Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Шановний Голова та члени державної екзаменаційної комісії!



До Вашої уваги пропонується дипломна робота на тему: "Удосконалення методів управління земельними ресурсами на регіональному і муніципальному рівні".

Дипломна робота складається з вступу, основної частини, висновків, списку використаної літератури та додатків, загальним обсягом 157 сторінок.

Основною метою роботи євизначення та обгрунтування основних проблем управління земельними ресурсами на регіональному та муніципальному рівнях та шляхи їх вирішення та удосконалення.

Проблемам управління земельними ресурсами останнім часом приділяється все більше уваги як на регіональному так і на муніципальному рівнях. Це в першу чергу пов’язано зі швидким розвитком земельних відносин, які поступово запроваджують нові принципи та правила організації використання земельних ресурсів відповідно до їх правового, економічного, екологічного, соціального, інженерно-технічного та адміністративно-територіального характеру.

Управління земельними ресурсами повинне містити в собі: планування, регулювання, організацію і контроль за використанням земель, а отже, його необхідно розглядати через призму управління раціональним викорис­танням та охороною земель.

У зв’язку з різним цільовим використанням земель діяльність галузевих міністерств, відомств і установ з управління земельними ресурсами характе­ризується системою загальних та спеціальних функцій.

Управління земельними ресурсами - це сукупність взаємозв’язків між елементами системи управління, спрямованих на раціональне використання земельних ресурсів. У загальному вигляді алгоритм управління земельними ресурсами показаний на рисунку 1.5. (плакат №1)

Нині створення системи державного управління земельними ресурсами - основне завдання, вирішення якого дозволить створити ринкові механізми регулювання земельних відносин і формування ефективної системи землеко­ристування. Завдання управління земельними ресурсами на кожному рівні поділяють­ся на завдання законодавчих і виконавчих органів влади.

До основних завдань державного управління земельними ресурсами можна віднести:

- наділення органів управління політичними й організаційно-регламентую- чими функціями, що забезпечують ефективний розвиток землекористуван­ня та суспільства в цілому;

- взаємоузгодження рішень органів державного управління;

- регулювання державними актами фінансової, природоохоронної та під­приємницької діяльності суб’єктів земельних відносин;

- забезпечення соціально-правового захисту суб’єктів земельних відносин;

- формування сприятливих умов для підприємництва і прогресивного роз­витку суспільства;

- поліпшення використання й охорони земельних ресурсів;

- ведення державного земельного кадастру, організація землеустрою та мо­ніторингу земель;

- здійснення державного контролю за використанням і охороною земель;

- створення правових, економічних і організаційних передумов для різних форм господарювання на землі.

Ураховуючи розглянуті завдання управління земельними ресурсами, можна визначити функції, що тісно пов’язані з реалізацією поставлених за­вдань за допомогою стандартних процедур управління (рис. 1.6).(Плакат №2)

Земельна ділянка як об’єкт нерухомості перебуває в центрі складного переплетіння різних економічних процесів, приватних і суспільних інтересів, адміністративних норм і правил. Рис 1.9 (плакат№3)

Іншими словами, необхідно забезпечити науково-методичну базу вдо­сконалення розвитку ефективної системи управління земельними ресурсами і структури спеціально уповноважених органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань управління землекористуванням як цен­тральної ланки в цій системі.

Для цього необхідно:

1) дослідження проблемної ситуації, обґрунтування мети і завдання форму­вання єдиної системи управління земельним фондом і розвитку структури управлінських органів виконавчої влади і місцевого самоврядування;

2) дослідження факторів ефективної організації системи управління земель­ними ресурсами і розвитку структури управлінських органів виконавчої влади і місцевого самоврядування;

3) розробку загальної концепції розвитку і принципів організації системи управління земельним фондом та вдосконалення структури відповідних управлінських органів в альтернативних макроекономічних умовах;

4) розробку методичних основ передпроектного обґрунтування розвитку (створення) системи управління земельним фондом

Таким чином, основна проблема організації системи управління земель­ними ресурсами, яка відповідає вимогам перехідної економіки, полягає у за­безпеченні відповідною науковою базою.

Усі методи повинні застосовуватися при здійсненні системи управління земельними ресурсами. При виробленні цілей і критеріїв оцінки ефективнос­ті управління необхідно з достатньою точністю визначити методи реалізації кожної функції для формування економічно ефективної системи управління земельними ресурсами.

