Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Засоби документування



печатка, печатьукр. пєчать, пєчат 1.( металевий або кам”яний предмет з вирізаним на ньому знаком для відбивання на воску, свинці з метою підтвердження змісту документа) печатка, печать; 2. (відбиток цього знака на воску, свинці, прикріплений шнуром до документа замість підпису) печать; 3. письмовий документ, скріплений печаттю; сигнетъ(лат. signum) перстень з печаткою, печатка; біл.печенць(п. pieczec) печатка; сыкгнетъ, сыгнетъ, сикгнетъ, сигнетъ, секгнетъ, сегнетъ(п. sygnet, лат. signetum) перстень з печаткою; тамга, томга(тюрк. tamqa) торгове мито; печатка; нишанъ(тур. nisan) ханська печатка.

прес, друкарський станок укр. праса (п. prasa) 1. прес, давильня (для вина); 2. друкарський станок; біл. праса (п. prasa, свн. presse) прес.

чорнильний горішок укр. кгалясъ (лат. galla) чорнильний горішок; біл. кгалясъ, галясъ (п. galas, лат. galla) чорнильний горішок.

чорнильниця укр. каламаръ(лат. calamarius з гр.) чорнильниця; біл. каламаръ, калямаръ, коломаръ чорнильниця.

Особи

авторукр. авторъ, ауторъ (лат. auctor)1. (творець, засновник, організатор) автор; 2. (той, хто написав якусь працю, твір, книгу) автор; грамматикъ, грамматікъ, грамматикъ, кграмматикъ, крамматикъ1. учений; 2. автор граматики, граматик; складачъукладач (діаріуша); творецътворець, автор; біл.авторъ (п. autor, від лат. auctor)автор; псалмиста (п.psalmista) автор псалмів.

керівник канцеляріїукр. канцлеръ,канцлєръ, канцилєръ, канцлєр, канцлиръ(стч. kancler, стп. kanclerz, лат. cancellarius)(хранитель печаті, керівник канцелярії) канцлер;подканцлєрий, подканцльєрь, подканцлерій( стп. podkanclerzy) заступник канцлера; подписокърегент земської канцелярії, піддячий; біл. канцлеръ(п. kanclerz, нім. Kanzler) керівник державної канцелярії; подканцлеръ, подканцлерийзаступник канцлера; канцеляристпрацівник канцелярії; реентъ (п. rejent, лат.regent) начальник канцелярії.

перекладачукр. выкладачъ, викладачъ, выкладачь (п. wykladacz)1. коментатор; 2. перекладач, тлумач; перекладачъ, преводникъ, прекладачъ(п.przekladacz) перекладач; тлумачь, товмачь, толъмачъ, толмачь(п. tlumacz) перекладач, тлумач; біл. толмачъ (венг. tolmacs, тур.tilmac)перекладач, тлумач;викладца (п. wykladca)тлумачник.

писарукр.граматикъ,граматикь,граматик (цсл.граматикъ з гр.) писар, дяк; граматикуписар, дяк; дїякъ, дїякь, дїяк (цсл.диякъ з гр.)( діловод княжої, королівської канцелярії)дяк, писар;писарь, пїсарь, писаръ, писар, pisar, pissar, pysar1. (урядовець господарської, воєводської, старостинської канцелярії) писар, секретар; 2. письменник; писець(урядовець господарської, воєводської, старостинської канцелярі)писар; таха (цсл. таха, тахиграф з гр.)скорописець; біл. локгофет (п. logofet,лат. logothet)писар;нотарий (лат. notarius)писар.

читач, читець, книголюбукр. книголюбецькниголюб; книгочіячитець; читачъ, чителникъ (п.czytelnik) читач; біл. чителникъ, читолникъ (п.czytelnik) читач.

Заклади

бібліотекаукр. библиотека, библеотека, библїотека1. (книгосховище) бібліотека; 2.(зібрання книг) бібліотека; біл. библиотека, быблиотека(п. biblioteka, лат. bibliotheca, гр.),либрария(стп. librarja, лат. libraria) бібліотека.

