Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

ЯКЕ СЛОВО ВИБРАТИ 4 страница



Замість поширених ненормативних висловів у смислі того, в якому смислі, є смисл, немає смислу треба вживати: у розумінні того, в якому розумінні, щодо того, є рація, є сенс, немає рації, немає сенсу.

ЗНАМЕНИТІСТЬ — АВТОРИТЕТ.Обидва слова називають і певну якість, властивість, і особу, що є носієм цієї властивості.

Знаменитість — це широка популярність, славнозвісність. Так характеризують переважно людей із світу мистецтва, літератури: Він охоче відвідував концерти знаменитостей, що прибували на гастролі (з газ.).

Авторитет (походить від латинського слова auctoritas — влада) має значення «сила». Про авторитет, як правило, говорять, маючи на увазі поважність особи, організації, колективу, теорії тощо: Популярність матиме не мітингова політизація, а набуватимуть авторитетуті політичні сили, які будуть пропонувати серйозні програми (з журн.). Авторитет — слово ширшого застосування, ніж знаменитість. Воно властиве офіційно-діловому, науковому стилям: міжнародний авторитет України, авторитет наукової думки. Усталені вислови з іменником авторитет: посилатися, спиратися на авторитет, схилятися перед авторитетом, авторитет періодичного видання і под.

Однак у 90-і роки XX ст. набуло поширення інше значення слова авторитет, ще не зафіксоване в сучасних словниках, але всім відоме із засобів масової інформації: так називають злочинця, що займає панівне становище в кримінальному середовищі, тобто авторитети — це «злочинці в законі».

ЗНАХОДИТИСЯ — ПЕРЕБУВАТИ. Ці слова видаються на перший погляд тотожними, проте вони описують різні позамовні ситуації. Перше дієслово вживаємо тоді, коли в результаті пошуків знаходимо загублене, втрачене: знайшлися заблукалі в степу діти; знайшовся блокнот, журнал, олівець. Це дієслово передає також значення «виявлятися, з’являтися», напр.: Знайшлося чимало охочих відвідати Музей історичних коштовностей України; У селі Біла Тернопільської області знайшлися люди, які ще пам’ятають всесвітньо відому співачку Соломію Крушельницьку. У художньому та розмовному стилях дієслово знаходитися передає зміст «зміркувати, сказати, зробити що-небудь, вийти, не розгубившись, із скрутного становища», напр.: Катерина не змовчала, знайшлася на відповідь (М. Рудь). У діалектах послуговуються цим словом і тоді, коли кажуть про народження дитини: І куди не подивишся — скрізь краєвиди знайомі — тут мій батько зростав, тут і сам я знайшовся і зріс (А. Головко). Усі наведені слововживання нормативні. Так кажуть і пишуть українською мовою. Проте маємо у сучасній мовній практиці і випадки неправильного використання дієслова знаходитися.

По-перше, часто плутають знаходитися і перебувати, коли йдеться про місце перебування когось. Це значення передає дієслово перебувати. У тексті може уточнюватися інформація про конкретне місце перебування і час: В Україні перебуваввіце-президент Словенії; Президент України перебуватимеу Парижі з 20 до 23 серпня.

По-друге, неправомірно вживають дієслово знаходитися, вказуючи на місце розташування чогось, на простір. У цьому разі треба шукати інших українських слів, напр.: Штаб полку містивсяв школі (П. Панч); Журнали лежали [містилися] у письмовому столі. У повсякденному мовленні здебільшого обходимося без дієслів-присудків: Моя квартира — на першому поверсі.

Варто зазначити, що сполуки зі словом перебувати мають відчутне книжне забарвлення. Це дієслово вказує не лише на місце перебування, а й на стан когось або чогось; становище, в якому опинилася особа: перебувати в депресії, перебувати в стані шоку; газ перебуває під тиском; перебувати у невигідному (скрутному) становищі. У подібних конструкціях дієслово перебувати виконує власне функцію зв’язки, сигналізує про належність словосполучень до книжних, нехудожніх стилів. Порівняймо приклади з офіційної і уснорозмовної сфер спілкування: Наказую на час перебуванняу відпустці співробітників відділу оптимізації припинити дослідні роботи у лабораторії відділу, Кожного року в червні я у відпустці.

