Перший етап.
Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Перший етап.



Для виявлення в життєдіяльності сім'ї тих порушень, (матеріального, соціального, медичного, психологічного характеру і тому подібне) які призвели до неблагополуччя, виникнення психологічного дискомфорту в одного або декількох членів, необхідно всебічно вивчити сім'ю, визначити головні її проблеми.

Процес визначення проблеми клієнта включає діагностику різних показників, які дозволяють розпізнати особливості даної проблеми та причин її виникнення. Для отримання необхідної інформації і постановки сімейного діагнозу можна використовувати показники визначення благополуччя/неблагополуччя сім'ї за такими чотирма сферами:

- відчуття і думки людини відносно самої себе (самооцінка).

- засоби, за допомогою яких люди передають один одному різноманітну інформацію, діляться переживаннями та думками (засоби комунікації).

- правила, яких дотримуються і якими керуються люди в своєму житті. Вони в сукупності складають сімейну систему.

- методи, за допомогою яких сім'я здійснює свої зв'язки з іншими соціальними інститутами (соціальні зв'язки).

Щоб визначити проблему, слід мати на увазі, що проблемна (неблагополучна) сім'я характеризується:

- низькою самооцінкою;

- нецілеспрямованими, переплутаними, неясними комунікаціями;

- ригідними, інертними, стереотипними, негуманними, не спрямованими на допомогу іншим і такими, що надмірно обмежують життя, правилами поведінки;

- соціальними зв'язками, наповненими страхом і загрозою.

Інформація про неблагополучні сім'ї може поступати як від самих членів сім'ї, так і з інших джерел (наприклад, органів освіти, органів охорони здоров'я, органів внутрішніх справ, органів у справах сім'ї і молоді, органів опіки, житлово-комунальних служб, підприємств, установ, громадських організацій, від громадян і тому подібне).

Зібрана інформація дає можливість зробити аналіз таких характеристик сім'ї, як: життєвий цикл (динаміка); структура; функції; відносини, які склалися.

З'ясувати, на якій стадії життєвого циклу знаходиться сім'я, допоможе бесіда соціального працівника з сім'єю (клієнтом), в процесі якої важливо з'ясувати, як давно виникла проблема, що відбувалося в сім'ї у той час (наприклад, народження другої дитини, розлучення батьків і тому подібне).

Для аналізу інформації важливо також мати уяву про структуру сім'ї. А саме: яка сім'я за складом, віком, яким чином в сім'ї розподілені права та обов'язки, які процеси в сім'ї хвилюють найбільше, коли і хто визначив цю проблему і звернувся по допомогу.

З'ясувати, чи можливо допомогти порушеним функціям сім'ї, яким саме і як, виявляється за допомогою питань спрямованих на уточнення проблеми. Основні функції сім'ї включають виховну, господарчо-побутову, емоційну, духовного спілкування, первинного соціального контролю, сексуально-еротичну. Причини порушення кожної з них можуть бути різними. Наприклад, причиною порушення виховної функції може бути як відсутність у батьків відповідних знань та навичок, так і напруження в їх стосунках (конфлікти з питань виховання і тому подібне).

Важливим показником неблагополуччя сім'ї є з'ясування міжособистісних відносин в сім'ї, процесів, які супроводжують ці відносини.

Методами збору інформації на етапі початкового визначення ознак неблагополуччя сім'ї можуть бути інтерв'ю, спостереження, анкетування, опитування, тестування, аналіз документів і тому подібне.

Результатом вивчення сім'ї (діагностики) стає складання висновку про стан конкретної сім'ї, основні проблеми і тенденції, що їй властиві, характер зв'язків, які сформувалися при взаємодії як членів сім'ї один з одним, так і з оточенням.

Для діагностики особливостей сім'ї соціальному працівнику слід мати чіткі уявлення про основні показники благополуччя або неблагополуччя сім'ї, а також з'ясувати уявлення самих членів сім'ї про своє життя, їх ставлення до себе, інших людей, причини сімейного неблагополуччя. Для цього використовуються спеціальні методики, широко описані в літературі.

Наступним кроком технології роботи соціального педагога з неблагополучною сім'єю є розробка методики втручання. Істотно, воно повинно здійснюватися не спонтанно, а за чітко визначеним планом. Вже під час оцінки ситуації та потреб сім'ї та її окремих членів соціальний педагог інформує клієнтів про необхідність розробки плану співпраці. При цьому важливо визначити пріоритети діяльності, бо більшість проблем мають різнобічний характер. Важливо, щоб клієнти активно приймали участь у визначенні пріоритетів, тобто тих завдань, які слід вирішувати в першу чергу.

