Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

ЯКІВ ТА ЄВАНГЕЛІЄ

На жаль, можливо, через вплив Лютера, багато християн не можуть побачити важливої вістки, що міститься в Посланні Якова. Не применшуючи внеску Лютера, зробленого для Церкви його днів, ми повинні пам’ятати, що «Реформація не закінчилася... діяльністю Лютера. Вона триватиме до останніх днів історії світу». Хоча реформатори продовжували поділяти деякі «серйозні помилки», «відтоді і до наших днів нове світло постійно освічує Святе Письмо, розкриваючи все нові й нові істини» (Е. Уайт. Історія викуплення, с. 353).

Тому виникло Велике пробудження, якому сприяли Джонатан Едвардс, Джордж Уайтфілд і брати Уеслі – родоначальники методистського руху, котрий підкреслював вирішальне значення святості в християнському житті. Справа реформи отримала продовження завдяки Другому пробудженню, під час якого Бог створив Церкву адвентистів сьомого дня для проголошення Трьохангельської вістки. Кульмінацією цієї всесвітньої проповіді є сповнене Духом свідчення людей, «які бережуть Божі заповіді та віру Ісуса» (Об’явл. 14:12).

Прочитайте Якова 1:3; 2:5, 22, 23; 5:15. Як у даних текстах зображено дію віри? Згідно з цими текстами, що означає жити вірою? Яким чином вони свідчать, що віра – це щось більше, ніж інтелектуальна згода із запропонованими істинами?

Деяких може здивувати факт, що у своєму короткому Посланні Яків говорить про віру 19 разів – більше, ніж про діла й виправдання разом узяті! Фактично на важливості віри наголошується від самого початку першого розділу у зв’язку з випробуваннями та проханням про мудрість (вірші 3, 5, 6). Це показує, що Яків не просто пише віруючим, а й очікує від них певної якості віри. Як ми побачимо, сама по собі віра в щось не приносить багато користі, справжня віра має певні особливі властивості. Тобто правдива віра буде явлена в житті й характері віруючої людини.

Як ваші повсякденні діла розкривають якість та реальність вашої віри? Яким чином ви можете показати реальність вашої віри навіть у «дрібницях»?

Середа 1 жовтня

«ДВАНАДЦЯТЬОМ ПЛЕМЕНАМ, ЯКІ В РОЗСІЯННІ»

Прочитайте Якова 1:1; Дії 11:19-21; 1 Петра 2:9, 10. Хто ці «дванадцять племен» і як вони опинилися в розсіянні?

 

Як бачимо, Яків писав віруючим. Спочатку євангельська справа була зосереджена в Єрусалимі (Луки 24:47). Проте внаслідок гонінь, які посилилися після смерті Степана, віруючі розсіялися і насіння Євангелія було посіяне в містах та прилеглих до них територіях Римської імперії.

Згідно з Дії 11, Євангеліє досить рано поширилося серед язичників, починаючи з Антіохії. Імовірно, лист до «дванадцятьох племен» – це звернення до всіх християн. Складається враження, що тоді не було різних громад залежно від етнічної приналежності. З цієї причини Єрусалимському собору незабаром довелося приймати рішення про те, чи повинні віруючі язичники спочатку ставати юдеями через обрізання (Дії 15:1-6), щоб долучитися до християн.

Прочитайте Дії 15:13-21. Як Яків пропонує вирішити проблему, що виникла в ранній Церкві?

Обґрунтоване Святим Письмом рішення допомогло зберегти єдність Церкви: Яків звернувся до пророцтва Амоса про те, що відновлення й розповсюдження Ізраїлю торкнеться і язичників (Дії 15:16, 17). Він запропонував постанову, яка ґрунтувалася на законах Мойсея про приходьків (Левит 18-20). Яків звертається до своїх читачів як до дванадцятьох племен, щоб нагадати їм про їхню ідентифікацію як співспадкоємців даної Авраамові обітниці. Петро висловлює цю ж думку, коли описує християн як «народ святий» (1 Петра 2:9, порівняйте з Вих. 19:5, 6) і звертається до «розсіяних» в різних місцях (1 Петра 1:1). В обох уривках (Якова 1:1 і 1 Петра 1:1) використовується грецьке слово «діаспора», яке зазвичай указує на юдеїв, котрі живуть за межами географічних кордонів Ізраїлю (див. Івана 7:35).

