Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Що він полюбляє найбільше? Що зазвичай вживає на вечерю?



Що підбадьорює його зранку? &

— Хм... Дивовижне запитання! Як часто? Та він днем і вночі... Днем у реальності, а вночі у снах. У снах лише він не такий активний - всяку янгольню сприймає за матеріальню.... Більш сприйнятливий до того, коли все здається надто нереальним. Яка його улюблена страва? Почуття власної значущості. Знаєте, який у мене Его-Дієго? Він може таких страв почуття своєї власної значущості поглинати нескінченно. Таке враження, ніби у ньому в шлунку там знаходиться чорна діра... Але все ж таки існує межа. Якщо він захопиться тривалий час трапезою, тоді в його шлунку з'являться так звані паразити свідомості... Ні, не лякайтесь. Це милі сутності.... Вони встановлюють порядок і гармонію у Всесвіті. Це Рівноважні Сили... Просто все у світі відносне й нейтральне... Все прагне і здобуває гармонію. А якщо щось звеличувати, то постає щось, що принижається... Ось цей перепад тиску нерівності й відчувають Рівноважні Сили... І починається Революція, вічний революціонер Его-Дієго або підпільник Его-Дієго.... Є ще третій варіант, коли він відмовиться від улюбленої страви... Ось саме цю страву він полюбляє найбільше... На вечерю у нього харчування змінюється. Деколи на вечір він отримує фільм, деколи розділ певної книги, а деколи янголюшки - нічого не отримує, а лише віддає свою енергію на прояви творчості у реальності. Або ще буває варіант, коли він натщесерце лягає спати. Але він у мене тихий... Він не влаштовує мені божественні монологи і не приводить з собою думок-коліжанок... За це я йому вельми вдячний. І взагалі.... Після вечору, коли настає ніч, то слід його спати, а не гадати, як мене своїми теревенями розважати. Ібо я в цей час хочу спати... Душа хоче знову політати Всесвітом в радіусі 11 світлових метри над рівнем Неба, відштовхуючись від верхнього шару Стратосфери... Ось вже ще трохи метрів і я знову полину, а тіло на підзарядку залишу, – хай спочине... А на ранок він ще той оратор.... Я роблю фізичну зарядку, а він своїми допитливими очима розглядає кожну мою грацію, кожен жест, кожний підйом, кожен спад, кожну зміну положення, коли він опиняється у нижньому положенні, а ноги у верхньому. А далі знову оберт і для нього знову все звичне... А ще іноді, це було весною – він отримував мислеформи на ранок, який він файний, охайний, як він розвивається, як він блискуче розв'язує задачі, тощо. Він просто вмирав від щастя, читаючи про себе ці установки... А зараз він вчиться споглядати. Вчиться прислухатися до звуків, речей, до внутрішнього стану, вчиться сприймати слова, які приходять із Тиші... Певен, що трішки більше практики, десь близько 21 день, і для нього цей акт стане не менш улюбленим, аніж страва почуття його власної значущості....

 

& Що краще – до кінця життя розмовляти тільки пошепки

чи могти тільки кричати? &

— Пошепки розмовляти до кінця днів краще... Тільки кричати - це ще не факт, що тебе будуть слухати. А ось пошепки - це ближче до істини... Тут деколи можна і помовчати. А хто мовчить, той навіть двох людей якоїсь янгольні навчить... А вже якщо людина буде знати собі ціну, пошепки розмовляти, тоді оточення буде сповільнювати тембори своїх голосів, аби прислухатися до напівпровідникової Тиші, з якої пошепки лунають слова тієї людини... Ех, старість на радість..... Всім на добраніч!

 

& Що, на вашу думку, в кінці кінців перемагає – серце чи розум? &

— Вау, які теплі, кашемірні тендітні зворушливи слова... Я сьогодні буду спати, як Їскеленя, згорнувшись у клубочок, а на вустах буде сіяти посмішка Їскело... Стільки людей, стільки і битв. Ніколи не знаєш, що кожну людину чекає у кінці... Життя - ця війна, війна між розумом і серцем, йде до переможного все життя людини. Розум нам все вселяє, спокушає нас ототожнюватися з формою і він хоче повелівати нашим тілом, на 100% і людська душа, часом, людина – істинне Я, вже не справляється з цією ворожнечею і світло починає гаснути. Людське Я втрачено, як і загублена душа і здоров'я у часі. Розум як його ще називають, біс, сатана або диявол, який живе всередині нас, руйнує людину, звужує її усвідомленість, загнавши остаточно у колективному оточенні до глухого кута, роблячи те що йому потрібно і влаштовуючи нашу матінку Природу під себе подібного, роблячи навкруги все штучне і техногенне. І все що створено "Бісом" або "Сатаною" розумом вбиває нашу планету, і всі люди стають рабами індустрії. Нашій Свідомості, нашій душі, тобто здоров'ю, красі душі, прояву свого унікального Я треба згадати свою СИЛУ. Згадати СЕБЕ. Потрібно виграти цю війну! На будь-якій війні потрібно бути сильним і витривалим, і допомагати слабким у цій битві, і почати воювати за світлий бік, за добро, рятуючи нашу планету від зухвалості, бруду, аби після закінчення війни всі людини здобули вищий рівень усвідомленості, стали на шлях природний, на шлях біогенний, перебиваючи у симбіозі з природою. Якому симбіозі? Стаючи одним цілим, як у кінострічці «Аватар»... Адже ПРИРОДА означає бути при Роду... Тоді спільними зусиллями перетворимо пустелі на оази... І буде рай на планеті Земля... І добро з щастям будуть вічними супутниками планети Земля. Будуть еталоном кожної форми життя на Землі... На мою думку переможе серце...

