Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Характеристика загальних психологічних якостей наставника – педагога як передумови успішного навчального та виховного процесу у ВНЗ.



Психологічні вимоги до особистості

викладача вищої школи»

 

Виконала:

студентка гр. ЮРД-56Мс

Огниста Ірина

 

Львів-2012

План:

Вступ

1. Роль особистості педагога вищого навчального закладу у навчально – виховному процесі.

2. Характеристика загальних психологічних якостей наставника – педагога як передумови успішного навчального та виховного процесу у ВНЗ.

3. Характеристика спеціальних, особливих психологічних вимог до особистості викладача вищої школи:

3.1. педагогічна майстерність;

3.2. креативність;

3.3. мобільність;

3.4. організаційна інтуїція;

3.5. психологічний такт;

3.6. комунікативні здібності;

3.7.гностичні здібності;

3.8. перцептивні уміння;

3.9. інформаційна культура.

4. Особливості психологічної культури викладача юридичних дисциплін.

Висновки.

Використана література.

Вступ

Актуальність теми. Зміни у системі вищої освіти, пов’язані із соціально-економічними умовами сучасного українського суспільства та поступовою

інтеграцією України до європейського та світового співтовариства, висувають якісно нові вимоги до особистості викладача ВНЗ. Сьогодні вища школа потребує педагога, здатного на високому професійному рівні самостійно, творчо і відповідально працювати, креативно мислити, професійно діяти у проблемних ситуаціях. Ефективність педагогічної діяльності викладача ВНЗ вирішально-визначальним чином залежить від рівня розвитку його професійних здібностей.

 

Мета. дати комплексну характеристику вимог до особистісних та професійних психологічних якостей викладача ВНЗ.

Завдання дослідження.

ü окреслення наукових праць та проведених досліджень, для виявлення найбільш вагомих, характерних психологічних якостей особистості викладача вищої школи;

ü виокремлення та характеристика загальних психологічних вимог до особистості викладача вищої школи;

ü проведення ґрунтовного пошуку та аналізу особливих визначальних психологічних вимог до особистості викладача вищої школи.

 

 

1. Роль особистості педагога вищого навчального закладу у навчально – виховному процесі.

 

У вихованні все повинно ґрунтуватись

на особистості викладача, тому що

виховна сила виливається із живого

джерела людської особистості.

К. Д. Ушанський

Розвиток суспільства шляхом демократизації вимагає формування новітньої освітньої парадигми вищої школи, у межах якої надзвичайно важливу роль відіграє особистість викладача, його професійність, фаховість, здатність до розв’язання складних завдань, що пов’язані з організацією всіх ланок навчально-виховного процесу. Пріоритетної актуальності набуває психолого-педагогічна проблема підвищення професіоналізму викладачів вищих навчальних закладів (далі – ВНЗ), які покликані забезпечити підготовку спеціалістів різних галузей, їх конкурентоспроможність на ринку праці[1]. Ще Блонський писав: "при підготовці не збираємося навчати студента „всьому", але ми повинні навчити його самоосвіті, навчити його самостійно протягом усього життя, вивчити все, що йому потрібно."

Вирішення проблеми якості освіти не можна розглядати окремо від проблеми належного кадрового забезпечення ВНЗ. Підготовка педагогічних кадрів постійно в центрі підвищеної уваги з боку науковців, оскільки зміни й перетворення в будь-якій сфері діяльності повинні починатися зі змін і перетворень її суб’єкта. Відтак, діяльність викладача буде ефективнішою й успішнішою лише за умови особистісної та професійної готовності до неї.

Поняття особистості педагога безпосередньо пов`язане з його положенням у педагогічному світі, громадськості, суспільстві. Характерні риси особистості викладача відображають сучасне суспільство (економіку, духовність, політику, культуру). „Особистість як суспільний індивід не є окремою (яка сама регулюється) системою, не є одиничним елементом суспільства, із сукупності яких будується і за допомогою якої функціонує суспільство», — писав Б.Г.Ананьєв[2]. Особистість педагога формується і проявляється у колективі і через колектив, через найближче оточення, через суспільство загалом. Суб`єкт завжди особистість, а особистість — суб`єкт, але не у всьому. Суб`єкт більше характеризує діяльність, а особистість – ставлення. Тому особистість і є „реальністю для інших» (В.І.Слободчиков). Особистість педагога завжди відображає соціальну роль, однак ніколи не зводиться тільки до неї. Саме суспільству потрібні учні, студенти, випускники з певними властивостями, здібностями, знаннями, уміннями, навичками, які вони отримують під час діяльності педагога. У такому розумінні педагог відіграє соціальну роль, виконує соціальну функцію. Проте ролі, функції можна „виконувати» по-різному. Можна „жити педагогічним процесом», а можна „навчати і виховувати», що відображає відношення педагога до своїх соціальних функцій. Соціальна роль педагога-особистості, як його рівня професійної підготовки, не є грою, маніпулюванням, а її свідомим прийняттям, усвідомленням можливих наслідків своєї професійної діяльності і прийняттям повноти моральної відповідальності за них. Викладач - особистість вступає в діалог з навколишнім світом. Саме діалогічні стосунки з іншими дозволяють йому розуміти їх, розуміти соціальну відповідальність як переконання, мораль, а не тільки як юридичну і дисциплінарну відповідальність. Для педагога-особистості властива повага до себе і до інших, сприйняття різних поглядів, парадигм, підходів, принципів, методів.

