Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

РОЗДІЛ VII. Видатки бюджетів на соціальний захист населення



7.1 Необхідність, суть і види соціального захисту населення

Соціальний захист є складовою частиною соціальних гарантій населенню, які повинні забезпечуватись державою.

До таких гарантій належать:

1. Гарантування кожному працюючому громадянину мінімального рівня з/п, її індексації згідно з прожитковим мінімумом;

2. Задоволення освітньо – культурних потреб та належного рівня охорони здоров’я;

3. Захист купівельної спроможності малозабезпечених громадян.

Основними видами соціального забезпечення і захисту населення є :

1) пенсійне забезпечення;

2) соціальне страхування;

3) пільги ветеранам війни та праці;

4) допомога сім’ям з дітьми;

5) пенсії військовослужбовцям;

6) утримання закладів соціального забезпечення;

7) інші види соціальної допомоги.

Обсяг коштів, які спрямовуються на соціальний захист населення, залежить від фінансових можливостей держави, які визначаються обсягом валового внутрішнього продукту. Здійснюючи соціальні виплати, держава дотримується визначених параметрів і тому в сучасних умовах не здатна забезпечити соціальний захист населення на належному рівні. Збільшення видатків на соціальні потреби населення можна тільки при зростанні обсягу ВВП. Проте держава повинна, насамперед, створити умови для працездатних громадян, що сприятиме зменшенню кількості людей, які потребують економічної підтримки.

Основними джерелами фінансування соціального забезпечення і соціального захисту населення є соціальні та благодійні, а також бюджетні фонди.

Особливу роль відіграють соціальні фонди, за рахунок яких здійснюються виплати більшості соціально незахищеним категоріям населення.

До таких фондів належать:

1) пенсійний фонд України;

2) фонд соціального страхування;

3) фонд сприяння зайнятості населення;

4) фонд соціального захисту інвалідів;

5) фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків ЧАЕС.

Окремі цільові фонди включаються до ДБУ, а деякі функціонують самостійно.

За допомогою фондів оплачуються соціальні видатки понад суму, передбачених у бюджетах усіх рівнів. Вони є додатковим джерелом соціального захисту населення.

Ст. 85. Закону України по ДБУ на 2004р. передбачено: з метою ефективного використання страхових внесків державних позабюджетних цільових соціальних фондів встановити видатки на організацію роботи цих фондів в розмірах: ПФУ-1,65% від їх доходів, ФСС з тимчасової втрати працездатності-4%, ФСС на випадок безробіття-13,41%, ФСС від нещасних випадків-4,41%.

Видатки бюджетів на соціальний захист і соціальне забезпечення включають:

1) виплата пенсії та допомоги;

2) пільги ветеранам війни та праці;

3) допомога сім’ям з дітьми;

4) пенсій військовослужбовцям;

5) видатки на дитячі заклади – інтернати;

6) видатки на притулки для неповнолітніх;

7) видатки на будинки, та інтернати для пристарілих і інвалідів;

8) видатки на молодіжні програми (“сім’ї та молоді” та інше).

9) кошти бюджету, що передаються до фонду України соціального захисту інвалідів;

10) видатки на заходи в галузі соціальної політики.

Питома вага цих видатків у ДБУ становить майже 9%. У зв’язку з прийняттям законодавчих документів, спрямованих на підвищення мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму очікується збільшення видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення населення.

 

7.2 Система пенсійного забезпечення в Україні

Одним із найважливіших завдань, які повинна вирішувати держава, є матеріальне забезпечення громадян у старості, втрати годувальника.

Таке забезпечення здійснюється шляхом призначення і виплати їм пенсії.

В Україні нараховується понад 14 млн. пенсіонерів, до яких відносяться різні категорії громадян.

До джерел пенсійного забезпечення в Україні належать пенсійний фонд України, інші соціальні, благодійні та страхові фонди, а також кошти бюджету. Проте, незважаючи на таку кількість джерел, коштів у держави для достатнього пенсійного забезпечення не вистачає, а потреба у додаткових джерелах зростає.