Отже в процесі управління земельними ресурсами важливими є зем­левпорядні способи і прийоми, через які на рівні адміністративного району чи землеволодіння або землекористування як базової одиниці регіонального управління земельними ресурсами здійснюється необхідний вплив на раці­ональне використання та охорону земель.

Важливу роль у реалізації економічного механізму управління земель­ними ресурсами відіграє система землеустрою, яка включає сукупність вза­ємопов’язаних наукових, технічних, технологічних та організаційно-правових заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин, обліку та оцінки земельних ресурсів, організацію використання і охорони земель, складання територіальних і внутрішньогосподарських проектів землеустрою (рис. 4.1).(Плакат№4)

Управління земельними ресурсами передбачає розробку в системі земле­устрою регіональних програм використання і охорони земель, схем земле­устрою районів, проектів землеустрою сільських та селищних рад, які входять в єдину систему передпланових, передпроектних розробок.

Об’єктом управління на регіональному рівні є земельний фонд адміністративно-територіальної одиниці (області, району, міста, селища, села та ін.), земельні угіддя окремих землеволодінь та землекористувань, які відрізняються за розміром, характером розміщення і використання, правовим статусом, а також земельні ділянки, які не увійшли у землекористування (землі загального користування).

Метою управлінняземельними ресурсами на регіональному та місцевому рівнях є створення й забезпечення функціонування системи земельних відносин та землекористування, яка дозволяє при забезпеченні достатньо високого рівня екологічних і соціальних умов життя забезпечувати ефективний розвиток підприємництва різних напрямів та умови збереження й відновлення земельних ресурсів і довкілля.

Вищим територіальним органом Держкомзему України з питань використання земельних ресурсів на місцеву (регіональному) рівні є обласні головні управління земельних ресурсів, які у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Держкомзему та Положенням про головне управління земельних ресурсів

До основних цілей управління земельними ресурсами на муніципальному рів­ні, де зосереджена державна, муніципальна і приватна власність на зем­лю, відносяться:

- захист інтересів суспільства і безпеки держави та громадян;

- забезпечення схоронності, раціонального використання державної і муні­ ципальної власності на землю;

- підвищення прибутковості об’єктів власності на землю;

- поліпшення стану об’єктів власності, підвищення їхньої ринкової вартості;

- оптимізацію виробничих витрат на поліпшення об’єктів власності;

- забезпечення інтересів територіальних громад у процесі розробки реалізації комплексних програм розвитку держави і муніципальних утворень;

- вирішення соціальних завдань, пов’язаних з використанням державної і муніципальної власності на землю;

- розвиток інфраструктури і містобудування.

Реалізація цих цілей забезпечується шляхом вирішення таких завдань:

- прийняття законодавчих і нормативних актів;

- розмежування функцій у сфері регулювання земельних відносин;

- розмежування повноважень органів державної влади й органів місцевого самоврядування у сфері земельних відносин;

- здійснення діяльності з управління земельними ресурсами;

- постійний аналіз та оцінка ефективності використання земель різних кате­горій і цільового призначення та ін

Предметом управління є процеси використання землі в межах муніци­пального утворення, об’єктом - земельні ділянки

Суб’єктами муніципального управління є органи місцевого самоврядування та місцеві органи Держкомзему України.

У практиці регіонального управління земельними ресурсами нині нагальною є необхідність удосконалити механізми державного управління у сфері земельних відносин таким чином, щоб це дало можливість, по-перше, створити ефективну систему раціонального землекористування та забезпечення гарантій прав для суб’єктів земельних відносин, по-друге, розширити базу оподаткування та надходження коштів до бюджетів усіх

рівнів і, по-третє, залучити інвестиції в розвиток регіонів і територіальних громад.

Пріоритетним завданням органів земельних ресурсів дотепер традиційно вважається забезпечення реалізації земельної реформи – перерозподілу земель державної власності та створення передумов рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі

Це завдання можна вирішити, реалізувавши наступні заходи:

- ухвалити та приступити до реалізації загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель;

- уніфікувати та спростити адміністративні та погоджувальні процедури, скоротити строки прийняття рішень, пов’язаних з відведенням, наданням (вилученням) земельних ділянок;

- створити організаційно-правове середовище для забезпечення обороту земельної власності, її переходу до найефективніших господарів, забезпечити прийняття закону “Про ринок земель”;