друкарняукр.друкарня, печатня друкарня; біл. типография, друкарня друкарня.

паперова фабрикаукр.папірня(п. papiernia) папірня; біл. паперня(п. papiernia) папірня.

Розвиток лексичних систем староукраїнської і старобілоруської мов відбувався на основі давньоруської лексики, до складу якої входили праслов”янські, спільносхіднослов”янські слова і численні запозичення. Староукраїнська і старобілоруська мови характеризуються однаковими джерелами та інтенсивністю запозичень, що значною мірою визначало специфіку їх лексичного складу [29; 94; 348]. Для староукраїнської літературної мови в умовах територіального і політичного розвитку Південно-Західної Русі з ХІV до ХVІІ ст. у складі Польсько-Литовського князівства взаємодія з білоруською і польською мовами була дуже інтенсивною. У цей період відбувається наближення діалектів, зумовлене розвитком міст і промислів, державною і політичною консолідацією. Ці процеси знайшли своє втілення в термінології ділових пам’яток, які містять цілі прошарки слів, властиві для лексики і старобілоруської, і староукраїнської, і польської мов. Мовна ситуація в Польсько-Литовському князівстві ХІV- ХV ст., коли староукраїнська мова (спадкоємець давньоруської ділової мови) була на правах офіційної мови державного діловодства поряд із латинською і польською аж до ХVІ ст. і функціонувала паралельно з ними на території України в умовах польсько-українського і польсько-білоруського білінгвізму місцевої шляхти, сприяла тому, що польська мова була продуцентом численних запозичень, особливо, на позначення процесів документування (укр. актиковане, актыковане (п.aktykowanie)внесення в акти; актиковати, актыковати (п.aktykowaс)вносити в акти; біл. актыковати, актиковати вносити документ в актову книгу). Для староукраїнської і старобілоруської мов польська мова регулярно виступала і як мова-посередник з грецької, латинської (укр. квитацыя, квитанция(стп. kwitacia, лат. quitatio) письмове доручення про видачу з митного збору певної грошової суми; біл. квитация, квитацыя, квитанция(п. kwitacia, лат. quitatio) квитанція, розписка; укр. интролігаторъ,інтролікгаторъ(п. introligator, лат. introligator) палітурник; біл. интроликгаторъ(п. introligator, лат. introligator) палітурник); з німецької (укр. паперъ, папіръ(н. Раpier) папір; біл. паперъ(п. papier, нвн. Рapier) папір; укр. выдрукувати(н. Drucken)надрукувати; друковатидрукувати; друкъ1(п. druk, н. Druck)друк; друкъ2палиця, важіль; біл. друкъ, друкованье, друковати, выдрукованье, выдруковати(ся), надруковати(п. druk, свн. drucken)друк). Водночас термінологічні запозичення з староукраїнської проникали в польську мову ( напр., запозичення в польській hramota з укр. грамота).

В окремих випадках спостерігаємо різний рівень термінологізації в українській і білоруській мовах однакових за походженням запозичених слів. В українських джерелах слово публиковати зафіксовано тільки як загальновживане у значенні “ганьбити” (від публіка ганьба; публице публічно, всенародно) на відміну від білоруських, де це ж слово набуло ознак терміна: публикованье, публиковати (п. publikacja, лат. publicatio) оголошувати. Однакові за походженням запозичені слова можуть передавати різні аспекти загальних значень. Так, загальне значення “обмін відомостями” передають слова информовати (п. informowac, лат. informare) і комуниковати (п. komunikowac, лат. communicare), але в білоруській мові аспект загального значення відтворює активну позицію комуніканта (відправника повідомлення)вказані слова означають ”інформувати, повідомляти”, а в українській мові – пасивну позицію реципієнта (отримувача повідомлення) – слово комуниковатисяозначає ”дізнаватися”.

