Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Шляхи естетичного вихонання школярів

Виділимо найбільш суттєві напрями естетичного виховання:

1. Оволодіння естетичними знаннями в процесі вивчення навчальних предметів. «У будь-якій науці, — зазначає КД. Ушинський,— більше чи менше існує естетичний елемент, передачу якого учням повинен мати на увазі наставник». Г. Ващенко стверджує: «Щоб розуміти й сприймати найкращі твори мистецтва, потрібні певні знання з історії письменства, малярства, скульптури, музики, архітектури. Культурна людина повинна знати грецьке мистецтво, красу творів Софокла, музику Бетховена, Моцарта, Чайковського»'. Тому в умовах школи естетичне виховання зачіпає всю систему навчання і виховання, що забезпечує формування у старшокласників стійких морально-естетичних ідеалів.

Особливе навантаження лежить на предметах художнього циклу: музиці, живопису, літературі. Іх завдання — розвивати образне мислення, забезпечувати розуміння школярами прекрасного, виховання естетичного ставлення до дійсності, включення дітей у художню дійсність.

Наприклад, музичне виховання школярів дозволяє вводити їх у світ музичного мистецтва, знайомити з музичною культурою народів, що формує інтерес і любов до високохудожньої музики, сприяє збагаченню індивіда знаннями законів музичного мистецтва, необхідними для розуміння його сутності, формуванню смаку, музичних здібностей, виробленню навичок і вмінь, які дозволяють школярам бути активними слухачами, вмілими виконавцями, а в окремих випадках — творцями музики. Торкаючись емоційної сфери людини, музика впливає на формування її моральних і естетичних смаків та ідеалів.

Сучасний стан музичного навчання школярів далекий від довершеності, хоча існують різні програми підвищення ефективності естетичного виховання. Своєрідним був підхід Д.Б. Кабалевського до розробки програми та її втілення в практику. Основний принцип її побудови — тематичний. Кожний урок, чверть, навчальний рік, весь курс навчання становлять систему тем, що послідовпо розвиваються. Ці теми розкривають основи музичного мистецтва, його зв'язок із життям. Починаючи з першого класу, діти вчаться не тільки слухати і виконувати музичні твори, але і розмірковувати над ними. Уроки, що проводяться за цією програмою, стають засобом не лише музичного, але й морального виховання. Д.Б. Кабалевський писав, що всі форми музичних занять зі школярами повинні бути спрямовані на їх духовний розвиток'.

Експериментальна робота за новою програмою була розпочата в 1973 році, а з 1976 по 1979 роки проводилась п масова перевірка вчителями шкіл. 3араз за цією програмою працюють послідовники Д. Кабалевського, багато вчителів використовують окремі елементи цієї системи.

Ось розповідь Д.Б. Кабалевського про свої уроки:

«Є у Паустовського приголомшливе за силою оповідання «Старий кухар». Ось коротко його зміст. В убогій комірчині помирає старий кухар, що осліп вїд жару печі, біля якої працював. Єдине його багатство — клавесин, на ньому грає його юна дочка Марія. Передчуваючи смертну годину, старий просить дівчинку привеети з вулиці першого стрічного, щоб він сповідував його. Марїя повертається з невисоким молодим чоловіком у напудреному парику. «Говоріть,— сказав він. — Можливо, владою, даною мені вїд мистецтва, котрому я служу, я полегшу Ваші останні хвилини ї зніму тягар з Вашої душї.

«Драматична сповідь — і останнє бажання помираючого: він хотів би бачити свою покійну жінку такою, якою зустрів її в молодості. Побачити сонце і сад, коли він зацвіте навесні. «Але це неможливо, добродію. Не сердьтесь на мене за дурні слова». — «Добре, — сказав незнайомець і підвівся, підійшов до клавесина і сів перед ним на стілець.— Добре, — повторив він. — Слухайте і дивіться». і він заграв...

Незнайомець перестав грати. Він сидів біля клавесина, немов зачарований власною музикою. Незнайомець встав і підійшов до ліжка. Старий мовив, задихаючись: «Я бачив все так ясно, як багато років тому, але я не хотів би помирати, не дізнавшись... ім'я, ім'я!»— «Мене звати Вольфганг Амадей Моцарт», — відповів незнайомець...