З ОГЛЯДУ — З ПОГЛЯДУ. Часом плутають ці прийменники, хоч вони й мають різні значення і свою сферу вживання. З огляду на щось означає «через те, що», «зважаючи на те, що», напр.: З огляду на можливу перерву в постачанні паперу видавництво переглянуло свій план. Інше значення передається в реченнях із прийменником з погляду, пор.: З погляду видавців треба було б подбати про державну програму створення підручників, тобто Видавці вважають, що... Обидва прийменники надають висловлюванню книжного забарвлення.

ЗБІГАТИСЯ — СПІВПАДАТИ.Слово співпадати не тільки часто звучить в усних стилях, на нього натрапляємо і в письмових текстах. Однак в українській літературній мові таке утворення вважається порушенням норми. Це калька з російського — совпадать. Йому в українській мові відповідає дієслово збігатися. Воно має такі відтінки значень: «відбуватися одночасно» — збігаються такти, збігається з ювілеєм, події збіглися; «бути однаковим» — збігаються думки, погляди і под.; «мати той самий напрям, місцезнаходження» — кордони збігаються, напрямки збігаються. Для називання цього поняття використовують також близькі за значенням прикметники однакові, тотожні.

ІНВЕСТУВАТИ ВКЛАДчи ВИРОБНИЦТВО.Звичайно ж, правильний вислів із другим дієсловом, бо інвестиція — це і є вклад. Пор.: інвестиція (від лат. investio — «одягаю в будь-що») — «довгострокове вкладення капіталу в промислові, сільськогосподарські, транспортні, торговельні, банківські та інші підприємства в межах країни або за кордоном з метою одержання прибутку». Саме тому інвестувати вклад — це як дерев’яне дерево. Треба казати: інвестувати виробництво, здійснити інвестицію у виробництво тощо.

ІНІЦІАТИВА — ПРОПОЗИЦІЯ — ЗВЕРНЕННЯ.Слово ініціатива походить від латинського initium — початок. Уживається воно у значенні «почин, активна, провідна роль у діях, заповзятливість». Ініціаторами звичайно називають людей, що роблять перший крок у якій-небудь справі, керують нею, щось започатковують, напр.: На що може сподіватись людина, як не на власні сили, не на індивідуальну ініціативу (з журн.). У літературній мові фразеологізувались такі вислови, як за ініціативою, взяти до своїх рук ініціативу.

Пропозиція — це те, що пропонується, виноситься на обговорення, порада, вказівка, напр.: Неправда, що моя пропозиція несподівана: я не раз про це говорив тобі (В. Підмогильний); Висловлювались пропозиції видати літографовані курси лекцій українських істориків (з журн.). Це слово не обов’язково виражає почин справи, хоча й не виключає цього, напр.: виступити з пропозицією, звернутися з пропозицією. Книжний характер цих словосполучень зумовлює використання їх в офіційно-діловому стилі. Синонімічні словосполучення з іменником звернення так само властиві переважно офіційним, інформативним повідомленням. Порівняно зі словами ініціатива, пропозиція іменник звернення має ширше значення; його семантика передбачає сполучуваність зі словами ініціатива і пропозиція. Порівняймо синонімічні вислови: виступили з ініціативою, пропозицією, звернулися з ініціативою, пропозицією, звернення з ініціативою, пропозицією.

ІНОЗЕМНИЙ — ІНШОМОВНИЙ — ЗАКОРДОННИЙ.Іноземний — «належний іншій, чужій землі, країні і под.»: іноземний корабель, іноземний солдат та ін., також іноземна мова. Але якщо йдеться не про мову в цілому, а про слова, наголоси, вимову, тоді вживаємо іншомовний: іншомовна назва, іншомовна вимова, словник іншомовних термінів і т. ін. Усталилася назва типу кафедра іноземних мов, але іншомовні слова, щодо міністерства загальновживана назва — міністерство закордонних справ (не іноземних, не зарубіжних). Звідси й міністр закордонних справ, а от видання і закордонні, й зарубіжні, культура закордонна і зарубіжна і т. ін., тобто слововживання регулюється усталеністю тих чи інших словосполучень.

