Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Які штовхають нас на сварку? Хочеться постійно жити у любові.



Я візуалізують щасливі сімейні стосунки. &

— Що ще, окрім візуалізації? Ви робите для збереження миру в сім’ї? Адже окрім рівноважних сил на стосунки у сім’ї впливає ще безліч факторів, але в основі всього, я думаю, є відношення до Всесвіту, відношення кожного із учасників союзу – і чим більше претензій до Всесвіту – тим менше стабільності та злагоди у сім’ї. Стосунки, знаєте, – це сутність нежива, а створюються вони одухотвореними сутностями, начебто нас, людей. А раз вже сутностями (або однієї із них) ці стосунки створюються, то з якоїсь причини комусь обом подобається гойдатися в унісон частоти сварок, і стосунки саме такі прояви у вашому житті мають. А ось чому їм (вам) це «подобається»? Це вже окреме питання. Не мені на його відповідати... Здається щось із шаблонів запрограмувалося у голові...

Можете прочитати наступні книги... Ці книги відкривають очі на багато чого.

«Ґрей Джон - Чоловіки з Марсу, жінки з Венери»

«Некрасов - Шлюб помер... Хай живе сім'я!»

 

& Що Ви оберете ходним осіннім вечором, каву чи чай? &

— Апельсиновий сік...

 

& Чому просвітлені люди не пробуджують інших від мари сну?

Адже світло висвітлює не тільки себе, але й тінь! &

— Візьмемо, наприклад, маленьких діток, гаразд? Малих дітей, яких усе щастя складається у міцному сні, не рекомендується будити. Діти ростуть уві сні. Якщо вони не будуть лягати вчасно спати, вони зможуть захворіти і тоді, пізніше, коли стануть дорослими, вони не зможуть цілком відповідати своєму покликанню у житті. Розумієте фішку? Дитинство потребує великої кількості сну, і діти повинні спати. Така ж природа незрілих душ. Це діти, якими б старими не здавалися їхні тіла. Їх примхи, їхньої радості, їхнє захоплення спрямовані на незначні речі у житті, як і життя дітей зосереджене на солодощах та іграшках. Ось тому просвітлені люди йдуть повільно й тихо, аби звук їх кроків не завадив глибокому сну сплячих. По дорозі вони пробуджують тільки тих, хто неспокійно перевертається у своїх ліжечках. Тим вони, ці мандрівники на духовній стежці, тихо протягують свою руку. З цієї причини духовний шлях називається ще й містичним шляхом. І немає нічого поганого у тому, аби розбудити лише небагатьох, залишивши багатьох спати, але, з іншого боку, яка велика доброта полягає у тому, аби дати виспатися тим, хто потребує сну!

 

& Що може вбити людину псіхологічно? &

— Все, що за переконаннями тієї людини стає для нею загрозою на психологічному плані ...

 

 

& Чому реальність часом буває жахливою,

якщо людина є її творцем, принаймні, шару свого світу? &

— Справа у тому, що в своїй реальності людина бачить те, що свідомо чи несвідомо крутиться в її «голові». Що намалює людина, те й вона побачить. Проблема лише у тому, що люди роблять усе навпаки: що бачать, те й вони малюють. Розумієте різницю? Ми отримуємо від життя те, у що ми віримо. Ви вірите, що життя прекрасне – і воно прекрасне. Ви вірите, що воно жахливе, – і воно жахливе. Чи вірите ви у те, що виходу немає? І не знайдете виходу. Чи вірите ви у те, що вихід є? Обов'язково його [вихід] побачите. Ви чекаєте біди – вона обов'язково прийде. Ви боїтеся захворіти – ви захворієте, резонуючи на частоті хвороб своїм страхом. Ви вірите у успіх – ви його створюєте. Ви чекаєте щастям – воно вже на шляху до вас! Ви знайшли щастя у собі – і ви щасливі за замовчуванням... Наша віра, думки та дії створюють нашу реальність. Ось чому реальність часом буває жахливою... Жахливою для окремої людини... Втім для тих, хто у це вірить чи краєм серця на це сподівається, повернувшись спиною до дверей Світла...

