Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Суб'єктивна сторона складу адміністративного проступку



Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушен­ня — це сукупність ознак, які характеризують психічне ставлен­ня суб'єкта до вчиненого діяння та його наслідків.

Такими ознаками визнаються: вина, мета і мотив діяння. Обов'язковою і головною ознакою суб'єктивної сторони про ступку є вина. Відсутність у діянні вини означає відсутність у ньому суб'єктивної сторони і складу правопорушення взагалі. Саме тому встановлення вини є головним завданням аналізу суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушен­ня. До факультативних ознак належать мета і мотив.

Зовнішній прояв вина отримує в одній з двох форм. Таки­ми формами визнані умисел та необережність. Таким чином, встановлення вини зводиться до доведення того, що діями суб'єкта проступку керував умисел або вони мали необережний характер.

Умисел. Згідно зі ст. 10 КУпАП проступок визнається умис­ним, якщо особа, яка його вчинила: а) усвідомлювала проти­правний характер свого діяння; передбачала його шкідливі на­слідки; бажала настання цих наслідків; б) усвідомлювала проти­правний характер свого діяння; передбачала його шкідливі наслідки; свідомо допускала настання цих наслідків.

Таким чином, закон називає два види умислу: по-перше, прямий умисел (dolus directus), коли особа усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає і бажає настання шкідливих наслідків; по-друге, непрямий умисел (dolus indirectus), коли осо­ба усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає шкід­ливі наслідки і при цьому прямо не бажає, але свідомо допускає їх настання.

У цьому зв'язку необхідно підкреслити, що багато складів адміністративних правопорушень є формальними і в них не описується така ознака адміністративних проступків, як на­стання шкідливих наслідків чи заподіяння правопорушником збитку.

Зазначений підхід законодавця у кожному випадку вмотиво­ваний однією з трьох обставин: а) шкідливі наслідки очевидні (незаконна порубка, ушкодження і знищення лісових культур — ст. 65; знищення зелених насаджень — ст. 153); б) шкідливі наслідки складно визначити (обчислити), і законодавець не вважає за потрібне обтяжувати правозастосовувачів установлен­ням ще однієї ознаки складу (марнотратне використання елек­тричної і теплової енергії — ст. 98); в) існування шкідливих наслідків конкретного діяння взагалі проблематично, хоч шкода від маси аналогічних правопорушень очевидна (проживання за недійсним паспортом — ст. 197).

Вищенаведене вимагає мати на увазі таке: у формальних складах обсяг об'єктивної сторони вичерпується переліком ознак діяння та обставин його здійснення. З цього випливає, що і від винного можна вимагати усвідомлення, розуміння лише тих обставин, які названі у складі, але не передбачення шкідли­вих наслідків і, тим більше, бажання їх настання.

При виконанні формальних складів умисел полягає в усві­домленні протиправності дій і бажанні їх вчинити (у навмис­ності протиправного поводження).

Лише у деяких статтях КУпАП (41і, 46і, 116, 121, 1643, 198, 211) умисел прямо зазначається як ознака складу проступку. У багатьох же інших статтях умисел як необхідна ознака складу мається на увазі, хоч у тексті цього слова немає.

При вчиненні таких правопорушень, як підпал лісу (ст. 77), дрібне розкрадання (ст. 51), ухилення від проходження огляду на стан сп'яніння (ст. 131), питання про форму вини вирішуєть­ся шляхом тлумачення цих статей (теорія і практика розуміють їх однозначно: у названих випадках вина може бути тільки умисною).

З урахуванням зазначеного можна стверджувати, що кіль­кість адміністративних проступків, що вчиняються тільки нав­мисно, досить велика. Крім того, чимало проступків можуть вчинятися навмисно або необережно (порушення санітарно-гігієнічних правил), а деякі — найчастіше навмисно (безквитко­вий проїзд).

Необережність. Згідно зі ст. 11 КУпАП проступок визнаєть­ся необережним, якщо особа, яка його вчинила: а) передбачала настання шкідливих наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення; б) не передбачала настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити. Та­ким чином, необережність може виступати як необачність, само­впевненість, легкодумство, недбалість, неощадливість, необду­маність тощо.

Нормативне визначення необережної форми вини, сформу­льоване у КУпАП, запозичено з кримінального законодавства (ст. 9 КК 1960 р., ст. 25 КК 2001 р.). Відповідно до нього у кримінальному праві розрізняють два види необережної вини: злочинну самовпевненість і злочинну недбалість. За аналогією можна розрізняти два види необережної вини і в адміністратив­ному праві — легковажну самовпевненість і недбалість.

Самовпевненість характеризується законодавцем як перед­бачення можливості настання шкідливих наслідків свого діяння і легковажний розрахунок на їх запобігання. Недбалість полягає в тому, що винний не передбачав шкідливих наслідків, але був зобов'язаний і мігїх передбачити.

З тексту ст. 11 КУпАП видно, що поняття необережності пов'язується законодавцем із психічним ставленням до шкідли­вих наслідків. Будучи придатним для матеріальних складів про­ступків, таке визначення необережності не цілком підходить для формальних складів.