ІНТЕРВ’Ю — БЕСІДА. Синонімами нерідко стають слова, що походять з різних мов. Так сталося і з англійським словом interview, що вживається тепер як інтернаціональний термін. В українській мові його відповідниками є слова бесіда, розмова. Чим же відрізняються слова інтерв’ю та бесіда, які активного вживаються в сучасній мові?

Інтерв’ю, за словниковим тлумаченням, це «призначена для опублікування в пресі, передачі по радіо, телебаченню розмова журналіста з політичним, громадським діячем». Тобто слово це має вужче значення, ніж бесіда. Назва інтерв’ю поширюється також на газетну статтю або передачу по радіо, телебаченню, що містить виклад такої розмови, напр.: По телебаченню передавали інтерв’юз відомим політичним діячем; Газета опублікувала інтерв’юписьменника. У цих випадках слово інтерв’ю можна замінити словами бесіда, розмова.

На відміну від інтерв’ю, слово бесіда має в українській мові набагато ширший зміст. Крім загальномовних значень «обмін думками з ким-небудь» та «доповідь, повідомлення на яку-небудь тему з наступним обміном думками», є ще значення розмовні та діалектні.

Інтерв’ю — частковий відповідник слів бесіда, розмова. Це, як правило, розмова двох співбесідників. Основне завдання одного (журналіста) — запитувати про щось, а другого (того, хто дає інтерв’ю) — відповідати. Професійний термін у мові працівників засобів масової інформації — газетярів, радіо- й тележурналістів розширив сферу функціонування, став загальновживаним. З’явилися нові слова, утворені від інтерв’ю: інтерв’ювати — «брати в кого-небудь інтерв’ю», інтерв’юер — «журналіст, який інтерв’ює кого-небудь», інтерв’ювований — «той, у кого беруть інтерв’ю». Це приклади спеціальної, професійної лексики.

Як і більшість слів-синонімів, інтерв’ю та бесіда розрізняються своєю сполучуваністю. Нормативним є словосполучення брати інтерв’ю у кого-небудь, давати інтерв’ю (журналістові, газеті). У таких контекстах доречне тільки слово інтерв’ю. А втім, цілком прийнятними й рівноправними є вислови бесіда з письменником, розмова з письменником та інтерв’ю з письменником.

ІНТЕРЕС — ЦІКАВІСТЬ.Іменники інтерес і цікавість не в усіх випадках тотожні.

Так, кажемо: Інтерес перемагав переляк: хто стукав у двері? або: Цікавість перемагала переляк: хто стукав у двері? Отже, спільним значенням обох іменників є: «бажання, намагання щось почути, побачити, про щось дізнатися докладно, з усіма деталями».

Інтерес, як і цікавість, викликає те, що ми бачимо вперше, що привертає нашу увагу: З інтересом (з цікавістю) розглядав картину; З інтересом (з цікавістю)розгорнув книжку.

Спільне значення «увага до чогось», «захоплення чимось» передають синонімічні вислови інтерес до наукової праці — цікавість до наукової праці. У значенні «те, що найбільше цікавить когось, що становить зміст чиїхось думок і турбот; прагнення, запити, потреби» вживаються відповідно слова зацікавлення та інтереси, переважно у формі множини, пор.: коло зацікавлень молоді, духовні інтереси нації.

Іменник інтерес має також значення «те, що йде на користь кому-, чому-небудь, відповідає чиїмось прагненням, потребам», наприклад, дбати про власні інтереси, державні інтереси вимагають збереження таємниці; або «користь, вигода, прибуток» — поїздка за кордон — то немалий інтересдля бізнесмена. Звідси й звороти: в інтересах чиїх (кого), тобто «на користь кого»: В моїх інтересахкупити хату; в інтересах чого — «з метою, заради чого-небудь»: Діяти в інтересахзахисту держави; зачіпати (зачепити) інтереси кого — «завдавати шкоди чиїмсь інтересам»: Закон про податок зачіпає інтересидрібних підприємців.

