Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Суб'єкт складу адміністративного проступку



Чинне адміністративне законодавство не дає узагальне­ного визначення суб'єкта адміністративного правопорушення і такого терміна не вживає.

Аналіз відповідних статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що ним є осудна особа, яка досягла певного віку і вчинила опи­саний у законі склад адміністративного проступку. Таким чи­ном, суб'єктом адміністративного правопорушення є той, хто його вчинив. Сам суб'єкт як реально існуюча особа до складу не входить. Склад містить лише окремі ознаки, якими ця особа характеризується.

У КУпАП не вживається термін «фізична особа». Викорис­товується тільки термін «особа». Це дає змогу припустити, що суб'єктом адміністративного правопорушення може бути і юри­дична особа.

Такий висновок небезпідставний, оскільки за межами КУпАП діє досить велика група норм, які встановлюють відповідаль­ність юридичних осіб за вчинення протиправних дій. І хоча такі дії не віднесені законодавцем до адміністративних правопору­шень, а відповідальність за них не названа адміністративною, вони мають їх найважливіші ознаки. Це, зокрема, норми, що встановлюють відповідальність об'єднань громадян (статті 28— 32 Закону України «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992 p., норми Закону України «Про відповідальність підпри­ємств, установ і організацій за порушення законодавства про ветеринарну медицину» від 5 грудня 1996 р. тощо). Саме ця обставина дозволяє дослідникам вказувати на існування інсти­туту адміністративної відповідальності юридичних осіб.

Проте чинний КУпАП однозначно визнає суб'єктом про­ступку виключно фізичну особу. Про це, зокрема, свідчать його ознаки, які закріплені нормативно.

Так, ст. 12 встановлює вік, після досягнення якого настає адміністративна відповідальність (16 років); ст. 20 передбачає як обов'язкову ознаку суб'єкта його осудність; ст. 33 вимагає при накладенні стягнення враховувати особу правопорушника; ст. 256 зобов'язує, щоб у протоколі про адміністративне право­порушення в обов'язковому порядку були відомості про особу правопорушника, а також вказує на обов'язок правопорушника підписати протокол; ст. 268 закріплює за тим, хто вчинив про­ступок, право виступати рідною мовою тощо. Важко уявити, що зазначені норми розраховані на юридичних осіб. Більше того, ст. 27 КУпАП абсолютно точно визначає, що штраф є грошо­вим стягненням, яке накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення.

Усі ознаки складу, що характеризують індивідуального суб'єкта, можна поділити на дві групи: загальні та спеціальні (аналогічно і суб'єктів прийнято поділяти на загальні та спе­ціальні). Загальні та спеціальні ознаки суб'єкта належать до складу адміністративного правопорушення.

Загальними є такі ознаки, які повинна мати будь-яка особа, що піддається адміністративному стягненню. Передусім до них належать вік і осудність. Вони закріплені статтями 12 і 20 За­гальної частини КУпАП. У деяких випадках законодавець ука­зує на загальну ознаку, щоб підкреслити відсутність якоїсь пев­ної особливості, що впливає на оцінку проступку. Так, ст. 126 КУпАП вказує на таку загальну ознаку, як відсутність у особи прав на керування транспортними засобами. Наводиться вона тут тільки для того, щоб легко можна було відмежувати назва­ний склад від складів проступків, що встановлюють відпові­дальність водіїв транспортних засобів.

Спеціальними визнаються такі ознаки, які вказують на особ­ливості правового положення суб'єктів проступку. Наприклад: капітан судна, робітник підприємства торгівлі, водій, посадова особа, представник власника тощо.

Спеціальні ознаки детермінуються і нормативно закріплю­ються з метою диференціації відповідальності різних категорій осіб, забезпечення справедливої правової оцінки їх неправомір­них дій. Вони фіксуються у статтях Особливої частини КУпАП і впливають на кваліфікацію правопорушення.