По ходу розповіді, коли Моцарт підійшов до клавесина, я сів за рояль і зіграв кілька сторінок повільної частини з його симфонії «Юпітер». Діти були не просто схвильовані — натхненні великою силою мистецтва, до якого доторкнулись. За планом уроку ми повинні були розучувати пісню, але я зрозумів, що цього не можна робити. Ми мовчали. Чи потрібно було говорити про те, що таке співчуття, готовність допомогти людині? Ми вийшли з класу мовчки, з серйозними обличчями. Я думаю, що це був урок не музики, не літератури, а моральності...

Прочитав я дітлахам два уривки із «Сліпого музиканта» В. Короленка. Грає сліпий музикант: «...Живе відчуття рідної природи, чутливий оригінальний зв'язок з безпосередніми джерелами народної мелодії виявлялися в імпровізації, яка лилася з-під рук сліпого музиканта. Багата фарбами, гнучка і співуча, вона бігла дзвінким струменем, то піднімаючись урочистим гімном, то розливаючись задушевним сумним наспівом...»

— Який композитор міг би написати таку музику? — запитав я,

— Чайковськийі — хором відповіли учні. Читаю далі:

«...Але ось він знову підняв руки і вдарив по клавішах. Багатолюдна

зала миттєво притихла... Звуки росли, міцніли, повніли, ставали все більш і більш владними, захоплювали серце об'єднаного і завмираючого натовпу».

— А хто, по-вашому, міг бути автором такої музики?

— Бетховен! — ще дружніше і голосніше вигукнули учні, радіючи

можливості проявити свою музичну чуйність... Лише пізніше я сказав дітворі, що автором музики в оповіданні В. Короленка був сам сліпий музикант».

Образотворче мистецтво дозволяє не тільки знайомити школярів зі специфічним видом мистецтва, яке має свої засоби, свою мову, розширюючи тим самим знання і уявлення про мистецтво, але й включати учнів у художню діяльність з урахуванням вїку дїтей і особливостей розвитку їх особистості. Практична діяльність поєднує традиційну роботу на площині (малювання) з навичками об'ємно-просторового зображення і художньої орієнтації середовища (ліплення, художнє конструювання, архітектура). В 1976 році художник Б.М. Неменський розробив оригінальну програму з образотворчого мистецтва. Ця програма спрямована на те, щоб давати учням не окремі елементи художніх знань, умінь і навичок, а формувати уявлення про художню культуру народу, про місце мистецтва в житті суспільства і кожної окремої людини. Художні знання розглядаються як частина художньої культури людини і як засіб формування духовної культури.

Художня література єнайбільш освоєним масовою школою засобом формування естетичної культури школярів. Вивчення літератури в школі сприяє виробленню в учнів критеріїв оцінки художніх творів, дозволяє включати школярів у творчу художню діяльність, вчить їх сприймати прекрасне у природі, музиці, живописі, висловлювати свої судження про те, що сприйняли.

Ось приклад сприйняття учнем природи, що знайшла відбиття в творі учня 4-го класу на тему «Вісники весни».

«Квітень. Ще не розтанув сніг, а назустріч теплу і сонцю виглянуло

перше блакитне вічко проліска. Ліс ще спить, а ти, квіточко, першою шепнула нам про весну: «Здрастуй, весно!».

Ми дбайливо несемо додому перший маленький букет пролісків. Він пахне вогкістю, лісом, весною.

Я опускаю в стакан з водою ніжні стебельця і довго милуюсь чарівністю і свіжістю квітів. Вони дивляться на мене своїми блакитними очицями і ласкаво кивають мені, немовби кличуть у ліс. Їх смарагдово-зелені листочки, гнучке стебельце — пружинка з блакитним ліхтариком на кінці викликають піднесене почуття. і хочеться бігти, бігти назустріч весні, назустріч сонцю.» (Н. 1).

У японських школах однією із вправ у естетизмі є заняття з віршування. Кожна освічена людина повинна оволодіти майстерністю віршування. 3 ХІV століття до цього часу в січні в Японії відбуваються традиційні поетичні змагання. Десятки тисяч віршів на визначену тему поступають на цей загальнонаціональний конкурс'.

Особливе місце в системі естетичного виховання займає українське народознавство,яке дозволяє знайомити школярів з духовними надбаннями народу: піснею, казкою, образотворчим мистецтвом, фольклором, виробами народних умільців, обрядами, звичаями.