У загальному вигляді пріоритети діяльності з неблагополучними сім'ями можна класифікувати за такими напрямками соціальної роботи:

- соціальна опіка, допомога та патронаж соціально незахищених категорій дітей та молоді з метою подолання життєвих труднощів, збереження та підвищення їх соціального статусу;

- попередження аморальної, противоправної, та іншої асоціальної поведінки дітей та молоді, проявлення будь-якого негативного впливу на життя та здоров'я дітей та молоді, попередження такого впливу;

- поліпшення морального, психічного та фізичного стану дітей, їх соціальних функцій, доведення особистісної чи колективної поведінки згідно загальноприйнятим суспільним нормам та правилам;

- контроль за дотримуванням вимог законодавства стосовно захисту прав та свобод дітей та молоді.

Основними видами соціальних послуг для неблагополучних дітей є:

психологічні, соціально-педагогічні, юридичні, соціально-медичні, соціально-економічні, інформаційні;

соціальний супровід, соціально-профілактичні робота з попередження правопорушень та наслідків негативних явищ в сім'ї разом з органами внутрішніх справ, охорони здоров'я, освіти, служби у справах неповнолітніх;

здійснення соціально-реабілітаційних заходів з відновлення соціальних функцій, психологічного та психічного стану дітей та молоді, які стали жертвами насилля, потрапили у екстремальну ситуацію.

Різни причини неблагополуччя потребують надання різних видів послуг, які конкретизуються частіше за все за такими групами:

надання прямої матеріальної допомоги;

психолого-педагогічна робота з сім'єю;

сприяння поліпшенню матеріального становища сім'ї;

сприяння навчанню та розвитку дитини;

сприяння захисту здоров'я та оздоровлення дитини;

представництво та захист прав дитини;

сприяння поновленню та налагодженню контактів між батьками та дітьми, соціальним оточенням.

Розробляючи план дій соціальний педагог повинен мати на увазі необхідність виконання наступних принципів:

· співпраця з іншими спеціалістами та службами;

· активних дій;

· своєчасності та ефективності втручання;

· концентрації на головному напрямку вирішення проблеми;

· конфіденційності.

Плануються методи, засоби втручання, обробки та аналізу інформації, можливі варіанти висновків та рекомендацій. В разі необхідності планується використанні різноманітних технік психологічної підтримки (наприклад методика вербалізації емоційного стану, програвання ролей один одного, методика опосередкованого сімейного спілкування та ін.).

Особливо важливо вірно спланувати стратегію пошуку порушень в сім'ї та їх корекції, тобто передивитись основні напрямки співпраці з клієнтом, мету, завдання та бажаного результату на весь час роботи. Цьому сприяє зведення даних, зібраних раніше в ході діагностики, їх аналіз та виявлення думок усіх учасників процесу планування, документування та подальшої реалізації соціальної роботи з клієнтом.

Соціальні педагоги часто використовують спеціальну форму обробки інформації, необхідної для ефективного планування допомоги неблагополучної сім'ї, яка має проблеми з дітьми, в ній відображаються наступні дані:

1. Вид допомоги.

2. Строк початку реалізації даного виду допомоги.

3. Юридична основа для надання даної допомоги.

4. Прізвище, ім'я, дата народження клієнта (дитини, підлітка, молодої людини).

5. Відповідальний соціальний педагог за надання допомоги, його контактні реквізити.

6. Відповідальний член сім'ї (один з батьків), його реквізити.

7. Дата, місце проведення співбесіди та складання плану допомоги.

8. Особи, які прийняли участь у складанні плану допомоги.

9. Описання соціальної проблеми та попередньої історії її виникнення.

10. Думка соціальної служби стосовно необхідності допомоги.

11. Думка учасників процесу допомоги окремо по кожній з нижче визначених проблем.

12. Думка самого клієнта стосовно необхідності допомоги.

13. Думка члена сім'ї, відповідального за виховання клієнта, стосовно необхідності допомоги.

14. Описання допомоги, яка надавалась до цього часу.

15. Описання особистісної ситуації клієнта.

16. Описання ситуації в середині сім'ї.

17. Описання ситуації в поза сімейному оточенні клієнта (за місцем навчання, роботи та ін).

18. Описання досудових побажань клієнта.

19. Описання можливостей соціальної служби.

20. Додаткові інформаційні матеріали зі усіх джерел, які матимуть значення для реалізації процесу допомоги.

Після завершення діагностики, визначення проблеми та потреб сім'ї, розробки стратегії та плану співпраці, клієнт та соціальний педагог складають угоду, де оговорюють, які дії сторони будуть виконувати, та яку відповідальність вони на себе беруть.