Формування пенсійного фонду здійснюється за рахунок:

1) зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування, що сплачується підприємствами, установами різних форм власності, а також фізичні особи;

2) спеціальних цільових зборів;

3) коштів ДБУ;

4) добровільних внесків підприємств і громадян;

5) сум фінансових санкцій, стягнених за порушення сплати платежів у ПФ;

6) інших надходжень;

Основним внеском в ПФ є збори, платниками яких є юридичні та фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю сплачують збір в розмірі 32% від фактичних витрат на о/п, включаючи основну і додаткову оплату.

Для підприємств, де працюють інваліди, збір визначається окремо за ставкою 4% від витрат на о/п (де кількість інвалідів становить не менше 50% від загальної кількості працюючих).

Для фізичних осіб, які працюють на умовах трудового договору встановлена ставка збору у розмірі 1% до 150грн., 2% - 151 і більше.

До спеціальних цільових внесків, які спрямовуються до ПФ, належать:

  1. Внески від продажу дорогоцінних металів за ставкою 5% від обсягу їх реалізації;
  2. Внески з продажу автомашин у розмірі 3% від виручки;
  3. Внески від операції з валютою за ставкою 1,5% від обсягу операції та інше.

Кошти ПФУ використовуються на:

  1. Фінансування виплат державних пенсій;
  2. Виконання державних, регіональних і обласних програм соціального захисту населення;
  3. Розвиток матеріально–технічної бази органів ПФ;
  4. організація роз’яснювальної роботи серед населення та здійснення інших заходів відповідно до завдань ПФ.

Найбільша частина видатків ПФ спрямовується на виплату державних пенсій:

1) трудові: за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника, за вислугою років;

2) соціальні пенсії.

Право на трудову пенсію мають особи, які зайняті суспільно корисною працею за дотримання відповідних умов, передбачених чинним законодавством.

Пенсії за віком призначаються на загальних підставах чоловіком після досягнення 60 років при стажі роботи не менше 25 років та жінкам після досягнення 55 років при стажі роботи не менше 20 років.

Окремим категоріям громадян встановлені пільги (скорочений термін досягнення віку до 55р. 50р.);

1) працівники, зайняті на підземних роботах;

2) працівники, зайняті на роботах із шкідливими та важкими умовами праці; (хім.. комбінати, метало зварювання).

3) трактористи – машиністи, зайняті у с/г виробництві;

4) водії міського пасажирського транспорту і великогабаритних автомобілів;

5) громадяни, які постраждали від ЧАЕС;

6) інваліди та учасники війни;

7) багатодітні матері.

Пенсії по інвалідності призначаються у разі настання інвалідності, що спричинило повну або часткову втрату працездатності внаслідок таких двох причин:

1) трудового каліцтва або професійного захворювання;

2) загального захворювання.

Залежно від ступеня втрати здоров’я інваліди поділяються на три групи, які встановлюють органи медико–соціальної експертизи. Розмір пенсії по інвалідності залежить від групи, середнього заробітку та встановленого відсотку від заробітку, який встановлює законодавство.

Пенсії у разі втрати годувальника призначаються на кожного непрацездатного члена сім’ї в розмірі відповідно до законодавства.

Пенсії за вислугу років встановлена окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності до настання віку (55,60 років).

До таких категорії належать:

  1. окремі працівники авіації та льотно-випробувального складу;
  2. робітники локомотивних бригад;
  3. водії вантажних автомобілів, зайнятих на рудних кар’єрах на вивезені вугілля, руди, породи.
  4. працівники експедиції, зайнятих та геологорозвідувальних, пошукових роботах;
  5. Робітники зайняті на лісозаготівлях;
  6. працівники освіти;
  7. спортсмени.

Законодавством встановлені умови отримання пенсії за вислугу років, які включають необхідний стаж роботи та вік, що дають право на пенсію.