Ранній етап формування термінологічних систем зумовлює поширеність лексичної синонімії, яка виникала внаслідок: а) різної мотивації при називанні понять: укр. тайник, секлитарсекретар; біл. печантарь (п.pieczetars) той, хто ставить печатку; реестрикъ, реистрикъ той, хто складає реєстр; секретаръ (п.sekretarz, лат. secretarium) секретар; б) функціювання кількох власномовних чи запозичених термінів, їх паралельного використання:укр. доконъчалъныи записъборгове зобов”язання; церографъ письмове зобов”язання, запис; біл. обликгъ, облигъ розписка, зобов”язання; цырокграфъ, цирокграфъ, церографъ, церокграфъ, цэрокграфъ, тирокграфъ(п. cyrograf, лат. cirographum) письмове зобов”язання, розписка; укр. докончаньє, доконъчаньє угода, договір; доконъчалъный записъ угода, договір; єднаньє (стч., стп. jednanie) 1. єдність, згода; 2. (дія) укладення договору за взаємною згодою; 3. договір;завєзанє (стп. zawiezanie) договір; зъєднаньєдоговір, угода; оуєднанїє(угода, домовленість, договір) єднання; біл. композицыя, композыцыя(п. kompozycja, лат. compositio) договір, мирова угода; пактъ(п. pakt, лат. pactum) договір; контрактъ (п. kontrakt, лат. contractus) договір; укр. цедула, цидула (лат. cedula) лист, записка, квиток; біл. инотестенция (п. innotescencja, лат. innotescentia) повістка, повідомлення; позевъ (п. pozew) повістка в суд; цедула, цадула, цидула, цэдула (п. cedula, свн.zedule) папір, згорток, письмове повідомлення.

Для національних термінологій східнослов”янських мов часу їх формування властиве явище полісемії. Полісемія більш притаманна власномовним термінам: тривале функціювання зумовило появу між ними причинно-наслідкових зв”язків. Іншомовні терміни, ще не сформувавши розгалужену семантичну структуру, як правило, однозначні. Напр., укр. духовница, тестаментъ(лат. testamentum) заповіт; запїсанїє 1. заповітний запис; 2. (заповідане майно) запис, легат; писаниєзапис, писемний заповіт; слово1.( мовна одиниця)слово; 2.(графічний знак) слово; (те, що написане) текст; 3. звістка, відомість; зобов”язання, обітниця; 5. послання, лист, грамота; 6. заповіт 7. справа; 8. (лише у мн.) погані чутки; біл. лекгация, легация, тестаментъ, тастаментъ, тэстаментъ, тэстамэнтъ, дастоментъ, достаментъ, достоментъ, дестаментъ(п. testament, лат. testamentum) заповіт.

У цей період відбувається розвиток і зміна термінології документно-комунікаційної сфери, про що свідчить розвиток абстрактної лексики, поповнення різних лексико-тематичних груп народними словами і архіїзація численних вживаних у цей час запозичень: клопотання(укр. супліка, супліковане; біл. суплика, супликация); затверджувати документ (укр. ферованье; біл.феровати, ферованье); підтверджувати документом (укр. глєитовати, квитовати; біл.роборовати); чорнило (укр.инкаустъ;біл. атраментъ, инкаустъ, инкавстъ); літописець (укр. кройникаръ, кройнікарь; біл. кройникаръ, кроникаръ).

