибрали трибунів.

Перше слово виконує роль логічного підмета, друге – виступає іменною частиною логічного присудка звороту. Дієслівна частина складеного присудка відсутня, оскільки, дієслово “sum, fui, esse” не утворює дієприкметників, що входять до складу звороту.

Ablatīvus absolūtusперекладається:

1) підрядними обставинними реченнями (часу, причини, допус-ту, умови, способу дії);

2) віддієслівним іменником із прийменником;

3) дієприслівниковим зворотом, коли до складу звороту входить рarticipium perfecti passīvi та граматичний підмет в основній частині речення і логічний підмет у звороті один і той.

1. Bello Helvetiōrum confecto, totīus Galliae legāti ad Caesărem con-venērunt. – Після того, коли війна з гельветами закінчилась, посли всієї Ґаллії зійшлися до Цезаря (перекладається підрядним реченням часу);

2. Galli, nec portis urbis clausis, nec stationĭbus pro muris et portis disposĭtis, in urbem intraverunt. – Так як ворота міста не були зачинені і не були розміщені вартові перед стінами і воротами, ґалли увійшли в місто (перекладається підрядним реченням причини) ;

3. Omnĭbus rebus amissis, vir sapiens non desperāvit. – Хоч все майно було втрачене, розумна людина не зневірилась (перекладається підрядним допустовим реченням);

4. Te adiuvante opus celerĭter finiam. – Якщо ти допомагатимеш, я швидко закінчу роботу (перекладається підрядним умовним речен-ням).

Відкладні дієслова (Verba deponentia)

Відкладними називаються дієслова, які мають пасивну форму, а значення активне. Відкладні дієслова мають три основні форми: 1) praesens,2)perfectum, 3) infinitīvus praesentis:

I. moror, morātus sum, ārі – зволікати;

II. vereor, verĭtus sum, ēri – боятися;

III. sequor, secūtus sum, sequi – переслідувати;

IV. orior, ortus sum, īri – виникати.

 

Відкладні дієслова мають деякі форми активного стану: рarticipium praesentis, рarticipium futūri та ін.

Відкладні дієслова відмінюються як звичайні, але у пасивному стані.

 

Напіввідкладні дієслова (Verba semideponentia)

Напіввідкладними називаються дієслова, які часи системи інфекта утворюють в активному стані, а часи системи перфекта – у пасивному, або навпаки:

gaudeo, gavīsus sum, ēre – радіти;

soleo, solĭtus sum, ēre – мати звичку;

confīdo, confīsus sum, ĕre – довіряти;

revertor, reverti, reverti – повертатись.