Соціальні пенсії призначаються непрацюючим громадянам за відсутності права на трудову пенсію. До таких категорій належать:

  1. Інваліди з дитинства I,II,III групи;
  2. Особи, які досягли пенсійного віку (60,55р.) без трудового стажу:
  3. Діти у разі втрати годувальника;

Соціальні пенсії призначаються в розмірах відповідно до законодавства це: особам, які досягли пенсійного віку і не набули права на трудову пенсію без поважних причин.

- особам, які досягли пенсійного віку і набули права на трудову пенсію з поважних причин і інвалідам III групи;

- інвалідам II групи, дітям–інвалідам віком до 16 років;

- інваліди I групи, а також матерям якім присвоєно звання “мати-героїня”.

Для окремих категорій громадян передбачено особливі правила пенсійного забезпечення – це державні службовці, (працівники податкової служби, правоохоронці (судді), статист. служба, фінансові органи).

Державні службовці які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку при наявності загального трудового стажу (20,25р.) і стажу державної служби не менше 10 років мають право на отримання пенсії в розмірі 80% від суми їхнього посадового окладу з врахуванням надбавок без обмеження граничного розміру пенсії.

Народним депутатам України при досягненні пенсійного віку призначається пенсія, яка становить 80% від місячного окладу, встановленого на той час, коли депутат працював у ВРУ.

 

7.3 Система соціального страхування в Україні

Ст..28 Закону України “про ДБУ на 2004р.” передбачено бюджетні призначення за державною програмою “соц. захист та соц. забезпечення в Україні” у сумі 12.630.039.7 тис. грн.

Необхідність соціального страхування вимагає створення соціальних фондів, за рахунок яких працездатним громадянам можна було б гарантувати їхнє фінансове забезпечення у разі тимчасової втрати працездатності або втрати роботи.

Тимчасова втрата працездатності (хвороба, травми, вагітність) не може бути оплачена за рахунок фонду з/п, тому держава створила такі умови, за яких втрачені дні непрацездатності компенсовані за рахунок соціальних фондів.

Система соціального страхування базується на таких загальних принципах:

- солідарності (перерозподіл коштів між працездатними і непрацездатними, здоровими і хворими, працюючими і безробітними);

- обов’язковості (охоплення соціальним страхуванням усіх працюючих за наймом, участь їх у формуванні відповідних фондів);

- рівноправності всіх застрахованих осіб (стосовно зобов’язань на фінансування витрат, прав і гарантій);

- державних гарантій щодо виплат із соціального страхування;

- контроль за формуванням і використанням фондів соціального страхування.

В Україні система соціального страхування включає такі види:

- у разі тимчасової втрати працездатності;

- у разі безробіття, і в разі нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Основними джерелами фонду є :

- внески на обов’язкове соціальне страхування

- надходження за путівки на санаторно – курортне лікування та оздоровлення;

- добровільні внески підприємств, фізичних осіб;

- інші надходження.

Кошти фонду соціального страхування використовуються на:

- виплату допомоги з тимчасової непрацездатності, вагітності і пологах, при народжені дитини, а також на поховання;

- фінансування санаторно курортного лікування та оздоровлення працюючих та членів їх сімей;

- фінансування (дотації) дитячих оздоровчих таборів.

Допомога по тимчасовій непрацездатності включається на основі лікарняних листків. Розмір допомоги залежить від кількості днів непрацездатності, середньої з/п, причини втрати працездатності, стаж роботи.

Допомога по вагітності і пологах виплачується жінкам за час дородової і після родової відпустки по вагітності і пологах.

Допомога при народжені дитини за рахунок коштів соціального страхування нараховується відповідно до законодавства.

Допомога на поховання виплачується сім’ї померлого, або особі, яка здійснила поховання в розмірі 2 пенсії.

У разі смерті пенсіонера допомога виплачується за рахунок коштів, з яких виплачувалася пенсія. При смерті безробітного – за рахунок коштів фонду сприяння зайнятості населення. У разі смерті інших категорій населення допомога на поховання може виплачуватися за рахунок коштів місцевого бюджету.

Соціальний захист громадян на випадок безробіття здійснюється за рахунок фонду сприяння зайнятості населення, який створюється на державному і місцевому рівнях.

Джерелами цього фонду є страхові внески юридичних і фізичних осіб (1,9, 0,5%), кошти державного бюджету та місцевих бюджетів, добровільні надходження від підприємств і громадян, а також інші надходження.

Кошти фонду використовуються на фінансування професійного навчання працівників безробітних, сприяння їхньому працевлаштуванню, на виплату допомоги по безробіттю, утримання працівників державної служби зайнятості та інших витрат, пов’язаних із соціальним захистом безробітних.

Ст..28. Закону України про ДБУ на 2004р. – на впровадження програм підвищення зайнятості населення – 70.828.1 тис. грн..

 

7.4 Фонд соціального захисту інвалідів України та інші види соціальних фондів

В Україні в даний час функціонує велика кількість інших соціальних фондів, кошти яких використовуються на соц. захист населення. До них належать фонд соціального захисту інвалідів, позабюджетний фонд соціального захисту матерів і дітей “Україна дітям”та інші.

Ці фонди формуються за рахунок внесків підприємств, бюджетних коштів, добровільних внесків юридичних і фізичних осіб. Крім цього до фонду соц. захисту інвалідів сплачується внески 1% від фактичних витрат на о/п інвалідів підприємствами, організаціями де працюють інваліди.

Чинним законодавством для всіх підприємств незалежно від форм власності встановлено норми робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в розмірі не менше 4% від загальної кількості працюючих станом на початок року. При недотриманні цього нормативу, підприємства зобов’язані щорічно відраховувати до цього фонду кошти в розмірі середньорічної з/п за кожне місце незайняте інвалідом.

Кошти даного фонду спрямовуються на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, фінансування заходів щодо соціально – трудової та професійної реабілітації інвалідів та інші цілі, пов’язані з соціальним захистом інвалідів.

Ст..28 надання допомоги громадським організаціям інвалідів, ветеранів війни та праці – 17.171.3 тис. грн. Національний фонд соціального захисту матерів і дітей “Україна дітям” створений на виконання Національної програми “Діти України” для поліпшення умов життя дітей, розв’язання проблем материнства і дитинства в Україні.

Видатки, тобто на фінансування заходів з покращення соц. захисту дітей, матерів і сімей.

Ст..28 Закону України про ДБУ на 2004р. – на реалізацію соціальних програм з питань дітей, жінок та сім’ї – 30.710.7 тис. грн.

Держава зобов’язана гарантувати матеріальну підтримку малозабезпечених сімей з дітьми шляхом надання державної допомоги беручи до уваги склад сімей, їхній дохід, вік, стан здоров’я дітей.

Державні органи соц. захисту населення призначають і виплачують такі види допомоги:

- по вагітності і пологах жінкам, звільненим з роботи у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи і жінкам, зареєстрованим у державній службі зайнятості;

- одноразову допомогу при народжені дитини непрацюючим батькам;

- по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- грошові виплати матерям – непрацюючим, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років – непрацюючим;

- по догляду за дитиною інвалідом;

- на дітей одиноким матерям;

- на дітей військовослужбовців строкової служби.

 

7.5 Державна допомога сім’ям з дітьми та інші види соціальної допомоги населення

Державна допомога сім’ям з дітьми може виплачуватись за рахунок фонду соц. страхування, пенсійного фонду, інших позабюджетних і благодійних фондів, коштів державного та місцевих бюджетів та інших джерел у порядку, визначеному чинним законодавством. Органи місцевого самоврядування, трудові колективи можуть за рахунок власних джерел запроваджувати додаткові види допомоги та встановлювати доплати до державної допомоги.

Допомога жінкам по вагітності та пологах виплачується на підставі лікарняного листа за весь час відпустки тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 календарних днів після пологів.

Для розрахунку середньоденного доходу береться для працюючих жінок – їхня заробітна плата, для зареєстрованих у державній службі зайнятості як безробітних – мінімальна зарплата, для студентів – стипендія.

Особи, які усиновили новонароджених дітей, мають право на допомогу оплачених 56 календарних днів.

