Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Технологія соціального супроводу прийомної сім'ї.



Термін "соціальний супровід прийомної сім'ї" був введений у вживання після вивчення досвіду роботи соціальних працівників з фостерними сім'ями у Великобританії в 1998 році. В ході створення прийомних сімей в Україні розроблені основні критерії такої діяльності. Організація соціального супроводу є особливістю функціонування прийомної сім'ї як форми сімейного влаштування сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. На основі практики роботи з прийомними сім'ями, останніми роками ЦСССДМ впроваджується соціальний супровід дитячих будинків сімейного типу.

Технології соціальної роботи з дитячими будинками сімейного типу і прийомними сім'ями не мають принципових відмінностей. Єдине, що повинно бути враховано - велика завантаженість батьків-вихователів, пов'язана з кількістю вихованців в сім'ї, і відсутність в деяких з них бажання співпрацювати з фахівцями соціальних служб. Враховуючи перспективність розвитку сімейних форм влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, необхідність соціальної підтримки таких сімей, впровадження методики соціального супроводу прийомних сімей і дитячих будинків сімейного типу є актуальним напрямом діяльності фахівців соціальної роботи.

Соціальна робота з сім'ями, які виховують дітей-сиріт, в першу чергу спрямована на вирішення проблемних питань життя і розвитку саме вихованців. Проте, враховуючи потребу забезпечення нормальних умов сімейного оточення дітей, робота проводиться і з батьками, і з біологічними дітьми. Комплексність в соціальній роботі з такими сім'ями і визначається терміном «соціальний супровід прийомних сімей», на противагу «соціальному супроводу прийомної дитини в сім'ї».

Соціальний супровід сім'ї, що узяла на виховання дитину-сироту, повинен здійснюватися впродовж всього терміну перебування вихованця в сім'ї. Безперечно, соціальна допомога сім'ї є найбільш інтенсивною в перші півроку мешкання вихованця - період адаптації сім'ї і самої дитини до нових умов, налагодження відносин дитини зі всіма членами сім'ї і з соціальним оточенням. У подальшому, контакти соціального працівника з сім'єю визначаються потребою вирішення невідкладних питань сім'ї, а також контролем за умовами життя і розвитку дитини.

Соціальний супровід - це діяльність соціального працівника (або групи соціальних працівників) яка спрямована на створення необхідних соціально-психологічних умов розвитку прийомних дітей і дітей-вихованців в прийомних сім'ях і дитячих будинках сімейного типу. Завдання соціального супроводу: створення позитивного психологічного клімату в сім'ї, належних умов для розвитку дітей з урахуванням індивідуальних потреб кожної дитини, формування партнерських відносин між прийомними батьками, державними і громадськими установами для забезпечення оптимальних умов життя і захисту прав дітей.

За своїм змістом соціальний супровід виходить за межі індивідуальної або групової роботи. Методика соціального супроводу наближена до методики довгострокового "ведення випадку" щодо конкретної сім'ї.

Основними завданнями соціального супроводу є:

- ефективне використання наявних ресурсів для оптимальної і швидкої адаптації сім'ї і дитини-вихованця з метою вирішення проблем останнього;

- надання допомоги батькам для того, щоб в подальшому вони могли вирішувати проблеми шляхом мобілізації власних ресурсів;

- забезпечення партнерських відносин між сім'єю, соціальною службою, іншими державними і громадськими установами для комплексного забезпечення прав прийомної дитини.

Оформлення дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки батьків, в прийомні сім'ї і дитячі будинки сімейного типу можна розглядати як делегування державою батькам права на їх виховання та утримання. Такий підхід передбачає здійснення контролю з боку держави за тим як батьки-вихователі і прийомні батьки виконують зобов'язання, узяті на себе щодо вихованців. Такий контроль як форма дієвої допомоги здійснюється в ході соціального супроводу таких сімей.

Соціальний супровід, що забезпечується соціальними працівниками центрів соціальних служб для молоді, з одного боку, виступає як контроль за умовами виховання та утримання прийомної дитини в сім'ї, а з другою - як система дієвої допомоги в рішенні життєвих проблем, пов'язаних з влаштуванням в сім'ю дітей, позбавлених батьківського піклування. Соціальний працівник надає практичну соціальну допомогу, здійснює соціальну опіку, виступає посередником між батьками і державними структурами, покликаними вирішувати питання життєзабезпечення дітей. Одним з напрямів роботи соціального працівника є налагодження співпраці всіх служб, які захищають права дітей, з метою забезпечення якнайкращих умов виховання і розвитку дитини в сім'ї.

