Другий етап.
Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Другий етап.



Після того, як план складено, починається його реалізація. В цьому процесі приймають участь обидві зацікавлені сторони (соціальний педагог та клієнт).

На цьому етапі соціальний педагог намагається налагодити зв’язки між сім'єю та іншими місцевими соціальними службами та закладами, які можуть та повинні в подальшому надавати постійну допомогу сім'ї. він інформує дані служби про потреби сім'ї, а сім'ю – про види допомоги та послуг, які вона матиме змогу отримувати від цих закладів.

Слід пам’ятати, що теоретичні основи соціально-педагогічної допомоги на етапі безпосередньої реалізації втручання основуються на принципі «допомога для самодопомоги».

Соціальний педагог ще на першому етапі повинен упевнити членів сім'ї, що всю відповідальність за те, щоб використовувати на практиці нові (альтернативні) навички та уміння несуть вони самі, оскільки ніхто інший не зможе за них це зробити. Соціальні служби в змозі лише допомогти розвинути навички альтернативної поведінки, навчити, створити сприятливі умови.

Методи втручання, які використовуються на етапі реалізації, доволі різноманітні, обираються в залежності від конкретних завдань допомоги та особливостей ситуації в сім'ї, можуть втілюватися окремо або комбіновано, одночасно або поступово. Готових рецептів методичного забезпечення на всі випадки бути не може, все залежить від особливості випадку, можливостей соціальних служб та їх співпраці з іншими спеціалістами та закладами.

Але важливо, щоб методи втручання обиралися в співвідношенні з тими формами, які соціальний працівник вважає необхідними у даний час, та в даній ситуації. Таких форм в узагальненому вигляді можна виділити три:

- індивідуальна робота з членом сім'ї окремо;

- спільна робота з усіма членами сім'ї;

- групова робота, що виходить за межі сім'ї.

індивідуальна робота прагне компенсувати окремому члену сім'ї досвід позитивного ставлення до інших членів сім'ї, якого, звичайно, не вистачає в неблагополучних сім'ях.

Індивідуальні бесіди та консультації окремих членів сім'ї спрямовуються на формування розуміння труднощів інших членів сім'ї, переконання в потребі взаємопідтримки.

Спільна робота з усією сім'єю базується на використанні методів сімейної терапії, які служать налагодженню сімейних стосунків.

Аналіз невірної поведінки при участі всіх членів сім'ї дає можливість оприлюднити помилки внутришньосімейного спілкування, спільно знайти альтернативні засоби, замінити неконструктивні прояви функціональними.

В роботі з усією сім'єю важливо цілеспрямовано починати з тих проблем, від яких вона страждає в першу чергу ( або такими вони вважаються оточенням), і добитися сенсибілізації (підвищення чуттєвості) до основних причин, які стали коренем конфлікту взаємостосунків.

Групова робота ефективна тоді, коли ситуація в сім'ї характеризується соціальною ізоляцією (що виникає дуже часто) і від того в сім'ї панує низька самооцінка, страх бути неприйнятими суспільством. В ході групової роботи члени сім'ї добувають досвід встановлення контакту та спілкування з іншими людьми. Таким чином людина має змогу боротися з соціальною ізоляцією.