- сприяти формуванню повноцінного ринку землі, удосконалити методичні засади нормативної та експертної грошової оцінки земельних ділянок, провести економічну оцінку земель;

- завершити земельну реформу, лібералізувати земельні відносини щодо земель сільськогосподарського призначення;

- удосконалити платність землекористування, монетизувати пільги з плати за землю;

- забезпечити суцільну розробку схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень;

- забезпечити створення дієвих механізмів викупу для суспільних потреб земельних ділянок із заляганням надр загальнодержавного значення;

- сприяння розробці проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь та землекористувань

При управлінні земельними ресурсами муніципальні органи повинні ви­ходити з таких положень:

- земля належить як державі, так і населенню, що проживає на конкретній території, тому необхідна угода між державними, регіональними і муні­ципальними органами виконавчої влади з питань володіння, користування і розпорядження, а також відповідальності за збереження і використання земельних ресурсів;

- земельні ресурси повинні приносити користь усьому населенню муніци­пального утворення та регіону;

- розмір плати за використання землі повинен установлюватися на підставі грошової оцінки, відповідно до законодавства, тими органами влади, до власності яких віднесені землі;

- земельний оборот (тобто усі види угод із землею) повинен відбуватися за правилами, установленими земельним законодавством, але з обов’язковим урахуванням особливостей регіону чи території, на принципах, передбаче­них угодою з розмежування повноважень у сфері володіння, користування і розпорядження земельними ресурсами;

- регіональні чи територіальні органи влади можуть накладати обмеження на використання землі будь-яких власників, якщо це використання наносить шкоду навколишньому середовищу або погіршує умови життя населення.

Новим напрямом у сфері управління земельними ресурсами муніципаль­ного утворення є перспективне планування використання земель на основі даних земельного кадастру. Управлінські рішення з використання земельних ділянок необхідно обґрунтовувати розрахунками ефективності, з урахуванням факторів, які впливають на ухвалення рішення органами місцевого самоврядування. До таких факторів можна віднести:

- відповідність земельної ділянки передбачуваному варіантові використання (місце розташування, екологічна обстановка, обмеження у використанні, встановлене цільове використання);

- економічні показники (вартість земельної ділянки або розмір орендної пла­ти, витрати на освоєння ділянки, капітальні вкладення для досягнення по­ставленої мети);

- передбачувані негативні процеси, що можуть виникнути після досягнення поставленої мети (погіршення екологічної обстановки, порушення етич­них норм, можливість виникнення соціальної напруженості і конфліктних ситуацій, обмежень щодо термінів використання ділянки);

- передбачувана вигода після досягнення поставленої мети.

Першочергові заходи з удосконалення системи управління земельними ресурсами мають бути спрямовані на підвищення ефективності використання потенціалу земель у сільськогосподарському виробництві, вирішення найактуальніших проблем земельних відносин. Для цього необхідно:

1. Внести зміни до Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 05.02.2004 р. № 457-IV щодо встановлення кінцевого терміну завершення проведення робіт із розмежування земель державної та комунальної власності, передбачивши, що у разі не проведення робіт із розмежування у встановлений термін землі залишаються у державній власності.

2. Завершити інвентаризацію та формування автоматизованої системи земельного кадастру як сукупності відомостей і документів про місцерозташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку та класифікацію, якісну характеристику.

3. Державному агентству земельних ресурсів України здійснити ліквідацію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» відповідно до Статуту, затвердженого наказом Держкомзему від 22.01.2009 р. № 33.

4. Прийняти Закон України «Про зонування земель», в якому передбачити, що при зонуванні земель встановлюються вимоги щодо видів і параметрів дозволеного використання земель та їх охорони (режиму землекористування) відповідно до землевпорядних регламентів.

5. Внести зміни до розділу VII Земельного кодексу України «Управління у галузі використання й охорони земель», доповнивши його главою «Землевпорядне нормування», в якій слід деталізувати повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних відносин як суб`єкта нормування, визначити об`єкти і процедури землевпорядного нормування.

6. Кабінету Міністрів України розробити «Загальнодержавну програму використання та охорони земель», у якій, зокрема, передбачити положення щодо захисту ґрунтів від деградації, забруднення та виснаження; раціонального використання, охорони та відтворення земельних ресурсів.

7. Прийняти Закон України «Про ґрунти та їх родючість», що передбачено Національним планом дій на 2011 рік щодо впровадження Програми економічних реформ.