 

& Мені 12 хлопцю 17 і він мені дуже подобається, я шаленію від нього. Що мені робити? я просто без нього не можу,

і розумію що дуже велика різниця віку. &

— Насправді вік не грає ролі... Головне суть... Що вам робити, пані? Слухайте свою душу... Це та сфера життя людини, куди не слід встромляти свого носа. Тим паче, що я ще сам не створив сім’ю, не зустрічаюся і не набрався «жирку» (так жартівливо науковці називали практичний досвід). Тому я нічим вам порадити не можу. Лише можу сказати, що від вас двох залежить, що далі буде... Або спалахне далі вогонь між вами або потухне... Головне, аби між вами була відкритість... Тільки щось піде потайки, недомовки, неправда і все таке – все наянгольнеться швидше, аніж прийде весна... Стосунки – це не боротьба двох протилежностей за замок під назвою кохання. Це командна гра, в якій беруть двоє людей, які спільними зусиллями будують фундамент цього замку. Або ви разом, або ви сепаратисти... Третього не дано. А якщо сепаратисти, тоді або ви далі боретеся, тріпаєте нерви одне одному і все таке або ви просто мирно розходитеся і шукаєте потрібних вам людей... Шлях вирішення вашого завдання багато. Просто слухайте свою душу і котіть клубочок життя, а він вас виведе куди треба. Головне – не женіть коней, тоді прийдете вчасно туди, куди вам треба дійти.

Те, що зазвичай називається «закоханістю», найчастіше є загострення егостичної жадібності та потреби. Ви прив'язуєтеся до іншої людини, як до наркотику, вірніше, прив'язуєтеся до сформованого вами образу цієї людини. Це не має ніякого відношення до справжнього кохання, вільного від будь-якого пристрасного бажання.

При взаємодії двох людей активується величезна кількість обумовлених моделей поведінки, що визначають їх природу взаємодії. У стосунки вступають не люди, а їх концептуальні розумові образи. І чим більш люди ототожнюють себе зі своїми ролями, зі своїми Его-розумами, тим більш не природними стають їх стосунки.

У вас є образ не тільки іншої людини, але й образ самої себе, особливо той образ по відношенню до хлопця, з яким ви взаємодієте у стадії закоханості. Поки що одна сторона?

Таким чином, ви з ним, хлопцем, взагалі не спілкуєтесь. Та людина, котрою ви себе вважаєте, спілкується з тією, ким ви вважаєте хлопця. І навпаки... Концептуальний образ себе, створений вашим розумом, спілкується зі своїм же творінням, тобто з концептуальним образом, яким він підмінив іншу людину. Розум того хлопця, швидше за все, зробив те саме, егоїстична взаємодія двох людей у дійсності – це взаємодія між чотирма концептуальними особистостями, а зрештою – уявними, створеними лише вашими розумами. Істинних стосунків, як таких, наріз просто немає...

Кожного з нас настає період у житті, коли ми задаємо собі риторичні запитання: «Навіщо я живу?» «Яке буде моє життя?» «Хто візьме зі мною у ньому участь?» «Наскільки я буду щаслива людина?» «А що таке щастя?» «Де його шукати?» «І чи шукати взагалі?» «Чи знайде мене моя друга половинка?» «І де вона мене знайде?» «А якою вона буде?» «І чи буде вона?» «А якщо вона буде, чи будемо ми щасливі?» «І як довго ми будемо щасливі?» «А чи помремо ми з нею в один день?» «А може, я буду самотньою людиною?» «А що за люди будуть оточувати мене?» «Які вони будуть: злими чи добрими?» «Чи знайду я, коли-небудь відповіді на ці питання?»

Відповіді приходять до кожного з нас у свій час. Можна шукати їх самостійно, шляхом проб і помилок, можна вивчати досвід інших людей, досліджувати давні вчення та книги. Варіантів багато, і один із них, дізнатися, які уявлення про мету життя і щастя мали наші предки.

Виявляється на всі перераховані вище запитання, у наших прабатьків була одна проста відповідь, сенс життя людини у тому аби знайти свою другу половинку і, об'єднавшись з нею, розвиватися, досягаючи духовної досконалості. З цим можна сперечатися і не погоджуватися, можна міркувати про те, що щастя та сенс, ховаються зовсім в інших речах. Будь-яке Ваша думка буде правильною. Оскільки душа кожної людини знаходиться на своєму етапі розвитку, і потребує різнобічного досвіду, але мета цього досвіду, нашого довгого шляху, стати Творцем у вищому розумінні цього слова. Адже всі ми іскри споконвічної божественної свідомості.

Ось як описують Ведичні вчення прагнення душі знайти свою половинку:

«Початком усього було і є Єдність двох половинок одного цілого – Бога. І опускалися душі на Землю Святу, розділені на дві половинки – жінки та чоловіки. (Пригадуєте відомий символ інь і янь, чоловічого та жіночого Начала, який одночасно будучи єдиним цілим, все ж розділений?) І задумано було Богами так, аби знайти вони могли одне одного по головним душевним якостям. У серці чоловіка залишили частину полум'я почуттів його жінки, аби, коли зустрінуться вони запалало його серце вічною любов'ю, добротою і любов'ю зігрів би він її, і з тієї любові знає вона його. А в серце жінки залишили Боги частина чоловічого розуму. Тоді він побачить, що мудрістю сповнена жіноча душа, і по тій мудрості дізнається чоловік свою пару».

