Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

ЧОМУ ТАК НЕ ЛЮБЛЯТЬ ГОТІВ?



За словами візантійського історика Прокопія Кесарійського (500–562), «У колишні часи готських племен було багато, і багато їх тепер, але самими великими і значними з них були готи, вандали, везіготи і гепіди. За старих часів, правда, вони називалися савроматами і меланхленами. Деякі називали ці племена гетами. Всі ці народи, як було сказано, відрізняються лише іменами, але в усьому ж іншому вони схожі. Всі вони білі тілом, мають русяве волосся, рослі і гарні на вигляд; у них одні й ті ж закони і сповідують вони ту ж саму віру. Всі вони аріяни і говорять на одній мові, так званій готській, і, як мені здається, в давнину вони були одного племені, але згодом стали називатися по-різному: за іменами тих, хто були їхніми вождями» (Прокопий Кесарийский. Война с персами. Война с вандалами. Тайная история. – М.: Наука, 1993. — С. 178).

У візантійських текстах гетів відверто називають слов’янами, а їхню мову – скіфською. Візантійський письменник 7 ст. Фіофілакт Самокатта стверджує, що гети – це давніша назва слов’ян. «Багато істориків (Амміан Марцеллін, Зосим) називали готів скіфами. Але найбільш ясно висловився грецький історик Дексіпп, який був організатором захисту Афін від готів в 267 р. Він пише: «Скіфами ... називають готів» (Филосторгий. Сокращение «Церковной истории» // Церковные историки IV-V веков. М.: РОССПЭН, 2007. – с. 530).

Ось деякі імена королів остготів: Витимир, Вандалар, Валамир, Теодемир, Видимир.

Як повідомляє історик Максим Буданов, між словами «готи» і «аріяни» в багатьох випадках можна ставити знак рівності. Серед іншого, саме таке застосування терміна «готи» було характерно для папських послань 11–12 століть (Буданов М.А. К вопросу о влиянии еретических воззрений на христианство Древней Руси ). Тобто слово «готи», яке напочатку означало етнічну приналежність, згодом стало ідентифікатором релігійної спільноти. Подібним чином етнонім «галілеяни» з часом став означати належність до аріохрестиянської духовної громади.

В історичній літературі панує вигадка, що готи начебто є германським чи скандинавським плем’ям, яке з невідомих причин пройшло з півночі на південь три тисячі кілометрів і невідомо як завоювало густо заселене Надчорномор’я. «Дивовижно, але за повної бездоказовості твердження про північну батьківщину готів саме воно стало найбільш поширеним. Важко навіть уявити, появу скількох історичних нісенітниць зумовило таке “розв’язання” проблеми. А між тим набагато логічнішим й природнішим є інше пояснення.

Йордан писав історію народу, здавна знаного в Північному Причорномор’ї під мовно й історично тотожними іменами – гети й готи. Писав, до речі, історію свого народу, оскільки сам був за походженням гет. З найдавніших часів і упродовж усієї історії гети-готи (як і родинні їм кімерійці, скіфи і фракійці) – давні насельники Північного Причорномор’я – були вагомим чинником у політичній історії Європи й залишили згадки про себе в десятків давніх авторів.

Мине час – і чи то через напад гуннів, чи то з інших причин частина готів залишить насиджені місця, перейде Дунай, оселиться на Балканах і в Східній Європі, з якими буде пов’язаний наступний етап їхньої історії. Пройде ще трохи часу, і готи підуть ще далі на захід: захоплять Італію, Рим, покладуть край Західній Римській імперії, дійдуть до сучасних Франції та Іспанії, переправляться до Північної Африки, де під іменем вандалів утворять Вандальське королівство.

Втім, це лише одна гілка готів. Інша, значно численніша, лишилася в Північному Причорномор’ї і на Дунаї, відіграючи, як і в давні часи, важливу роль в етнічній історії регіону. Саме з цими готами є вагомі підстави пов’язувати майбутніх половців, саме в готсько-половецьку спадщину, ймовірно, сягає корінням і такий феномен української культури, як українське козацтво – велика кількість фактів дає підстави говорити про це досить певно.

Ім’я гетів-готів у Причорномор’ї фіксується ще у зв’язку з історичними подіями ІІ тис. до н.е. А тому доводиться визнати, що твердження про германські народи між Дністром і Доном – частково результат плутанини, а частково – плід фантазії дослідників.

Сталося так, що готів – один із найбільш яскравих народів давньої історії – і, ймовірно, наших прямих предків – історіографія практично викреслила з вітчизняної історії, і нині ані уявлення про готів, ані та увага, що приділяється їм науковцями, не відповідають тій ролі й значенню, яку вони відігравали у давній історії. А тим часом саме історія готів, мов у фокусі, з’єднує у собі найважливіші лінії історії Європи. І виявляється значною мірою визначальною для розуміння багатьох проблем етнічної історії Давньої України. Нині цілком очевидно, що без розв’язання готської проблеми про успіхи у пізнанні нашої давньої історії не може бути й мови» (Наливайко Сергій. Готи в українській історії, або про одну “помилку” Йордана. – НДІ українознавства).

Апологети германського походження готів апелюють до «Гетіки» Йордана, проте сам Йордан готів не вважав германцями:

«1. Описуючи готів, ругів та інші племена, він протиставляє їх германцям: перші вище останніх зростом і т. д.

2. Він називає їх, як і багато інших стародавніх письменників, “скіфським плем’ям”, тоді як “скіфами” германців у давнину не йменували.

3. Говорячи про запозичення імен різними народами, він пише: “Римляни запозичують у македонців, греки у римлян, сармати у германців, готи часто у гунів”. Тут германці і готи фігурують не тільки як окремі племена, але і як представники абсолютно різних груп народів, що й було насправді.

4. Йордан повідомляє, що король готів Бурвіста за порадою філософа Дицінеуса спустошив країну германців, якою тепер володіють франки. Протиставлення германців і готів тут очевидне» (Лесной Сергей (Парамонов). Откуда ты, Русь? – Ростов н/Д: «Донское слово», «Квадрат», 1995. – 352 с., с. 148).

«Готи – це союз слов’янських племен, які з давніх пір заселяли степи Північного Причорномор’я, південного Дону і Дніпра. Вони нізвідки не прийшли, а жили там завжди. Предками їх були скіфи. Готи прославилися в перші століття хрестиянської ери тому, що, як завжди це трапляється в історії, їхній союз виявився сильним і організованим. Тому довговічним і життєздатним. Тобто час появи готів на історичній сцені обумовлений не раптовим приходом звідкись з півночі (як стверджують деякі історики), а сукупністю місцевих обставин, при яких слов’янські племена утворили союз, і цей союз став впливовим і сильним. Сусіди, які володіли писемністю, а тоді це були греки та римляни, вперше зафіксували «появу» цього союзу приблизно в 1 столітті хрестиянської ери (Пименов Н.И. Истоки Западной цивилизации. Причины и следствия. – Магнитогорск, 2011. – 170 с. ).