Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Чи має право власник або уповноважений ним орган оскаржити постанову державного інспектора? Як вирішити цей спір?



Петренко передав Піщуку у тимчасове безоплатне користування електродриль для виконання робіт по облаштуванню квартири. Строк користування визначений не був. Через кілька днів Петренко звернувся до Піщука з вимогою негайно повернути електродриль, оскільки він йому був потрібен.

Коли Піщуку необхідно повернути електродриль?

При вирішені даної задачі слід керуватися ЦК України .

Відповідно до ст.. 821 ЦК України Якщо сторони не встановили строку користуванню річчю він визначається відповідно до мети користування нею. Відповідно до умов договору Піщук та Петренко не встановили строк користування електродрилю.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.834 ЦК України Позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі, якщо:

1) у зв’язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому.

З вище сказаного можна зробити висновок що це є договір позички.

Відповідно до п.3 ст. 834 ЦК України Особа, яка стала власником речі, переданої у користування, має право вимагати розірвання договору, який укладено без визначення строку. Про розірвання договору користувач має бути повідомлений заздалегідь, у строк, що відповідає меті позички.

Отже, Петренко має повідомити Піщука заздалегідь, у строк що відповідає меті позички, а Піщук у свою чергу повернути електродриль Петренку.

3. Роботодавець і профспілкова організація підготували клопотання до закладу хорони здоров’я з метою з’ясувати інформацію про стан здоров’я працівниці гр. Л., зокрема про її діагноз. Заявники невдовзі отримали відповідь від головного лікаря закладу охорони здоров’я, у якій містилась відмова в наданні відомостей, про які йшлося у зверненні. Головний лікар зазначив, що інформація, яку витребовує роботодавець і профспілковий орган, становить медичну таємницю, а відтак, є конфіденційною і розголошенню не підлягає.

При вирішені даної задачі слід керуватися ЦК України та Основами законодавства України про охорону здоровя.

Право на лікарську таємницю маю всі громадяни України.

Відповідно до пп 1-2 ст.. 286 ЦК України

1. Фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.

2. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.

Відповідно до ч.1 ст.39-1 Основами законодавства України про охорону здоров’я «Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи або
навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта», дії головного лікаря про ненадання інформації про стан здоров’я профспілковій організації є правомірні.

3. Державний інспектор з охорони праці, беручи участь у комісії по прийняттю в експлуатацію нового цеху, заборонив його пуск до усунення недоліків з охорони праці. Директор підприємства, посилаючись на думку решти членів комісії, пустив цех в експлуатацію. Інспектор за ці дії наклав на директора штраф і попередив про передачу матеріалів у прокуратуру для порушення кримінальної справи, якщо цех не буде зупинено.

Чи має право власник або уповноважений ним орган оскаржити постанову державного інспектора? Як вирішити цей спір?

При вирішені даної задачі слід керуватися Кодексом законів про працю України.

Відповідно до пп. 2-3 ст. 156 КЗпП « 2. Ведення в експлуатацію нових і реконструйованих об’єктів виробничого та соціально – культурного призначення без дозволу органів державного нагляду за охороною праці заборонено.

3. Власник, який створив нове підприємство зобов’язаний одержати від органів державного нагляду за охороною праці дозвіл на початок його роботи».

Право на оскарження рішення державного інспектора власник підприємства має, але не мали права запускати цих без дозволу державного інспектора.

Між підприємством А і банком було укладено договір банківського рахунку. В даному договорі було передбачено, що банк має право на розкриття банківської таємниці третім особам без отримання на це згоди позивача на вимогу будь-яких третіх осіб, які можуть звернутися до установи банку з відповідним судовим рішенням за яким банк або його службові особи будуть зобов’язані надати конфіденційну інформацію про позивача та його контрагентів, які є клієнтами інших банків.

Чи має право банк, керуючись цим положенням договору, надавати інформацію про клієнтів іншого банку – контрагентів підприємства А (найменування контрагентів підприємства А з зазначенням (або без такого) коду ЄДРПОУ, номери розрахункового рахунку контрагента та МФО його банку), якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта?

При вирішені даної задачі слід керуватися ЦК України, Законом України «Про банки та банківську діяльність»

Відповідно до ст.. 1076 ЦК України «1. Банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

2. У разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди.»

 

Відповідно до ст..62 ЗУ « Про банки та банківську діяльність»: Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:

1) на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи;

2) за рішенням суду;

3) органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національному антикорупційному бюро України, Антимонопольного комітету України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

4) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику:

а) на його письмову вимогу щодо наявності банківських рахунків;

в) за рішенням суду щодо відомостей, зазначених у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, у зв’язку з проведенням перевірки їх достовірності;

5) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, на його запит щодо фінансових операцій, пов'язаних з фінансовими операціями, що стали об'єктом фінансового моніторингу (аналізу) згідно із законодавством щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також учасників зазначених операцій;

6) органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів та рішень, що підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", стосовно стану рахунків конкретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності;

7) Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку у випадках самостійного подання банком інформації про банк як емітент та адміністративних даних відповідно до законів про цінні папери та фондовий ринок;

9) іншим банкам у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Відповідно до вище викладеного, банк має право надати інформацію по вичерпаному колу осіб які вказані в ст.. 62 ЗУ « Про банки та банківську діяльність».

Степанова домовилася з Максимовим про продаж йому житлового будинку за 80 тис. грн. Для підтвердження укладення договору купівлі-продажу покупець передав Степановій 10 тис. грн. Але через кілька днів Степанова повідомила Максимова, що вона вирішила будинок не продавати. Максимов звернувся до суду з позовом про стягнення зі Степанової завдатку у подвійному розмірі, або про примусову передачу йому будинку. При цьому подав до суду письмову угоду про передачу Степановій 10 тис. грн.