Розсіяна Церква? Це нагадує нас, адвентистів сьомого дня. Незважаючи на значні культурні, етнічні й соціальні відмінності, які мають місце в нашому середовищі, що об’єднує адвентистів сьомого дня у Христі в особливий протестантський рух?

Четвер 2 жовтня

ЯКІВ ТА ІСУС

Яків мав можливість бачити Ісуса, коли Він був дитиною, юнаком і дорослим. Потім Яків не тільки повірив в Ісуса як Месію, а й став керівником християн у Єрусалимі. Однак Яків називає себе не братом, а «рабом» (Якова 1:1) Ісуса. Безперечно, він навчився покори та справжньої мудрості. Не дивно, що ці важливі теми також включені в його Послання (див. Якова 1:9-11, 21; 3:13-18; 4:6-10).

Порівняйте наведені тексти і визначте, що в них спільного:

Якова 1:22 і Матв. 7:24-27

 

Якова 3:12 і Матв. 7:16

 

Якова 4:12 і Матв. 7:1

 

Подібність Послання Якова з ученням Ісуса, особливо з Нагірною проповіддю, вважається загальновизнаною. «Всеосяжний вплив Ісуса лежить в основі всього вчення Якова» (Пітер Девідс. Послання Якова, с. 50).

Уважно порівнюючи Послання Якова з Євангеліями, можна виявити, що цей лист не ґрунтується на жодному з них. Яків пише, виходячи з близького особистого знайомства з ученням Ісуса, Котрий завжди надихав Своїх слухачів вірити і закликав їх застосовувати цю віру. Досліджуючи Послання Якова, ми виявимо в ньому подібний підхід. Яків не задовольняється слабкою, безплідною, хиткою вірою. Як ми побачимо наступного тижня, у першій частині книги домінує тема віри і Яків показує, як ця найважливіша якість зміцнює життєво необхідні взаємовідносини з Христом.

Поміркуйте про якість та реальність вашої віри. Наскільки вона реальна? Наскільки глибока? Як вона допомагає вам жити християнським життям? Що б ви могли зробити та які рішення прийняти, аби поліпшити якість вашої віри й поглибити її?

П’ятниця 3 жовтня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ:

«Не раз, висуваючи застарілі, затерті філософські ідеї фарисеїв, брати Ісуса брали на себе сміливість повчати Того, Хто знав повноту істини і розумів усі таємниці. Вони легковажно засуджували те, чого не могли збагнути; своїми докорами вони постійно дошкуляли Йому, і душа Спасителя була втомлена й зажурена. Визнаючи свою віру в Бога, вони думали, що захищають Його, а тим часом Бог був з ними в людському тілі, та вони не впізнали Його.

Усе це робило шлях Ісуса тернистим. Нерозуміння, з котрим Він зустрічався у власному домі, завдавало Йому стільки болю, що Господь з великим полегшенням залишав його» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 326).

Питання для обговорення:

1. Послання Якова – це по суті посібник з практичного християнського життя. Можливо, це перша написана книга Нового Завіту (між 44-м і 49-м рр. н. е.). Але крім того, що це богословська книга, вона також навчає нас, як жити християнським життям. Чому жити вірою так само (якщо не більш) важливо, як і вірити? Іншими словами, що важливіше: у що ми віримо чи як виявляємо цю віру у своєму житті? Наприклад, хто чинить краще: щирий християнин, котрий по-справжньому, серйозно дотримується неділі, чи нещирий християнин, який нібито дотримується суботи, але насправді не ставиться до цього серйозно?

2. В уроці за понеділок ми говорили, що Яків був братом Ісуса. Хоч Ісус – Бог, Творець усього існуючого, Він також був Людиною, Одним з нас такою мірою, що в Нього навіть були зведені брати і сестри. Як ця дивовижна концепція допомагає нам зрозуміти, яким чином була подолана величезна прірва між Небом та грішним світом? Що це говорить нам про шлях, яким пройшов Бог, аби спасти грішне людство? Яким чином людська природа Христа допомагає нам зрозуміти, як ми можемо перемогти гріх, а також переконує нас у тому, що Бог розуміє наші проблеми і боротьбу?

3. У пройденому уроці було згадано, що покірність – одна з тем Послання Якова. Чому покірність така важлива в християнському житті? У світлі подвигу нашого Спасителя на Голгофському хресті чи може хто-небудь із нас виявляти пиху або зарозумілість, особливо в духовних питаннях?


