Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Як напоїти важкохворого

1. Рідку їжу (протертий суп, молоко, кисіль, соки, чай) дайте хворому з напувалки або невеликого звичайного чайника.

2. Для пиття можете використати поліхлорвінілові трубочки, довжиною 20-25 см і звичайну чашку або склянку.

Знежирення, дезінфекція і промивання посуду.

1. Використаний посуд спочатку вимийте в спеціально виготовлених металевих ваннах із використанням знежирюючи речовин (порошок гірчиці).

2. Ополосніть посуд гарячою водою.

3. Продезінфікуйте в 1% розчині хлораміну протягом 30 хвилин.

4. Ретельно ополосніть посуд проточною водою і, не протираючи, поставте для сушки у вертикальні вічка.

Харчування хворих через зонд (мал. 4.10)

Показання для харчування хворих через зонд

1. Широкі травматичні пошкодження і набряк язика, глотки, гортані, стравоходу.

2. Бульбарний параліч (захворювання мозку з розладом ковтання і мови).

3. Непритомний стан.

4. Відмова від їжі при психічних захворюваннях.

Мал. 4.10. Годування важкохворих через зонд

Перелік сумішей, які використовують для харчування хворих

Через зонд

Для харчування хворих через зонд найчастіше використовують суміші:

1. Приготовлені перед вживанням із рідких компонентів (молока, вершків, сметани, яєць, бульйону) з додаванням сухого молока, цукру, дрібного протертого м’яса, риби.

2. З продуктів дитячого харчування («Малютка», «Малиш», «Здоровье»).

3. Різні ЕНПІТи (білковий, знежирений, безлактозний).

4. Гомогенізовані консервовані суміші промислового виробництва з натуральних продуктів (м’ясо-овочеві, м’ясо-круп’яні, молочно-круп’яні, молочно-фруктові).

5. Промислові швидкорозчинні суміші, які виготовлені на основі білків, жирів та вуглеводів рослинного походження.

6. «Елементи» дієти, які складаються з суміші синтетичних амінокислот, простих цукрів, вітамінів, мінеральних речовин із низьким вмістом жирів.

Необхідні правила при харчуванні хворих через зонд

1. Організм хворого має звикнути до нового шляху отримання їжі, тому в перший день дають близько 50 % добової норми енергетичної цінності.

2. У наступні 2-3 дні кількість суміші поступово збільшують, а з 4-го дня дають увесь об’єм харчування.

Введення шлункового зонда хворому в непритомному стані:

1. Чисто вимитими руками візьміть тонкий стерильний зонд, закруглений кінець змажте гліцерином.

2. Зонд введіть через носовий хід, просовуючи його поступово вздовж внутрішньої стінки, нахиляючи при цьому трохи назад голову хворого.

3. Коли 15-17 см зонду ввійде в носоглотку, голову хворого нахиліть трохи вперед.

4. Вказівний палець однієї руки обмотайте бинтом або серветкою, введіть у рот, нащупайте кінець зонда, злегка притисніть його до задньої стінки глотки, а другою рукою проведіть зонд далі.

5. Перевірте, чи не потрапив зонд у трахею. До зовнішнього краю зонда піднесіть пушинку вати, подивіться, чи не коливається вона при диханні.

6. Проведіть зонд у шлунок до помітки 55 см.

При неможливості ввести зонд через носові ходи, введіть його через рот. При цьому використовують ларингоскоп.

Введення харчових сумішей через зонд:

1. До зовнішнього кінця зонда приєднайте лійку або циліндр шприца Жане.

2. Поступово вилийте в лійку або в циліндр шприца підігріту підготовану суміш.

3. Потім улийте в цю лійку або циліндр шприца чисту воду, тобто промийте зонд і від’єднайте їх.

4. Зовнішній кінець зонда перекрийте затискувачем.

5. Смужками лейкопластиру прикріпіть зонд до щоки.

6. Повторіть процедуру за призначенням лікаря декілька разів на день.

7. Зонд залиште у шлункові на весь період штучного харчування біля 2-3 тижнів. У випадку, коли хворий довгий час знаходиться у непритомному стані, зонд фіксують до шкіри обличчя або до крила носа лігатурою за допомоги голки і голкоутримувача з тим, щоб хворий не витягнув його.