Наші предки вважали, що у кожного з нас, обов'язково є друга половинка. І ця половинка одна єдина, тому що є частиною вашої власної душі, розділеної одного разу на чоловіче та жіноче. Тільки знайшовши свою справжню духовну половинку, можна знайти цілісність та гармонію. Досягти у своєму розвитку рівня Творця.

Ми з вами настільки звикли дивитися на світ дуально, що часто бачимо у всьому боротьбу протилежностей: добро та зло, чорне й біле, ніч і день, літо й зима, чоловік і жінка...

Наші предки сприймали світ більш цілісно й гармонійно. Розуміючи при цьому, що у природі день ніколи не бореться з ніччю, чорне лише доповнює біле, і навіть зло і добро є єдиним і необхідним для повноцінного розвитку людської душі. Тим паче стосунки між чоловіком і жінкою ніколи не розглядалися як антагоністичну боротьбу.

Якщо у кожного з нас є своя єдина половинка, як її відчути і відрізнити від чужої?

Слов'яни поділяли стосунки чоловіка та жінки на три типи:

1) Кармічний зв'язок. У такому союзі ми відпрацьовуємо помилки наших минулих життів-втілень. Душа наша вчиться, і шліфується. Близький кармічний зв'язок означає, що ми не раз зустрічалися у своїх минулих втіленнях, перебували у тісних стосунках. Якщо ми поставлені долею у такі обставини, отже, цьому є причина. Чим більша віддаленість кармічного зв'язку, тим менше ми зустрічалися і мали енергетичних контактів у минулому, а також менше їх матимемо у теперішньому житті.

2) Споріднені душі. Це сімейне життя душ – товаришів, однокласників школи Життя, які є супутниками на життєвому шляху. З партнером-однокласником у вас спільні ідеї, спільне взаєморозуміння, і повагу... Ви йдете по життю разом, але тільки постійно відчуваєте, що це трохи не те. У цій парі ви вчитеся новим якостям, але спокійно, без надривів. І все ж немає того полум'я, яке, ніби сонце, освітлює вам шлях і людям, які поруч із вами. Якщо ви знаходитесь у таких стосунках, не поспішайте їх ламати. Це означає, що ваша духовна пара не готова вас зараз сприйняти, їй ще потрібно пройти свою, часто жорстоке, життя (десь вона крізь гущавину пробирається до вас). Якщо ж ви її все ж таки зустріли і вона простягнула вам руку – не втрачайте шанс. Отже, вона готова, і ваше життя у парі з чужою половиною скоро для вас стане нестерпним. Не чекайте, поки ви не зможете жити у тій родині, і ваша половинка піде від вас.

3) Духовні (зоряні) половинки. Оскільки, Творець, розділивши нас на дві частини – чоловічу та жіночу, залишив у кожному з нас 10 % якостей нашої половинки. То відстань для душ нічого не означає: навіть якщо ви дуже далеко одне від одного, ви все одно пов'язані невидимою, але дуже міцною ниткою. Між двома істинними половинками постійно йде енергообмін.

Першу зустріч із духовною половиною неможливо забути ніколи, як і першу шлюбну ніч. Зі своєю парою можна жити у будь-яких умовах і де завгодно, з будь-якої ситуації разом ви знайдете вихід. Усі труднощі переборні, особливо якщо поруч з тобою твоя половинка. Але потрібно бути готовим до того, що не всі духовні половинки можуть з'єднатися. У житті ми зустрічаємо свою половинку тричі! Якщо ж тричі від неї відмовляємося, то вона більше до нас не приходить ...

Зустріч зі своєю половинкою відбувається тоді, коли людина раптом внутрішньо усвідомлює, що їй без її духовної половини нічого (грошей, слави, кар'єри) не потрібно. Зустріч відбувається, коли перемагає усвідомлення, що насправді ми живемо тільки заради своєї половинки. Чому?

Сакральні знання свідчать, що колись ми всі разом були єдиним Цілим. І настав момент, коли душі (можна назвати їх сім’єю) опустилися у проявлений світ з лона спільної матері й почали ділитися на частини. Чи бачили ви, як ділиться клітина? Від загальної «сім'ї» спочатку відділилися споріднені душі, а останнє поділ – поділ загальної душі на ВІН і ВОНА. І з'єднатися знову – це природне бажання.

Шлях один до одного може бути дуже нелегким. Ніколи не думайте, що як тільки зустрінете духовну половину, то почнеться романтика, яка триватиме до кінця днів. Адже є дуже багато всього, що потрібно розв'язати, пройти, зрозуміти РАЗОМ – це спільна робота.

Буває так: в одній із половинок життя складається благополучно (хороша сім'я, дім - повна чаша), а у другої - проблеми і невлаштованість. Чому так? У парі завжди повинен бути імпульс для розвитку. На жаль, якщо духовна пара не живе разом, то створюються умови (з обивательської точки зору, несприятливі) для рівноваги, аби розвиток пари йшов вперед. Пам'ятайте про постійний енергообмін? І такі половинки часто відмовляються один від одного, мотивуючи це різними причинами, тому як ще не готові для з'єднання.

Що значить – «духовні пари готові»? Це коли жінка любить і поважає чоловіка, як прояв чоловічої енергії, як Бога. А чоловік у кожній жінці бачить Богиню! І тоді до чоловіка прийде ЙОГО жінка, а до жінки – ЇЇ чоловік. Тому що кожен партнер, з яким нас зводить доля, вчить прийняти свою справжню половинку, веде за ручку до неї, єдиною. І є другий шлях з'єднання духовних половинок – коли перед парою стоїть важлива місія. І навколо такої зіркової пари збираються вже їх споріднені душі...

Яка ж вона – твоя половинка? Вірна ознака, що ви знайшли свою половину – ви займаєтеся схожими справами! Часто у таких пар, які виявилися готові до зустрічі одне з одним, або бізнес у суміжних областях, або інтереси і сподівання про одне й те ж. Є спільна мета. І при цьому ваша духовна половинка – це завжди ваша протилежність! Внутрішній світ вашої зіркової половинки відрізняється від вашого. Вона любить ту ж роботу, яка для вас здається важкою. Вона бачить у світі те, про існування чого ви й не здогадувалися. Ви знаєте її думки, а вона – ваші. У цих стосунках немає лідера – лідерство постійно переходить від одного до іншого. І головне – твої слабкі сторони не страждають, тому що твоя половинка у них якраз найсильніша. І робота, і відпочинок, і спілкування – це найвища насолода. Здається, що неможливо наговоритися, завжди є потреба у спілкуванні, перебування поруч, але це не має нічого схожого із залежністю.

На свою половинку не дивляться, як на кумира, навпаки – поруч із нею стають королями та королевами. Постійне прагнення кудись спрямувати свою енергію та силу рухає пару до нових звершень. Адже тільки разом можна досягти найвищих станів духовного сплеску (якщо над цим працювати).

Коли ви знайшли свою половинку, вам не потрібно під неї підлаштовуватися. Ваша половинка саме потребує вас саме такою людиною, яка ви є.

 

Якщо Ви живете на цій Землі, отже, ще жива і Ваша духовна половинка. І вона так само як і Ви, чекає зустрічі з Вами. Кажуть, що якщо Ви помрете, то протягом 5 років піде із Землі й Ваша половинка. Так як, де б Ви не були, ви є одним цілим, ви будете відчувати і притягувати одне одного.

 

& Про який подарунок Ви мрієте на Миколая? &

— Аби людям не потрібно було говорити багато слів, щось пояснюючи. Аби вони мене швидко зрозуміли, якщо раптом що і вони мене про щось питають при зустрічі. Аби достатньо було одного слова, натяку, погляду, посмішки аби навіть іноземець чи інопланетянин мене зрозумів.... Такі подарунки святі Миколаї носять?

 

& Що краще рятує від депресії позитивні думки або віскарь? &

— Перше краще... Друге просто підміняє на час поняття... Просто відсуває депресію на завтрашній день.... Тому краще не потрапляти в кабалу цього магічного чудодійних ліків. Адже це просто ліки. Вони усувають (типу усувають) наслідки, а не причину болю... Біль потребує у прийнятті. Потребує у повному його усвідомленні. Біль потребує у тому, аби душа зрозуміла причину його появи... Просто депресія ясно вказує, що щось у житті відкладається, щось чудесне ховається у собі, кудись не так йдеш, щось не так робиш, все через силу, через лінь. І тут крайня точка незадоволеності - депресія... Тому від депресії рятують позитивні думки і, звичайно, дії... Діяти... У процесі дії розсіюються усі тривоги душі... А потім вже у русі очищується намір людини. Людина, як то кажуть, на свіжу голову зрозуміє виникнення своєї депресії, зрозуміє ті затори, той застій, який викликав ту депресію... Все геніальне просте... Важливо не те, від чого ти втікаєш, а те, до чого ти приходиш. Біль - це не ворог... Це просто вказівник душі, що щось робиться не так і це можна поправити...

 

& В якому віці на твою думку можна починати зустрічатись з хлопцем? &

— Все відносно... Як на мене, то це залежить від дівчини, від того, в якому оточенні вона зростала, на якому рівні усвідомлення свого життя вона знаходиться, чи слідує вона своїй природі – бути дівчиною... У такому разі декому можна починати зустрічатися з 18 років, а декому взагалі краще після 20 років... Зрештою, після 20 років... Від цього ніхто не постраждає... Дорослі люди, як то кажуть... Знання за плечима, більш стійкі погляди на життя і все таке...

& Розкажіть мені трішки про очікування, що воно таке? &

— Очікування – це коли людина перебувати де-небудь, аби побачити когось, зустрітися з кимось... Вона розраховує на чиє-небудь повернення, на прихід, появу когось, чогось, на здійснення чогось. Вона сподівається на що-небудь. Очікування - це загадка... Воно може пройти марно і людина згає час, тобто у цьому випадку людина очікує, але немає результату. Тут 2 шляхи... 1) Або треба більше почекати... 2) Або вже немає що або кого чекати...

Не обов'язково очікування може пов'язане з людьми... Можна також очікувати якоїсь події. Але суть очікування при цьому не змінюється... Думки в такому випадку спрямовані у майбутнє до зустрічі, хоча зараз картина трішки або глибоко далека від тієї запланованої, як то кажуть...

ОДНОГО РАЗУ, ви згадаєте очі, в яких протягом тисячоліть відбивалося усе ваше життя. Ви згадаєте руки, які завжди так ніжно обіймали вас. І вашої душі торкнеться рідна й кохана посмішка. Все згадає серце, коли ви зустрінете свою половинку. Спливуть з глибини душі чудові спогади, і любов осяє вас усім своїм єством. Любов, що жила у вас тисячоліттями. З одного життя в інше ви йшли разом, щоразу зустрічалися і розлучалися, аби знову знайти одне одного. Так було і буде завжди, і це нескінченне коло радості й світлих почуттів.

Пам'ятайте, ніхто нікого не може втратити, ніхто ніколи не залишиться один, бо серце ваше зберігає образ коханої людини, ви прямуєте один за одним у кожне нове життя, у кожне втілення. І сила вашої любові створює свій Всесвіт.

Якби ви знали, наскільки близька до вас любов, якби розуміли, що з самого народження поруч із вами знаходиться та сама єдина людина, ви б припинили шукати, страждати і помилятися. Між двома половинками протягнута ниточка, що пов'язує разом їх серця. Ви разом навіть тоді, коли ще не зустріли одне одного. Ви завжди поруч, де б не перебували, з ким би ви не були. У вашій свідомості є образ вашої половинки, ви завжди відчуваєте «свою» людину, просто не надаєте цьому значення, так як багато людей не можуть відокремити свої думки і почуття від чужих.

Ви проживаєте разом життя, одночасно розвиваєтеся і завжди енергетично пов'язані один з одним, тому «чужі» люди завжди будуть від вас йти, не варто вважати це черговим розчаруванням або помилкою і страждати від самотності. Насправді це була просто НЕ ВАША ЛЮДИНА. Але варто усвідомити зв'язок зі своєю половинкою, як усі тривоги й хвилювання підуть. Ви просто відчуєте, що вона є, що вона зовсім поряд із вами. Пам'ятайте, що ця людина теж завжди думає про вас, вона так само відчуває ваші думки й почуття, і в її свідомості міститься ваш образ. У момент, коли ви обидва будете готові до зустрічі, життя зведе ваші шляхи і відбудеться довгоочікувана зустріч.

Істинні слова: «КОЛИ ВИ ЗУСТРІНЕТЕ ВАШУ ЛЮДИНУ, ТОДІ ВИ ЗРОЗУМІЄТЕ ЧОМУ З ІНШИМИ У ВАС НЕ ВИХОДИЛО».

 

& Я, от, скоро святкуватиму "повноліття" дружби із подругою.

А ти святкуєш такі річниці і яке, взагалі, твоє до цього ставлення? &

— І тобі, дівчино, не тільки хорошої, але й доброї, ніжної та щирої доби твого часу! Посмішок тобі, атмосфери свята і прекрасних незвичайних моментів у твоєму житті... Справді, весілля, дні народження, дні янгола, дні незалежності, то всі або переважна більшість людей святкує. А от щодо річниці дружби, то навіть не те що певні люди, але я і сам не замислювався над цим. У цьому свій сакральний зміст... Перша зустріч, перша розмова і все те, що поклали початок дружбі двох людей. Повноліття дружби? Це так зворушливо! 18 років! Бажаю і до пенсійної річниці, типу 60 років, протягнути) Головне, аби дружба з часом між вами лише зростала... Була не лише на словах або спільних застіллях, а весь час... Щодо мене, як ти вже зрозуміла з попередніх речень, я вперше зараз чую про річницю дружби. Тому я і не святкував такі події... Ось про річницю того, коли, скажімо, на даний момент чоловік і дружина, які колись вперше познайомилися або зустрілися ще хлопцем і дівчиною, то це час від часу бачу на практиці, наприклад, у колі своєї родини. Рідкісне святкування, але деякі й таке святкують - честь і повага...

 

& Розкажи про найбільш спонтанний вчинок у своєму житті. &

— Навіть не знаю, який із них є більш спонтанним у моєму житті... А ще є також і ті, що не увійшли у мою відповідь. Але є те, що є. Так потрібно... Поточний момент ідеальний сам по собі... Настрій чудовий, чарівно-земний і ніжно-небесний або просто сяйливий з усіма відтінками веселки та сонячних зайчиків.

#) У дитинстві (віком 5-6 років) пішов сам зустрічати свою бабусю з роботи. Їй підказало серце піти тією стежкою, якою я йшов до неї назустріч....

#) У спонтанності поточної миті виникли 3 ідеї, які заклали фундамент у проявленій формі (3 групи на сайті "Вконтакті").

#) У 2014 році виникла ідея відвідати інше місто десь за 500 кілометрів від моєї точки проживання. Точніше мене сон мотивував це зробити. Ідея швидко зародилася і я одразу ж її пішов її втілювати, купивши квитки у спонтанності поточної миті..

#) Написання книги «Записничок Знайомого Незнайомця»... Я її і не думав писати. Вона сама себе через мене написала... Все вийшло спонтанно і за 1-2 місяці цього літа... Просто якось випадково все це вийшло... Як мана з неба впала.

#) Колись, у 2013 році, у мене виник намір очистити свою голову від думок практикою мовчання близько 10 днів... І ось восени 2015 року з легкої руки 7 днів практики було виконано. Одного дня згадалася і тут же з'явилася слушна нагода.

#) Припинив ходити на курси англійської мови при аспірантурі НАНУ.

#) Раптова зміна роду своїх занять в 2014 році...

#) Прогулявся у 2015 році на Новий Рік десь о 1-2 годині ночі зимовим лісом...

#) Одного разу я сам підстригся, як мені казали, криво і не так ідеально, як би це зробили у перукарні. А це був мій свідомий вибір. Мені потім рідні нагорні проповіді моралі з книги Конфуція вичитували. А мені було глибоко БАЙДУЖИЩЕ, і не просто було глибоко, але й широко піднесене слово БАЙДУЖИЩЕ до квадрату НЕСКІНЧЕННОСТІ, на те що вони про мій спонтанний вчинок думають...

#) Домовився якось з певними родичами поїхати на екскурсію. А потім за 2 дні одразу чомусь перехотілося і я відмовився... Навіть у них не вийшло зі справами. Так що у нас вийшла НІЧИЯ. У мене спонтанна, а в них та, яка склалася обставинами.

 

& Що є основою твоєї життєвої філософії? &

1) Підтримка достатнього рівня усвідомленості, перш за все, у своєму житті.

2) Не думаю! У крайньому випадку думки застосовую за призначенням... Наприклад, вирішення квадратного рівняння з алгебри.

3) Відчувати кожну часточку свого єства.

4) Реалізація свого покликання...

5) Коли я роблю чудові вчинки людям, я почуваю себе чудово. Коли я роблю погані вчинки людям, я почуваю себе погано.

6) Життя – це Гра... Аби вигравати кожного дня цю Гру, я здобуваю перемогу. Моя перемога не пов'язана з тим, аби хтось по відношенню до мене кожен день мав програти...

7) Я порівнюю Себе, свої досягнення лише з Собою та своїми досягненнями на різних проміжках мого життя.

8) Думки та емоції, які я зазнаю на собі у своєму житті - це не мої супутники, вони не частина мого єства... Мої лише натхнення, творчість, любов та радість, які випромінює моє серце.

9) При всій своїй повазі та любові до свого життя, я ніколи не буду жити заради іншої людини, а також ніколи не попрошу і не змушу іншу людину жити заради мене.

10) Що б не трапилося у моєму житті - все на краще... Це всього лише спектакль... За всім цим стоїть Божественний Спокій.

11) Від цих 10 пунктів душа стрепенулася натхненно - настрій чудовий, казковий..

 

& Що ви бачите на горизонті буття? &

— На горизонті Буття я бачу як ось зайде сонце за гаризонт, бо йому час спатки лягати треба. А ще там можна побачити хвойні дерева з великими тонкими віточками навколо стовбурів цих красунь: щось схоже майже на ялинку близько триста кілометрів у висоту над поверхнею землі, бо ті дерева віднесенні з головою у саморозвиток, залишивши по росту позаду рідні берези, дубки, клени, а також різні дерева звичайного походження, які не горіли ідеєю летіли до неба, а приділяли час усім галузям свого життя. А ще там також вітераць хитає всю цю картину горизонту буття і робить це ледь помітно... Осінній вечірній вітерець.

А якщо розглянути невидиму складову буття, то там я бачу Спокій, бачу посувки своїх траекторій руху в ньому, бачу на горизонті Буття, як все єдине, як єдність пронизує все довкола... Хтось це відчуває, а хтось все ще уявляє, що він капля серед пустелі й більше немає нікого. А ще я там бачу теплі почуття, радість, ніжність, і жваве почуття буття на ім’я пізнання чарівного життя.

 

& «Плакати від болі – це слабкість! Плакати від радості – це гордість!»

Які моменти у житті змушували Вас плакати від радості. &

— Добрий день, пане! Плакати від болю я б не назвав слабкістю. А плакати від радості – гордістю? Можливо... У моєму житті були такі моменти аж восени 2014 року, коли я якось, їдячи ввечері у маршрутці такий сяйливий, відчув зволоження моїх очень, згадуючи пройдений день мого Буття. Настрій був дуже піднесений. Я просто у той момент був оточений дуже потужними зворушливими моментами свого життя і не втримувався, аби подумки не побажати усім щастя та миру в душі... А вже вночі, коли сплять мої очі того дня, я просто помирав з просвітленою посмішкою Їскело у душі, завершаючи той свій день. А більше у 2015 році у мене таких моменті не спостерігалося. Лише просто були блискучі миті радощів життя, задоволеності Буттям, але до сліз справа не доходила.

 

& Яким на вашу думку, повинне бути «сучасне суспільство» і «вчитель»? &

— Доброго! Сучасне суспільство має бути свідомим, глибоко тямити та відчувати Буття таким, яким воно є, а не впадати у думки, его та різні крайнощі. Зазвичай колективне Его-Дієго ще більше неусвідомлене, аніж окремі члени, його складові. Наприклад, натовп (що є тимчасовою колективною еготичною сутністю) здатен зробити щось зовсім жахливе, чого окрема людина поза натовпу ніколи б не зробила. Нації нерідко втягуються у таку поведінку, яка в окремо взятої людини негайно була б визнана психопатичною.

У міру появи нової свідомості деякі люди відчують тягу до створення груп, що відображають просвітлену свідомість. Ці групи не будуть колективним Его-Дієго. Сучасні люди не відчуватимуть потребу визначати свою особистість через Его. Вони більше не будуть шукати ніяких форм, аби з їх допомогою визначити, хто вони такі. Навіть якщо члени групи ще не зовсім звільнилися від Его-Дієго, у них буде достатньо усвідомленості, аби розпізнати Его-Дієго у собі або в оточуючих у такі зворушливі моменти його проявлення. Для цього потрібна постійна пильність (усвідомленість), оскільки Его-Дієго робитиме спроби знову заявити про себе і відновити свій вплив усіма доступними засобами. Розчинення людського Его-Дієго шляхом виносу його на світло усвідомленості стане однією із головних цілей сучасного людства. Просвітлені колективи сучасного людства зіграють важливу роль у появі нової свідомості. Точно так само, як егоїстичні колективи заштовхують вас у затуманену неусвідомленість й страждання, просвітлений колектив сучаного суспільства може бути виром свідомості, який пришвидшує планетарний розквіт людства.