Інтерес — це ще й «вага, значення»: дослідження має теоретичний інтерес; праця втратила для нього інтерес.

Іменник інтерес зрідка вживається також у значенні «діло, справа»: Сусід прийшов до нього з інтересом(тобто з якоюсь справою).

Пам’ятаймо про різні значення слів інтерес і цікавість.

ІСТОТНО — СУТТЄВО.Коли наголошуємо на чомусь вагомому, важливому, то кажемо: це істотно або це суттєво. Обидва прислівники-присудки походять від прикметників істотний, суттєвий.

Що ж може бути істотним і суттєвим? За даними лексичної картотеки Інституту української мови НАН України, істотними і суттєвими можуть бути зміни, ознаки, особливості, зрушення, питання, вади, недоліки, резерви; істотною й суттєвою може бути різниця, допомога і т. ін.

Прикметники істотний і суттєвий входять до синонімічного ряду, який поповнюють ще слова сутній, посутній, вагомий, важливий, головний, основний, значний, необхідний, кардинальний тощо. Не виникає сумнівів і щодо синонімічності прислівників істотно і суттєво. Сучасна мовна практика надає перевагу слову істотно, подекуди обмежуючи синонімічний вислів суттєво. Російський вислів существенным образом перекладаємо істотно. У повсякденному спілкуванні, в писемній практиці не варто захоплюватися тільки цими синонімами, бо існують слова з конкретнішим значенням. Наприклад: Наука істотно[значно] розширила сферу свого впливу; Для характеристики процесу формування української народності суттєво [надзвичайно] важливі дані історії мови, зокрема мови писемних пам’яток XIV—XVI cm.

КАВА — КОФЕ.Українською мовою кажуть і чашка кави, і чашка кофе. Але дедалі більше у сучасній мовній практиці утверджується слово кава, насамперед, як назва духмяного тонізувального напою, що став ознакою сучасного життя багатьох із нас.

Кава — слово, що прийшло в українську із польської мови, раніше вживалося переважно в західних областях України, звідки поширилося і на схід. Кофе — запозичене через російську (XVIII ст.).

А взагалі слова кава і кофе — фонетичні варіанти, походження яких більшість дослідників зводить до слова Каффа — назви гірської місцевості на південному заході Ефіопії. Назва місцевості дала ім’я деревам, що мають плоди з пахучими зернами.

Словник української мови в 11-ти томах фіксує обидва слова; сучасні російсько-українські словники на перше місце у перекладній частині ставлять слово кава, тим самим виявляючи тенденцію до переважання саме такої лексичної норми в сучасній літературній мові.

КНИГА — КНИЖКА.Переплетені в одне ціле друковані або рукописні аркуші з певним текстом — книжка. Звичайно таких аркушів буває не менше п’яти. Книжка — це й окремо виданий або призначений для видання чималий обсягом твір, і одна з частин великого твору (здебільшого роману), а також окремий номер товстого журналу, напр.: Троянське плем’я все засіло Коло книжок,що аж потіло, і по-латинському гуло (І. Котляревський). Слово книжка універсальне: його можна вживати і щодо невеликих за обсягом видань, і щодо більших, і гумористичних, і серйозних змістом, і строго інформативних, і насичених високим публіцистичним пафосом. Воно нейтральне, не має додаткових стилістичних відтінків і придатне в усіх випадках, у різних сферах, за різних обставин спілкування, тобто в усіх стилях і для всіх стилів. Не варто боятися применшити вагу солідного тому, назвавши його книжкою. Останнім часом іменник книжка чомусь почали обминати, вживаючи тільки книга.

Слово книга звучить із певним відтінком урочистості, піднесеності: Книга вчить, як на світі жить (прислів’я); Книги — морська глибина: хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить (І. Франко). Від іменника книга утворено й назву книжкового магазину — книгарня, а також чимало складних слів типу книговидання, книгозбірня, книгознавець, книгодрукування, книгосховище.