Наприклад, громадянин, якому виповнилося 25 років, через недбалість не звернувся до РВВС з проханням про вклеювання в паспорт нової фотографії. Внаслідок цього він живе за недій­сним паспортом, тобто вчинив проступок, передбачений ст. 197 КУпАП. Які суспільно шкідливі наслідки він міг і повинен був передбачити? Очевидно, жодних.

Якщо при виконанні формальних складів умисел характери­зується як навмисність дій, то необережність можна розуміти як відсутність належної обачності, недбалість.

Необережна форма вини як конструктивна ознака складу використовується в Особливій частині КУпАП рідко. Так, ст. 198 КУпАП передбачає відповідальність за втрату паспорта через недбалість, а ст. 211 — відповідальність за втрату через недбалість обліково-військових документів.

Як зазначалось вище, факультативними ознаками суб'єк­тивної сторони складу адміністративного проступку визнають його мету і мотив. Мета розуміється як уявний образ результату, до якого прагне винний, його уявлення про ті бажані наслідки, що мають настати в результаті здійснення проступку.

Мотивом є те, що спонукає до дій. Це суб'єктивна реакція особи на об'єктивну реальність. Стан суб'єкта, який викликає його активність. До мотивів відносять потреби та інстинкти, потяги, нахили, емоції, установки та ідеали. Таке розуміння мо­тиву правопорушення дає підстави знайти мотивацію навіть у так званих «немотивованих проступках».

Факультативні ознаки суб'єктивної сторони рідко виступа­ють конструктивною ознакою складу. Мотив у формі потреби необхідно встановлювати при розслідуванні справ відповідно до ч. З ст. 46і «Порушення вимог режиму радіаційної безпеки в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення».

Конструктивною ознакою складу в ряді випадків є і підлягає встановленню мета правопорушення. Як така вона наявна в текстах статей 422, 103і, 132, 157, 1602, 1643, 1812, 1857 та ін. За­значимо, що це має місце лише у ситуаціях, коли діяння вчи­няється умисно.

Наприклад, використання засобів зв'язку з метою пору­шення громадського порядку (148); використання з корисли­вою метою транспортних засобів (132); використання комер­ційної таємниці з метою заподіяння шкоди діловій репутації (1643) та ін.

У ряді статей КУпАП ознаку мети прямо не названо, але вона все одно є у складах таких проступків, як дрібне розкра­дання (ст. 51), проституція (ст. 181і), організація азартних ігор (ст. 181) та ін.

У цьому зв'язку слід зазначити, що там, де є умисел, обов'язково постає питання про мету, хоча вона може бути і не включена до конструктивних ознак складу.

На закінчення необхідно зазначити, що психічний стан пра­вопорушника значно більший, об'ємніший за своїм змістом порівняно з тими компонентами, що включені до суб'єктивної сторони складу і становлять зміст умислу, необережності, мети, мотиву.

У психіці винної особи в період підготовки і вчинення ад­міністративного проступку істотне місце посідають настрій і емоції, спонукання, різного роду переживання.

Ці явища не включаються до конструктивних ознак складів, але в багатьох випадках мають юридичне значення. Так, здійс­нення правопорушення під впливом сильного душевного хви­лювання або при збігу важких особистих чи сімейних обставин визнається обставинами, що пом'якшують відповідальність (п. З ст. 34 КУпАП).

Завдання для поглиблення знань за розділом 4 «Структура складу адміністративного проступку»

ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПАНУВАННЯ

• Кодекс України про адміністративні правопорушення: Введений в дію Постановою Верховної Ради Української PCP від 07.12.1984 // Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1984. — Додаток до № 51. — Ст. 1122.

*Судова практика Верховного Суду України у справах про ад­міністративні правопорушення / За заг. ред. П. П. Пилипчука.

*К.: Ін Юре, 2007. - 328 с.

*Кодекс Украины об административных правонарушениях: Науч.-практ. комментарий. — 5-е изд. с изм. и доп. по состоя­нию на 16 июня 2004 г. - X.: ООО «Одиссей», 2004. - 912 с.

*Кодекс України про адміністративні правопорушення: Наук- практ. коментар / Р. А. Калюжний, А. Т. Комзюк, О. О. По­грібний та інші. — К.: Правова єдність, 2008. — 781 с.

*Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник / Ун-т внутр. справ / А. Т. Комзюк (заг. ред.), М. I. Городиський (уклад.). — X.: Ун-т внутр. справ, 1998. — 77 с.

*Бахрах Д. Н. Состав административного проступка: Учеб. посо­бие, — Свердловск: СЮИ, 1987. - 68 с.

*Герасименко Є. Форми та види вини при вчиненні адміністра­тивного правопорушення // Право України. — 1998. — № 7.

*С. 80-86.

*Гуржій Т. О. Логіко-філософські категорії і класифікація об'єктів адміністративного делікту // Право України. — 2003.

*№ 1. - С. 13-17.

*Гуржій Т. О. Предмет адміністративного делікту // Право Ук­раїни. - 2006. - № 7. - С. 25-27.

*Додин Е. В. Субъект административного проступка // Ученые записки ВНИИСЗ. - Вып. 5. - М., 1965. - С. 49.

*Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Монографія. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 528 с.

*Круглое В. А. Административно-деликтное право. — Мн.: Амал- фея, 2006. - 388 с.

*Кузьменко О. В., