Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

ВІРУС ВЕЗИКУЛЯРНОГО СТОМАТИТУ



Вірус везикулярного стоматиту (BBC) належить до роду Vesiculovirus, куди входять 10 серотипів, патогенних для ссавців. Це: Індіана (Indiana virus), Нью-Джерсі (New-Jersay virus), Бразилія (Brasilia virus), Аргентина (Argentina virus), Пірі (Piry virus), Кокал (Cocal virus), Чандіпура (Chandipura virus), Ic-фахан (Isfahan virus), Мабара (Mabara virus), Anaroc (Alagoas virus).

Вірус везикулярного стоматиту патогенний для великої рогатої худоби та свиней. Передається комарами (трансмісивний шлях). Для людини вирус слабкопатогенний. Найбільш вивченим і типовим представником роду є BBC серотипу Індіана. За морфологією та молекулярно-біологічними властивостями вірус везикулярного стоматиту є типовим рабдовірусом. До складу віріона входять додатково протеїнкіназа та ще декілька ферментів, що беруть участь у "дозріванні" вірусу. Це: іРНК-гуаніл- та метилтрансфераза, поліадені-латтрансфераза та інші ферменти. Частина з них може бути клітинного походження. Протективним антигеном і антигеном, що визначає розподіл на серотипи, є глікопротеїн. Білок N є групоспецифічним антигеном.

Стратегія вірусного геному та репродукція.Вірус репродукується у цитоплазмі. Вірусний геном функціонує у складі нуклеокапсиду в асоціацій з білками N, NS, L. Усунення принаймні одного з цих білків зупиняє транскрипцію. Формування віріона відбувається за участю клітинних мембран. Вірус викликає прогресуюче і незворотне пригнічення синтезу білків у клітині. Вірус добре культивується у первинно-трипсинізованих, диплоїдних та перещеплюваних культурах клітин із формуванням чіткої цитопатичної дії та вірусних бляшок під різними типами покриттів, у тому числі під бентонітовим покриттям.

У людини викликає везикулярний стоматит – захворювання слизової оболонки рота, горла (у вигляді грипоподібної інфекції), язика, шкіри. Характеризується везикулярним висипом із прозорим вмістом.

Епідеміологія.Вірус везикулярного стоматиту та інші віруси, віднесені до роду везикуловірусів, викликають захворювання у коней, великої рогатої худоби та свиней. Для людини малопатогенні. Передаються комарами роду Aedes (арбовіруси). Вірус репродукується в організмі комах.

Вірусологічна діагностикабазується на виділенні збудника із вмісту везикул та з крові хворого в культурі клітин або через організм мишей-сисунців. Ідентифікація виділеного агенту здійснюється в РІФ, ІФА, РН, РЗК. Серологічна діагностика спрямована на виявлення специфічних антитіл методами ІФА та РЗК.

Лікування.Проблема етіотропної терапії не вирішена.

Профілактика,як правило, не застосовується.


[1] Вірусна етіологія сказу доведена П. Ремленже у 1903 році.

 

[2] Першу вакцину проти сказу Луї Пастер приготував з "фіксованого" типу вірусу сказу. Послідовно пасивуючи "вуличний" тип вірусу сказу через мозок кролика, досліднику вдалося (на 133 пасажі інфікування кролика від кролика) знизити первинний інкубаційний період захворювання з 15-20 діб до 7 діб. Луї Пастер отримав вірус, який втратив вірулентні властивості та викликав захворювання з постійний коротким інкубаційним періодом. Цей тип вірусу сказу науковець назвав "фіксованим" (virus fixe) типом вірусу сказу. Отриманий вірус дослідник ліофілізував над КОН.

[3] Перше щеплення проти сказу з лікувальною метою зробив Луї Пастер 6 липня 1885 року 8-річному Йозефу Мáйстеру з Майссенгота (Ельзас), якого покусав хворий на сказ пес. Покусаний хлопчик не помер і дорослим довгий час служив швейцаром у Пастерівському інституті (м. Париж).

[4] На сучасному етапі не бажано застосовувати культуральні інактивовані вакцини, при культивуванні ослабленого віруса на лініях різних клітин.

[5] Режим дозування і схему імунізації визначає лікар у кожному конкретному випадку, залежно від термінів, локалізації і виду укусу, наявності попередніх імунізацій проти сказу.