 

Характеристика загальних психологічних якостей наставника – педагога як передумови успішного навчального та виховного процесу у ВНЗ.

 

Професійна діяльність педагога вищої школи вимагає наявності певних особистісних якостей, соціально-психологічних рис і педагогічних здібностей.

Загальногрома- дянські риси Морально-психологічні якості Науково-педагогічні якості Індивідуально-психологічні особливості Професійно-педагогічні здібності
широкий світогляд чесність і ясність у взаєминах з людьми. науково-педагогічна творчість високий рівень соціального сприйняття й самопізнання адекватне сприйняття студента
високий рівень відповідальності та працелюбність високий рівень загальної психологічної культури професійна працездатність висока інтелектуально-пізнавальна зацікавленість і допитливість. безумовне прийняття його як особистості
патріотизм і толерантність щодо інших народів і культур повага до професіоналізму інших і наукової спадщини   активна інтелектуальна діяльність твердість характеру педагогічний оптимізм
принциповість і стійкість переконань акуратність і охайність науковий пошук самостійність і діловитість у вирішенні життєво- важливих завдань проектування цілей навчання
громадянська активність і цілеспрямованість дисциплінованість педагогічне спрямування наукової ерудиції витримка й самовладання прогнозування шляхів становлення майбутнього спеціаліста
Національна самосвідомість, вимогливість педагогічна спостережливість саморегуляція конструювання методичних підходів
гуманізм   педагогічна уява та інтуїція, інтерес до розвитку потенційних можливостей студентів здатність передбачати можливі результати
соціальний оптимізм   володіння педагогічною технікою потреба в педагогічній діяльності зі студентами організація розвиваючої інтеракції
    активна інтелектуальна діяльність, науковий пошук, гнучкість і швидкість мислення у педагогічних ситуаціях позитивна Я-концепція, емоційна стійкість духовний вплив на академічну групу і особистість студента
    висока культура мови та мовлення, володіння мімікою, тоном голосу високий рівень домагань організаторські та комунікативні здібності

 

Науковець В.О. Сластьонін називає викладача “ключовою фігурою XXI століття”, головною дійовою особою, яка аналізує власну діяльність у реалізації стратегії сучасного освітнього процесу, прагне інновацій і самореалізується в професійній діяльності[3]. Викладач ВНЗ повинен бути насамперед психологом – дослідником, мати для цього відповідні навички та вміння, адже для того щоб навчати та виховувати людину всебічно, потрібно глибоко проникати в її суть, володіти знаннями про найтонші риси характеру.

«Вивчення психологічних рис особистості педагога – писав С.Л.Рубінштейн, — включає в себе три питання». Перше питання, на яке ми прагнемо отримати відповідь, — «Чого хоче педагог, що його приваблює, до чого він прагне?». Це питання про спрямованість педагога, про його установки й тенденції, потреби, інтереси, ідеали. Наступним питанням, яке постає, є: «А що він може?». Це питання про здібності, нахили педагога, про його обдарованість. Проте, здібності – це спершу лише можливості. Для того, щоб знати, як реалізує й використовує їх людина, нам треба ще знати, «що вона собою представляє, що закріпилось в якості стрижневих особливостей її особистості?»[4].

Можна виділити такі загальні якості особистості наставника:

                   
     
 
   
   
 
 

 

           
     
 

 

 


З точки зору Карла Роджерса, головним завданням викладача є полегшення і водночас стимулювання процесу навчання, тобто вміння створювати відповідну атмосферу, інтелектуальну та емоційну обстановку атмосферу психологічної підтримки. При цьому потрібно керуватися наступними принципами.

1. з самого початку і протягом усього навчального процесу викладач повинен демонструвати повну довіру до студентів;

2. він повинен допомагати учнем у формулюванні і уточнення цілей і завдань,стоять як перед групами, так і перед кожним навчаними окремо;

3. він повинен завжди виходити із того, що в учнів є внутрішня мотивація до навчання;

4. він повинен виступати того кого навчають як джерело різноманітного досвіду, до якого завжди можна звернутися по допомогу, зіткнувшись з труднощами при вирішенні тієї чи іншої проблеми;

5. важливо, щоб у такій ролі він виступав для кожного студента;

6. він повинен розвивати в собі здатність відчувати емоційний настрій групи і приймати його;

7. він повинен бути активним учасником групової взаємодії;

8. він повинен відкрито виражати в групі свої почуття;

9. він повинен прагнути до досягнення емпатії, що дозволяє розумітипочуття і переживання кожного учня;

10. нарешті, він повинен добре знати себе.