Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Форми організації виховання поділяють на масові, групові (гурткові), індивідуальні.



Масові форми роботи:
- читацька конференція – важливий засіб пропаганди художньої та науково-популярної літератури серед учнів, який допомагає глибше зрозуміти зміст та поетику твору, прищеплює літературно-естетичні смаки.
- тематичні вечори, вечори запитань і відповідей присвячують різноманітним аспектам життя, науки, техніки, культури, спорту, явищ природи. На таких вечорах виступають запрошені гості, демонструють відеофільми. У їх підготовці й проведенні беруть участь самі учні;
- ранки-зустрічі, літературні вікторини. Практикують у роботі з молодшими школярами;
- зустрічі з відомими людьми краю влаштовують переважно для середнього та старшого шкільного віку.

Групові форми роботи:
- політичні інформації – поділяють на оглядові й тематичні. Оглядові політінформації – короткі популярні повідомлення про найважливіші події, які хвилюють світ. Тематичні політінформації присвячуються розкриттю одного або кількох питань, органічно пов’язаних між собою. У процесі політичного інформування учнів важливо забезпечити новизну, своєчасність, оптимальний для них обсяг, якість інформації.
- Година класного керівника – дієвий засіб формування у школярів наукового світогляду і моральної поведінки. Тематику таких годин розробляє класний керівник з урахуванням особливостей колективу учнів. Їх проводять у формі етичної бесіди, лекції, диспуту, усного журналу, зустрічі з цікавими людьми;
- Різноманітні форми та методи роботи з періодичною пресою передбачають колективне читання й обговорення чергового номера газети, огляд газет з певної теми, використання їх матеріалів на політінформаціях.
- Випуск стінної газети – загальношкільної, класної, предметного гуртка, сатиричної та інших, до якого слід залучати якомога більше учнів через створення редакційних колегій;
- Радіо – і телепередачі, художні фільми мають важливе значення у виховні роботі. Крім передач Українського радіо, необхідно слухати місцеве радіомовлення а також радіоцентри шкіл.

Індивідуальні форми роботи – зумовлені потребою індивідуального підходу тим, що будь-який вплив на дитину переломлюється через її індивідуальні особливості, через „внутрішні умови”. Необхідною умовою успішної індивідуальної роботи є вивчення індивідуальних особливостей учнів. Щоб впливати на особистість, треба її знати. Передусім важливо встановити довірливі, доброзичливі стосунки між педагогами і вихованцями. Зробити це часом нелегко, оскільки учні, які найбільше потребують індивідуальної виховної роботи, нерідко підозріло ставляться до педагогів.

Методика індивідуального виховного впливу залежить від індивідуальних особливостей учня і його психологічного стану, темпераменту. У кожному конкретному випадку слід створити педагогічну ситуацію, яка б сприяла формуванню позитивних якостей чи усуненню негативних. В індивідуальній роботі використовують позакласне читання, колекціонування, гру на музичних інструментах, вишивання, малювання тощо. Індивідуальні форми роботи нерідко пов’язують з груповими і фронтальними.

У системі виховної роботи багато традиційних форм: бесіда, зустрічі, екскурсія, прогулянка, обговорення книг, читацькі конференції, турнір, виставка, конкурс, спартакіада.

 

 

29. Основні напрями діяльності куратора студентської академічної групи.

Куратор (тьютор, наставник) академічної групи як суб’єкт виховної роботи. При проведенні організаційно-виховної роботи серед студентів академічної групи куратор спирається на положення, які визначені в Концепціях, Положеннях та інших нормативних документах ВНЗ.

Куратор академічної групи разом зі студентами складає план виховної роботи на навчальний рік, який затверджує декан факультету чи його заступник із виховної роботи. Цей план узгоджується з проректором з виховної роботи ВНЗ та радою факультету.

План організаційно-виховної роботи куратора академічної групи університету передбачає:

ü знайомство куратора зі студентами академічної групи, виявлення їх інтересів, запитів (перший курс);

ü проведення зустрічей зі студентами групи, індивідуальних бесід, зборів групи щодо якісного навчання;

ü ознайомлення з правами і обов’язками студентів;

ü ознайомлення студентів з “Правилами внутрішнього розпорядку” у ВНЗ, умовами проживання в гуртожитках, вимогами Статуту ВНЗ; організацію виховної роботи серед студентів групи, які проживають у гуртожитках; організацію та проведення зустрічей студентів академічної групи з державними діячами, ветеранами праці, Великої Вітчизняної війни, працівниками культури і мистецтва, правоохоронних органів, органів охорони здоров’я;

ü відвідування студентами музеїв, театрів, естрадно-концертних програм, художніх виставок, екскурсій.

Діяльність куратора академічної групи студентів ВНЗ спрямована на:

· формування культури і професійних якостей сучасного спеціаліста;

· набуття студентами групи сучасного досвіду успадкування духовних надбань українського народу;

· залучення студентів до наукової роботи, проведення національно-культурної, просвітницької та організаційно-педагогічної роботи серед молоді;

· формування історичної пам’яті, національної свідомості, гідності та чіткої громадянської позиції студента;

· допомогу студентам в оволодінні новим інтелектуальним баченням світу і свого місця в ньому, розвиток здібностей особистості, їх повноцінна реалізація в різних видах діяльності;

· постійне співробітництво, співтворчість зі студентським активом та органами студентського самоврядування, молодіжними творчими об’єднаннями, рухами, а також організація життєдіяльності колективів академічних груп, розвиток ініціативи, творчості, самостійності, набуття організаторських знань, умінь і навичок;

· активне залучення студентів до управління навчально-виховним процесом шляхом передачі реальних прав та повноважень у розв’язанні різноманітних проблем життя, створення здорового морально-психологічного клімату в академічній групі;

· проведення виховної роботи зі студентами, які мешкають у гуртожитках, сприяння організації їх здорового способу життя, вирішення житлово-побутових проблем;

· постійне проведення психолого-педагогічної діагностики рівня інтелектуального розвитку та моральної вихованості студентів;

· участь у роботі вченої ради факультету, засідань кафедр при обговоренні питань, пов’язаних із роботою групи чи окремих її студентів;

· відвідування аудиторних чи індивідуальних занять групи;

· внесення пропозицій ректорату, деканам факультетів про матеріальне заохочення кращих студентів і притягнення до відповідальності порушників навчальної та трудової дисципліни;

· залучення до виховного процесу батьків студентів;

· спонукання студентів до активної протидії проявам аморальності, правопорушень, бездуховності, антигромадській діяльності, вживанню наркотичних речовин, алкогольних напоїв, куріння.

У системі професійної підготовки фахівців у вищих навчальних закладах має продовжуватися процес реалізації вимог програми виховання всебічно розвиненої особистості. У виховній роботі зі студентською молоддю варто використовувати різні форми: безпосередню навчальну, виробничу діяльність, участь у громадських справах, поводження у побуті.

Дбаючи про створення оптимальних умов для виховної роботи, не варто виносити завдання виховання за рамки навчального процесу. Треба зважати на дієвість і впливовість великого спектру форм діяльності, які сприяють формуванню всебічно розвиненої особистості. Це навчальні заняття, практика, наукові гуртки, творчі студії, екскурсії, походи, різноманітні форми і види суспільно-корисної праці та ін.

Реалізувати завдання виховання особистості студента можливо лише за умови єдності трьох складових освіти – навчання, розвитку і виховання. Проте є деяка різниця в ролі навчання і виховання в становленні особистості фахівця: навчання діє на індивідуально-виконавчий зміст діяльності, формує знання, уміння і навички. Виховання ж формує ставлення, смисли діяльності. У діяльності викладача навчання і виховання нероздільні (Г.Костюк). Тому навчання, освіта – це основний, хоч і не єдиний шлях виховання. Завдання виховання завжди включає в себе завдання організації спеціальної провідної діяльності, яка слугує виховній меті. У студентському віці – це навчально-професійна діяльність. Студентський вік охоплює і пізньодитячий, юнацький період, і частину дорослого етапу розвитку і становлення людини. Цей вік характеризується найбільш сприятливими умовами для психологічного, біологічного і соціального розвитку. В цей період найвища швидкість пам’яті, реакції, пластичності у формуванні навичок. В особистості на цьому етапі домінантним є становлення характеру та інтелекту. Активно розвиваються морально-ціннісні й естетичні почуття. Швидко освоюються соціальні ролі дорослого. Формуються і закріплюються схильності і інтереси. Визначаються життєві цілі й прагнення Досягнення мети виховання можливе лише за умови комплексного підходу і залучення до цієї роботи всього професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів, адміністрації, органів студентського самоврядування та громадських об’єднань студентської молоді.

Педагог своєю особистістю впливає на формування у студентів певних компонентів загальнолюдської і професійної культури. «У вихованні, – писав К. Д. Ушинський, – все повинно базуватися на особистості вихователя, тому що виховна сила виливається тільки з живого джерела людської особистості. Ніякі статути і програми, ніякий штучний організм закладу, хоч би як хитро він був придуманий, не може замінити особистості в справі виховання» [10; 134].

Висока культура мислення, спілкування, мовлення, поведінки, зовнішності, жестів, міміки, володіння основами психотехніки, морально-духовних цінностей та багато іншого – це той духовний капітал педагога, який є живильним джерелом виховання студентів [6; 457].

Куратор повинен стежити та аналізувати ефективність виховної роботи, розвиток творчої ініціативи студентів, самоврядування; вести індивідуальну роботу зі студентами; виявляти нахили і здібності студентів і сприяти їх участі в роботі наукових та творчих гуртків, культурних товариств, клубів за інтересами, спортивних секцій, в художній самодіяльності; тримати в полі зору успішність студентів, встановлювати контакти з відповідними кафедрами з метою створення належних умов для навчання, надання їм необхідної допомоги, здійснення заходів для роботи з обдарованими студентами; висловлювати свої рекомендації студентській групі щодо проведення кураторських годин, сприяти залученню студентів до факультетських та загальноуніверситетських заходів; піклуватися про житлово-побутові умови студентів, їх культурний відпочинок, брати участь у розподілі місць у гуртожитку, періодично відвідувати його; вносити пропозиції щодо відзначення і заохочення кращих студентів; нести відповідальність за свою роботу перед деканатом і кафедрою.

Серед основних форм виховної роботи кураторів єкураторські години, які можуть проводитися у вигляді бесід, "круглих столів", дискусійних клубів, інших заходів виховного впливу в студентських аудиторіях і гуртожитках (із залученням фахівців різного профілю); культпоходів історичними місцями рідного краю, до музеїв, картинних галерей, на виставки, до театрів; індивідуальна виховна робота зі студентами з урахуванням їх індивідуальних особливостей.

Більш складною і відповідальною є робота куратора на першому курсі. Школяр у минулому, входить до нової, незвичної атмосфери, з іншими проблемами та іншою орієнтацією навчального процесу. Процес адаптації його до нових умов – складний процес, і завдання куратора полягає в тому, щоб допомогти першокурснику пройти період адаптації без невиправданих затрат.

Основна увага на першому курсі повинна спрямовуватися на вивчення особистості студента, виявлення активу та вдосконалення його роботи, формування згуртованого колективу групи, засвоєння студентами особливостей навчальної діяльності та правил гуртожитку, прищеплення навичок самостійної роботи, роз’яснення важливої ролі вивчення суспільних дисциплін, педагогіки та психології, а також спеціальних предметів у підготовці майбутнього спеціаліста.

Куратору треба звернути увагу на формування зацікавленості студентів до суспільно-політичної діяльності, заохочувати їх до виконання окремих громадських доручень.

На другому курсі важливе місце займає виховання любові до обраної професії, вдосконалення навичок та вмінь із самостійного оволодіння знаннями, активна участь у громадській роботі, теоретичних конференціях, роботі у науковому студентському товаристві, різноманітні форми корисної праці, поширення естетичного кругозору, розвиток у студентів почуття гуманності та колективізму, мобілізація резервів із метою вдосконалення роботи в усіх напрямках навчально-виховних завдань.

На третьому курсі необхідно розвивати навички дій, практикувати індивідуалізацію навчання та розвиток самостійних знань студента; проводити роз’яснення щодо сучасної методики наукового пізнання, ведення наукової роботи, надавати можливість для активної участі в науковій роботі кафедри, розвивати професійні інтереси та здібності студента; організовувати шефську допомогу першокурсникам; продовжувати виховання в кожного студента свідомого ставлення до питань навчальної, трудової, суспільно-корисної та інших видів діяльності.

На четвертому курсі студенти повинні оволодівати науковою методологією, закріплювати знання, які отримали з практики навчання й виховання виробляти, стійкий інтерес до суспільно-політичної та спеціальної інформації, брати активну участь у науково-дослідницькій роботі.

На останньому курсі необхідно також знайомити студентів із сучасними досягненнями в галузі науки.

Структура плану роботи куратора в організації виховного процесу повинна відображати підхід до студента як до особистості та будуватися на основі системи виховання й реалізації його завдань та змісту.

Згідно зі своїм соціальним статусом та функціональними обов'язками куратор у своїй діяльності реалізує конкретні виховні функції. Діяльність куратора студентської групи здійснюється на підставі плану виховної роботи, розробленого на навчальний семестр, рік, згідно з перспективним та річним плануванням університету.

План роботи куратора має такі розділи:

1. Вивчення особистості студента.

2. Керівництво студентською групою

2.1. Самоврядування;

2.2. Навчальна діяльність;

2.3. Професійно спрямована діяльність;

2.4. Суспільно корисна діяльність;

2.5. Наукова робота;

2.6. Моральне, правове, економічне та екологічне виховання;

2.7. Фізичне виховання тощо.

Куратор студентської групи – це наставник і організатор, вихователь і консультант для студентів групи. Метою виховної роботи куратора є створення колективу в групі. Для цього в групі необхідно проводити різноманітні заходи, в організації яких повинні брати участь усі студенти. Основними завданнями в цьому плані можна виділити такі:

1. Розробка, розвиток і корегування напрямів позанавчальної роботи з розвитку і становлення особистості студента.