Такі ознаки притаманні лише окремим групам громадян (військовослужбовцям, водіям, посадовим особам); виникають на основі індивідуальних актів або інших юридично значущих дій повноважних суб'єктів; особа може мати їх відразу кілька, одержувати нові, втрачати старі. Вони мають тимчасовий харак­тер (хоч особа може мати таку властивість упродовж досить три­валого часу).

Спеціальні ознаки виконують одну з двох функцій:

по-перше, вони можуть бути конструктивними ознаками простих складів, а це означає, що до адміністративної відпові­дальності за відповідні правопорушення притягуються лише спеціальні суб'єкти;

по-друге, вони можуть бути кваліфікуючими ознаками кваліфікованих складів. У таких випадках за конкретні дії до адміністративної відповідальності може бути притягнутий будь-який громадянин, який досяг 16-річного віку, а вчинення подіб­них дій спеціальним суб'єктом оцінюється як виконання кваліфікованого складу.

Поряд із загальними та спеціальними ознаками, у Загальній частині КУпАП та інших правових актах викладено значну кіль­кість обставин, що характеризують суб'єкт правопорушення, але до складу адміністративного правопорушенняне входять.

Це становище особи на військовій службі (ст. 15), відсут­ність громадянства України (ст. 16), вагітність та сильне душев­не хвилювання (ст. 34) тощо. Вони ніяк не впливають на кваліфікацію вчиненого, проте позначаються на виді, розмірі та інших характеристиках стягнення.

Як приклад розглянемо становище особи на військовій службі. Якщо військовим вчинено такі проступки, як пору­шення правил дорожнього руху, правил полювання, неправо­мірне використання державного майна та інші, передбачені ч. 1 ст. 15 КУпАП, то відповідальність за них настає на загальних підставах.

Проте до зазначеної особи не можуть бути застосовані такі адміністративні стягнення, як адміністративний арешт і ви­правні роботи. Матеріал щодо військового може бути переда­ний командуванню для притягнення винного до дисциплінар­ної відповідальності.

Ці ознаки нерідко зараховують до розряду спеціальних і за аналогією до спеціальних відносять тих суб'єктів, що їх мають. Вважаємо, що це не зовсім коректний підхід.

Спеціальна ознака, як уже зазначалося, включається до складу та є або конструктивною, або кваліфікуючою. Ознаки, про які йдеться, таких характеристик не мають. На підставі цьо­го їх доцільно позначити якособливі ознаки.

Є пропозиції вважати носіїв особливих ознак особливими суб'єктами адміністративного правопорушення. Але особливі ознаки можуть мати і спеціальні суб'єкти. Саме тому, з метою уникнення плутанини і ускладнення класифікації, стосовно носіїв особливих ознак доцільно застосувати таку термінологію: загальний суб'єкт з особливими ознаками іспеціальний суб'єкт з особливими ознаками.

Наявність особливих ознак може мати для суб'єкта такі юридичні наслідки:

2.19. вони можуть бути обставинами, що пом'якшують або об­тяжують відповідальність (ст. 34 і ст. 35 КУпАП);

2.20. суб'єкти з особливими ознаками не піддаються деяким стягненням (адміністративний арешт не може застосовуватися до військових, неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 12 років, інвалідів 1-ї і 2-ї груп);

2.21. ціла низка суб'єктів з особливими ознаками за вчинення адміністративних проступків несе відповідальність за дисциплі­нарними статутами (ст. 15 КУпАП).

На завершення характеристики ознак суб'єкта адміністра­тивного правопорушення необхідно зауважити, що та сама оз­нака може використовуватися як спеціальна та як особлива. Так, «стан сп'яніння» відповідно до ст. 35 КУпАП — особлива ознака, яка обтяжує відповідальність. Водночас, такий стан є конструктивною ознакою складу, передбаченого ст. 130 КУпАП (керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані сп'яніння).