Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Японськiй



3. Нiмецькiй

4. Українськiй

4.Придбання господарським товариством часток (акцій), активів інших господарських товариств має здійснюватися з дотриманням вимог:

1. Законодавства про захист економічної конкуренції

2. Законодавства про захист від недобросовісної конкуренції

3. Господарському кодексу

4. Цівільному кодексу

5. Яке товариство є дочірнім?

1. Товариство, в якому придбано 60% +1 акція АТ;

2. Товариство, в якому придбано 70% + 1 акція АТ;

3. Товариство, в якому придбано 50% + 1 акція АТ;

4. Товариство, в якому придбано 30% + 1 акція АТ.

 

 

 
 
   

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра менеджменту

 

Екзаменаційний білет № 28

з дисципліни «Корпоративне управління»

1 завдання – дайте розширену відповідь на теоретичне питання (оцінюється в 20 балів)

Вплив внутрішньокорпоративного підприємництва на загальний розвиток організаційних формувань корпоративного типу

Внутрішньо-корпоративна система управління - це сукупність елементів законодавчо обов’язкових норм і специфічних розроблених приписів, характерних для даної корпорації. Усі приписи перебувають в єдності, взаємозв’язку, взаємодоповнюють один одного. Дана система управління має певну структуру і повинна відображатися у документарних формах. Значна частина корпоративних підприємств застосовує ряд розроблених положень, що регламентують ті чи інші напрями управління та є основою для прийняття управлінських рішень. Внутрішньо-корпоративна структура управління має бути документально оформленою, регламентувати в більшій чи меншій степені різні сторони діяльності корпорації.

Формування внутрішньо-корпоративної системи управління залежить насамперед від власників корпораційз урахуванням наведених вище чинників і проходить етапи розробки і прийняття тими чи іншими органами управління обов’язкових документів. Основна роль у розробці такої системи повинна бути відведена реально працюючим в корпорації секретарю, менеджеру, ревізору, які відчувають потреби у прийнятті тих чи інших положень та нормативів.

Відповідно формування системи внутрішньо-корпоративного управління покладається на правління, як виконавчий орган. Необхідно зазначити, що така ситуація не є однозначною, оскільки досить часто саме правління може бути незацікавлене у встановленні чіткої та жорстко регламентованої системи управління, що означатиме обмеження його у своїх діях. В окремому випадку формалізацію діяльності виконавчих органів і корпорації в цілому ініціюють загальні збори або наглядова рада товариства.

Внутрішньо-корпоративні положення, які формалізовано закріпляють систему управління розробляються виконавчими органами корпорації або консалтинговими організаціями за замовленням, а затверджуються різними органами управління корпорації. Існує ряд положень, що визначають базові засади функціонування корпорації і затверджуються, як правило, загальними зборами акціонерів. До таких положень можна віднести положення про загальні збори, про наглядову раду акціонерного товариства, про виконавчий орган, про ревізійну комісію. Дана частина положень на практиці має обов’язково затверджуватися загальними зборами акціонерів, оскільки вони конкретизують ті питання, які є компетенцією загальних зборів. Загальними зборами можуть затверджуватися й інші положення. Ці ситуації виникають за умов значущої ролі загальних зборів, особливо якщо існує дійовий контроль. У таких випадках на збори може бути покладено право затверджувати усі внутрішньо корпоративні положення. Частина положень, яка більшою мірою стосується оперативної діяльності, може бути покладена на наглядову раду товариства, а іноді й на виконавчий орган. Таке право надається рішенням вищого органу товариства для більш оперативного вирішення проблем і знаходить своє відображення або у статуті, або у рішеннях загальних зборів. Наглядовій раді товариства може бути надане право затверджувати положення «Про оплату праці членів правління», «Про цінні папери товариства», «Про інтелектуальну власність у товаристві», «Про комерційну таємницю» та зміни до них, оскільки в чинні положення могли бути внесені пункти, які терміново потребують коригування і не суперечать законодавству.

