Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

ЯК НАПИСАТИ?



 

БІЛОРУСЬчи БЄЛАРУСЬ?Друга назва часом трапляється в мові засобів масової інформації. Вона відбиває тенденцію якомога точніше передавати звучання білоруської самоназви. І хоч в «Українському правописі» застережено про передачу е в російських і білоруських географічних назвах, тобто про написання типу Бєлгород, Свєтлогорськ, проте правописна традиція української літературної мови диктує написання Білорусь за аналогією до колишньої офіційної назви Білорусія. Така традиція зберігається і для загальних назв білоруси, білоруський.

ВИРІВНЯНИЙчи ВИРІВНЕНИЙ?Пасивні дієприкметники минулого часу утворюються від перехідних дієслів переважно доконаного виду за допомогою суфікса -н-, рідше — -т-: написати — написаний, розбити — розбитий.

Якщо основа інфінітива закінчується на и або ї (після голосного), то перед суфіксом -н- у дієприкметнику ці голосні замінюються відповідно на е, є: звільнити звільнений, напоїти — напоєний.

Якщо основа інфінітива закінчується на приголосний, то між ним і суфіксом -н- у дієприкметнику з’являється вставний звук е: принести — принесений, привезти — привезений.

У слові вирівняти основа закінчується на я, отже, заміни звуків немає: вирівняний. Наприклад: при слабкому вітрі і невирівняному полі агрегат спрямовують уздовж оранки. При вирівняному полі слід орієнтуватися за напрямком вітру (з довідника).

ВИСХІДНИЙ, але СПАДНИЙ. До слова висхідний «який змінюється, зростаючи, збільшуючись» часом утворюють за аналогією прикметник нисхідний «який змінюється в напрямку зменшення». Однак таке утворення — штучне: в мові існує з цим значенням прикметник спадний, який з погляду словотвірних норм літературної мови закономірний в антонімічній парі висхідний спадний.

ВПАДАЄ В ОКО чи КИДАЄТЬСЯ В ОКО? В одній газеті читаємо: Кидається у вічі байдуже ставлення офіцерського складу до психологічного клімату в частині. Чи правильно тут ужито дієслово кидається? У сучасній українській літературній мові словом кидатися передається поспішна, раптова, інколи необдумана, легковажна дія, напр.: кидатися до матері, до печі, вобійми, за порадою, за допомогою, на супротивника; кидатися в лихварство, кидатися словами; риба теж кидається (скидається) в річці. Цим дієсловом послуговуються в уснорозмовному спілкуванні, мові художньої літератури та пресі: І кидається від дверей Карло Іванович... З усіх ніг! З усіх ніг!.. (М. Хвильовий); Останнім часом надто легко і спрощено переоцінюються завойовані в нелегкій боротьбі цінності. Часто-густо ми кидаємосьними, як листками відривного календаря (з газ.). У офіційно-діловому та науковому стилях дієслова кидатися уникають, оскільки останнє несе в собі розмовну чи публіцистичну експресію.

Коли ж об’єкт (явище, поняття тощо) привертає увагу мовця якимось рисами, ознаками, то кажуть впадає в око (у вічі): Впадає в окоте, що металічні олово, індій і свинець мають дуже великі інтервали між температурами плавлення і кипіння (з журн.); Якщо поставити поряд срібне й ртутне дзеркало, одразу впаде в око,що ртутне дзеркало темніше (з журн.). З повсякденного спілкування та художніх творів можна навести чимало прикладів, де фразеологізм впадати в око вживається з емоційним відтінком і передає захоплення, прихильне ставлення до людини, що запам’яталась, привернула увагу своєю зовнішністю, рисами характеру тощо: Упала мені в око Надя. Красивенька, чепурненька! Симпатична (О. Ковінька).

Отже, у газеті треба було написати: Впадає в око (вічі) байдуже ставлення офіцерського складу до психологічного клімату в частині.

ГРИВНА — ГРИВНЯ.Походження обох іменників пов’язують зі словом грива («шия, потилиця»). Уже здавна назва гривна вживалася на позначення оздоби, що одягалася на шию, і відповідно слово мало кілька значень: «оздоба» (якою і нагороджували), «кільце, обруч», «одиниця ваги», «подать», «мито». У пам’ятках староукраїнської мови це слово трапляється на позначення одиниці ваги (для благородних металів або виробів із них) і грошової одиниці. Так само з давніх часів до наших днів у деяких українських говірках збереглася назва гривня, гримни (як застаріла) на позначення монети вартістю в дві з половиною — три копійки. З таким самим значенням Словник за ред. Б. Грінченка подає гривня і похідні форми гривенька, гривеник. Загальновідомий гривеник (пестливе — гривеничок) — монета вартістю в десять копійок. Сферою його вживання є здебільшого побутова мова.