 

& Як вирватись із "лап" соцмереж? Таке відчуття, наче втрачу зв'язок

з реальністю, не дізнаюсь важливих новин та подій...

Зрештою, як знайти силу волі, щоб не просиджувати там час? &

— Люди думають, що вони самостійно визначають свій шлях, насправді вони, як зірвані з дерева листочки, потрапляють у потоки, які на багато разів сильніше їх, яким люди просто не здатні чинити опір. Лише деякі знаходять у собі сили протистояти потокам і йти самостійно.

Люди спіймані у пастки: пастку нації, територіальні пастки, пастку релігії, пастку сім'ї, пастку особистості, пастку нормальності й у багато інших фізичних та ідеологічних пасток.

Розум сучасної людини нашпигований усілякими програмами, блоками і заборонами, повністю визначальними його шлях, мислення, ставлення до чогось і так далі.

Людина повністю вручила, віддала, довірила себе у руки «господаря», і тепер господар вершить долю людини, через людину віщає, проявляє свою волю. Людини немає, а є – «господар», Верховний програміст, який проклав шлях кожного. Звуть такого господаря «Техногенна Система»... А людина істота, як би знаєте, біогенна?

Виявляється, для Техногенної Системи все це не має особливого значення. Була біогенна, стане техногенна. Була біо, далі стане кіборгом, а потім вже остаточно техногенним роботом. Прокидаєшся такий і в тебе в думках: «Я - робот!» І ніяких почуттів та естетики... Як вам таке?

Система ґрунтується на загальній інформаційній павутині, а її завдання – стерти індивідуальність, розпорошити, розмазати індивідуальні устремління та цілі, потопити їх у гаморі громадської думки. Головне, аби усі були в мережі, в одній «пісочниці». Ідея проста: створюй пісочницю, аби привернути дітлахів, а потім продавай їм хоч пісок, хоч що завгодно. У тій же пісочниці одночасно вирішується і завдання керування суспільством. Якщо раніше був принцип, розділяй та володарюй, то зараз усе навпаки: об'єднуй та володарюй вже над усіма безроздільно.
І навіть неважливо, якої саме групи осіб це потрібно й вигідно. Насамперед, це потрібно самій Системі. Наприклад...

Cоціальні мережі – це геніальний винахід системи! У них ідеально реалізується схема [Декларація + Констатація], з одночасним зануренням усіх учасників у колективне сновидіння. Якщо є мережа, тоді хтось, смикає за нитки, може послати сигнал (команду), і тоді вже не треба керувати – мережа все зробить сама, вона просто повторить, продекларує цей сигнал, як гігантський підсилювач.

Процес обміну думками, починаючи з нешкідливого «подобається або не подобається», – це те, що складає ядро ​​операційної павутині із творців і трансляторів, хоч якихось, які перетворюються на чистих споживачів, стають приймачами чужого сповіщення. Підключити їх до певної програми, аби слухали днями безперервно, і маніпулювати свідомістю – легко. Що з цього випливає, неважко зрозуміти – повна втрата індивідуальності й здатності керувати своєю долею.

Отже, як же вийти з заштрихованої сірої маси?

@ Зламати принцип соціуму @

Перестати вірити у те, що «якщо всі так думають і роблять, отже, це правильно». Вийти із загального строю. Перестати крокувати за чужим сурогатним успіхом і відправитися за своїм власним. Той, хто виходить із загального строю, завжди отримує переваги:

(«) Поглянути на все це з боку: куди крокують усі інші.

(«««) Позбутися від прищіпок і стереотипів соціуму.

(«««««) Навчитися бачити і розуміти те, що інші не бачать і не розуміють.

(«««««««) Припинити, нарешті, прагнути бути першим, а стати унікальним.

@@ Дозувати інформацію @@

Є один нюанс. Якщо взагалі не читати книжок, як робить основна маса споживачів, а лише дивитися кіно, телебачення та відео, тоді навик візуалізації буде поступово втрачений. Коли ви читаєте або слухаєте, на вашому внутрішньому екрані формується зображення, ви подумки уявляєте прочитане. Якщо ж ви тільки дивитесь на зовнішній екран, тоді необхідність у внутрішньому відпадає. Що не використовується, те атрофується. Тому бажано не нехтувати читанням або прослуховуванням книг.