В офіційно-діловому мовленні книгою називають зшиті в одну оправу аркуші паперу з відповідними записами: бухгалтерська книга, касова книга, книга обліку товарів, книга скарг і пропозицій, книга відгуків (вражень), домова книга і под. Але й слово книжка входить до цілого ряду термінологічних висловів, це, зокрема, назва певного документа у вигляді зшитих докупи аркушів з якимось текстом і місцем для офіційних позначок. У такому розумінні іменник книжка, як правило, має при собі означення: трудова книжка, ощадна книжка, залікова книжка, телефонна книжка тощо. Звідси й загальновживане записна книжка, куди занотовують щось для кращого запам’ятовування: думки, враження від почутого, побаченого, прочитаного, адреси й телефони тощо. Записні книжки (або записники) відомих письменників містять чимало спостережень над життям, мовою та ін. У них знайдемо й цікаві слова, влучні народні вислови, цілі історії, що дають початок майбутнім творам.

Отже, книжка і книга синонімічні, але різняться усталеною сполучуваністю з певними словами.

КОМУНІКАБЕЛЬНИЙ — КОМУНІКАТИВНИЙ — КОМУНІКАЦІЙНИЙ.Слово комунікабельний належить до запозичень 70—80-х років XX ст.; воно не потрапило до 11-томного Словника української мови, проте активно функціонує в засобах масової інформації та художній літературі. Прикметник комунікабельний служить переважно для характеристики людини, з якою легко спілкуватися, мати ділові стосунки, яка легко встановлює контакти і зв’язки. Останнім часом спостерігається тенденція перенесення цієї ознаки і на характеристику часу, епохи: У комунікабельному XX віці ми стикаємося з ситуацією, коли люди гостро відчувають недостатність спілкування (з газ.).

Іменник комунікабельність, відповідно, означає «здатність до комунікації, спілкування». Близьким до нього є власне українське товариськість: Ользі Яківні [Кусенко, народній артистці СРСР] з її темпераментом душевності, комунікабельності завжди найближчими були образи сучасниць (з газ.).

Очевидно, легкому засвоєнню слова і швидкому його поширенню сприяло те, що в українській мові існували й інші запозичення, які мають той самий латинський корінь (kоттипісо «з’єдную»). Так, комунікація вживається у двох варіантах: «шляхи сполучення, лінії зв’язку і т. ін.» та «спілкування, зв’язок» (для передавання певної інформації): Ріки були зручними комунікаціями,що сприяло розвиткові торговельних зв’язків; Слово — важлива одиниця мовної комунікації(з підр.).

Прикметник комунікаційний має значення «який стосується комунікації — шляхів сполучення, транспорту, ліній зв’язку тощо»: Зміна поїзда раптом вибила пасажира з цих гадок, викинувши з маленької локальної залізниці на велику комунікаційну артерію (М. Грушевський). Інше значення має прикметник комунікативний «який стосується комунікації як спілкування, інформації»: Комунікативна функція мовлення (з підр.).

КОМФОРТАБЕЛЬНИЙ — КОМФОРТНИЙ. Ці слова близькі й за формою, і за значенням, походять від одного слова — комфорт, але утворені за допомогою різних суфіксів (такі слова називають граматичними, або морфологічними синонімами).

В українську мову слово комфорт, від якого утворено ці прикметники, потрапило за посередництвом російської мови з англійської (англ. confort — підкріплення).

У загальномовному словнику прикметники комфортабельний і комфортний кваліфікуються як слова з фактично однаковим значенням «вигідний, зручний». Незважаючи на близькість цих спільнокореневих синонімів, між ними існують і певні відмінності (адже синоніми не є простими замінниками один одного). Чи не найчіткіше відтінки у значеннях синонімів виявляються в їх сполучуваності. Усталилися, наприклад, словосполучення комфортні умови, комфортний відпочинок, комфортне середовище, комфортний одяг, але комфортабельна квартира, комфортабельний літак (автобус), комфортабельні меблі.