2. Створення банку даних про творчі організаторські здібності студентів та їхній подальший розвиток у процесі виховної роботи.

3. Активізація виховної роботи із залучення студентів до творчого, освітньо-пізнавального, наукового процесу в поза аудиторний час.

4. Прагнення залучити до роботи групи всіх студентів.

5. Проведення поза аудиторних заходів за різною тематикою.

Щоб успішно виконувати свої функції, куратор повинен систематично підвищувати свою педагогічну майстерність, знайомитись зі спеціальною літературою з проблем виховання студентської молоді, бути компетентним з різних питань.

План роботи куратора має такі розділи:

1. Вивчення особистості студента

- вивчення загальних відомостей про студента;

- вивчення інтересів, потреб, переконань, ціннісних орієнтацій студентів;

- вивчення студента в системі міжособистісних взаємин;

- вивчення рівня сформованості активної громадської позиції студента;

- вияв рівня культури спілкування в групі;

- вияв рівня сформованості професійної підготовки особистості студента;

2. Керівництво академічною групою

2.1 Самоврядування:

- вибори активу групи;

- розподіл обов’язків;

- вибори до студентських органів самоврядування;

- проведення кураторських годин;

- налагодження контактів із батьками;

- проведення зборів-звітів про навчальну, науково-дослідну роботу.

2.2 Навчальна діяльність

- забезпечення контролю за успішністю;

- контроль за самостійною роботою студентів;

- стимулювання інтересів і потреб пізнавальної активності студентів.

2.3 Суспільно корисна діяльність:

- включення студентів у діяльність із самоврядування;

- робота в дитячих оздоровчих центрах;

- участь у роботі загонів з наведення порядку в корпусі, аудиторіях, їх ремонті та оформленні.

2.4 Наукова робота:

- підготовка студентів до участі в наукових конференціях;

- підготовка рефератів з актуальних проблем різних наук;

- виступи студентів із науковими рефератами за результатами досліджень у період пед. практики;

- залучення студентів до розробок кафедральних науково-дослідницьких тем.

2.5 Моральне, правове, економічне та екологічне виховання:

- проведення лекцій і бесід з питань моральної, економічної та екологічної культури людини;

- участь студентів у науково-практичних конференціях з проблем етики й моралі;

- обговорення матеріалів періодичних видань з економічних тем;

- роз’яснення законодавства про соціально-економічний захист населення.

2.6 Фізичне виховання:

- залучення студентів до спортивної діяльності університету;

- участь студентів у спортивних секціях;

- залучення студентів до масового спорту;

- контроль куратора за відвідуванням студентами занять з фізичної культури.

Куратору необхідно мати тісний зв'язок зі студентським активом групи, обговорюючи декілька раз його права та обов’язки.

Для ефективної роботи куратору треба ясно і чітко поставити перед активом групи завдання та цілі, навчити вибирати головне.

Основним засобом роботи куратора повинно бути ділове спілкування з активом групи, формами якого є товариська бесіда, порада, аналіз життя студентів, конфліктів, що виникають у групі, ліквідація причин, які їх породжують.

Куратор може працювати ефективно в тому разі, коли буде постійно сприяти підвищенню авторитету активу та активізації його роботи, проявляти турботу щодо зростання його компетенції і розширення складу.

 

 

30. Принципи, функції та структура органів управління освітою. Система управління вищим навчальним закладом.

Безпосереднє управління діяльністю вищого навчального за­кладу здійснює його керівник — ректор (президент), начальник, директор тощо.

Керівник вищого навчального закладу в межах наданих йому повноважень:

—вирішує питання діяльності вищого навчального закладу, затверджує його структуру і штатний розклад;

—видає накази і розпорядження, обов´язкові для виконання всіма працівниками і структурними підрозділами вищого на­вчального закладу;

—представляє вищий навчальний заклад у державних та інших органах, відповідає за результати його діяльності перед органом управління, у підпорядкуванні якого перебуває вищий навчальний заклад;

—є розпорядником майна і коштів;

—виконує кошторис, укладає угоди, дає доручення, відкри­ває банківські рахунки;

—приймає на роботу та звільняє з роботи працівників;

—забезпечує охорону праці, дотримання законності та порядку;

—визначає функціональні обов´язки працівників;

—формує контингент осіб, які навчаються у вищому навчаль­ному закладі;

—відраховує та поновлює на навчання осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі;

—контролює виконання навчальних планів і програм;

—контролює дотримання всіма підрозділами штатно-фінан­сової дисципліни;

—забезпечує дотримання службової та державної таємниці;

—здійснює контроль за якістю роботи викладачів, організа­цією навчально-виховної та культурно-масової роботи, станом фізичного виховання і здоров´я, організовує побутове обслугову­вання учасників навчально-виховного процесу та інших праців­ників вищого навчального закладу;

разом із профспілковими організаціями подає на затвер­дження вищому колегіальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу правила внутрішнього розпоряд­ку та колективний договір і після затвердження підписує його.

Керівник вищого навчального закладу відповідає за прова­дження освітньої діяльності у вищому навчальному закладі, за результати фінансово-господарської діяльності, стан і збережен­ня будівель та іншого майна.

Для вирішення основних питань діяльності відповідно до ста­туту керівник вищого навчального закладу створює робочі та до­радчі органи, а також визначає їх повноваження.

Керівник вищого навчального закладу щорічно звітує перед власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) та вищим колегіальним органом громадського самовря­дування вищого навчального закладу.

Керівник вищого навчального закладу відповідно до статуту може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам та керівникам структурних підрозділів.

При виході на пенсію з посади керівника вищого навчального закладу керівник, який пропрацював на цій посаді не менше двох термінів підряд, може бути призначений на посаду почесного рек­тора (президента), начальника, директора тощо вищого навчаль­ного закладу із виплатою грошового утримання за рахунок на­вчального закладу в розмірі заробітної плати, яку він отримував перед виходом на пенсію.

Призначення почесного ректора (президента), начальника, директора тощо вищого навчального закладу здійснюється у по­рядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Умови при­значення та виплати грошового утримання визначаються у ста­туті вищого навчального закладу.

Керівництво факультетом здійснює декан. Декан факультету може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам.

Декан видає розпорядження, що стосуються діяльності фа­культету. Розпорядження декана є обов´язковими для виконан­ня всіма працівниками факультету і можуть бути скасовані ке­рівником вищого навчального закладу. Керівник вищого навчаль­ного закладу відміняє розпорядження декана, які суперечать за­кону, статутові вищого навчального закладу чи завдають шкоди інтересам вищого навчального закладу.

Керівництво відділенням здійснює завідувач. Завідувач від­ділення призначається на посаду керівником вищого навчального закладу з числа педагогічних працівників, які мають повну вищу освіту і досвід навчально-методичної роботи.

Завідувач відділення забезпечує організацію навчально-ви­ховного процесу, виконання навчальних планів і програм, здій­снює контроль за якістю викладання навчальних предметів, нав­чально-методичною діяльністю викладачів.