В той же час робота соціальних працівників з сім'єю повинна ґрунтуватися на паритетних умовах - батьки повинні чітко виконувати свої обов'язки, які беруть на себе, приймаючи на виховання дітей, і не переводити їх на соціальних працівників. Саме спільна, зацікавлена співпраця фахівців і батьків, що базується на двосторонній домовленості щодо виконання узятих зобов'язань, складає суть соціального супроводу таких сімей.

Основою для розробки стратегії соціального супроводу дитини і сім'ї повинна стати інформація про дитину, яка влаштовується на виховання (рівень її розвитку, соціальні зв'язки, стан здоров'я, емоційні проблеми і тому подібне). Вона збирається на етапі входу дитини в сім'ю. Ця інформація є базовою для подальшого оцінювання ефективності виховання і розвитку дитини в сім'ї.

Базова інформація про приймальну дитину збирається соціальним працівником, який здійснює соціальний супровід, ще на етапі підбору вихованця, із залученням осіб, які контактували з дитиною, а в перший період мешкання в сім'ї, вона поступає від батьків і фахівців, які безпосередньо працюють з дитиною.

Інформація збирається на декількох рівнях:

- загальна інформація про дитину, яка надходить під час юридичного оформлення соціального статусу сім'ї;

- інформація від осіб, які спілкувалися з дитиною до влаштування в сім'ю;

- інформація від батьків і фахівців про перші місяці мешкання дитини в сім'ї - базова оцінка рівня розвитку і виховання дитини.

Окрім питань щодо проблем розвитку, виховання, здоров'я, поведінки дитини, порушуються і такі, які дозволяють визначитися, що саме необхідно зробити для вирішення тієї або іншої проблеми і яких фахівців слід залучити. На основі базового оцінювання складається план соціального супроводу прийомної дитини.

План соціального супроводу - це план цілеспрямованої діяльності соціального працівника, фахівців, які надають конкретні послуги, а також членів сім'ї, які разом створюють необхідні умови для оптимального функціонування сім'ї і розвитку дитини.

Спочатку розробляється план соціального супроводу на перший місяць життя дитини в сім'ї, де враховуються найбільш гострі проблеми, які потребують термінового рішення, далі на основі одержаної базової інформації про дитину складається план роботи на півріччя. Лише після тривалого перебування дитини в прийомній сім'ї або дитячому будинку сімейного типу можна розробити щорічний план соціального супроводу.

План розробляється на певний проміжок часу, відповідно до невідкладних потреб дитини, і коректується за потребою. До складання плану притягуються батьки, вчителі (вихователі), медичні працівники, які працюють з дитиною.

Структура плану соціального супроводу визначена достатньо схематично з урахуванням основних проблемних питань:

 

Адаптація дитини до умов сімейного життя, здоров'я:   - відносини з членами сім'ї; - побутові проблеми; - конфлікт з біологічними дітьми; - розробка плану медичного супроводу і контроль його виконанням; - необхідність спеціалізованого лікування, залучення фахівців; - оздоровлення.
Контакт з біологічними батьками, родичами:   - інформація про біологічних батьків, родичів дитини; - визначення форми контакту дитини з біологічними родичами, якщо це негативно не впливає на її розвиток; - захист батьків і дитини від контактів з біологічними родичами, у випадку, якщо це негативно впливає на її розвиток;  
Освіта і навчання:   - допомога (при необхідності) в навчанні і вихованні; - налагодження контакту з вчителями, вихователями; - розвиток талантів дитини; - невідповідність рівня розвитку віку дитини; - невідповідність освітнього рівня віку;
Особливості характеру:   - організація допомоги фахівців у випадку, якщо батьки не можуть вирівняти поведінку дитини;
Соціальні проблеми: - контакт з одногодками; - школа, дитячий садок; - залучення до роботи дитячих і молодіжних суспільних установ, дитячих колективів і тому подібне; - налагодження відносин з оточенням; - сусіди, соціум;
Фізичний розвиток: - участь в роботі спортивних секцій, клубів, кружків;
Юридичні питання: - оформлення соціального статусу дитини: сирота дитини або дитина, позбавлена батьківського піклування; - оформлення документів на дитину; - захист житлових і майнових прав дитини; - забезпечення пільг, передбачених законодавчо.