2. Великі можливості на формування естетичної культури школярів має організація факультативів.У деяких школах факультативно введено курс «Світова художня культура», в якому вивчаються питання літератури, музики, образотворчого мистецтва, театру, кіномистецтва. При цьому програма передбачає синхронне визначення вказаних напрямів, що дає можливість встановлювати зв'язки між предметами гуманітарного циклу, визначити роль, місце українського мистецтва у світовому просторі.

3. Естетичне виховання у позакласній та позашкільній роботі. Основні завдання позакласної та позашкільної роботи — це: а) залучення школярів до прекрасного; б) ознайомлення їх з творами мистецтва; в) організація естетичної діяльності дітей.

Одні форми роботи охоплюють великі групи учнів, інші — задовольняють їх індивідуальні запити, нахили, інтереси: мистецтвознавчі гуртки любителів живопису, музики, літератури та ін.; лекторії, класи любителів мистецтва, шкільні лялькові театри, драматичні гуртки; олімпіади, конкурси, виставки, огляди талантів; організація і функціонування малих художніх музеїв.

Одні форми тісно пов'язані з навчальними предметами, поглиблюють і поширюють естетичну пщготовку учнів, інші ж форми є новими: календарні українські свята, різноманітні ярмарки, «козацькі змагання» тощо.

4. Великі можливості впливу на формування естетичної культури школярів має сім'я, але, на жаль, на базі мистецтва явно недостатньо спілкування дітей і батьків у сучасних умовах життя суспільства.

5. Спонукання школярів до естетичного самовиховання.

У цілому в школі необхідна система естетичного виховання, що охоплює різні боки формування особистості через навчання, працю, суспільну діяльність, дозвілля, спілкування з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів.

Так, наприклад, пщлітки намагаються не тільки сприймати прекрасне, але й передавати свій емоційний стан, хоча часто не можуть висловити свої почуття. Окремі школярі-підлітки проявляють свої здібності в тому чи іншому виді мистецтва, але в основному вони наслідують дорослих і нерідко переймають у них поганий смак в одязі, поведінці тощо.

Юнацтво — це період становлення естетичних ідеалів і смаків, що спонукає старшокласників до самовиховання, самовираження здібностей, інтересів. При цьому інтереси їх носять яскраво виражений вибірковий характер (улюблені письменники, поети, композитори, співаки і музичні гурти, художники, фільми тощо).

Отже, тільки цілісний підхід до вирішення завдань естетичного виховання може забезпечити ефективність формування особистості школяра.

Короткі висновки:

Естетичне виховання школярів як процес оволодіння ними естетичною культурою сприяє всебічному гармонійному розвитку особистості, залученню до духовної культури людства, творчості в різних галузях життєдіяльності тощо, формує ставлення до праці, пізнання, спілкування, природи, світу речей тощо.

Зміст естетичного виховання передбачає розвиток:

1) естетичного сприйняття як здатності людини до вичленування в явищах дійсності і мистецтва процесів, властивостей, якостей, що викликають естетичні переживання, естетичну насолоду;

2) естетичних суджень (оцінок), відбиваючи ставлення особистості до явищ життя суспільства, до природи, мистецтва;

3) естетичного ідеалу як уявлення школяра про довершеність, красу в природі, суспільстві, людині, мистецтві;

4) естетичного смаку як стійкого емоційно-оцінного ставлення людини до прекрасного з позицій и ідеалів;

5) естетичної діяльності, основу якої складає потреба особистості в спілкуванні з естетично цінними предметами, явищами, творами мистецтва, в потребі створювати самому красу.

Естетичне виховання школярів передбачає певну організацію системи навчально-виховного процесу, в умовах якої учні можуть безпосередньо стикатися з прекрасним, постійно збагачуватись новими естетичними враженнями і знаннями, виховуючи чутливість до прекрасного в житті, природі, мистецтві. Реалізація цього завдання здійснюється в процесі вивчення основ наук, у позакласній і позашкільній роботі, в сім'ї, шляхом самовиховання, спрямованого на збагачення і вдосконалення людського характеру, внутрішнього світу особистості, п поглядів, почуттів, уявлень, смаків.

Питанню для обговореиня:

1. Картина Крамського «Невтішне горе» зображує безмежно змучену, повну відчаю жінку, що переживає найстрашнішу хвилину життя — вона втратила свою дитину. Смерть людини жахлива. Заплакане обличчя змученої стражданнями жінки негарне.

— Чи можна сказати, що картина прекрасна? Чому?