У разі смерті матері при пологах одноразова допомога при народжені дитини, надається батькові чи іншій особі, яка виховує дитину.

Грошові виплати матерям, зайнятим доглядом за трьома і більше дітьми до 16 років, призначаються і виплачуються матері у розмірі встановленим законодавством.

Допомога по догляду за дитиною – інвалідом до досягнення нею 16 річного віку призначається у розмірі 100% мінімальної заробітної плати. Підставою для призначення такої допомоги є наданий медичний висновок.

Тимчасова допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів або коли стягнення аліментів неможливе, призначається матері тоді, якщо рішенням суду про стягнення аліментів з осіб, зобов’язаних до їх сплати, не виконуються у таких випадках:

Ø розшук їх органами внутрішніх справ;

Ø відсутність у них заробітку, з якого можуть бути стягнені аліменти;

Ø перебування їх на примусовому лікуванні без виплати спеціальних допомог;

Ø постійне проживання таких осіб на території іноземних держав, з якими Україна не має договору про взаємне виконання судових рішень;

Ø інші випадки.

Тимчасова допомога надається в розмірі 50% від мінімальної зарплати на кожну дитину і виплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання дітей.

До інших видів соціальної допомоги населенню є надання громадянам щомісячної адресної безготівкової грошової субсидії для відшкодування витрат на плату за користування житлом або його утримання та комунальні послуга (водо–, тепло–, газопостачання, електроенергії ), а також один раз на рік субсидії на придбання скрапленого газу (балонного), твердого пічного побутового палива. Життєва субсидія є безповоротною.

Законодавством передбачено такі терміни надання життєвих субсидій:

Субсидія на оплату житлово–комунальних послуг – призначається на 6 місяців, а на оплату природного газу на індивідуальне опалення – на опалювальний період;

Субсидії для придбання балонного газу (1б), твердого палива – призначається 1 раз на календарний рік за особистим зверненням громадян.

Субсидія на оплату ЖК послуг – надається з місяця звернення до кінця поточного року.

Для визначення названих субсидій приводяться розрахунки за певними видами житлових субсидій.


РОЗДІЛ VIII. Державний кредит і видатки бюджету на обслуговування державного боргу

8.1 Сутність та форми державного кредиту

Державний кредит являє собою досить специфічну ланку державних фінансів. Він не має окремого фонду фінансових ресурсів: кошти, що мобілізуються за його допомогою, проходять через бюджет. В окремих випадках за його допомогою залучаються кошти у фонди цільового призначення чи під цільові проекти.

Державний кредит може виступати у двох формах: ощадна справа і державні позики.

Ощадна справа належить до державного кредиту, якщо залучені кошти спрямовуються в доходи бюджету. Проте ощадні банки незалежно від форми власності діють на комерційній основі і мобілізовані кошти формують їх кредитні ресурси. Частина цих ресурсів може спрямовуватися на придбання цінних паперів і таким чином належать до державного кредиту.

Державні позики є основною формою державного кредиту. За правовим оформленням розрізняють: державні позики, що надходять на підставі угод; державні позики забезпечувані випуском цінних паперів. Угодами оформляються кредити від урядів інших країн, міжнародних організацій. За допомогою цінних паперів мобілізують кошти на фінансовому ринку.

Оформлення державних позик може здійснюватися двома видами цінних паперів – облігаціями і казначейськими зобов’язаннями(векселями).

Облігація являє собою боргове зобов’язання держави за яким у встановлені терміни повертається борг і виплачується дохід у формі процента чи виручки. Вони можуть бути знеособленими (на покриття бюджетного дефіциту) і цільовими (під конкретні проекти).

Казначейські зобов’язання (векселі) мають характер боргового зобов’язання, спрямованого тільки на покриття бюджетного дефіциту. Виплата доходу здійснюється тільки у формі процентів. Казначейськими зобов’язаннями оформляються тільки короткострокові позики, іноді середньострокові, облігаціями – довгострокові.

