Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Продукти перетворення аустеніту і їх твердість HRC



Перліт 10

Сорбіт 20

Троостит 30

Бейніт 40

Мартенсит 60

Внесення в сталь легуючих елементів теж певною мірою змінює С-діаграму. Причому ці зміни залежать від того карбідоутворюючі чи не карбідоутворюючі елементи. Не карбідоутворюючі легуючі елементи зсовують С-діаграму вправо (рис. 6, а), а карбідоутворюючі -- розривають її ніби на дві частини (рис. 6, б).

а) б)

Рис. 6.

Верхня частина відповідає перлітному, а нижня бейнітному перетворенню. Особливістю бейнітного перетворення є те, що воно не йде до кінця. Частина аустеніту, який залишається, перетворюється у мартенсит. Тоді кінцева структура буде Б ? М .

Зазначені вище особливості С-діаграми суттєво впливають на режим термічної обробки легованих сталей. Внесення в сталь легуючих елементів зменшує критичну швидкість охолодження. В окремих випадках вона може навіть відповідати охолодженню на повітрі. В той же час збільшується кількість залишкового аустеніту. Легуючі елементи збільшують гартуємість сталі. Особливо сприяє цьому молібден.

Більшість легуючих компонентів підвищують температуру критичних точок A1 іA3 . Наприклад, лінія перлітногоперетворенняA1 буде проходити не через 727oC, а вище. Дифузійні процеси в легованих сталях проходять значно повільніше, поскільки легуючі елементи утворюють тверді розчини заміщення, а вуглець -- втілення. Тому, наприклад, при гартуванні сталь треба нагрівати на 50 -- 60 oC вище лінії A3. В результаті гартування легованих сталей отримують структуру легованого мартенситу, що суттєво впливає на процеси, які протікають при відпуску.

Як зазначалося вище, термічна обробка сталі проводиться за такою схемою: нагрівання -- витримка -- охолодження. Тому для проведення будь-якого виду термічної обробки треба знати, до якої температури нагрівати сталь, скільки часу витримувати та з якою швидкістю охолоджувати (тобто в якому середовищі охолоджувати).

Виходячи з цього, розглянемо технологію проведення кожного з видів власнотермічної обробки за такою схемою: спочатку з'ясуємо призначення та види даної термічної обробки, потім установимо температуру нагріву сталі (зону нагрівання сталі покажемо на скелетній схемі діаграми залізоцементит), час витримки при цій температурі та швидкість охолодження.

Відпал І роду призначений для зняття внутрішніх напруг, відновлення структури та усунення ліквацій (вирівнювання хімічного складу). Відповідно до призначення виділяють три види відпалу першого роду: відпал для зняття внутрішніх напруг, рекристалізаційний та дифузійний (гомогенізаційний).

При проведенні відпалу для зняття внутрішніх напруг сталь нагрівають до температури 400-600 oC (рис. 7).

Рис. 7.