Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Пам’ятний вірш: «Бо суд без милосердя на того, хто не чинив милосердя. Милосердя ставиться вище суду» (Якова 2:13).



Ми добре знаємо притчу про милосердного самарянина, але питання в тому, наскільки сприймаємо її. Спочатку священик, потім левит побачили біля дороги напівмертвого чоловіка. Хоч обоє регулярно виконували свої релігійні обов’язки, жодний з них не зумів пов’язати ці обов’язки з усвідомленням власного обов’язку перед пораненим чоловіком. Тому кожен продовжив свій шлях. Нарешті тією ж дорогою проходив самарянин, напівязичник; він зглянувся над потерпілим, перев’язав його рани та заплатив за його перебування в готелі, де той міг видужати. Самарянин також пообіцяв господареві готелю оплатити всі майбутні витрати, пов’язані з доглядом за пораненим (див. Луки 10:30-37).

Ісус розповів цю притчу, відповідаючи на запитання законника про вічне життя. Замість того щоб сказати законникові: «Старайся краще!» або «Роби більше!», Ісус намалював картину, яка зображає любов у дії. Тобто ми маємо виявляти любов навіть у потенційно небезпечних і неприємних обставинах, любити навіть тих, хто нам не подобається.

Хоча це непросто і часто суперечить нашій природі, справжня любов часом пов’язана з ризиком і спонукає нас руйнувати бар’єри, що розділяють людей як поза Церквою, так і (особливо) в Церкві. Цього тижня ми дізнаємося, що пише Яків про цю життєво важливу істину.

Неділя 26 жовтня

ЛЮДИНА В ЗОЛОТІ

Прочитайте Якова 2:1-4. Цей уривок, крім усього іншого, містить контрасти. Один чоловік – багатий, добре одягнений і, очевидно, дуже поважний, у той час як інший – бідний, убого одягнений і, судячи з усього, просто ніхто. До одного виявляють максимум ввічливості, а до іншого – зневагу. Одному пропонують зручне місце попереду, а іншому кажуть: «Стань отам» або «Знайди собі місце на підлозі».

Не дуже приваблива картина, особливо тому, що описане відбувається під час богослужіння! Грецьке слово «сюнагоге», перекладене у вірші 2 як «зібрання», імовірно, є ранньою згадкою юдейсько-християнського суботнього служіння. Такі зібрання переважно відбувалися по домівках (див. Дії 18:7, 8).

У греко-римській культурі першого сторіччя авторитет і становище в суспільстві мали величезне значення. Від багатих, освічених або політично впливових людей очікувалося, що вони зможуть позитивно вплинути на чиюсь репутацію та сприяти захисту чиїхось інтересів. Будь-який великий дар на громадські або релігійні проекти зобов’язував одержувача чимось відплатити благодійникові. За доброту відплачували вірністю, а за щедрість – загальною вдячністю. Представники вищого класу, які відвідували християнські богослужіння (а таких людей було небагато), очікували до себе особливого ставлення. Проігнорувати такі очікування означало позбавити Церкву прихильності цих людей. Повестися «політично некоректно» або відкинути суспільні цінності вважалося образою і причиною незгод.

Прочитайте Марка 2:16 і Луки 11:43. Які тогочасні суспільні норми згадані в текстах? Як вони суперечать принципам Євангелія?

 

Бідність чи багатство – не гріх, але наше ставлення до людей, котрі відрізняються від нас матеріальним становищем, віком, освітою і навіть релігійними переконаннями, – один з барометрів нашої християнської зрілості. Ми схильні виявляти більше поваги до тих, хто стоїть вище за нас на соціальних сходинах, і менше до тих, хто стоїть нижче. Нам варто пам’ятати: дуже легко наслідувати звичаї більшості, хоча Бог закликає нас бути іншими (див. Римл. 12:2).

Давайте глибше подивимося на цю проблему: можливо, ми не настільки явно неввічливі, як описує Яків, але хіба не схильні мати «любимчиків»? Як нам навчитися бачити в собі цю проблему та долати її?

Понеділок 27 жовтня

КЛАСОВА БОРОТЬБА

Кожному літературному євангелістові відомо, що нерідко люди, які мають найменше, готові пожертвувати найбільше, аби придбати християнські книги. У матеріально забезпечених районах найчастіше важко продавати літературу, оскільки їхні мешканці переважно цілком задоволені життям і не відчувають такої потреби в Бозі, як незаможні люди. Той же феномен зауважується й у більших масштабах: зазвичай церква швидше зростає там, де має місце економічна або соціальна криза. Зрештою, хіба люди, які борються з великими труднощами, не більш сприйнятливі до євангельської надії, аніж задоволені життям?

Прочитайте Якова 2:5, 6. Про що пише апостол, продовжуючи тему чотирьох попередніх віршів?

 

На підставі цих текстів можна зробити висновок, що головною проблемою в Церкві було питання про багатих і бідних. Бог обрав бідних, котрі, хоч і відкинуті світом, були багаті вірою, а багаті використовували своє багатство для утиску бідних. У той час проблема експлуатації бідних багатими була постійною реальністю. Що ще гірше, римський закон кодифікував дискримінацію проти бідних і на користь багатих.

«Представники нижчого класу, котрі, як вважалося, діяли, виходячи з особистого економічного інтересу, не могли висунути звинувачення проти представників вищого класу. Закони приписували більш суворі заходи покарання для людей з нижчого класу, засуджених за правопорушення, ніж для правопорушників з вищого класу» (Craig S.Keener, The IVP Bible Background Commentary: NewTestament (Downers Grove, Ill.: Inter Varsity Press, 1993), p. 694).

Прочитайте Якова 2:7. Яку важливу думку щодо впливу такого несправедливого ставлення підкреслює апостол?

 

Така поведінка справді ганьбить «добре ім’я» Ісуса. Погані вчинки є поганими самі по собі, але вони стають ще гіршими, коли їх робить той, хто називається ім’ям Христа. Однак ще гірше чинять ті, хто в ім’я Ісуса використовує своє багатство і владу, аби піднестися над іншими людьми в Церкві, що часто веде до розділень та суперечок. Наскільки ж обережними нам слід бути, щоб у своїх словах і вчинках відповідати «доброму імені», з яким ми себе асоціюємо!

 

Вівторок 28 жовтня

ЛЮБИТИ БЛИЖНІХ

Прочитайте Якова 2:8, 9; Левит 19:17, 18 і Матв. 5:43-45. Які важливі вістки містять ці тексти?

 

 

Яків називає Закон Божий царським Законом (Якова 2:8), бо це Закон ЦАРЯ над ЦАРЯМИ (Об’явл. 19:16). Закон Його Царства детально описаний у Нагірній проповіді (Матв. 5-7), яка містить першу з дев’яти згадок Нового Завіту про любов до ближнього. Слова Ісуса в Матв. 5:43 висловлюють характерне для того часу розуміння тексту Левит 19:18. Наприклад, у заповідях, які безпосередньо передують книзі Левит, використовуються очевидні синоніми слова «ближній»: вони забороняють ворогувати на «брата» (Левит 19:17) та «ненавидіти синів народу» свого (Левит 19:18).

Імовірно, деякі вважали: цілком доречно ненавидіти не ізраїльтян та відчувати до них ворожість, оскільки вони не згадані особливим чином у цих текстах книги Левит. Зрештою всі ізраїльтяни сприймали не ізраїльтян як ворогів. Сьогодні ми знаємо, що така позиція мала місце в кумранській громаді, групі побожних юдеїв, які відокремилися від решти народу. Їх навчали ненавидіти «дітей темряви» та «мужів погибелі» (Правила громади1QS 1:10; 9:21, 22). Такими, очевидно, вважали не тільки іноземців, але навіть ізраїльтян, котрі відкидали вчення громади.

«Гріх – це найбільше зло, і наш обов’язок – виявляти милість до грішника й допомагати йому. Чимало людей помиляються в житті й відчувають сором за свою необачність. Вони потребують слів підбадьорення. Усвідомлюючи власні помилки, декотрі впадають у відчай. Ми не повинні залишатися байдужими до таких. Якщо ви християни, не минайте людей, тримаючись подалі від тих, кому найбільше потрібна ваша допомога. Коли бачите людське горе, викликане хворобою чи гріхом, ніколи не кажіть: “Це не моя справа”» (Е.Уайт. Христос – надія світу, с. 504).

Життя Ісуса – найбільший приклад безкорисливої любові до тих, хто цієї любові не заслуговував і не любив у відповідь. Як ми можемо навчитися виявляти подібну любов до людей, котрих вважаємо негідними або котрі не люблять нас? Чому єдиною відповіддю може бути повна самовіддача і смерть власного «я»?

 

Середа 29 жовтня

УВЕСЬ ЗАКОН

Прочитайте Якова 2:10, 11. Тепер прочитайте наведені в таблиці тексти та класифікуйте їх за такими ознаками: «увесь Закон», «Закон любові» або те й інше.

 

Увесь Закон

Закон любові

Матв. 5:18, 19

 

 

Матв. 22:36-40

 

 

Римл. 13:8-10

 

 

Гал. 3:10

 

 

Гал. 5:3

 

 

Гал. 5:14

 

 

Нам важко усвідомити, наскільки радикальним було вчення Ісуса про Закон. У розумінні побожних юдеїв того часу (і для багатьох сьогодні) людина не могла претендувати на те, що дотримується Закону, не дотримуючись усіх законів, які містяться в книгах Мойсея. З часом було ідентифіковано 613 окремих законів (248 розпорядчих законів і 365 заборонних).

Метою поставленого Ісусові запитання про «найбільшу заповідь у Законі» (Матв. 22:36) було зловити Його на слові. Але хоча Хрис­тос говорив про важливість кожної «йоти» (найменша єврейська літера; Матв. 5:18), Він також навчав, що любов до Бога і любов до ближнього – найважливіші заповіді, оскільки підсумовують усі інші.

Учення Ісуса відкриває, що послух не може виявлятися у вакуумі. Він завжди пов’язаний з відносинами, інакше втрачає сенс. Іншими словами, якщо я повертаю десятину, оскільки це правильно або тому, що боюся загинути, якщо не буду так чинити, – це послух, не пов’язаний з відносинами. Але якщо я повертаю десятину з почуття вдячності Богові за все, що Він мені дарував, тоді мої дії ґрунтуються на взаємовідносинах з Ним.

Ісус також говорив про «найважливіше в Законі» – «суд, милосердя і віру» (див. Матв. 23:23). Усе це також пов’язане з відносинами між Богом і людьми. Отже, Яків не говорить нічого, що суперечило б словам Ісуса чи Павла: будь-яке порушення Божого Закону завдає шкоди нашим взаємовідносинам з Богом і ближніми. Питання не в тому, щоб мати достатньо добрих діл, які переважили б наші погані вчинки. Це послух у вакуумі, що виявляється так, ніби все обертається винятково навколо нас. І, навпаки, знаючи Ісуса, ми перестаємо дивитися тільки на самих себе, а спрямовуємо свою увагу на посвячення Богові та служіння людям.

Як часто ваш послух виникає з любові до Бога і людей, а як часто він відображає лише почуття обов’язку? З іншого боку, чи завжди праця з почуття обов’язку – це погано? Можливо, ви не відчуваєте любові до якоїсь людини, але допомагаєте їй тільки тому, що знаєте: від вас очікують цього. Чи є в цьому щось погане?


 

Четвер 30 жовтня

СУДЖЕНІ ЗАКОНОМ

Прочитайте Якова 2:12, 13. (Див. також Івана 12:48; Римл. 2:12, 13; 2 Кор. 5:10; Об’явл. 20:12, 13.) Що ці вірші повідомляють про суд?

Немає нічого більш зрозумілого, ніж вчення про те, що ми будемо суджені Законом, тобто виходячи з того, що ми робили: добре чи погане. Водночас Біблія ясно повідомляє, що через віру в Ісуса ми покриті Його праведністю.

Покриття Христовою праведністю містить два аспекти: прощення (виправдання) та послух (освячення). «Отже, як ви прийняли Господа Ісуса Христа, так і ходіть у Ньому» (Колос. 2:6); «Бо ви, що в Христа хрестилися, в Христа зодягнулися» (Гал. 3:27).

