Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

До статей 199, 200, 203-1–206, 209, 209-1, 212–213, 216, 219, 222, 222-1, 223-1–224, 227, 229, 231–233, 365-1, 365-2, 368-3, 368-4



1. Необґрунтованим та невиправданим, на наш погляд, є підхід законопроекту щодо відмови від усіх інших видів покарань (крім позбавлення волі), які наразі передбачені санкціями вказаних статей КК України, та заміну їх єдиним видом покарання – штрафом. Більшість чинних статей КК України, які законопроектом пропонується змінити, за вчинення тих чи інших діянь, окрім позбавлення волі, передбачають альтернативні види основного покарання, як-от: штраф, громадські роботи, виправні роботи та обмеження волі. Тому суд, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, має змогу обрати найбільш оптимальний вид покарання за вчинення конкретного злочину. Натомість, законопроектом пропонується обмежити суд у такому виборі, поставивши його в рамки лише відповідних розмірів штрафу. При цьому, як уже вказувалося вище, замінити вказаний вид покарання можливо буде лише громадськими роботами (якщо розмір штрафу не перевищує трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), або у більшості випадків – позбавленням волі.

У такому випадку логічно постає питання: навіщо на законодавчому рівні у низці санкцій статей Особливої частини КК України відмовлятися від покарання у виді позбавлення волі, якщо запропоновані розміри штрафів у більшості випадків тягнутимуть за собою неможливість їх сплатити, а отже, заміну цього виду покарання лише позбавленням волі (а не виправними роботами, громадськими роботами чи обмеженням волі, які застосовуються наразі)?

2. У законопроекті за вчинення злочину, передбаченого статтею 199 КК України (виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї), пропонується встановити єдиний вид покарання – штраф, передбачивши, що максимально можливий розмір покарання за вчинення цього злочину становить тридцять п'ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Разом з тим, одним з об'єктів, на який спрямовано це суспільно небезпечне діяння, є економічна безпека держави, а встановлення відповідальності за такі злочини випливає з міжнародних зобов'язань України.

На нашу думку, встановлювати покарання за цей злочин виключно у виді штрафу є необґрунтованим. Окремо слід звернути увагу на зарубіжний досвід криміналізації діянь, що посягають на відносини у сфері господарської діяльності. Наприклад, за виготовлення підроблених польських чи іноземних грошових знаків статтею 310 КК Республіки Польща передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п’яти до двадцяти п’яти років.

Так само сумнівною виглядає відмова від будь-яких альтернативних основних покарань окрім штрафу і у статті 200 КК. Злочин, передбачений цією статтею, окрім іншого є створенням знарядь, які використовуються для вчинення злочинів проти власності (зокрема, крадіжок і шахрайств), і це має враховуватись при визначенні видів покарань за цей злочин.

3. Дещо нелогічною виглядає пропозиція щодо внесення змін до статей 203-1 та 213 КК України із одночасним вилученням із цього Кодексу статті 202 "Порушення порядку зайняття господарською діяльністю та діяльністю з надання фінансових послуг", яка, по суті, є загальною щодо статті 213. Аналогічне зауваження стосується змін до статті 203-2 КК України "Зайняття гральним бізнесом" та виключення статті 203 вказаного Кодексу, відповідно до якої кримінально-караним наразі визнається зайняття забороненими видами господарської діяльності (при цьому слід зважати і на те, що статистика свідчить про наявність досить значної кількості злочинів, передбачених цією статтею).

На наш погляд, декриміналізація загальної норми, як правило, має провадитися одночасно з декриміналізацією відповідних спеціальних норм, тим більше у сфері господарської діяльності, де досить важко встановити, який вид незаконної господарської діяльності є більш, а який - менш суспільно небезпечним (наприклад, зайняття гральним бізнесом чи виготовлення забороненої відеопродукції).

4. Сумнівними є положення законопроекту щодо встановлення покарання у виді штрафу за окремі злочини, якщо вони були вчинені за таких кваліфікованих або особливо кваліфікованих ознак, як вчинення діянь, що становлять загрозу для життя і здоров'я людей, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднаних з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я (частина третя статті 204, частини друга, третя статті 205, частини друга, третя статті 206 КК України та ін.).

Встановлення однакового виду покарання (штрафу) для всіх зазначених вище ознак, наявність яких у будь-якому випадку повинна обтяжувати покарання, не узгоджується з усталеними принципами кримінального права. У першу чергу це стосується принципу пропорційності покарання вчиненому діянню. Навряд чи таку пропорційність можна забезпечити лише шляхом відповідного "маневрування" у межах розміру такого виду покарання, як штраф, особливо якщо вчинення злочину поєднується із застосуванням насильства щодо людини.

Крім того, зазначені обтяжуючі обставини для інших видів злочинів (окрім злочинів у сфері господарської діяльності), як правило, тягнуть за собою призначення таких видів покарань, як обмеження волі або позбавлення волі на певний строк (частина друга статті 157 "Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача", частина друга статті 160 "Порушення недоторканності житла" КК України тощо).

5. Законопроектом пропонується пом’якшити покарання, передбачені у статтях 364-1, 365-1, 365-2, 368-3, 368-4 КК України. Згадані статті було включено до КК України Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення" від 7 квітня 2011 року № 3207-VI як складову антикорупційної реформи вітчизняного законодавства. Зважаючи на високий рівень розповсюдження корупції в України необґрунтованими виглядають пропозиції, спрямовані на суттєве пом'якшення кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у цій сфері. Крім того, Закон, яким було внесено зазначені зміни до КК України, набрав чинності 1 липня 2011 року і судами України ще не сформовано сталу судову практику розгляду цієї категорії справ. Тому вважаємо внесення змін до щойно прийнятих положень кримінального законодавства передчасним і невиправданим.

Керівник Головного управління В. І. Борденюк
Вик. В. П. Попович, Ю.П. Матєров, О.П. Петриненко

 


[*] http://korrespondent.net/business/economics/1265376-v-avguste-srednyaya-zarplata-v-ukraine-upala-nizhe-27-tysyach-grn