 

4-10 жовтня

УДОСКОНАЛЕННЯ НАШОЇ ВІРИ

Біблійні тексти для дослідження: Якова 1:2, 3; 1 Петра 1:6, 7; Филп. 3:12-15; Якова 1:19-21; Луки 17:5, 6; 12:16-21.

Пам’ятний вірш: «Дивлячись на Проводиря і Вершителя віри, на Ісуса, Який, незважаючи на сором, замість належної Йому радості, перетерпів хрест і сів праворуч Божого престолу» (Євр. 12:2).

Один стоматолог пояснив, чому його коронки завжди бездоганні. «На відміну від інших фахівців, – сказав він, – у мене ніколи не виникають проблеми з коронками, що надійшли з лабораторії. Якщо я відправляю їм досконалу роботу, вони повертають мені досконалі коронки». Цей стоматолог не турбується про кінцевий результат. Він зосереджений на своїй роботі на початковій стадії процесу.

Як християнам, нам не потрібно надмірно хвилюватися про те, наскільки досконалими будуть наші характери в кінцевому результаті. Це Божа робота. Наше завдання – боротися «добрим подвигом віри» (1 Тим. 6:12), дивлячись на Ісуса, «Проводиря і Вершителя віри». Така віра в Христа дає Йому можливість працювати в нас, викликаючи «і бажання, і дію» (Филп. 2:13), а також завершити цю добру, розпочату Ним справу (Филп. 1:6). Без віри в Христа можна відчути свою поразку ще на початку, оскільки ми зосереджені на собі, а не на Ньому.

Ісус каже: «Боже діло є те, щоб ви повірили в Того, Кого Він послав» (Івана 6:29). Яків, як побачимо, допомагає нам зрозуміти цю важливу духовну істину.

Неділя 5 жовтня

ВІРА ВИТРИМУЄ

Прочитайте Якова 1:2, 3; 1 Петра 1:6, 7; 4:12, 13. Яку спільну позицію займають Яків та Петро в питанні випробувань? Як ми повинні ставитися до цього дивовижного біблійного повеління?

Нікому не подобається страждати, майже завжди ми намагаємося уникати страждань. У вірші 3 використовується грецьке слово «докіміон», яке вказує на випробування віри. Воно означає процес дослідження автентичності чогось. Петро порівнює таке дослідження або випробування нашої віри з очищенням золота вогнем. Хоча випробування може виявитися неприємним, Бог очікує позитивного результату. Випробування не повинні пригнічувати нас, адже якщо ми залишимося вірними, то вийдемо «мов те золото» (Йова 23:10, порівняйте з Прип. 17:3).

Отже, ми повинні радіти, коли приходять випробування, особливо пов’язані з вірою, адже Ісус сказав: «Радійте й веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах» (Матв. 5:12). Випробування також допомагають нам глибше оцінити страждання Христа заради нас. Як зазначено в 1 Петра 4:13, вони дають нам можливість брати участь у стражданнях Христа.

Ми повинні дивитися далі самого випробування і подумки бачити результат, якого бажає Бог. Саме тут діє віра. Нам необхідно вірити в люблячого Отця, покладатися на Його мудрість та діяти на підставі Його Слова. Ми можемо з упевненістю довірити Йому своє майбутнє (див. Римл. 8:28). Фактично тільки за допомогою віри, особистого пізнання Божої любові і життя вірою у світлі цієї любові ми можемо радіти в наших випробуваннях.

Згідно з Якова 1:3, остаточною метою випробування нашої віри є терпіння. Грецьке слово «хюпомоне» також може бути перекладене як «витривалість» або «стійкість». «Хюпомоне» вказує на щось, що за тривалістю перевершує ці якості, оскільки впевнено ґрунтується на обітниці про Боже остаточне звільнення (див. також Луки 21:19).

Залишатися вірним Богові під час випробувань, тобто не втрачати віри і покладатися на Господа навіть у найважчі часи, – це одне, але нам сказано, що під час випробувань потрібно радіти. Чи це не занадто? Зрештою, часом досить важко просто залишатися вірним у випробуваннях, але радіти в них?! Проте саме до цього закликає Слово Боже. Як же нам навчитися радіти у випробуваннях, якщо радість у такий час – це останнє, до чого ми схильні?

