Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Функції філософії права. її значення в підготовці юристів і в практичній діяльності



Функції філософії права. Філософії права властиві насамперед світоглядна і методологічна функції. Світоглядна полягає у формуванні в людини загального погляду на світ права, правову реальність, тобто на існування і розвиток права як одного зі способів людського буття або, іншими словами, у формуванні правового світогляду. Зазвичай поряд зі світоглядною функцією вирізняють і відображально-інформаційну, гуманістичну, аксіологічну, виховну функції. Проте вони виступають лише підфункціями світоглядної. Відображально-інформаційна забезпечує адекватне відображення права як специфічного об’єкта, виявлення його істотних елементів, структурних зв’язків, закономірностей. Це відображення синтезується в картині правової реальності або в «образі права». Гуманістична функція сприяє здійсненню одного з власне людських начал — особистісного, а також процесу гуманізації права, наближення його до нагальних потреб людини. Реалізується вона у конструкції «правова людина». Аксіологічна функція філософії права полягає в розробці уявлень про правові цінності — такі як свобода, рівність, справедливість, а також уявлень про правовий ідеал та інтерпретацію з позицій цього ідеалу правової дійсності, критика її структури і станів. Виховна функція філософії права реалізується в процесі формування правосвідомості та правового мислення, через вироблення власне правових установок, у тому числі такої важливої якості культурної особистості, як орієнтація на справедливість і повагу до права.

Методологічна функція філософії права знаходить своє відображення у формуванні певних моделей пізнання права, що сприяють розвитку юридичних досліджень. З цією метою філософія права розробляє методи і категорії, за допомогою яких і проводяться конкретні правові дослідження. Ця функція також поділяється на низку підфункцій: евристичну — що забезпечує приріст нових знань через участь у вирішенні фундаментальних проблем, створенні гіпотез та теорій; координаційну — яка полягає у координуванні методів у процесі дослідження права, визначенні з них домінуючого на певному етапі та у певній конкретній пізнавальній ситуації, не допускаючи його абсолютизації; інтеграційну — що полягає в інтеграції різних теорій, ідей і методів у пізнавальній парадигмі; логіко-гносеологічну — що полягає в розробці категорій та нормативних принципів, котрі дозволяють аналізувати правове мислення, виявляти його особливу логіку.

Результуючим виразом світоглядної та методологічної функцій філософії права є оформлення знання про право у вигляді способу його осмислення як змістовно-смислової конструкції, що обґрунтовує основні ідеї. Основними способами осмислення права, його пізнавальними парадигмами слугують правовий позитивізм і теорія природного права, які по-різному інтерпретують природу права — відповідно як одновимірної або багатовимірної реальності.

Значення філософії права в підготовці юристів і в практичній юридичній діяльності. Цілком очевидно, що вміння усвідомити високий гуманістичний зміст своєї діяльності, філософськи обґрунтувати свою теоретичну позицію і прийняте практичне рішення є ознакою високого професіоналізму і громадянської чесності юриста. Таке обґрунтування, особливо у сфері практичних рішень, не завжди усвідомлюється, однак воно значною мірою визначається домінуючими установками світогляду юристів, на формування якого покликана впливати філософія права. Спроби вирішувати фундаментальні теоретичні проблеми юриспруденції без філософського обґрунтування нерідко призводять до релятивізму або догматизації.

Таким чином, необхідність вивчення студентами юридичних вузів філософсько-правових знань визначається насамперед потребами їхньої майбутньої спеціальності. Вивчення філософії права сприяє фундаменталізації освіти майбутніх юристів, їхньому розвитку в якості самостійно мислячих, політично компетентних громадян. Можна приєднатися до позиції відомого британського філософа права Г. Харріса, який вважає, що існування філософії права пов’язане з важливою метою — «підготовка юриста як громадянина і громадянина як критика права» [12].

Хоча філософія права не ставить за мету вирішення конкретних проблем правознавства, а лише допомагає досліднику-юристу чіткіше усвідомити власну позицію, впорядкувати знання, по-новому подивитися на свій предмет у світлі більш широкого підходу, проте всі центральні, фундаментальні проблеми правознавства знаходять своє вирішення чи принаймні обґрунтування саме на філософському рівні. У цьому якраз і полягає одна з «загадок» такого феномену, як право, і ця обставина визначає фундаментальну роль філософії права як світоглядної та загальнометодологічної дисципліни в системі правознавства.

Водночас від курсу філософії права не слід чекати засвоєння таких істин, нехай і фундаментальних, яких можна вивчити «напам’ять». Головне його призначення — у формуванні творчого правового мислення, вмінні «проблематизувати» будь-які правові питання й знаходити на них відповіді у нестандартний спосіб. В умовах глобалізації виникає потреба робити акцент не тільки на засвоєнні конкретної інформації про існуючі норми, а й на засвоєнні головних принципів сучасного правового мислення і правової діяльності. Тому існує тенденція до універсалізації змісту філософії права, трансформації її на глобальну правову дисципліну.