Колегіальним органом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації є вчена рада, що утворюється строком до п´яти років (для національного вищого навчального закладу — строком до семи років).

До компетенції вченої ради вищого навчального закладу на­лежать:

—подання до вищого колегіального органу громадського са­моврядування проекту статуту, а також змін і доповнень до нього;

—ухвалення фінансових плану і звіту вищого навчального закладу;

—подання пропозицій керівнику вищого навчального закладу щодо призначення та звільнення з посади директора бібліотеки, а також призначення та звільнення з посади проректорів (заступників керівника), директорів інститутів та головного бухгалтера;

—обрання на посаду таємним голосуванням завідувачів ка­федр і професорів;

—ухвалення навчальних програм та навчальних планів;

—ухвалення рішень з питань організації навчально-вихов­ного процесу;

—ухвалення основних напрямів наукових досліджень;

—оцінка науково-педагогічної діяльності структурних під­розділів;

—прийняття рішення щодо кандидатур для присвоєння вче­них звань доцента, професора, старшого наукового співробітника.

Вчена рада вищого навчального закладу розглядає й інші пи­тання його діяльності відповідно до статуту вищого навчального закладу.

Вчену раду вищого навчального закладу очолює її голова — керівник вищого навчального закладу. До складу вченої ради ви­щого навчального закладу входять за посадами заступники керів­ника вищого навчального закладу, декани, головний бухгалтер, керівники органів самоврядування вищого навчального закладу, а також виборні представники, які представляють науково-педа­гогічних працівників і обираються з числа завідувачів кафедр, професорів, докторів наук; виборні представники, які представля­ють інших працівників вищого навчального закладу і які працю­ють у ньому на постійній основі, відповідно до квот, визначених у статуті вищого навчального закладу. При цьому не менш як 75 відсотків загальної чисельності її складу мають становити науко­во-педагогічні працівники вищого навчального закладу.

Виборні представники обираються вищим колегіальним ор­ганом громадського самоврядування вищого навчального закла­ду за поданням структурних підрозділів, в яких вони працюють.

Рішення вченої ради вищого навчального закладу вводяться в дію рішеннями керівника вищого навчального закладу.

Вчена рада факультету є колегіальним органом факультету ви­щого навчального закладу третього і четвертого рівнів акредитації.

Вчену раду факультету очолює її голова — декан факультету. До складу вченої ради факультету входять за посадами заступ­ники декана, завідувачі кафедр, керівники органів самоврядуван­ня факультету, а також виборні представники, які представля­ють науково-педагогічних працівників і обираються з числа про­фесорів, докторів наук, виборні представники, які представля­ють інших працівників факультету і які працюють у ньому на постійній основі, відповідно до квот, визначених у статуті вищо­го навчального закладу. При цьому не менш як 75 відсотків за­гальної чисельності її складу мають становити науково-педа­гогічні працівники факультету.

Виборні представники обираються органом громадського са­моврядування факультету за поданням структурних підрозділів, в яких вони працюють.

До компетенції вченої ради факультету належать:

—визначення загальних напрямів наукової діяльності фа­культету;

—обрання на посаду таємним голосуванням асистентів, ви­кладачів, старших викладачів, доцентів, декана;

—ухвалення навчальних програм та навчальних планів;

—вирішення питань організації навчально-виховного проце­су на факультеті;

—ухвалення фінансових плану і звіту факультету.

Рішення вченої ради факультету вводяться в дію рішеннями декана факультету. Рішення вченої ради факультету може бути скасовано вченою радою вищого навчального закладу.

У вищому навчальному закладі третього або четвертого рівнів акредитації можуть бути створені вчені ради інших структурних підрозділів. їх повноваження визначаються керівником вищого навчального закладу.

У національному вищому навчальному закладі в обов´язко­вому порядку створюється наглядова рада.

Наглядова рада розглядає шляхи перспективного розвитку вищого навчального закладу, надає допомогу його керівництву в реалізації державної політики у галузі вищої освіти і науки, здійснює громадський контроль за діяльністю керівництва вищо­го навчального закладу, забезпечує ефективну взаємодію вищо­го навчального закладу з органами державного управління, нау­ковою громадськістю, суспільно-політичними та комерційними організаціями в інтересах розвитку вищої освіти.

Склад наглядової ради національного вищого навчального закладу затверджується Кабінетом Міністрів України. Положен­ня про наглядову раду національного вищого навчального закла­ду затверджує голова наглядової ради за погодженням зі спеці­ально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Термін повноваження Наглядової ради становить не менше ніж три роки, але не більше ніж п´ять років.

Наглядова рада може бути створена також у вищому навчаль­ному закладі третього або четвертого рівнів акредитації за пого­дженням зі спеціально уповноваженим центральним органом ви­конавчої влади у галузі освіти і науки або іншим центральним органом виконавчої влади, у підпорядкуванні якого перебуває вищий навчальний заклад.

Для вирішення поточних питань діяльності вищого навчаль­ного закладу третього або четвертого рівнів акредитації створю­ються робочі органи:

—ректорат;

—деканати;

Положення про робочі органи затверджуються наказом керів­ника вищого навчального закладу відповідно до статуту вищого навчального закладу.

Для вирішення поточних питань діяльності вищого навчаль­ного закладу першого або другого рівнів акредитації створюють­ся робочі органи:

—адміністративна рада;

—приймальна комісія.

Дорадчим органом вищого навчального закладу першого або другого рівнів акредитації є педагогічна рада. Педагогічну раду очолює керівник вищого навчального закладу. До складу педа­гогічної ради входять заступники директора, завідувачі від­ділень, завідувачі бібліотеки, голови предметних (циклових) комісій, педагогічні працівники, головний бухгалтер.

Положення про робочі та дорадчі органи затверджуються на­казом керівника вищого навчального закладу відповідно до ста­туту вищого навчального закладу.

Вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу третього або четвертого рівнів акре­дитації є загальні збори (конференція) трудового колективу.

Порядок скликання вищого колегіального органу громадсь­кого самоврядування та його роботи визначається статутом ви­щого навчального закладу.

У вищому колегіальному органі громадського самоврядуван­ня повинні бути представлені всі групи працівників вищого на­вчального закладу. Не менше ніж 75 відсотків загальної чисель­ності делегатів (членів) виборного органу повинні становити пе­дагогічні або науково-педагогічні працівники вищого навчально­го закладу.

Вищий колегіальний орган громадського самоврядування скликається не рідше ніж один раз на рік.

Вищий колегіальний орган громадського самоврядування:

— за поданням вченої ради вищого навчального закладу при­ймає статут вищого навчального закладу, а також вносить зміни до нього;

- обирає претендента на посаду керівника вищого навчаль­ного закладу шляхом таємного голосування і подає свої пропозиції власнику (власникам) або уповноваженому ним (ними) орга­ну (особі);

—щорічно заслуховує звіт керівника вищого навчального закладу та оцінює його діяльність;

—обирає комісію з трудових спорів відповідно до Кодексу за­конів про працю України;

—за мотивованим поданням наглядової ради або вченої ради вищого навчального закладу розглядає питання про дострокове припинення повноважень керівника вищого навчального закладу;

—затверджує правила внутрішнього розпорядку вищого на­вчального закладу;

—затверджує положення про органи студентського самовря­дування;

—розглядає інші питання діяльності вищого навчального за­кладу.