На правління акціонерного товариства може бути покладені право і обов’язок затверджувати і вносити зміни до положень «Про внутрішній трудовий розпорядок», «Про персонал», «Про відділи в корпорації» та ін. Прикладом поєднання елементів аутсайдерської та інсайдерської моделей є діяльність наглядової ради. Відповідно до українського законодавства наглядова рада товариства здійснює управлінські і контролюючі функції, що притаманно німецькій та японській моделям корпоративного управління. На сьогодні недостатньо розвинений фондовий ринок України ускладнює або унеможливлює застосування акціонерами такого інструмента, як продаж акцій, що є основою американської моделі корпоративного управління. Окремі ворожі злиття і поглинання шляхом скуповування акцій в акціонерів («біле» рейдерство), які призводять до втрати менеджерами посад, вже стали засобами тиску акціонерів на керівників товариств. Тому єдиним механізмом, що може стимулювати керівників діяти в інтересах власників капіталу, є внутрішній контроль акціонерів шляхом використання права голосу на загальних зборах та представництва в правлінні акціонерного товариства. Діяльності керівників в інтересах власників капіталу сприятиме також застосування внутрішніх положень контролю одночасно з продовженням процесу концентрації акціонерного капіталу за рахунок зменшення загальної кількості акціонерів і збільшення кількості зовнішніх акціонерів – власників великих пакетів акцій. Це є необхідною умовою для підвищення ефективності управління. Важливо, щоб усі проекти внутрішньо нормативних документів були узгоджені з акціонерами-учасниками. Важливо знати позицію менеджменту товариства - не тільки вищого рівня, а й у відділах, діяльності яких стосується те чи інше пониження.

Прийняття положень залежить від узгодженої роботи юридичного та фінансового відділів, оскільки потрібно не допустити незаконних норм, а всі положення мають бути організаційно та економічно обґрунтованими. Особливо це стосується положень, що регулюють трансформації в корпорації, або пов’язані зі створенням дочірніх підприємств, філій, представництв, участю в інших акціонерних товариствах. Сюди слід віднести положення, що регулюють розміри угод, які можуть укладати члени правління та його голова (такі положення регулюють значні матеріальні та фінансові потоки і тому повинні бути ретельно проаналізовані у фінансових та економічних службах). Прийняття внутрішньо-корпоративних документів супроводжується відповідними діями щодо їх реєстрації в правлінні або канцелярії. Зміна положень, їх нова редакція повинні здійснюватись тим самим органом, який прийняв ці документа, або вищестоящим органом. Про прийняті внутрішньо корпоративні документи слід сповістити акціонерів і персонал корпорації.

2 завдання – дайте розширену відповідь на теоретичне питання (оцінюється в 20 балів)

Основні поняття та засади корпоративного управління.

Корпоративне управління (Corporate Governance) - це система виборних і призначених органів, що здійснюють керування діяльністю відкритих акціонерних товариств, що відбиває баланс інтересів власників і спрямована на забезпечення максимально можливого прибутку від усіх видів діяльності відкритого акціонерного товариства в рамках норм діючого законодавства.

У світовій економічній літературі категорія "корпоративне управління " використовується в широкому розумінні як управління корпораціями в інтересах власників. Причому в більшості випадків не проводиться жорстке розмежування між господарськими товариствами і державними. Таке поняття, як "корпоративна власність", у законодавчо правовій базі України не використовується, а застосовується поняття "корпоративні права". На сьогодні не Існує єдиного визначення корпоративного управління ні у зарубіжній, ні у вітчизняній науковій літературі. Часто під корпоративним управлінням розуміють загальний менеджмент, що не точно визначає його сутність. Іноді корпоративне управління подають як систему органів управління або сукупність організаційно-правових норм.

Корпоративне управління, насамперед, можна розглядати як управління корпоративними правами. Таке визначення є найбільш загальним, оскільки управління корпоративними правами стосується усіх їх власників, а ними є значна частина людей як у світі, так і в Україні.

Корпоративне управління - це процеси регулювання власником руху його корпоративних прав із метою отримання прибутку, управління корпоративним підприємством, можливих спекулятивних операцій з корпоративними правами, відшкодування витрат через отримання частки майна при його ліквідації. Суть корпоративного управління може бути більш конкретизована через визначення його суб'єктів і об'єктів.

3 завдання – дайте визначення поняттям. (за кожну правильну відповідь Ви отримуєте 3 бали).

Контрольний пакет акцій – відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства», 50 і більше відсотків простих акцій товариства.

Зовнішній механізм контролю АТ – це перевірка фінансової діяльності того чи іншого суб’єкта відповідними уповноваженими органами контролю.

Емісія – це первинне розміщення емітентом цінних паперів

4 завдання -Дайте відповідь на тестові запитання (за кожну правильну відповідь Ви отримуєте 2 бали.).

1. В чому полягає сутнiсть контрактної теорiї органiзацiї?

1. Дiяльнiсть органiзацiї грунтується на контрактнiй основi за всiма напрямами