 

Окрім планів соціального супроводу соціальний працівник, який працює з сім'єю, повинен вести щоденник роботи, визначаючи окремі проблеми і питання, які вирішуються в ході соціального супроводу. До таких форм роботи відносяться: зустріч з батьками, дитиною, телефонна бесіда з батьками, відвідини сім'ї, організація консультування фахівців і тому подібне. Зафіксовані моменти соціальної роботи з сім'єю дають можливість простежувати виникнення і шляхи подолання кризових ситуацій в сім'ї, крім того, демонструють практичну роботу соціального працівника в ході реалізації соціального супроводу.

Оцінка ефективності функціонування прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу. Соціальний супровід прийомної сім'ї і дитячого будинку сімейного типу, як різновид соціальної роботи передбачає проведення періодичного визначення позитивних і негативних аспектів роботи, що дає можливість коректувати методики і форми соціальної роботи з клієнтом.

Перше поточне оцінювання розвитку і виховання дитини спрямоване на аналіз процесу входу дитини в сім'ю, адаптації до нових умов, корекцію плану соціального супроводу. Залежно від ситуації термін початку першого поточного оцінювання може варіюватися від трьох тижнів до трьох місяців влаштованої дитини. Перше поточне оцінювання дає можливість визначити актуальність і доцільність запропонованих фахівцем підходів і можливих варіантів соціального супроводу та вирішення проблем дитини.

Наступне оцінювання ефективності виховання дитини проводиться через півроку після його влаштування в сім'ю. Від першого воно відрізняється тим, що за його результатами тепер оцінюється роль сімейного впливу на розвиток і виховання дитини. Завданням цього етапу є аналіз тенденцій розвитку і виховання дитини, ефективності догляду і виховання дитини батьками.

Головним завданням соціального працівника, який здійснює соціальний супровід, є орієнтація сім'ї на вирішення проблем, пов'язаних з вихованням дитини за рахунок внутрішніх ресурсів. Тому через півроку необхідно оцінити, наскільки сім'я здатна самостійно виправлятися з проблемами, які виникають в процесі розвитку і виховання дитини.

Щорічне оцінювання ефективності прийомних сімей проводиться соціальним працівником із залученням представників відділу у справах сім'ї і молоді, органів освіти, вихователів, медичних працівників. Мета обстеження - оцінювання ефективності виховання дитини в прийомній сім'ї, дитячого будинку сімейного типу і рівень виконання плану соціального супроводу. Термін проведення такого обстеження кінець кожного календарного року.

Щорічне обстеження прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу передбачає аналіз двох аспектів: оцінювання ефективності функціонування сім'ї і оцінювання розвитку і виховання дитини в сім'ї.

Для визначення фізичного розвитку і медичних показників здоров'я дитини слід одержати інформацію від дільничного педіатра. Рівень розвитку дитини, її успіхи в навчанні визначаються соціальним працівником під час зустрічі з педагогами школи або вихователями дитячого садка.

На підставі одержаної інформації соціальний працівник складає звіт в довільній формі, але орієнтуючись на структуру оцінювання. У звіті не тільки наводяться факти і події, але і дається їх аналіз і висновки щодо позитивних і негативних тенденцій, які спостерігаються в сім'ї.

Основний показник ефективності функціонування прийомної сім'ї, дитячого будинку сімейного типу - позитивні тенденції в розвитку і вихованні дитини. Вони визначаються після першого року перебування дитини в сім'ї на основі порівняння базової інформації про дитину, влаштовану сім'ю і даних щорічного обстеження. Після другого і подальших років перебування дитини в сім'ї оцінка ефективності проводиться на основі порівняння показників попереднього року. Зіставлення результатів аналізу дає можливість прослідкувати динаміку розвитку дитини.

Позитивним результатом влаштування дитини в сімейне оточення слід розглядати придбання ним сімейних стереотипів життя і побутових відносин, а зрештою - можливість самостійного існування і забезпечення першочергових потреб. Саме на досягнення такої мети повинна бути спрямована робота з сім'єю. Стратегічним напрямом соціального супроводу повинне стати визначення перспектив подальшого влаштування дитини після досягнення ним повноліття - працевлаштування, забезпечення житлом, продовження освіти. Саме ці проблеми повинні розв'язуватися батьками і соціальними працівниками впродовж всього періоду мешкання дитини в сім'ї.