Органом громадського самоврядування факультету у вищому навчальному закладі третього або четвертого рівнів акредитації є збори (конференція) трудового колективу факультету.

Порядок скликання органу громадського самоврядування факультету та його роботи визначається статутом вищого на­вчального закладу.

В органі громадського самоврядування факультету мають бути представлені всі групи працівників факультету. Не менш як 75 відсотків загальної чисельності делегатів (членів) виборного органу повинні становити педагогічні або науково-педагогічні працівники факультету.

Орган громадського самоврядування факультету скликаєть­ся не рідше ніж один раз на рік.

Орган громадського самоврядування факультету:

—дає оцінку діяльності керівника факультету;

—затверджує річний звіт про діяльність факультету;

—вносить пропозиції керівнику вищого навчального закла­ду про відкликання з посади керівника факультету;

—обирає виборних представників до вченої ради факультету;

—обирає кандидатури до вищого колегіального органу гро­мадського самоврядування вищого навчального закладу;

—обирає кандидатури до вченої ради вищого навчального за­кладу.

Вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу першого або другого рівнів акреди­тації є загальні збори (конференція) трудового колективу.

Вищий колегіальний орган громадського самоврядування скликається не рідше ніж один раз на рік.

Вищий колегіальний орган громадського самоврядування:

—приймає статут вищого навчального закладу, а також вно­сить зміни до нього;

—обирає претендентів на посаду керівника вищого навчаль­ного закладу;

—вносить подання власнику (власникам) про дострокове звільнення керівника вищого навчального закладу;

—щорічно заслуховує звіт керівника вищого навчального закладу та оцінює його діяльність;

—обирає виборних представників до складу конкурсної ко­місії під час обрання керівника вищого навчального закладу;

—обирає комісію із трудових спорів відповідно до Кодексу законів про працю України;

—затверджує правила внутрішнього розпорядку вищого на­вчального закладу;

—затверджує положення про органи студентського самовря­дування;

—розглядає інші питання діяльності вищого навчального за­кладу.

У вищих навчальних закладах створюються органи студент­ського самоврядування. Органи студентського самоврядування сприяють гармонійному розвитку особистості студента, форму­ванню у нього навичок майбутнього організатора, керівника. Органи студентського самоврядування вирішують питання, що належать до їх компетенції.

Рішення органів студентського самоврядування мають дорад­чий характер.

У своїй діяльності органи студентського самоврядування ке­руються законодавством, рішеннями спеціально уповноважено­го центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки та відповідного центрального органу виконавчої влади, в підпо­рядкуванні якого перебуває вищий навчальний заклад, статутом вищого навчального закладу.

Основними завданнями органів студентського самоврядування є:

—забезпечення і захист прав та інтересів студентів, зокрема стосовно організації навчального процесу;

—забезпечення виконання студентами своїх обов´язків;

—сприяння навчальній, науковій та творчій діяльності сту­дентів;

—сприяння створенню відповідних умов для проживання і відпочинку студентів;

—сприяння діяльності студентських гуртків, товариств, об´єд­нань, клубів за інтересами;

—організація співробітництва зі студентами інших вищих навчальних закладів і молодіжними організаціями;

—сприяння працевлаштуванню випускників;

—участь у вирішенні питань міжнародного обміну студентами.

Студентське самоврядування здійснюється на рівні студент­ської групи, факультету, гуртожитку, вищого навчального закла­ду. Залежно від контингенту студентів, типу та специфіки вищого навчального закладу студентське самоврядування може здійсню­ватися на рівні курсу, спеціальності, студентського містечка, структурних підрозділів вищого навчального закладу.

Вищим органом студентського самоврядування є загальні збо­ри (конференція) студентів вищого навчального закладу, які:

—ухвалюють положення про студентське самоврядування;

—обирають виконавчі органи студентського самоврядуван­ня та заслуховують їх звіти;

—визначають структуру, повноваження та порядок обрання виконавчих органів студентського самоврядування.

Органи студентського самоврядування можуть мати різно­манітні форми (сенат, парламент, старостат, студентська навчаль­на (наукова) частина, студентські деканати, ради тощо).

Кандидат на посаду керівника вищого навчального закладу третього або четвертого рівнів акредитації повинен бути грома­дянином України, вільно володіти українською мовою, мати вче­не звання професора, науковий ступінь доктора або кандидата наук і стаж науково-педагогічної діяльності не менше ніж десять років.

Конкурс на заміщення посади керівника вищого навчального закладу третього або четвертого рівнів акредитації оголошуєть­ся власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) орга­ном (особою) кожні п´ять років (посади керівника національного вищого навчального закладу — кожні сім років). Власник (влас­ники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) приймає про­позиції щодо претендентів, які відповідають вимогам цього За­кону, до вищого колегіального органу громадського самовряду­вання вищого навчального закладу для голосування.

Вищий колегіальний орган громадського самоврядування оби­рає і рекомендує власнику (власникам) або уповноваженому ним (ними) органу (особі) кандидатури претендентів на посаду керів­ника вищого навчального закладу третього або четвертого рівнів акредитації, які набрали не менше ніж ЗО відсотків голосів від статутного складу вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу під час голосуван­ня. Кожен член виборного органу може голосувати лише за одну кандидатуру. Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) зобов´язаний (зобов´язана) призначити одну з реко­мендованих кандидатур строком до п´яти років (для національ­ного вищого навчального закладу — строком до семи років) на умовах контракту.

У разі, якщо жоден з претендентів на посаду керівника вищо­го навчального закладу третього або четвертого рівнів акредитації не набрав у першому турі потрібної кількості голосів (ЗО відсотків від статутного складу вищого колегіального органу громадсько­го самоврядування вищого навчального закладу), проводиться другий тур виборів. До голосування у другому турі допускається не більше двох кандидатів з числа тих, хто набрав у першому турі найбільшу кількість голосів. Якщо у другому турі виборів жоден з кандидатів на посаду керівника не набрав ЗО відсотків голосів від статутного складу вищого колегіального органу громадсько­го самоврядування, конкурс оголошується повторно.

Якщо в результаті повторного конкурсу жоден з кандидатів не набрав ЗО відсотків голосів від статутного складу вищого ко­легіального органу громадського самоврядування, власник (влас­ники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) до проведен­ня нових виборів призначає на умовах контракту виконуючого обов´язки керівника вищого навчального закладу на строк не більше ніж два роки.