@ Використовувати мережу в своїх цілях @

Мережа вас використовує? Ось і ви її використовуйте, якщо це допоможе реалізації ваших ідей, або хоча б з метою усвідомленого спостереження за подіями. Просто так у ній сидіти немає ніякого пуття та сенсу. Завдання полягає у тому, аби вести свою гру, займатися своїм керуванням, а не потрапляти під чуже керування, де ви будете пішаком чиїхось ігр та витівок.

@@ Вийти в режим спостереження @@

Бути не поглиначем інформації, а спостерігачем. Якщо ви знаходитесь у мережі, не поринайте з головою в море інформації, спостерігайте усвідомлено й відсторонено за тим, що там відбувається. Вийти зі строю – це зовсім не означає назавжди покинути мережу та припинити дивитися телевізор. Якщо взагалі повністю ізолювати себе від зовнішньої інформації, можна якось прокинутися в чужому світі, якого не знаєш. Вийти зі строю означає, насамперед, перемкнутися у режим тверезого, усвідомленого спостереження з боку за всім цим.

@@@ Перейти у режим трансляції @@@

Бути не споживачем, а творцем інформації. Якщо ви у мережі, транслюйте туди своє «кіно». Досить дивитися чуже «кіно». Ваше «кіно» – це не ваші кліпи з мобільного телефону, а ваша самореалізація, ваші здібності, творіння, ваша місія. Не біда, якщо ваші творіння не отримають одразу ж гідної оцінки на пташиному базарі. Можливо, гідна оцінка прийде пізніше, або на іншому поприщі, або в іншій аудиторії. Головний принцип – бути не приймачем, а транслятором, де б то не було, у будь-якому виді діяльності. Якщо ваша суть й спосіб вашого існування – це трансляція, ви неминуче, рано чи пізно, досягнете успіху. Ви досягнете успіху вже просто тому, що трансляторів – одиниці, а приймачів – легіони.

@@@@ Спілкуватися з однодумцями @@@@

З тими, хто подібно вам, вийшов із загального строю. Це буде вже не інший стрій або пташиний базар, бо таких знайдеться небагато. Зате за тими небагатьма буде перевага й Сила. У суспільстві однодумців ви знайдете підтримку й опору, але й не тільки там.

@@@@@ Знайдіть опору в собі самому @@@@@

Скинути з себе залежність від «синтетичної» їжі, звільнитися від залежності інформаційної, зайнятися своїм тілом, енергетикою. Вільна і здорова людина з високою енергетикою та ясною свідомістю легко відшукає стрижень у самій собі, оскільки зроблена за образом і подобою Творця – це не порожні слова. Процес творіння свого шару світу дасть і опору, і Силу, і на свою стезю, знаєте, виведе Вас.

Втратите зв'язок з реальністю без Інтернету? Це ілюзія... Навпаки... Тотальна присутність в Інтернеті = втрата зв'язку з реальністю...

З повагою і світлими намірами деякий простір Всесвіту, що відповідає на ваше запитання.

 

& Ким ти найбільше захоплюєшся? &

— Всесвітом... Особливо його Зовнішнім Наміром...

Пітьма є і повинна бути. Це як друга половинка Всесвіту, її необхідно вічно пізнавати, як і Світло. У дуальному сприйнятті Пітьма – це потенційне Світло, те, що колись їм заповниться. Є тільки Світло і Потенційне Світло. У присутності моменту «тут і зараз» – це Все...

 

& А ви любите подорожувати? &

— Так, час від часу практикую цей обряд... ;-) У подорожах багато чого переосмислюєш... У мандрівках ростеш. У мандрівках живеш... У мандрівках з тебе багато чого відлітає непотрібного за межі твого маршруту. У мандрівці ти можеш багато разів починати це речення з одного і того ж слова, але зміст та сприйняття його будуть уже іншими... І взагалі, подорожі вчать більше, аніж що б то не було і хто б це не був. Іноді один день, проведений в інших місцях, дає тобі більше, аніж одинадцять років життя вдома. Дім, власне, й існує для того, аби кудись можна було повертатися, заповнивши свої сили. А ще дивовижнішим є те, коли всюди ти відчуваєш себе як удома... Це гармонія на фізичному рівні буття, це щастя на душевному рівні життя і спокій на ментальному рівні існування. Це просто Єдність з усім Життям...

