Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Утоплення – це вид механічного удушення, що супроводжується потраплянням у верхні дихальні шляхи сторонніх тіл (води, піску, жабуриння тощо).

Смерть розвивається внаслідок декількох причин:

1. Закупорка верхніх дихальних шляхів,

2. Порушення газообміну.

3. Спазм голосових зв’язок.

4. Первинна зупинка серця.

В залежності від механізму розвитку, утоплення поділяється:

І. Справжнє (дійсне), або вологе утоплення, що виникає внаслідок потрапляння води у дихальні шляхи. Воно спостерігається у 70% випадків і зустрічається в побутових умовах та супроводжує надзвичайні ситуації (повені, цунами, сповзання тощо).

Виділяють три періоди справжнього утоплення:

1. Початковий. Частіше всього тонуча людина протягом деякого часу робить некоординовані та різкі рухи, прагнучи утриматись на воді. Якщо за цей час потерпілому не надана допомога, настає перевтома м’язів і він опускається на дно. Зазвичай доросла людина затримує дихання на 30-40 сек. Ця затримка дихання призводить до накопичення у крові вуглекислого газу, що супроводжується збудженням дихального центру і появи самовільних дихальних рухів під водою. Вода, що потрапила у верхні дихальні шляхи рефлекторно призводить до спазму голосових зв’язок (ларінгоспазму).

2. Агональний. Кисневе голодування та накопичення вуглекислого газу призводить до ураження кори головного мозку і потерпілий втрачає притомність (свідомість). При цьму розслабляються голосові зв’язки і при наявності дихальних рухів вода через трахею та бронхи засмоктується в альвеоли і заповнює їх.

3. Клінічна смерть внаслідок зупинки кровообігу.

Окрім цього за місцем справжнього утоплення його розрізняють:

1. Утоплення в прісній воді (ріка, озеро, став).

2. Утоплення в соленій воді (море, океан).

Основними клінічними ознаками справжнього утоплення будуть:

- різка синюшність шкіри та слизових оболонок;

- набухання вен шиї та верхніх кінцівок;

- рожева піна в роті, котра продовжує виділятись після витягнення з води.

ІІ. Не справжне (не дійсне), або сухе утоплення. Воно складає 30% випадків від загальної структури утоплень.

1. Асфіктичне утопленнязаймає 10 – 15% в структурі несправжнього утоплення. Основними причинами його являється різке гальмування центральної нервової системи, що виникає:

- під впливом сильної алкогольної чи наркотичної інтоксикації;

- епілептичного нападу;

- інфаркту міокарда;

- струсу головного мозку;

- переломі кісток черепа та шийного відділу хребта.

У цих випадках потерпілий швидко втрачає свідомість, опускається на дно. Перші краплини води, що потрапили на голосові зв’язки призводять до їх спазмування. Наступні дихальні рухи припиняються. Особливістю асфіктичного утоплення є:

- первинна зупинка дихання;

- відсутність, або незначна кількість води у верхніх дихальних шляхах.

- дуже короткий початковий та агональний періоди.

- в ознаках асфіктичного утоплення менш виражене посиніння шкіри та слизових оболонок, хоча їх називають “синіми”;

- відсутність набухання шийних вен та вен кінцівок;

- відсутність рожевої піни біля рота.

2. Синкопальне утоплення.Воно складає15-20% від загальної структури несправжнього утоплення. Сприятливими умовами для виникнення син копального утоплення являється:

- жіноча стать, особливо з психоемоційною лабільністю;

- дитячий вік;

- емоційне потрясіння;

- холодна, льодяна вода.

Для цього виду утоплення характерно виникнення рефлекторного спазму голосових зв’язок та наступної зупинки дихання і серцевої діяльності при контакті з водою, або можливо ще до цього контакту. Для такого виду утоплення характерно:

- різка блідість шкірних покривів та слизових оболонок “білі утоплення”;

- відсутність води у верхніх дихальних шляхах;

- відсутність початкового та агонального періоду;

- відсутність рожевої піни біля рота.

Надання допомоги:

Причинами смерті при вологому утоплення є первинна зупинка серця, а потім дихання; при асфіктичному – первинна зупинка дихання, а потім зупинка серцевої діяльності; при синкопальному – одночасна зупинка і дихання і серцевої діяльності. Тому перспективність в плані ефективності реанімації буде виглядати таким чином: синкопальне утоплення – асфіктичне утоплення – вологе утоплення.

В основі реанімаційних заходів лежить принцип чіткості виконання вимог реанімації на воді.

1. Реанімація повинна проводитись не пізніше 1 – 4 хвилини. Якщо реанімація проводиться на першій хвилині утоплення, то ефективність складе 95%. Якщо після 6-ої – то тільки 6%.

2. Реанімаційні заходи повинні розпочинатись ще при транспортуванні водою шляхом проведення штучної вентиляції “рот до рота”, чи “рот до носа”.

3. Не потрібно витачати марно час на процес звільнення верхніх дихальних шляхів від води. Вона і не витече!

4. Розпочати І стадію серцево-легенево-мозкової реанімації.

5. Всі постраждалі від утоплення після вдалої реанімації потребують обов’язкової госпіталізації у палати інтенсивної терапії.