Якщо вищим колегіальним органом громадського самовряду­вання вищого навчального закладу подана власнику (власникам) або уповноваженому ним (ними) органу (особі) на затвердження одна кандидатура, яка набрала більше 30 відсотків голосів ви­борців, власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) може не призначити рекомендовану кандидатуру, у зв´яз­ку з чим він подає вищому колегіальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу мотивоване запе­речення (в тому числі у разі порушення визначеної цим Законом процедури проведення конкурсу). Вищий колегіальний орган громадського самоврядування вищого навчального закладу роз­глядає заперечення власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органу (особи) і виносить своє рішення. У іншому випад­ку відбувається повторне висунення кандидатур на посаду керів­ника вищого навчального закладу. Якщо вищий колегіальний орган громадського самоврядування при повторному голосуванні підтверджує двома третинами голосів від свого статутного скла­ду своє рішення щодо рекомендованої власнику (власникам) або уповноваженому ним (ними) органу (особі) кандидатури керівни­ка вищого навчального закладу, власник (власники) або уповно­важений ним (ними) орган (особа) зобов´язаний (зобов´язана) при­значити цю кандидатуру на посаду керівника вищого навчально­го закладу.

Керівник вищого навчального закладу третього або четверто­го рівнів акредитації може бути звільнений з посади власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) на підставах, визначених трудовим законодавством, а також за порушення статуту вищого навчального закладу та умов контрак­ту. Керівник вищого навчального закладу третього або четверто­го рівня акредитації може бути звільнений з посади у зв´язку із прийняттям рішення про його відкликання органом, який його обрав на посаду. Клопотання про відкликання керівника може бути внесено до вищого колегіального органу громадського само­врядування вищого навчального закладу не менше як половиною статутного складу Вченої ради вищого навчального закладу. Рішення про відкликання керівника вищого навчального закла­ду третього або четвертого рівня акредитації приймається двома третинами голосів за присутності не менше як двох третин ста­тутного складу вищого колегіального органу громадського само­врядування вищого навчального закладу.

Кандидат на посаду керівника вищого навчального закладу першого або другого рівнів акредитації повинен бути громадяни­ном України, вільно володіти українською мовою, мати вищу освіту, відповідну підготовку та стаж педагогічної роботи у ви­щих навчальних закладах відповідного профілю не менше ніж п´ять років.

Конкурс на заміщення посади керівника вищого навчального закладу першого або другого рівнів акредитації оголошується власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) кожні п´ять років. Власник (власники) або уповноваже­ний ним (ними) орган (особа) приймає пропозиції щодо претен­дентів на посаду керівника, які відповідають вимогам цього За­кону, і виносить кандидатури претендентів на розгляд вищого органу громадського самоврядування для голосування.

Вищий орган громадського самоврядування вищого навчаль­ного закладу першого або другого рівнів акредитації за результа­тами голосування може рекомендувати власнику (власникам) або уповноваженому ним (ними) органу (особі) на посаду керівника вищого навчального закладу першого або другого рівнів акреди­тації кандидатури претендентів, які набрали більше однієї тре­тини голосів під час голосування, або двох претендентів, які на­брали найбільшу кількість голосів під час голосування. Кожен член виборного органу може голосувати лише за одну кандидату­ру. Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (осо­ба) зобов´язаний (зобов´язана) призначити на умовах контракту одну з рекомендованих кандидатур.

Керівник вищого навчального закладу першого або другого рівнів акредитації може бути звільнений з посади власником (влас­никами) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) на підставах, визначених трудовим законодавством, а також за пору­шення статуту вищого навчального закладу та умов контракту.

Власник (власники) новоутвореного вищого навчального за­кладу або уповноважений ним (ними) орган (особа) призначає на умовах контракту виконуючого обов´язки керівника вищого на­вчального закладу на термін до проведення виборів керівника вищого навчального закладу, але не більше ніж на два роки.

 

Безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник — ректор (президент), начальник, директор тощо.

Керівник вищого навчального закладу в межах наданих йому повноважень:

· вирішує питання діяльності вищого навчального закладу, затверджує його структуру і штатний розпис;

· видає накази і розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками і структурними підрозділами вищого навчального закладу;

· представляє вищий навчальний заклад у державних та інших органах, відповідає за результати його діяльності перед органом управління, у підпорядкуванні якого перебуває вищий навчальний заклад;

· є розпорядником майна і коштів;

· виконує кошторис, укладає угоди, дає доручення, відкриває банківські рахунки;

· приймає на роботу та звільняє з роботи працівників;

· забезпечує охорону праці, дотримання законності та порядку;

· визначає функціональні обов'язки працівників;

· формує контингент осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі;

· відраховує та поновлює на навчання осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі;

· контролює виконання навчальних планів і програм;

· контролює дотримання всіма підрозділами штатно-фінансової дисципліни;

· забезпечує дотримання службової та державної таємниці;

· здійснює контроль за якістю роботи викладачів, організацією навчально-виховної та культурно-масової роботи, станом фізичного виховання і здоров'я, організовує побутове обслуговування учасників навчально-виховного процесу та інших працівників вищого навчального закладу;

· разом із профспілковими організаціями подає на затвердження вищому колегіальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу правила внутрішнього розпорядку та колективний договір і після затвердження підписує його.

Керівник вищого навчального закладу відповідає за провадження освітньої діяльності у вищому навчальному закладі, за результати фінансово-господарської діяльності, стан і збереження будівель та іншого майна.

Для вирішення основних питань діяльності відповідно до статуту керівник вищого навчального закладу створює робочі та дорадчі органи, а також визначає їх повноваження.

Керівник вищого навчального закладу щорічно звітує перед власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) та вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу.

Керівник вищого навчального закладу відповідно до статуту може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам та керівникам структурних підрозділів.

·

·

· При виході на пенсію з посади керівника вищого навчального закладу керівник, який пропрацював на цій посаді не менше двох термінів підряд, може бути призначений на посаду почесного ректора (президента), начальника, директора тощо вищого навчального закладу із виплатою грошового утримання за рахунок навчального закладу в розмірі заробітної плати, яку він отримував перед виходом на пенсію.

Призначення почесного ректора (президента), начальника, директора тощо вищого навчального закладу здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Умови призначення та виплати грошового утримання визначаються у статуті вищого навчального закладу.


Керівництво факультетом здійснює декан. Декан факультету може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам.

· Декан видає розпорядження, що стосуються діяльності факультету. Розпорядження декана є обов'язковими для виконання всіма працівниками факультету і можуть бути скасовані керівником вищого навчального закладу. Керівник вищого навчального закладу скасовує розпорядження декана, які суперечать закону, статутові вищого навчального закладу чи завдають шкоди інтересам вищого навчального закладу.

Керівництво відділенням здійснює завідувач. Завідувач відділення призначається на посаду керівником вищого навчального закладу з числа педагогічних працівників, які мають повну вищу освіту і досвід навчально-методичної роботи.

· Завідувач відділення забезпечує організацію навчально-виховного процесу, виконання навчальних планів і програм, здійснює контроль за якістю викладання навчальних предметів, навчально-методичною діяльністю викладачів.

Структурно-функціональна модель вищого навчального закладу

 

Вищі навчальні заклади III—IV рівнів акредитації мають тра­диційну структуру. їхніми структурними підрозділами є кафед­ри, факультети, відділення, інститути, філії, бібліотеки тощо. Функціонування названих підрозділів здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про вищу освіту".

Структурними підрозділами вищого навчального закладу І та IIрівнів акредитації є відділення і предметні (циклові) комісії.

