Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Щодо змін до КУпАП



1. У зв’язку з доповненням статті 163-7 КУпАП новою частиною другою законопроектом передбачається винесення змін до пункту 1 частини 1 статті 255 КУпАП, якими посадові особи Національного банку України уповноважуються складати протоколи про вчинення цього адміністративного правопорушення.

Частиною першою статті 255 КУпАП визначаються повноваження посадових осіб складати протоколи у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 КУпАП. У свою чергу, змінами, які пропонується внести до статті 221 КУпАП, суди наділяються правом розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені тільки частиною другою статті 163-7 КУпАП. Враховуючи це, більш доцільним було б передбачити повноваження посадових осіб Національного банку України складати протоколи тільки про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 163-7 КУпАП. Те ж саме стосується і повноважень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

2. Запропонована редакція статті 164 КУпАП передбачає декілька складів адміністративних правопорушень, основними з яких є:

– провадження господарської діяльності без державної реєстрації;

– провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, без одержання ліцензії;

– провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, з порушенням умов ліцензування (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди);

– провадження певного виду господарської діяльності без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо обов’язок його одержання передбачено законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди);

– надання дозвільному органу чи державному адміністратору недостовірної інформації щодо відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства.

Проте, у законопроекті залишено без уваги те, що як положення діючої статті 164 КУпАП, так і нова редакція, запропонована законопроектом, мають загальний характер. У зв’язку з цим варто звернути увагу на те, що КУпАП містить чимало статей, які в тому чи іншому варіанті передбачають адміністративну відповідальність за здійснення певних видів господарської діяльності без ліцензій або відповідного дозвільного документу. Зокрема, статті 57, 133-2, 145, 146, 156, 163-7, 166-8 цього Кодексу передбачають адміністративну відповідальність за здійснення господарської діяльності без отримання ліцензії, а статті 46-1, 53-3, 59-1, 63, 77-1, 78, 82-4, 82-5, 85, 96, 98, 101, 111, 114, 116, 116-1, 116-2, 133-2, 136, 144, 145, 146, 163-7, 181, 189, 189-1, 190, 194, 196, 203, 212-2, 212-4 – за здійснення такої діяльності без відповідного дозвільного документу. У свою чергу, стаття 160-2 КУпАП (яка законопроектом виключається) передбачає відповідальність за здійснення торгівельної діяльності без реєстрації в установленому порядку. До цього переліку слід також додати статтю 166-8 КУпАП у редакції цього законопроекту.

На нашу думку, низка складів адміністративних правопорушень, передбачених названими вище статтями, є спеціальними відносно складів правопорушень, передбачених статтею 164 КУпАП. Однак у законопроекті не запропоновано змін до статей, які передбачають відповідальність за здійснення певних видів господарської діяльності без ліцензії або без відповідного дозволу, в результаті чого може, наприклад, виникнути ситуація, коли санкції за вчинення більш суспільно шкідливих адміністративних правопорушень можуть бути меншою, ніж за вчинення правопорушень з меншим ступенем суспільної шкідливості.

Крім того, за такого формального підходу вказані діяння можуть бути кваліфіковані як різні види адміністративних правопорушень. Відповідно до вимог статті 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Тобто, така значна кількість спеціальних складів правопорушень по відношенню до правопорушень, передбачених статтею 164 КУпАП, створює реальну загрозу порушення конституційного положення про те, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (стаття 61 Основного Закону України).

Термінологія диспозиції цієї статті також потребує відповідного удосконалення. Так, ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності можна віднести до документів дозвільного характеру, а не виокремлювати її, оскільки спеціальний дозвіл і є ліцензією, а тому паралельне вживання цих термінів видається невиправданим.

Певні зауваження викликає також запровадження на рівні санкцій цієї статті такого виду стягнення, як конфіскація виготовленої продукції, знарядь тощо. Адже відповідно до вимог статті 29 КУпАП конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності правопорушника, якщо інше не передбачене законами України, і став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення. Стаття 354 Цивільного кодексу України передбачає, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.

Проте, знаряддям правопорушення, про яке йдеться у статті 164 КУпАП, може стати власність юридичної особи, а не посадової особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Відтак, застосування цього виду стягнення фактично можливе тільки відносно фізичних осіб – підприємців (які є власниками відповідного майна), а тому воно ставить суб’єктів цього правопорушення в нерівне становище, оскільки застосувати такий вид стягнення до посадових осіб юридичної особи буде неможливо. З огляду на це доцільно вилучити конфіскацію, як вид стягнення із санкції цієї статті.

Те ж саме стосується і конфіскації вимірювальних приладів чи інструментів, яка передбачена санкцією статті 171-2 КУпАП в редакції законопроекту.

Загалом, враховуючи те, що значна частина законопроекту, який розглядається, присвячена удосконаленню відповідальності за порушення, пов’язані з провадженням господарської діяльності, не зайвим було б передбачити у законопроекті зміни до відповідних законів, які встановлюють відповідальність юридичних осіб.

3. Виключення з КУпАП складу правопорушення, передбаченого статтею 168, потребує внесення відповідних змін до статті 244-8 КУпАП з метою позбавлення органів державного контролю якості лікарських засобів повноважень складати протоколи та розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з недодержанням вимог стандартів, норм, правил і технічних умов під час виробництва, зберігання, транспортування, реалізації чи використання лікарських засобів.

З цих же причин потребує змін абзац четвертий пункту 1 частини першої статті 255 КУпАП. Крім того, положення цього абзацу потребують удосконалення, оскільки ним визначається перелік статей, за якими посадові особи органів охорони здоров'я мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення і направляти ці справи на розгляд до органів, зазначених у статтях 218-221 КУпАП. Проте жоден орган, зазначений у цих статтях, не уповноважений розглядати справи про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 167, 168, 168-1, 168-2, 169, 170 вказаного Кодексу. Очевидно, що ці статті також підлягають виключенню із зазначеного абзацу.

4. У статті 162-1 КУпАП в якості одного із суб’єктів цього правопорушення визначається особа, яка здійснює господарську діяльність без створення юридичної особи. В інших статтях законопроекту ці особи мають інше найменування, наприклад: особа, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи (стаття 162-2) громадянин – підприємець (стаття 166-17), громадянин – суб’єкт підприємницької діяльності (стаття 155-2). Главою 5 Цивільного кодексу України ця категорія осіб визначається як «фізична особа – підприємець». У зв'язку з цим, вважаємо більш доцільним у законопроекті використовувати саме цей термін.

Суттєвим недоліком законопроекту, який розглядається, є використання кваліфікуючих ознак, які свідчать про значну суспільну небезпеку діяння, наприклад: великий розмір (отримання доходу у великих розмірах) (стаття 155-2, частина друга статті 162-1, стаття 162-3, частина друга статті 163-7, частина друга статті 164, статті 164-16, 166-8, 166-17); особливо великий розмір (частина третя статті 162-1); завдання великої матеріальної шкоди (статті 164-15, 166-16, 166-17); значний розмір (стаття 163). Те ж саме можна сказати і про таку кваліфікуючу ознаку, як використання службового становища (стаття 166-15). Вживання такої термінології для визначення ознак адміністративних правопорушень значно утруднить їх відмежування від злочинів, передбачених Кримінальним кодексом. Такий підхід, на наш погляд, позбавляє тих, хто застосовуватиме закон, можливості розмежувати різні протиправні діяння, що може мати наслідком серйозні порушення конституційних прав громадян.