Залежно від місця розміщення позик їх поділяють на внутрішні(надаються юридичним і фізичним особам даної країни) та зовнішні (надходять ззовні від урядів, юридичних та фізичних осіб інших країн, міжнародних організацій).

Відповідно до терміну погашення заборгованості розрізняють короткострокові(до 1 р.), середньострокові(від 1 до 5р.), довгострокові(понад 5 р.) позички.

За характером виплати доходу державні позики поділяються на процентні виграшні, дисконтні. За процентними позичками процент встановлюється у вигляді позичкового процента. При цьому може встановлюватися як тверда фінансова ставка на весь період позички, так і плаваюча тобто така яка залежить насамперед від попиту і пропозиції на кредитному ринку. Виплата процентного доходу може проводитися щорічно, раз на півріччя, щоквартально.

У виграшних позичках виплата доходу здійснюється на підставі проведення тиражів виграшу.

Дисконтні позички характеризуються тим, що державні цінні папери купуються з певною знижкою а погашаються за номінальною вартістю. Вказана різниця і є дохід кредитора.

Державний кредит є сукупністю найрізноманітніших форм та методів фінансових відносин і це сприяє залученню коштів як для держави так і для кредитора.

Стабільність державних цінних паперів досягається за рахунок насиченості ними фінансового ринку. Цінних паперів, з одного боку, має бути достатньо для максимальних надходжень від державних позик, а з іншого боку – не повинен мати місце їх надлишок, який може спричинити падіння курсової ціни.

 

8.2 Державний борг та видатки на його обслуговування

Використання державою у своїй фінансовій політиці залучення коштів на кредитній основі призводить до формування державного боргу і необхідності чіткої системи управління ним.

Державний борг – це сума заборгованості держави своїм кредиторам.

Розрізняють поточний і капітальний, внутрішній і зовнішній борги.

Поточний борг – це сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році разом з належними до сплати з ним процентами з усіх випущених на даний період позик(облігацій).

Капітальний борг – це загальна сума заборгованості і процентів, що мають бути виплачені за позиками.

Внутрішній борг – це заборгованість кредиторам всередині даної держави;

Зовнішній борг – кредиторам за межами даної держави.

Управління державним боргом полягає у забезпеченні платоспроможності держави, тобто можливості погашення боргів.

Це стосується, як поточного так і капітального боргу, то необхідно забезпечити реальні джерела його погашення. А щодо капітального боргу, то важливо встановити такі терміни його погашення, які збігалися б з наявними джерелами.

В управлінні зовнішніми та внутрішніми боргами існують певні особливості: платоспроможність за внутрішніми позиками забезпечується за допомогою внутрішніх джерел. Платоспроможність за зовнішнім боргом залежить насамперед від валютних надходжень.

За недостатньої платоспроможності можуть застосовуватися такі способи коригування державної політики:

· конверсія;

· консолідація;

· уніфікація;

· обмін за регресивним співвідношенням;

· відстрочка погашення;

· анулювання.

Конверсія держаного боргу – це зміна дохідності позик внаслідок зміни на фінансовому ринку чи погіршення фінансового стану держави, коли вона не в змозі виплачувати передбачений дохід.

Консолідація – це перенесення зобов’язань по раніше випущеній позиці на нову позику з метою продовження її терміну. Проводиться у формі обміну облігації попередньої позики на нові.

Уніфікація являє собою об’єднання кількох позик в одну. Вона спрощує управління державним боргом і може проводитися як окремо так і в поєднанні з консолідацією.

Обмін за регресивним співвідношенням облігацій попередніх позик на нові проводиться з метою скорочення державного боргу. Це не бажаний спосіб так як є не що інше як часткова відмова держави від своїх боргів.

Відстрочка погашення означає перенесення термінів виплати заборгованості. При цьому у даний період виплати доходів не проводяться.

Анулювання боргів означає повну відмову держави від своїх зобов’язань. Але це не припустимо, так як авторитет держави, як і будь якого боржника, залежить від визнання нею своїх боргів і забезпечення їх повного погашення у встановлені терміни.

 

 

 

КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ

Тема: «Сутність, призначення та роль бюджету держави»