Отже, прикметник комфортабельний — це переважно зовнішній комфорт, побутові зручності (від нього утворено й іменник комфортабельність на позначення якості): Стоїть новий господар на порозі комфортабельногодому (О. Ільченко); Комфортабельний автобус мчить із південного берега Криму на північ (Є. Кравченко). Як порушення лексичної норми сприймається вислів комфортабельне взуття.

Прикметник комфортний має тісний зв’язок зі словами комфорт, комфортність, які можуть уживатися не тільки для характеристики якихось побутових зручностей, зовнішніх умов, а й навіть внутрішнього стану людини (психологічний комфорт, душевний комфорт), напр.: Наприкінці осені поєднання метеочинників уже не є комфортнимдля організму (з газ.).

КОНТРОЛЬ — КОНТРОЛЮВАННЯ.Як краще сказати: здійснювати контроль чи контролювання? Механізми, прилади, техніка звичайно здійснюють контролювання, а люди, організації — здійснюють контроль. Аналітичні конструкції з дієсловом здійснювати характерні для ділового, наукового стилів. В інших сферах доречніше вживати замість них дієслово контролювати: Бухгалтерія контролює оплату міжміських телефонних розмов; Він особисто контролював роботу приладу.

КОПІТКИЙ — КЛОПІТКИЙ — КЛОПІТЛИВИЙ.Марудну роботу, що вимагає багато часу, зусиль, називають копіткою, напр.: копітка справа, копітке дослідження, копіткі розшуки. Людина, що витрачає на свої дії багато часу, зусиль, також копітка (повільна, некваплива). Того, хто взагалі повільно робить щось, називають марудним, копітким. Копіткий — це й «старанний, клопітливий», напр.: Галька копіткажінка: не докличешся її обідати (Д. Яворницький), Отут і почалася складна, копіткаробота, схожа на відгадування складної шаради (А. Дімаров). Копіткий споріднене з копатися, тобто «поратися; займатися клопітною роботою; робити повільно». Слово поширене в мові художньої літератури — у творах М. Рильського, О. Донченка, Я. Гримайла, А. Шияна, М. Упеника, нерідко вживане в пресі — у нарисах, замітках тощо.

Клопіткий — слово, пов’язане з іменником клопіт, дієсловом клопотатися, має ті самі значення, що й копіткий, за винятком «повільний у роботі, у рухах»: клопітка праця (робота, діяльність, професія, справа), клопітке вивчення обстановки і умов, клопіткі агрономи та ін.

Коли йдеться про людину, яка постійно в справах, неспокійна, турбується про щось, використовують означення клопітливий, тобто в сполученні з назвами особи синонімічними виступають прикметники копіткий, старанний, клопіткий, клопітливий. Про справу, працю, що потребує чималих зусиль, часу для її виконання, кажуть копітка, старанна, марудна, клопітка, забарна.

КОРИГУЮЧИЙ — КОРИГУВАЛЬНИЙ.Хоча в мовній практиці намагаються розрізняти значення слів коригуючий і коригувальний, проте термінологічне вживання закономірно усталюється за формою коригувальний. Тобто замість коригуючі пристрої у фразі Розроблено силові фільтри, симетруючі пристрої, регулятори напруги та інші коригуючі пристрої (з газ.) треба писати коригувальні пристрої, як це маємо в іншому випадку: Завдяки запровадженню коригувальних пристроїв зросла точність виконання багатьох складних операцій (з журн.). До речі, замість дієприкметника симетруючі у наведеному вище прикладі доречніше було б використати форму симетрувальні (пристрої).

У виборі потрібного слова слід пам’ятати, що активні дієприкметники теперішнього часу здебільшого властиві російській мові. В українських текстах вони набули значного поширення з 40-х років XX ст. у зв’язку з поширенням наукової термінології. За сучасними літературними нормами замість форм на -учий, -ючий рекомендують уживати прикметники на -льний та інші синонімічні засоби.

Отже, коригувальний пристрій, імпульс; коригувальна машина, гімнастика; друкувальний апарат, анестизувальний засіб, інтегрувальна система і под.