Понеділок 6 жовтня

ДОСКОНАЛІСТЬ

Прочитайте Якова 1:2-4. Зверніть увагу на послідовність: віра, випробування, терпеливість, досконалість. Яків починає з віри, оскільки це підстава будь-якого справжнього християнського досвіду. Потім він говорить, що нам потрібні випробування, аби перевірити істинність нашої віри. Далі автор стверджує, що випробування можуть навчити нас терпеливості, тому з часом вони не зможуть стати для нас несподіванкою і перемогти нас. Мета Бога для Його дітей полягає в тому, щоб вони «були досконалі та бездоганні і щоб нічого вам не бракувало» (Якова 1:4). Не може бути більш піднесених слів. Слово «досконалі» («телейос») означає духовну зрілість, а слово «бездоганні» («холоклерос») указує на цілісність і неушкодженість у всьому. Воістину, в Господі ми можемо досягти багато чого, якщо тільки помремо для себе і дозволимо Йому викликати в нас «за Своєю доброю волею… і бажання, і дію» (Филп. 2:13).

Прочитайте Ефес. 4:13 і Филп. 3:12-15. Згідно з цими текстами, як християни повинні ставитися до досконалості?

 

Подібно до Павла, послідовники Христа ніколи не будуть задоволені чимось меншим, ніж приведення свого життя у відповідність з безкорисливою жертовною любов’ю свого Вчителя. Проте ми ніколи не відчуватимемо, що вже досягли мети або стали досконалими.

Також зверніть увагу, що в наведених текстах зроблено акцент на майбутньому. Павло вказує на те, що йому обіцяно в Бозі через віру в Ісуса. На християнському шляху ніколи не буде такої миті, коли ми зможемо сказати: «Я досягнув», принаймні у сфері характеру. (Чи помічали ви, що люди, котрі заявляють про якісь свої духовні досягнення, зазвичай неприємні в спілкуванні і самоправедні?) Ми подібні до витворів мистецтва: нас завжди можна вдосконалювати, і Бог обіцяє це робити доти, доки ми продовжуємо вірити й щодня вручаємо себе Йому в довірі та послуху.

Чи були б ви достатньо досконалі для отримання спасіння, якби померли просто зараз? А якби померли через два тижні після того, як прийняли Христа? Як ви вважаєте, чи будете ви достатньо досконалі через шість місяців? Що ваші відповіді відкривають про вашу потребу в досконалому одязі Христової праведності незалежно від того, якого рівня «досконалості» ви досягнули?

Вівторок 7 жовтня

ПРОСИТИ З ВІРОЮ

Прочитайте Якова 1:5, 6. Чим мудрість відрізняється від знання? Який зв’язок між мудрістю і вірою вбачає Яків?

 

Може здатися дещо дивним, що Яків пише: «Якщо комусь із вас бракує мудрості». Хто вважає, що в нього достатньо мудрості? Навіть Соломон, усвідомлюючи свою потребу в мудрості, покірно просить Бога дарувати йому «серце розумне, щоб… розрізняти добре від злого» (1 Цар. 3:9). Згодом він написав: «Страх Господній – початок премудрости» (Прип. 9:10).

Ми схильні думати, що розуміємо, що таке мудрість. Який інший аспект істинної мудрості відкривають нам наступні тексти? Якова 1:19-21; 2:15, 16; 3:13.

 

Книга Приповістей та Послання Якова описують мудрість як щось дуже практичне: це не те, що ми знаємо, а те, як живемо. Наприклад: «Кожна людина нехай буде швидка до слухання, стримана в словах» (Якова 1:19). Платон сказав: «Мудрі люди кажуть, бо їм є що сказати, а нерозумні – бо хочуть щось сказати». Іншими словами, ми можемо мати всі знаннями, які пропонує світ, і при цьому не мати істинної мудрості.

Оскільки Бог є джерелом істинної мудрості, ми здобуваємо мудрість, слухаючи Його – читаючи Його Слово та проводячи час у роздумах про життя Христа, «Який став для нас мудрістю від Бога» (1 Кор. 1:30). Навчаючись відображати характер Христа у своєму житті, ми живемо відповідно до істини, явленої в Ісусі. Це і є справжня мудрість.

Ще раз прочитайте Якова 1:6. Ми повинні просити з вірою, не сумніваючись. Чи завжди це легко? Кого часом не долали сумніви? Коли це відбувається, дуже важливо молитися й роздумувати над основами нашої віри: історією Ісуса, біблійними пророцтвами та власними досвідами. Як це допомагає нам долати різноманітні сумніви?

Середа 8 жовтня