Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Хімічні властивості



Нітратна кислота — дуже сильний окисник. В концентрованому вигляді окиснює сірку (до H2SO4), фосфор (до H3PO4), руйнує органічні речовини. Глибина відновлення HNO3 залежить від її концентрації і активності відновника. Концентрована HNO3 відновлюється до NO2, а розведена — звичайно до NO. Нітратна кислота взаємодіє майже з усіма металами, за винятком золота, платини і деяких інших, утворюючи солі — нітрати. Так, при дії концентрованої нітратної кислоти на мідь утворюється нітрат міді, діоксид азоту і вода:

· Cu + 4HNO3 = Cu(NO3)2 + 2NO2↑ + 2H2O

При дії ж розведеної нітратної кислоти на мідь утворюється нітрат міді, монооксид азоту (а не діоксид, як при дії концентрованої HNO3) і вода:

· 3CuO + 2HNO3 + 6HNO3 = 3Cu(NO3)2 + 2NO↑ + 4H2O

При взаємодії нітратної кислоти з металами водень не виділяється, як, наприклад, при взаємодії з металами хлоридної і розведеної сульфатної кислот. Водень не виділяється з HNO3 навіть активними металами. Так, при дії розведеної HNO3 на магній вона відновлюється до геміоксиду азоту:

· 4Mg + 2HNO3 + 8HNO3 = 4Mg(NO3)2 + N2O↑ + 5H2O

При взаємодії нітратної кислоти з іще активнішими металами вона може відновлюватися навіть до аміаку, з утворенням амоній нітрату.

Розведена нітратна кислота легко реагує з алюмінієм і залізом, а концентрована без нагрівання з ними не реагує (пасивує їх). Це пояснюється тим, що під дією концентрованої HNO3 на поверхні цих металів утворюється міцний, нерозчинний в HNO3 шар оксиду, який ізолює метал від кислоти і тим запобігає його руйнуванню. Завдяки цьому концентровану нітратну кислоту можна зберігати і транспортувати в алюмінієвій і залізній тарі. Нітратна кислота реагує з їдкими лугами з утворенням відповідних нітратів:

· HNO3 + NaOH = NaNO3 + H2O

· HNO3 + KOH = KNO3 + H2O

Завдяки цьому можна отримати в чистому вигляді деякі селітри.

Нітратна кислота також легко окиснює не тільки метали, а й неметали. Наприклад, вона легко при нагріванні окиснює сірку і фосфор до сульфатної іфосфатної кислот:

· S + 2HNO3 = H2SO4 + 2NO

· 3P + 5HNO3 + 2H2O = 3H3PO4 + 5NO

Деякі речовини можуть запалюватись нітратною кислотою і горіти в ній. Так, коли шматочок розжареного вугілля вкинути в концентровану HNO3, він буде горіти у ній яскравим полум'ям, а скипидар спалахує при дотику з нею. Тому концентрована кислота в пожежному відношенні дуже небезпечна.

Азотна кислота, часто в суміші з сульфатною, взаємодіє з багатьма органічними сполуками, утворюючи нітросполуки (реакція нітрування).

Нітратна кислота є одним з найважливіших продуктів хімічної промисловості. Вона виробляється у дуже великих кількостях, використовується для виробництва азотних добрив, у кольоровій металургії для розділення металів, а також хімічній промисловості для виробництва пластмас, вибухових речовин, целулоїду і фотокіноплівки, штучного волокна, органічних барвників, лікувальних речовин тощо.

20) Структурна ізомерія (isomerism) – це перебування органічних сполук, що мають однаковий якісний і кількісний склад, в різних молекулярних фо-рмах, які відрізняються між собою порядком сполучення атомів в молекулі і, як наслідок цього, різними фізичними та хімічними властивостями.

Структурна ізомерія підрозділяється на:

- ізомерію карбоноаого скелету включає:

- ізомерію положення функціональних груп;

- ізомерію функціональних груп різної природи

 

21) Основні та кислотні оксиди виявляють різні властивості. Основні оксиди при нагріванні можуть вступати в реакції з кислотними та амфотерними оксидами, з кислотами. З водою безпосередньо реагують оксиди лужних металів (оксиди Літію, Натрію, Калію, Рубідію та Цезію) та оксиди лужноземельних металів (оксиди Кальцію, Стронцію та Барію). Розглянемо приклади рівнянь типових хімічних реакцій, які підтверджують зазначені властивості основних оксидів.

1. Взаємодія основного оксиду з кислотним оксидом з утворенням солі:

CaO + SiO2 CaSiO3

2. Взаємодія основного оксиду з амфотерним оксидом з утворенням солі:

Na2O + Al2O3 2NaAlO2

3. Взаємодія основного оксиду з водою з утворенням основи:

BaO + H2O = Ba(OH)2

4. Взаємодія основного оксиду з кислотою з утворенням солі та води:

MgO + 2HCl = MgCl2 + H2O

Кислотні оксиди можуть вступати в реакції з основними та амфотерними оксидами, з розчинними у воді основами (лугами). Багато кислотних оксидів взаємодіють із водою (винятком є силіцій (IV) оксид SiO2. Розглянемо приклади рівнянь типових хімічних реакцій, які підтверджують зазначені властивості кислотних оксидів.

1. Взаємодія кислотного оксиду з основним оксидом з утворенням солі:

CO2 + Na2O = Na2CO3

2. Взаємодія кислотного оксиду з амфотерним оксидом з утворенням солі:

SO3 + ZnO = ZnSO4

3. Взаємодія кислотного оксиду з водою з утворенням кислоти:

P2O5 + 3H2O = 2H3PO4

4. Взаємодія кислотного оксиду з лугом з утворенням солі та води:

SO2 + 2KOH = K2SO3 + H2O

 

22) Фено́л( C6H5OH) — органічні сполуки, в молекулах яких, гідроксильні групи поєднані безпосередньо з бензольним кільцем. Фенол називають карболовою кислотою, хоча це дуже слабка кислота. Карболова кислота, під відомішою в побуті назвою "карболка" використовувалась раніше як асептик.

Основна ознака хімічної будови фенолів, що відрізняє їх від спиртів, полягає в тому, що ОН –група безпосередньо зв’язана з бензольним ядром. Це дає змогу припустити деяку подібність у хімічних властивостях спиртів та фенолів.
π-електрони бензольного ядра частково залучають до своєї сфери неподілені електронні пари атома кисню гідроксильної групи, внаслідок чого зменшується електронна густина біля атома кисню. Це викликає додаткове зміщення електронної густини зв’язку О←Н, у результаті чого водень набуває кислотних властивостей, стає рухливим і реаційноздатним. Це спричиняє до часткового відщеплення атомів гідрогену. Звідси можна зробити висновок, що фенол проявляє властивості слабкової кислоти.