Відділення— структурний підрозділ, що об´єднує навчальні групи з однієї або кількох спеціальностей, методичні, навчаль­но-виробничі та інші підрозділи. Відділення створюється рішен­ням керівника вищого навчального закладу, якщо на ньому на­вчається не менше ніж 150 студентів.

Предметна (циклова) комісія— структурний навчально-методичний підрозділ, що проводить виховну, навчальну та ме­тодичну роботу з однієї або кількох споріднених навчальних дис­циплін. Предметна (циклова) комісія створюється рішенням керівника вищого навчального закладу за умови, що до її складу входить не менше трьох педагогічних працівників.

Філія — відокремлений структурний підрозділ, що ство­рюється з метою забезпечення потреб у фахівцях місцевого рин­ку праці та наближення місця навчання студентів до їх місця проживання. Філію очолює директор, який призначається в по­рядку, встановленому статутом вищого навчального закладу.

Структурними підрозділами вищого навчального закладу IV рівня акредитації можуть бути наукові, навчально-наукові, нау­ково-дослідні та науково-виробничі інститути. Керівництво інститутом здійснює директор, який обирається на посаду за кон­курсом строком на п´ять років.

У структурі вищого навчального закладу можуть створюва­тися:

навчально-науково-виробничі центри (комплекси, інститу­ти), що об´єднують споріднені факультети, коледжі, технікуми, наукові, науково-дослідні, науково-виробничі й проектні інсти­тути, дослідні станції, кафедри, наукові лабораторії, конструк­торські бюро, навчально-дослідні господарства, навчально-ви­робничі комбінати, експериментальні заводи, фабрики, фірми, клінічні бази установ медичної освіти, полігони, технопарки, інші підрозділи;

навчально-наукові центри (комплекси, інститути), що об´єд­нують споріднені факультети, кафедри, наукові лабораторії, цен­три, інші підрозділи, що забезпечують підготовку фахівців з пев­них спеціальностей (напрямів підготовки) та проводять наукові дослідження з певного напряму;

науково-дослідні центри (комплекси, інститути), що об´єд­нують споріднені наукові лабораторії; центри та інші підрозділи за певним напрямом науково-дослідної роботи.

Вищий навчальний заклад повинен мати у своєму складі бібліотеку, яку очолює директор (завідувач). Директор бібліоте­ки вищого навчального закладу III і IV рівнів акредитації оби­рається вченою радою вищого навчального закладу строком на п´ять років (для національного вищого навчального закладу — строком на сім років).

Вищий навчальний заклад може мати у своєму складі підго­товчі відділення (підрозділи), підрозділи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, лабораторії, навчально-методичні кабінети, комп´ютерні та інформаційні центри, навчально-вироб­ничі та творчі майстерні, навчально-дослідні господарства, вироб­ничі структури, видавництва, спортивні комплекси, заклади культурно-побутового призначення та інші підрозділи, діяль­ність яких не заборонена законодавством.

Держава в особі відповідних органів державної влади забез­печує діяльність вищих навчальних закладів шляхом:

—визначення перспектив та напрямів розвитку вищої освіти;

—створення нормативно-правової бази їх діяльності;

—затвердження державного та галузевих стандартів вищої освіти;

—здійснення ліцензування освітньої діяльності та акреди­тації напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів;

—надання на підставі законами особам, які навчаються у ви­щих навчальних закладах, а також педагогічним, науково-педа­гогічним та іншим категоріям працівників акредитованого вищо­го навчального закладу гарантій;

—встановлення для педагогічних і науково-педагогічних пра­цівників вищих навчальних закладів посадових окладів, а також додаткових доплат, диференційованих відповідно до їх наукових ступенів, учених і педагогічних звань, кваліфікаційних категорій та стажу роботи;

—визначення обсягів фінансування вищих навчальних за­кладів з Державного бюджету України, встановлення нормативів матеріально-технічного, фінансового та іншого забезпечення ви­щих навчальних закладів, однакових для вищих навчальних за­кладів одного статусу (в тому числі статусу національного), рівня акредитації та типу;

—охорони здоров´я працівників та осіб, які навчаються у ви­щих навчальних закладах.

Принципи управління вищими навчальними закладами

 

Управлінська діяльність у вищих навчальних закладах Украї­ни ґрунтується на основних принципах, визначених Законом України "Про вищу освіту". Управління вищим навчальним за­кладом здійснюється на основі принципів: автономії та самоврядування:

—розмежування прав, повноважень та відповідальності влас­ника (власників), органів управління вищою освітою, керівниц­тва вищого навчального закладу та його структурних підрозділів;

—поєднання колегіальних та єдиноначальних засад;

—незалежності від політичних партій, громадських та релі­гійних організацій.

Автономія та самоврядування вищого навчального закладу реалізуються відповідно до законодавства і передбачають право:

—самостійно визначати форми навчання, форми та види організації навчального процесу;

—приймати на роботу педагогічних, науково-педагогічних та інших працівників;

—надавати додаткові освітні послуги;

—самостійно розробляти та запроваджувати власні програ­ми наукової і науково-виробничої діяльності;

—створювати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, інститути, коледжі, технікуми, факультети, відділен­ня, філії, навчальні, методичні, наукові, науково-дослідні цент­ри та лабораторії, конструкторські та конструкторсько-техно­логічні бюро, територіально відокремлені та інші структурні підрозділи;

—здійснювати видавничу діяльність, розвивати власну полі­графічну базу;

—на підставі відповідних угод провадити спільну діяльність з іншими вищими навчальними закладами, підприємствами, ус­тановами та організаціями;

—брати участь у роботі міжнародних організацій;

—запроваджувати власну символіку та атрибутику;

—звертатися з ініціативою до органів управління вищою осві­тою про внесення змін до чинних або розроблення нових норма­тивно-правових актів у галузі вищої освіти, а також брати участь у роботі над проектами щодо їх удосконалення;

користуватися земельними ділянками в порядку, встанов­леному Земельним кодексом України.

31. Методична робота у вищому навчальному закладі: види, завдання, зміст, форми, керівництво та шляхи вдосконалення.

 

Навчально-методична робота є складовою частиною цілісного навчально-виховного процесу, в якому беруть участь керівництво, педагогічні та наукові працівники, інженерно-технічний, навчально-допоміжний, адміністративно-господарський персонал, слухачі та курсанти вищих закладів освіти МВС України. Ця робота здійснюється з метою підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів для органів внутрішніх справ України та інших держав згідно з окремими домовленостями.

Завдання навчально-методичної роботи визначаються чинним законодавством України, яке регламентує підготовку спеціалістів відповідної кваліфікації та фаху, нормативними актами Міністерства освіти і Міністерства внутрішніх справ України, програмами освітньої діяльності, розробленими згідно з Положенням про відповідний тип закладу освіти, закріпленими у Статуті ВЗО, та затвердженими умовами Державної ліцензії, рішеннями керівництва та Вченої ради вищого закладу освіти і конкретно формулюються у кваліфікаційних характеристиках спеціалістів для органів внутрішніх справ, навчальних планах і програмах. Навчально-методична робота організується і проводиться відповідно з вимогами Законів України «Про освіту», «Про міліцію», «Про мову». Положення про організацію навчальної та навчально-методичної роботи в навчальних закладах МВС України і базується на загальних положеннях дидактики.