Щодо вчителів, то вони будуть не нав’язувати свою точку зору, а давати учням просто факти інформації, а далі учні вже на основі фактів інформації будуть формувати свої точки зору, розглядаючи під різним ракурсом ту чи іншу інформацію. Учителі просто будуть давати інформацію, яка легко учнями буде застосована на практиці, перетворившись на знання.

P.S. Всі речі сповнені втомленості час від часу.

 

& Що потрібно робити для того, щоб не втратити себе? &

— Себе неможливо втратити... Себе можливо лише забути... А якщо щось забулося, то це поправне - можна згадати... Себе ви ніколи не втратите, а тим паче у цьому світі Форм... Ось тіло, фізичну оболонку, безперечно втратите з часом, а душу ні... Ми тут просто гості, так що ми не можемо втратити свого дому... "Шукайте царство небесне у собі," - любив казати І.Х. Просто потрібно себе згадати, а далі, живучи за веліннями серця у відповідності до свого кредо, просто осяяти своє життя усвідомленістю... Кожну мить пам'ятати себе, відчувати своє тіло, свою душу, свій Дух (присутність вашу)... Якщо вести усвідомлене життя, тоді це запитання не буде непокоїти вас... Туляти Мить, яка триває цілу Вічність. Перебувати у поточному моменті життя тотально...

І, раптом що, Творець ближче, аніж більшість людей про це думає чи вірить..

 

& Кохання – це найкращі вітаміни для душі!

Аби ваша душа була здоровою – приймайте їх регулярно! &

— Так і є... Весь Всесвіт витканий на цьому почутті... Раптом що, то це не почуття пристрасті або прив'язаності; це щось за цими межами... Якщо починаєш це описувати словами, то лише віддаляєшся від суті... І не дивно... У світі знаходиться багато чого, яке не піддається опису... А щодо вашого надпису, то так... Недарма ж воно асоціюється з сердечком... Недарма життя асоціюють з серцем... Такі собі раптові цілком закономірні співпадіння... Кохання - це ідеальне життя сутності... Наприклад, людини, якщо вже ми говоримо або пишемо про це в оточенні людей... Споглядання чудесних краєвидів - це живить нашу душу цими вітамінами... Душа отримує прекрасні враження, а деколи піднімається вище цього й отримує прилив натхнення... Коли ми зустрічаємо людину, яка нас манить своєю чарівністю та просто красою... Врода так і світиться навколо неї якоюсь незбагненною аурою... Це вірна ознака того, що людина має рівновагу в собі, вона кохає себе, у кожну свою дію вкладає це тепле почуття... Що б вона не робила, хоч би це було щось таке буденне - у всьому відслідковується грація довершеності її дій, її праці, того, що ця людина вклала у це... А якщо бачиш сумну людину, то одразу розумієш, що у цієї людини авітаміноз... Декому легко це виправити, а дехто отримує задоволення від цього стану... Та людина починає звикати до цього стану комфорту і так проживає у стані нестачі вітамінів... Навіть якщо ця людина "любить" світ, але не кохає себе... Тут просто інша фаза хвороби... Ще є фаза "закоханість"... Це щось схоже на те, коли зриваєш квітку і підносиш її до свого лиця, милуючись око та ніс її атмосферою... Але на цьому все закінчується... Квітка вмирає, відірвана від життя (землі)... А якщо кохання, тоді людина цю квітку подумки тримає біля свого серця і водночас поливає та створює комфортні умови, аби квітка розквітала на землі, аби вона розквітла і досягла стану просвітління.

А тепер можна провести аналогію квіток царства рослин і квіток царства людини... У всіх є душа... Не важливо, чи вірять у це чи ні.. Душа і є квіткою... У попередньому абзацику я писав, що людина може "любить" світ, але не кохає себе... У такому разі вона ігнорує або топче свою квітку, доглядаючи за іншими квітками... А хіба може ця людина комусь дарувати з надлишком вітаміни, коли сама відчуває авітаміноз? Тому потрібно поправити тій людині свій стан, доглядати за своєю "квіткою"... Тоді вже з'явиться запас вітамінів і можна буде дарувати ці вітаміни оточенню... Найкращі вітаміни, як ви висловилися...

Самодостатня радість повернулася очам моїм,

Як я відчалив від берегів несвідомого журбування,

Для серця і очей моїх таких незбагненних і сірих

Відкрилася безмежна ясна Планета, що несе Кохання,

Вона ненав'язливо усміхатися спонукала мій Схід,

Розчинивши похмурі думки у променях божественного світання.

 

& Що сталося з тобою грандіозного у цьому 2015 році? &

— Що зі мною такого сталося грандіозного у цьому році? Дуже багато чого сталося, - сів Їскело у позу мислителя і задумливо поглянув на співрозмовницю. – Я у цьому році відвідав Бориспіль, мав плани відвідати місто Дрогобич, але плани стрімко наянгольнулися - не так буває, як плануєш, а як з Творцем у симбіозі керуєш... Так що у тому руслі так сталося - і це на краще... Якщо так сталося, то так мало статися, ібо це ідеальний поточний момент по собі... Я це своїм світлим почуттям відчуваю...

У березні я написав трактат Шляху Кохання, подарувавши його Івано-Франківській дівчині на день народження...