Форму гривня знаходимо в усіх відомих загальномовних словниках української мови. Одинадцятитомний СУМ розрізняє назви гривна — «металева прикраса у вигляді обруча, яку носили на шиї» і гривня — «у стародавній Русі — срібний злиток вагою близько фунта, який служив основною грошовою одиницею»; застаріле «мідна монета в три, а в деяких місцях у дві з половиною копійки», заст. «те саме, що гривеник».

Відповідно до цього «Словник-довідник з правопису та слововживання» С. Головащука та «Словник труднощів української мови» за ред. С. Єрмоленко розглядають ці слова як різні за значенням, які не слід плутати. Отже, гривня — назва грошової одиниці сучасної України. Вона має давню традицію вживання, як писемно-літературну, так і усно-розмовну.

ПИТАННЯ ВИНОСЯТЬСЯчи ВНОСЯТЬСЯ НА РОЗГЛЯД?Обидва дієслова правомірні, проте мають відтінки сполучуваності, а отже, й різні значення. У ділових паперах, пресі дієслово виносити часто поєднується з іменниковими формами на + знахідний відмінок або безприйменниковий знахідний: виносити на суд громади, на всесвітній огляд, на люди, на розгляд; виносити своє судження, присуд, вирок. Дієслово виносити у таких конструкціях передає значення «робити відомим щось усім або багатьом». Тобто це слово вживається тоді, коли треба вказати на необхідність (можливість) усезагального ознайомлення з чимось, обов’язкового обговорення якихось проблем.

Дієслово вносити (внести) вимагає біля себе іменника у знахідному відмінку і, як правило, вказує на потребу врахування, включення якоїсь інформації до основної, напр.: вносити (внести) поправки, ідею, пропозицію, зміни, доповнення, корективи. Тому воно вживається в конструкціях із прийменниками до, у: Своєю високоталановитою гуманною багаторічною творчістю О. Кульчицька внесла значний вклад у скарбницю світового образотворчого мистецтва (О. Корнійчук). Зауважимо, що книжний фразеологізм внести вклад останнім часом усе частіше заступається синонімічним висловом зробити внесок.

Дієслово вносити поєднується з іменниками, які виражають своїм лексичним значенням позитивні чи негативні явища, ознаки: вносити конкретність, діловитість, відповідальність, організованість; вносити дискомфорт, спустошення, розлад [у щось].

Отже, добираємо потрібне дієслово залежно від того, який зміст вкладаємо у повідомлення, напр.: питання виносяться на розгляд і питання вносяться до протоколу.

ПРИЗНАЧИТИ ПРЕДСТАВНИКОМ АВІАКОМПАНІЇ В МІСТІ ДОНЕЦЬКУчи ПРИЗНАЧИТИ ПРЕДСТАВНИКА КОМПАНІЇ МІСТА ДОНЕЦЬКА?Особливості керування у подібних конструкціях передусім залежать від змісту повідомлення.

Дієслово призначити одночасно керує іменниками у родовому та орудному відмінках, коли суттєвою є інформація про особу, яка призначається на певну посаду і, власне, назва цієї посади: [Ганна Остапівна:] — ...До речі, поздоровте ж і Марисю Павлівну: її призначено начальникомлітнього табору, він буде зватися «Бригантина» (О. Гончар); Івана призначили помічникомлісничого, і він поступово втягнувся в звичну роботу (М. Зарудний). Коли наголошується на посаді, яку належить обійняти, і не називається конкретна особа, залежний іменник уживається вродовому відмінку: Через місяць Остапчук дізнався, що в сусідню Василівську МТС призначилиіншого головного агронома (С. Журахович).

Конструкції, де дієслово керує родовим та прийменниковим знахідним відмінком, притаманні розмовному та художньому стилям. Прикметною ознакою таких синтаксичних засобів є скорочення іменника посада, напр.: Уряд призначивСаїда на голову комісії[пор.: на посаду голови комісії], і є чутки, що й на голову будівництваГолодностепської системи [на посаду голови будівництва](І.Ле); Тільки на директоратакого обмінного пункту призначититреба обласного прокурора! (Остап Вишня).

Синтаксичні засоби із залежними іменниками у родовому та орудному відмінках, а також придієслівні конструкції на посаду + родовий відмінок паралельно функціонують у офіційно-діловому стилі, напр.: Відповідальним за безпечну експлуатацію і технічно непошкоджений стан газового обладнання котельної заводу призначитистаршого майстра Вакуленка Г. І. (з наказу); Призначити Сидоренка П. В. на посаду провідного інженера відділу оптимізації керованих процесів.