Дослідження структурно-словотвірних особливостей староукраїнської і старобілоруської термінології засвідчує синхронність використання однакових моделей термінотворення. У термінологіях обох мов виразно домінували терміни-однослови (укр. списокъ1. документ, грамота; 2. копія документа; 3. витяг з документа; раистръ(стч. Registr, cтп. regestr, rejestr, лат. registrum) реєстр, список; біл. инвентаръ(п. inwentarz, лат. inventarium) реєстр;компутъ(п. komput, лат. computus) перелік, список;реестръ, рейстръ, регестръ, рээстръ, еестръ, лейстръ(п. rejestr, лат. regеstrum) реєстр;сумариушъ, сумарыушъ(п. sumariusz) реєстр; укр. кройника хроніка, літопис; біл.кройника, кроника( стп. krojnika, стлат. chronica) хроніка, літопис). Історичні словники засвідчують поступове поширення термінів-композитів. Перший з них – термін бібліотекавперше буловикористано в перекладі Біблії 1499 р. Він відображений в документних пам”ятках (“Алфавітах”, “Азбуковниках”) української і білоруської писемності ХVІ- ХVІІ ст. (укр. библиотека, библеотека, библїотека– книгосховище, зібрання книг; біл. библиотека, быблиотека). Терміни-композити творяться не тільки за допомогою греко-латинських усічених основ, але й власномовних засобів (укр. архитипографъ, архітипографъголовний друкар; книголюбецькниголюб; книгочіячитець; біл. типографъдрукар;локгофетписар). Розвиток та ускладнення документознавчих понять та їх термінологізація зумовили дедалі більшу необхідність конкретизації термінів-однословів шляхом номінування понять словосполученнями: вєликая печать велика печать; малая пєчать мала печать; печать завісистая, привісистая, пєчать завєсистая печатка, прикріплена на шнурах до документа. Терміни грамота(цсл. грамота від гр.), листъ, лист, листо(стч., стп. list), які позначали поняття “письмовий документ юридичного характеру”, “письмове повідомлення” конкретизовано при номінації різновидів документів: листъ граничныйрозмежувальна грамота;листъ дозволєныи(стп. list dozwolony) грамота на дозвіл чогось; лист еднальныи грамота на полюбовну угоду;лист потвєржєныи підтвердна грамота;листъ привилныи (стп. list przwilejny) привілей;листъ судовыйсудовий вирок, вердикт; вєрны листъдоговірна грамота; оуздавалныи листъ 1. юридичний лист про введення у володіння; 2. (письмове повідомлення)лист; 3.(письмове звернення до певної групи людей) послання.

Водночас уже в цей період і в староукраїнській, і в старобілоруській термінологіях паралельно з термінами-словосполученнями активно використовувалися іншомовні запозичення-однослови, що засвідчує, зокрема, про давність тенденції до економії мовних засобів у термінотворенні і терміновживанні і використання з цією метою іншомовних слів. Так, у значенні “охороннаграмота” використовували терміни: укр. листъ глєитовныи(стч. glejtovni list, стп. gletowny list, свн. geleitebrief);глєитъ (стч. glejt/klejt, стп. glejt/glet, свн. Geleite); біл. кгеєйтъ, глейтъ, клейтъ (п. gleit, нім. Gleit); у значенні “підтвердна грамота, грамота про привілеї” – укр. грамота оутвєръжонная; твєрдость; привилєи, привилїи (стп. przywilej, лат. privilegium); біл. мониментъ, муниментъ (нім. Monument, лат. monumentum, monimentum);привилей, привилье (п. przywilej, лат. privilegium).

Формуються моделі стійких словосполучень, які зберігаються і в сучасних документно-комунікаційній сфері: записъ вдєлати (оудилати) скласти договір (письмову угоду); записъ вписатискласти договір; записъ имати, имати записъ, записъ имєти мати договір (письмову угоду); записъ оучинити, записъ чинити –укласти договір (письмову угоду).

Проведений аналіз дає підстави стверджувати, що в період формування національних мов українська і білоруська документознавчі термінології:

– складали розгалужені тематичні групи; лексико-семантичні, структурно-словотвірні особливості спеціальної лексики свідчать про формування перших термінологічних системних утворень, що можна розглядати як один із необхідних атрибутів національної мови;

– перебували під значним впливом латинської, польської мов і містили численні запозичення; тенденції розвитку – поповнення різних лексико-тематичних груп народнорозмовною лексикою, архіїзація синонімічних запозичень;

– обіймали усі структурні типи термінів.

Отже, розбудова термінологічної лексики документно-комунікаційного циклу відбувалася в руслі формування писемно-літературної національної мови, передусім в царині давньоруського варіанту, у постійній взаємодії з живою, розмовною мовою. Розгалужені лексико-тематичні групи; лексико-семантичні, структурно-словотвірні особливості спеціальної лексики свідчать про формування перших термінологічних системних утворень, що можна розглядати як один із необхідних атрибутів національної мови.