2. У книзі «Эстетическое воспитание школьников» (Под ред. А.И. Бурова, Б.Т. Лихачева. — М., 1974) описаний такий метод виявлення естетичного розвитку учнів: кожен повинен був дати відповідь на тест-завдання:

1. Якому улюбленому літературному герою хотів би встановити пам'ятник? Чому?

2. Яким уявляєш собі цей пам'ятник і чому саме таким?

— Що можна дізнатись про особистість школяра на основі відповідей на такі питання? Чому?

3. Духовна культура в галузі мистецтва дуже багата.

— Які ж необхідні критерії' для відбору того, що повинно бути обов'язковим для засвоєння школярами?

4. Студент був на педагогічній практиці у сільській школі.

— Мене здивувало, як сільські діти тонко відчувають красу. У них особливе естетичне бачення. Одного разу вийшли в чотири години ранку. Тільки займалася зоря. Вони милувалися, як піднімалося сонце, як співали пташки, присідали навколо кожної травинки. І взагалі, я у захопленні і від дітей, і від природи. За цей час я змінив думку про сільських дітей. Не думав, що в них такий високий рівень естетичної вихованості.

— Ти помиляєшся, — заперечували йому. — Це ще не показник естетичної вихованості сільських учнів. А чи розуміються вони в музиці, в образотворчому мистецтві? У театрах вони були?

— Це не головне. Не лише музика, театр формують почуття прекрасного...

— В усякому разі і не росинки-билинки.

— Продовжити розмову, висловити свою точку зору.

5. Серед мистецтвознавців використовується поняття «хороший глядач».

— Який же це глядач? Що значить: уміти слухати музику, дивитись виставу, витвори живопису, читати художню літературу?

6. Один американський вчений писав, що люди, які в повсякденному житті бачать свої вулиці, будови, робочі місця прикрашеними творами мистецтва і фарбами, приємними для ока і духу, люди, які кожен день слухають або самі виконують музичні твори високої естетичної якості, люди, які люблять тонкощі хорошої мови і користуються ними для написання поетичних творів, створюють таке суспільство, в якому не може бути неврозів і психозів. Цю ждумку проводить у своїх віршах В. Шекспір:

кто музыки не носит в своем сердце,

кто холоден к гармонии прелестной,

тот может быть предателем, лжецом.

Але відомі факти, які свідчать, що музичити може і мерзотник, насолоджуватися творами живопису, малювати — вбивця.

— Так у чому ж значення мистецтва для формування особистості школяра?

7. Сила мистецтва, як запевняють спеціалісти, в тому, що вона породжує добро. Але ж існує і бридке в мистецтві: вульгарне, халтура, безсмак.

— Як виробити у школяраімуні тет до цього бридкого?

Додаткові завдання:

1. Складіть анкету для виявлення інтересів учнів у галузі естетики.

2. У період педагогічної практики виявіть основні напрями роботи в класі, школі, сім'ї з естетичного виховання дітей.

Словник теми

Естетичне виховання –

формування естетичних знань, смаків, ідеалів, розвиток здібностей до естетичного сприйняття явищ дійсності, творів мистецтва, потребу вносити прекрасне в оточуючий людину світ, зберігати прекрасне.

Джерела естетичного впливу –

природа;

мистецтво;

особиста діяльність суб'єкта;

краса побуту;

національні цінності.

Художнє виховання –

естетичне виховання особистості засобами мистецтва.

Система естетичного виховання в школі –

вивчення різних навчальних предметів;

естетика праці й спілкування;

позакласна та позашкільна робота з естетичного виховання;

самовиховання.

 

Література

1. Зязюн І,А., Семашко О.М. Національна державна комплексна програма естетичного виховання // Рідна школа. — 1995 — № 12.

2. КабалввскийД.Б. Воспитание ума и сердца. — М., 1981.

3. Неменский Б.М. Мудрость красотьь — М., 1981. — 192 с.

4. Основи національного виховання (За ред. В.Т. Кузя, Ю.Д. Руденка, 3.0. Сергійчука. — Київ, 1993. — С. 112 — 113).

5. Сухомлинський В.О. Народження громадянина // Вибрані твори: В 5-ти т. — Т. 3. — Київ, 1979.

6. Сухомлинський В.О. Як виховати справжню Людину // Вибрані твори: В 5-ти т. — Т. 2. — Київ, 1979.