Безпосередня відповідальність за організацію і проведення на високому рівні навчальної та навчально-методичної роботи покладається на керівництво вищих закладів освіти, яке у межах своєї компетенції зобов'язане забезпечити цілеспрямовану, узгоджену роботу факультетів, кафедр, циклів, підрозділів та служб щодо втілення в життя навчальних планів та програм.

В межах вищого закладу освіти МВС України велике значення в розв’язанні завдань з загального керівництва методичною роботою, її координацією, належним спрямуванням і контролем за рівнем методичної роботи на кафедрах, відповідністю поставленим вимогам підготовленої методичної та навчально-методичної літератури тощо здійснює методична рада ВЗО. Вона утворюється з метою сприяння якості методичного забезпечення навчального процесу, удосконалення навчальних планів і програм та впровадження в навчальний процес передового досвіду методики викладання навчальних дисциплін. Персональний склад методичної ради ВЗО МВС визначається відповідним наказом ректора. Очолює її проректор (перший проректор) з навчальної (навчально-методичної роботи).

Центральними фігурами в навчальному процесі є викладач і курсант (слухач), їх взаємодія складає зміст навчально-виховного процесу. Центром навчально-методичної роботи є кафедри (у ВЗО МВС ІІІ-ІV рівнів акредитації), цикли (у ВЗО МВС І-ІІ рівнів акредитації) і предметно-методичні секції.

Основним завданням методичної роботи є забезпечення навчальних занять, а саме:

- розробка та проведення заходів з удосконалення навчальної роботи, підвищення педагогічної майстерності професорсько-викладацького складу;

- розробка та обговорення навчальних та тематичних планів, програм навчальних дисциплін та інших документів, планування навчальної діяльності;

- розробка та обговорення методик викладання навчальних дисциплін, текстів лекцій, а також методик організації проведення різних видів занять, у тому числі комплексних навчань, ігор, групових вправ тощо;

- обговорення проблем інтенсифікації навчального процесу, методики використання навчального телебачення, технічних засобів навчання, ЕОМ та дидактичних матеріалів до них;

- розробка та обговорення методики проведення самостійної роботи слухачів, узагальнення досвіду цієї роботи та підготовка пропозицій щодо його удосконалення;

- вивчення, узагальнення та поширення позитивного досвіду методичної роботи.

Основними формамиметодичної роботи є:

- навчально-методичні конференції, збори, засідання методичної ради, засідання кафедри, предметно-методичних секцій кафедр з навчально-методичних питань;

- показові, відкриті, пробні та інструктивно-методичні заняття;

- контрольні та взаємні відвідування занять;

- лекції та доповіді з методики навчання, педагогіки та психології;

- аналітичні дослідження з питань методики навчання слухачів.

Науково-методичне забезпечення навчального процесу передбачає наявність:

- державних стандартів освіти;

- навчального плану,

- навчальних програм з усіх нормативних і вибіркових навчальних дисциплін;

- програм навчальної, виробничої та інших видів практик;

- підручників і навчальних посібників;

- інструктивно-методичних матеріалів до семінарських, практичних і лабораторних занять;

- індивідуальних семестрових завдань для самостійної роботи курсантів з навчальних дисциплін;

- контрольних завдань до семінарських, практичних і лабораторних занять;

- блоків контрольних робіт з навчальних дисциплін для перевірки рівня засвоєння курсантами навчального матеріалу;

- критеріїв оцінки рівня знань курсантів з конкретної навчальної дисципліни;

- методичних матеріалів для курсантів з питань самостійного опрацювання фахової літератури, написання курсових робіт і дипломних проектів (робіт).

В організації методичної роботи у вищому закладі освіти МВС України особлива роль належить навчальному відділу. Рівень цієї роботи, її постійне удосконалення, поліпшення методичної бази є необхідними передумовами виконання завдань з підготовки висококваліфікованих кадрів для органів внутрішніх справ, поставлених перед вищими закладами освіти системи МВС України. Провідне значення в методичному забезпеченні навчального процесу з кожної конкретної дисципліни навчального плану належить кафедрі.

Організація і ведення методичної роботи на кафедрі

Вище ми зупинялись на тому, що кафедра є основним навчально-науковим структурним підрозділом вищого закладу освіти, який забезпечує проведення навчально-методичної, наукової і організаційної роботи, відповідає за реалізацію державної політики у сфері освіти. Робота кафедри має бути направлена на підготовку для органів внутрішніх справ фахівців, які відповідають кваліфікаційній характеристиці випускника вищого навчального закладу МВС України, шляхом впровадження в навчальний процес активних форм і засобів, технічних засобів навчання, передового досвіду роботи органів внутрішніх справ.

Основними видами методичної роботи на кафедрі є:

розробка навчальних програм за навчальними дисциплінами (курсами), які знову вводяться, а також підготовка їх до видання;

переробка навчальних програм та підготовка їх до видання;

написання та підготовка до видання навчальної та навчально-методичної літератури: підручників, навчальних посібників, словників, довідників, матеріалів (конспектів лекцій);

підготовка до перевидання навчальної та навчально-методичної літератури;

рецензування навчальної та навчально-методичної літератури;

розробка: навчальних планів, тематичних планів дисциплін;

підготовка текстів лекцій, методичних розробок ділових ігор, з навчальних дисциплін, та підготовка їх до видання;

переробка текстів лекцій і підготовка їх до видання;

розробка планів для проведення семінарів;

розробка та підготовка до видання навчально-методичних матеріалів для проведення занять з усіх видів навчальних дисциплін;

створення фонду кваліфікаційних завдань за спеціальністю;

експертиза фонду кваліфікаційних завдань за спеціальністю;

розробка (переробка) та підготовка навчально-методичних матеріалів для проведення лабораторних робіт;

розробка завдань на контрольні роботи;

розробка методичних вказівок щодо виконання дипломних (курсових) робіт (проектів, завдань);

розробка дидактичних матеріалів для використання технічних засобів навчання у навчальному процесі: літературного сценарію для навчального кінофільму (телефільму), літературного сценарію для навчального кінофрагменту, кадроплани діафільмів і діапозитивів (включаючи їх зйомку);

- розробка навчально-методичних матеріалів для проведення усіх видів навчальних занять, які передбачені навчальними планами і програмами (у тому числі з використанням електронної обчислювальної техніки);

підготовка комп'ютерного програмного забезпечення навчальних дисциплін;

переробка (уточнення) та підготовка до видання навчально-методичних матеріалів для проведення занять з використанням електронної обчислювальної техніки;

розробка матеріалів для приймання вступних іспитів;

розробка матеріалів для приймання поточних іспитів (заліків);

розробка наочних навчальних посібників (плакатів, схем, стендів, макетів тощо);

удосконалення навчально-матеріальної бази: розробка та модернізація елементів навчально-лабора