Далі я з однією коліжанкою почали будувати батярські плани саморозвитку на лютий, березень, квітень... Вона, до речі, з країни на ім'я Латвія... Я спочатку як міг тримався, але потім моє планування наянгольнулося... У неї, до речі, теж... Називається підтримали одне одного у просуванні планів... Але все ж таки стали заядлими прокастинаторами... Але це нічого, ми посміялися, обійняли одне одного, вона мене поцілунками засипала, а я в знак вдячності поцілував її в шию... Вона об'янголіла і дуже здивувалася... Я такий, мовляв, що з тобою? Хіба чоловік не може поцілувати свою дружину без згоди несподівано? А вона така відповідає, що це дуже шалено і приємно... Далі ми пішли по своїх справах... Її душеньку занесло аж до Лондона офф зе Ґреіт Брітан... Так я для себе на весь цей рік вирішив нічого не планувати надто наперед, а просто імпровізувати... А вже як воно там складеться – дивіться далі...

Також тато у середині березня повернувся додому після річного перебування на Сході, так що меж вдоволення не знала моя душа...

У квітні народилися дві чудові групи Журнал «Острів Просвітління» та збірник чудесних цитат «Райський Сад»...

Я у травні ще з квітня надумався відвідати місто Івано-Франківськ, але вдома сталися певні форс мажорні обставини, так що у мене геть бажання пропало кудись їхати... Я в останній день від'їзду просто не поїхав, відмінивши квитки на потяг... А потім прийшов додому в глибокій задумливості серед дощової травневої ночі... Є те, що є...

Згодом після 9 травня зі мною сталася пригода і я познайомився з однією панянкою з Києва... Ми так мило потеревенили мить, яка триває десь цілих три дня вічності, а потім, мабуть, виснажилися... Вона мені підкинула декілька прекрасних ідей, типу написати дисертацію про стосунки, розповіла про свої відчуття, коли її цілують у вуста, за вушко, за шию і так далі... Коротше повідала відчуття сокровенного... А далі вона вмить зникла, як і з'явилася... Просто пішла далі творити картини – буденність її обійняла, хоча і обіцяла навідати мене ночами, мовляв, я розважу тебе, бо я сама гітара та вірші... Побачимо, як то кажуть!

У кінці травня до мене щастячко привалило... Жартую... Дехто з'явився у мережі та почав мені естафету передавати надто вираженим тоном прихильності до мене... В цей час у травні мені прийшов теплий оптимістичний сонячний лист від однієї дівчини. Хай їй так буде тепло ж весь 2016 рік, як мені було у той момент, коли я мав нейтральний стан байдужості до всього, а ще й дощило там у травні під кінець...

Влітку я мав намір поїхати до Львова, але все успішно наянгольнулося та й бажання відпало. Я спочатку поїхав до бабусі, де живуть два веселих гусей... А вже згодом в липні відправився до Коломиї... Живописне і мальовниче містечко, атмосферні околиці міста, теплі люди – дякую за таку мандрівку їм у своєму житті цього року...

За липень я написав 2 книги... Я аж здивувався та об’янголів, як все сталося випадково та імпровізаційно...

А ще мені дівчина з Івано-Франківської області подарувала милого білого котика та синього записничка ручної роботи. Уклін її праці від мене! Втім, вона вже, мабуть, це від мене чула/бачила...

З початку липня до мене в життя увійшла одна жінка з Росії... Я саме влітку час від часу працював через ВК, а вона мене кидала повідомленнями, то я паралельно їй також відповідав. Також вона скидала мені свої дуже інтимні світлинки. Я її рекомендував хоч спідничку одягнути або щось легеньке прикрити, але вона все теревенила, мовляв, спекотно їй... А я все не звертав уваги на її провокації, а просто розмовляв з її душею... До речі, вона теж підкинула мені матеріал для дисертації, сама того не очікуючи... Так що всім дякую за підтримку....

Потім у серпні я знову вийшов на зв’язок зі своєю музою... Приємно, коли приємно... Приємно, коли у неї справи йдуть приємно... Ми продовжили розмову, як і не переривали її ось-ось чотири місяці...

Згодом у жовтні я мав їхати до Луцька, але все ж таки плани знову наянгольнулися і я поїхав до Львова... Ось така несподіванка... Львів зустрів мене тепло... Чудова погода була декілька днів... А коли я їхав додому, то у Львові почав накрапати дощик... У господарів, де я знімав квартиру, живе кішка – вона мене прийняла, як гостя. Та й господарі зі мною поводилися, як зі своїм рідним сином... За день оглянув Львів, а наступного дня вже блукав його околицями, віднайшовши для себе чудесне живописне озерце... Допитливі завжди роблять відкриття...

У грудні мені прийшло напередодні тижня 19 грудня одночасно аж 2 паперових листа... В одному все та ж тепла затишна душевна лінія, а в іншому я для себе відкрив нову лінію... Мені та дівчина надіслала листа, відповідь вона зробила аж через рік, і ще до того ж зв’язала мені фенічку з моїм ім’ям «Їскело» на блакитному фоні... Щось ближче до лазурного кольору. Я навіть жартома написав проект «Лазурний Шлях» – це така собі скромна книжечка-роман із 4 томів складається по 500 сторінок, яку я перекладаю українською мовою. А тут такий сюрприз виходиться...

Також напередодні Нового року мені одна дівчина з Львівської області збагатила мене духовно – зробила усе можливе, аби я мав змогу прочитати одну книгу українською мово... Це так зворушливо, особливо якщо ще додати до цього, що у неї ще самої є якісь справи, якісь іспити, якісь заліки... Проте вона поділилася своїм вільним часом і надала мені можливість прочитати ту книгу... Дякую Їй!

А ще я написав близько десятку розповідей і незлічену кількість до 100 віршів... Навіть невеличку брошурку «Янгольня» встиг написати восени.... Так що ось скромно те, що я встиг зробити за цей рік і те, що встигло зі мною статися...

 

 

& За вікном мала бути давно зима, але здається вона попрямувала