Часто кажуть: ми будемо суджені, виходячи не тільки з того, що зробили, а й із того, чого не зробили. Хоча це правильно, багато хто має хибне уявлення про зміст цього висловлювання. Ідеться не про те, щоб робити більше. У такому разі це стане засобом розчарування і самобичування. Зверніть увагу на слова Якова в першій половині 13-го вірша: «Суд без милосердя на того, хто не чинив милосердя». Знову наголосимо: це визначення вчинків, які ґрунтуються на відносинах.

Якщо ми думатимемо про це досить довго, то можемо стати параноїками в сприйнятті суду і врешті-решт впадемо в розпач. Але не про це йдеться у словах: «Побійтеся Бога… бо прийшла година Його суду!» (Об’явл. 14:7)! Навпаки, ми завжди повинні покладатися на праведність Ісуса, заслуги Якого є нашою єдиною надією на суді. Любов до Бога, Котрий спас нас Своєю праведністю, має спонукати нас робити все, до чого Він закликає.

З іншого боку, біблійні застереження про суд дані для нашого добра, щоб ми не заспокоювали себе хибним відчуттям безпеки. Яків каже: «Милосердя ставиться вище суду» (Якова 2:13). Ми повинні пам’ятати ці слова, особливо коли маємо справу з людьми, котрі згрішили.

Чи бувало у вашому житті так, що ви погано повелися й очікували тільки засудження, але до вас виявили милість, благодать і прощення? Що ви відчували? Як ви можете переконатися в тому, що не забудете про цей випадок, коли хтось також погано поведеться?

П’ятниця 31 жовтня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ:

Прочитайте з книги Е. Уайт «Велика боротьба» розділ «Судове слідство» (с. 479-491).

«Бог перед ангелами і людьми визнав вас Своїми дітьми; моліться ж про те, щоб через вас не знеславлялося “добре ім’я, яким вас названо” (Якова 2:7). Бог посилає вас у світ Своїми представниками. Кожним учинком свого життя ви повинні відкривати святість Імені Божого... А це можливо лише тоді, коли ми приймемо благодать і праведність Христа» (Е. Уайт. Нагірна проповідь, с. 107).

«Через Христа справедливості було дано право прощати, не жертвуючи при цьому жодною йотою своєї піднесеної святості» (Біблійний коментар АСД, т. 7, с. 936).

Питання для обговорення:

1. Ганді висловив думку багатьох, сказавши: «Мені подобається ваш Христос, але мені не подобаються ваші християни. Ваші християни так не схожі на вашого Христа». Чому, на жаль, неважко зрозуміти, що спонукало його так сказати? І хоча нам дуже просто дивитися на те, що роблять в ім’я Христа інші, чому замість цього нам слід подивитися на себе і на те, що в ім’я Ісуса зробили ми? Наскільки добре ми являємо Його світові?

2. Чи є ваша громада місцем, де люди відчувають, що їх цінують і поважають незалежно від їхнього походження, соціального стану, індивідуальних особливостей тощо? Якщо ні, що ви можете зробити, аби змінити ситуацію?

3. Чи існують у вашій країні традиції та суспільні норми, які суперечать принципам біблійної віри? Які з них очевидні, а які більш завуальовані? Визначивши ці традиції і норми, подумайте, як ви можете навчитися переступати через них, щоб ваше життя являло євангельські принципи і люди побачили, що Ісус пропонує всім краще життя?

4. Одна справа любити ближнього, але що означає любити Бога? Поговоріть у класі про те, що означає любити Бога, чому ми любимо Його та як виявляємо цю любов.

5. «Милосердя ставиться вище суду». Яке практичне значення цих слів, коли нам доводиться взаємодіяти з людьми, котрі неправильно поводяться? Якого балансу необхідно дотримуватися в такій ситуації?

 

1-7 листопада

ДІЙОВА ВІРА

Біблійні тексти для дослідження: Якова 2:14-26; Римл. 3:27, 28; Тита 2:14; 2 Кор. 4:2; Римл. 4:1-5; І.Нав. 2:1-21.