КРЕМНІЙ — СИЛІЦІЙ.Сполуки кремнію, поширені у природі, відомі людині з кам’яного віку. У 1825 році Й. Берцеліус уперше отримав елементарний кремній. Новому елементові дали назву силіцій (від лат. silex — кремінь). Термін кремній увів у 1834 році Г. Гесс. Відтоді слова кремній та силіцій вживаються паралельно в спеціальній літературі.

Міжнародна традиція терміновживання свідчить, що у виборі назви хімічного елемента надають перевагу латинському слову silicium, хоча в деяких слов’янських мовах нормативною є друга назва. Пор.: silicon (англ.), silicium (франц.), silizium (нім.), silicio (ісп.), силиций (болг.), силициj (серб.) і krzem (польськ.), kremik (чеськ.), кремний і силиций (рос).

Згідно з сучасними хімічними словниками, нормативним для наукового стилю є термін силіцій. Цю назву рекомендує також найкомпетентніша в галузі хімії організація — Міжнародна спілка теоретичної і прикладної хімії.

КУЛІСИ — ЛАШТУНКИ.Театральні слова-терміни куліси і лаштунки мають багато спільного. Словом куліси називають плоскі бічні декорації на театральній сцені. Куліса — це частина м’якої (підвісної) декорації. Буває звичайно три-чотири пари куліс. Куліси підвішуються паралельно до переднього краю сцени, рампи, закриваючи від глядача закулісний простір. Ось приклади вживання цього слова в художній літературі: Бачу — з-за кулісдві... дівчини ведуть під руки згорблену стару жінку (М. Рильський); За кулісами — у холодному бараці, прибудованому до шапіто, зчинився страшенний гармидер (Ю. Щербак). Здебільшого вживають форму множини куліси.

У тому самому значенні — «бічні театральні декорації» — застосовується й слово лаштунки: На сцену з-за лаштунків...вийшов Семен Барабаш з гармонією (Л. Смілянський). Кулісами і лаштунками називають також і частину театральної сцени, розташованої за декораціями. Отже, назви куліси і лаштунки означають те саме.

Вислови за кулісами, за лаштунками означають «за сценою» або переносно «в театральному, акторському середовищі», «приховано, в неофіційній обстановці», напр.: Нехай би він був останнім у редакції, або хоч зовсім був без професії, та за кулісамив нас він був би тільки моїм чоловіком, а не попихачем театральним; Вся оця заколота, певне, перейде собі за лаштунками,а на сцені її не буде й видно (Леся Українка).

Вислів за лаштунки вживається в прямому («за сцену») і переносному («на менш значне, другорядне місце») розумінні.

Слово куліси — іншомовне за походженням (фр. coulisse), належить до інтернаціональних термінів і сприймається як стилістично нейтральне. Лаштунки — слов’янського походження. Згадаймо вживане в розмовних ситуаціях дієслово лаштувати. На тлі нейтрального куліси назва лаштунки набула стилістичного забарвлення небуденності, вишуканості.

ЛІСНИК — ЛІСІВНИК — ЛІСНИЧИЙ — ЛІСОВИК.Усі ці слова близькі за звучанням, бо мають спільний корінь, але відрізняються суфіксами, за допомогою яких утворюються різні значення споріднених слів.

Лісник — це людина, що охороняє ліс, а також виконує ще деякі види робіт (переважно садіння дерев та догляд за ними), напр.: Вона ходила в ліс, де стояли готові зруби... розпитувала про ціни в лісників(М. Коцюбинський).

Лісівник — фахівець із вирощування лісів, напр.: Лісівник, висаджуючи молоді дерева, повинен передбачати, як вони будуть розвиватися (з журн.).

Лісничий — службовець лісництва або завідувач лісництва, напр.: Розмова з старшим лісничиммене трохи заспокоїла (М. Чабанівський); Морфологію, анатомію рослин я буду вивчати і не забуду жодної назви, бо я хочу бути лісничим(А. Шиян). Лісничий — це людина, що має спеціальну середню або вищу освіту. Отже, це і назва фаху, спеціальності, і назва посади.