Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Цінності праці. Види ціннісної орієнтації у сфері праці.

Цінність — це усвідомлена людьми значущість певного об”єкта. Для оволодіння ним люди здатні пожертвувати всім. Визнані особистістю соц цінності перетворюються на її ціннісні орієнтації. Завдяки цьому людина ніби виривається з полону мотивів і прямує до цінностей. Цінності стають метою життя індивідів, решта відступає на другий план. Якщо такими є цінності праці, то вона із примусової перетворюється на вільну. Мета виконує інтегруюючу роль: стимули, мотиви і цінності, якщо вони усвідомлюються людиною, стають метою її праці. Коли у людини щось не виходить із досягненням мети, то вона відчуває невдоволення.Невдоволення — емоційно забарвлений стан незбалансованості між прагненнями, нереалізовані мотиви, неможливість досягнення мети, реалізації головної цінності життя. Міра задоволення працею, що є головним об”єктом вивчення соціологами, — це суб”єктивна оцінка працівниками можливостей реалізації своїх вимог до змісту, характеру та умов праці. Задоволення є комплексним показником, оскільки воно визначається не тільки змістом і характером праці, а умовами праці, зарплатою, відносинами в колективі тощо. Цей показник є головним у трудовій адаптаціії працівників. Характер і зміст праці формують ставлення до неї — історично змінну х-ку трудової діяльності. Залежно від змісту і х-ру праці переважає ставлення до неї як до засобу, що забезпечує існування (засіб реаліз ін потреб), чи як до первинної життєвої потреби. Відтак ставлення до праці може бути:

1.Як до соц житєвої цінності, що виражає місце тр діяльності в заг с-мі цінностей суспільства та особистості;

2.Як до конкретного виду трудової діяльності, професії, що має певний соц статус і престиж;

3.Як до конкретної роботи з урахуванням змісту та умов праці, потреб і мотивів, зв”язаних з даною роботою, на даному робочому місці, у даній в-чій організації.

Саме вивченню цього останнього ставлення з урахуванням мотивів трудової діяльності, що визначають поведінку людини у виробничій ситуації, соціологи приділяють найбільшу увагу.

Об”єктивними показниками ставлення до праці є рівень відповідальності, сумлінності, ініціативності та дисциплінованості.Суб”єктивними показниками ставлення до праці є заг задоволення працею та її умовами — зар платою, змістом праці, взаємовідносинами із керівником та колегами, виробничими умовами тощо.

Розрізняють такі типи ставлення до праці: супернормативне (виключно сумлінне, яке відповідає всім чинним нормам); субнормативне (недостатньо сумлінне); ненормативне (несумлінне).