 

& Для вас краще самотність або гучна компанія? &

— Чергування ретріту й активної появи серед суспільства людей... Все єдине. Я не можу любити тільки ніч, відкинувши день. У той же час я не можу тільки любити день, ігноруючи ніч. Всьому свій час. Час і показує, що мені краще на кожному відрізку часу. А якщо у загальному відповісти на це запитання, то все для мене краще у свій час. Як у заголовку книзі Ремарка «Час жити і час помирати»... На все є свій час.

 

& Як вважаєте, чи справді люди з роками стають сумнішими? &

—Є ще незвичайна сходи із семи сходинок... 3-) Люди з роками стають сумніше, тому що їх з дитинства не вчили звертати увагу на їх прагнення, нахили, мрії, веління душі та інше у цьому роді. А ще після школи пішов стереотип, нібито вже можна не вчитися. Плюс школа не дає тих знань життя, щоб жити у цьому світі радісно, ​​творчо й сяйливо... Лише окремий фрагмент... І то не всі школи на той фрагмент здатні. Тому часто після школи багато хто просто працюють і все...

Життя – це рух, розвиток, подорож, пізнання...

Люди подорослішали? Це так! Минув час і вони зрозуміли, що багато втрачено. Але життя завжди у будь-який момент може розпочатися. Навіть у 80 років. У мене по сусідству бабуся проживає. Їй 85 років... Вона через багато чого пройшла у своєму житті... І знаєте що? Вона любить жити... Любить рухатися... Любить чомусь новому пізнавати... Вона там на багатьох великих посадах працювала, а зараз на старості виписує собі журнали «ЗОЖ», працює у себе на землі й радіє кожному дню життя.

Люди порозумнішали? Знову так... Багато інформації мудрості не навчать. Часто людина несе на собі багаж інформації, а не знань. Щось чула, щось читала, хтось сказав, але вона ані грама навіть не практикувала. Ось так от... Багато інформації і все не по суті. А ось знання, навпаки, розкріпачують людину, дають їй вибір, свободу та розуміння свого покликання та сенсу життя... Так що порозумнішати слід мудро практикувати і відати, а не просто читати і запам'ятовувати.

Люди посмутніли? Знову так. Якщо людина займається не тим, до чого вона народжена. Якщо займатися заради грошей... Якщо не живити свою душу барвистими враженнями, правильним вибором напрямку творчості, аби душа не лінувалася і не затужила, ось тоді й не треба буде мотивації та стусанів під зад, аби не сумувати. Навпаки... Буде весь Всесвіт людині допомагати, коли вона буде творити істинно від душі те, що бажаєте, перебуваючи на своєму місці й будучи собою...

Як бачите, Ірино, не завжди люди з роками стають сумними. Просто потрібно усвідомити своє життя. Не важливо в яких ви умовах потрапили у цей світ... Головне – Віра у Себе та Еволюція... Тоді вже не буде часу на смуток... Знаєте, скільки цікавих справ... І творити, і зі своїми людьми поговорити, і помандрувати Землею... Багато казкових справ... Дуже багато. Але вони не обтяжують душу... Вони бажані... Душа летить у процесі. Кожен день по крихті. Все велике починається з малого. Все геніальне складається з простого. Щастя це і є весь Шлях, процес досягнення до мети...

Вам теж бажаю тепла та затишку душі. Нехай вас гріють не тільки батареї, надія і чай у холодні вечори, але й ваше серце та серця ваших близьких і рідних вам людей, переповнені піднесеним почуттям – любов'ю...

 

& «Я хочу відправитися у мандрівку. Хочу спати у поганих готелях, підспівувати пісням у машині, дивитися на світанок у різних містах щоранку, фотографувати нові місця...» А Вам іноді хочеться