Указівку на територіальне розміщення організацій, установ, підприємств передають іменники у родовому та місцевому відмінках, а також відносні прикметники, напр.: У вересні 1995 року М. Р. Толочка призначено заступником директорапідприємства з обмеженою відповідальністю в місті Дніпропетровську (з газ.); На прохання грузинської сторони в постраждалі райони відбули представники донецької фірми«Телус» (з газ).

В офіційних паперах послуговуються здебільшого іменниковими формами з відносним прикметником, оскільки назва краю, міста, району тощо часто входить до номенклатурних назв організацій, напр.: директор Київського заводу нестандартного устаткування, начальник планового відділу Севастопольського Будинку економічної і науково-технічної пропаганди, представник Запорізького підприємства оптової торгівлі запасними частинами до механізованих агрегатів шляхового будівництва.

Отже, у згаданій конструкції краще написати: Призначити представником Донецької авіакомпанії.

ПРІОРИТЕТ, ПРІОРИТЕТНИЙ.Пріоритет — слово іншомовного походження, що означає «першість у чомусь», «переважне право, переважне значення чогось». Уживається також у множині, пор.: Надаємо пріоритетекологічним програмам; В останній рік навчання важливо визначити пріоритети.

Запозичені слова типу приватний, привілей, призма, прима пишуться з и після р (за правилом дев’ятки и пишеться після д, т, з, с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним. У словах пріоритет, пріоритетний наступний голосний о, тому після першого р треба писати і, а після другого р — закономірне и.

Нові запозичення в українській мові брифінг, маркетинг, моніторинг, холдинг, кікбоксинг, реципієнт, бебі-ситер щодо написання и — і відповідають згаданому правилові дев’ятки.

РУХОМИЙ РЯДОКчиБІЖУЧИЙ РЯДОК? Часто можна почути таке: Я ніколи не встигаю прочитати біжучий рядок на електронних рекламах (табло). Кажуть часом і про біжучі події, біжучі справи, хоч існують в українській літературній мові усталені вислови типу поточні події, поточні справи. Але ж яким словом назвати таку властивість рядка на екрані, як його рух, біг літер? З погляду лексичних і словотвірних норм сучасної літературної мови дієприкметник біжучий сприймається як застарілий. Сучасна літературна мова послуговується, зокрема і в термінологічному слововжитку, прикметниками рухомий, рухливий, напр.: Якщо в лавах мало кремнезему, то вони дуже рідкі, рухливі,текучі (з журн.); У давнину люди виявили на небі сім рухомихнебесних тіл, бачили семибарвну райдугу (з журн.).

Лексична сполучуваність прикметника рухливий указує на те, що він активно поєднується з найменуваннями з лексичних сфер «людина», «природа». Напр.: рухливе обличчя, підборіддя, волосся; рухливий силует, розум, рот; рухлива борода, голова, вдача; рухливі губи, ніздрі, брови; рухливий потік, вогник, пісок, рухлива річка, хмара, поверхня, рухливе сонце, море, повітря; рухливі зорі, дерева, сніжинки.

У науково-технічній літературі здатність до руху, називання постійного руху, зокрема й руху, що здійснюється під впливом дії якогось механізму, передає слово рухомий, напр.: Існує кілька видів муфт — постійні, рухомі,зчіпні, запобіжні і т. д. (з газ.); Протягом дня космонавти займатимуться фізичними вправами на велоенергометрі і рухомійдоріжці (з газ.). Пор. також: рухомий склад, тип, пристрій, наголос, тротуар, блок, верстат, рухома кислота, система, деталь, каретка, муфта, матерія, літера, рухоме майно, рухомі пояси тощо.

Отже, на електронних рекламах бачимо й читаємо рухомий рядок.

ХВОРОБА БУРЯКІВ, ХВОРОБА БУРЯКУчи ХВОРОБА БУРЯКА?У сучасній українській літературній мові обидві форми знахідного відмінка (у множині й однині) щодо змісту рівноцінні й паралельно функціонують у різних стилях, напр.: Великий лан буряків зеленів проти сонця молодою ботвиною (М. Коцюбинський), Бактеріальні хвороби бурякуналежать до найбільш шкідливих захворювань цієї культури (з журн.).

Іменник буряк у родовому відмінку однини із семантикою збірності має закінчення -у, оскільки у ряді іменників, до яких належить і слово буряк, закінчення впливає на значення слова, напр.: алмаза «коштовний камінь» — алмазу «мінерал», акта «документ» — акту «дія», апарата «прилад» — апарату «установа», буряка «одиничне» — буряку «збірне» тощо.

Варто зауважити, що поширення словосполучень із збірним іменником часто окнижнює, «оканцелярює» стиль викладу; тому в стилістично нейтральних текстах варто надавати перевагу словосполученню хвороба буряків.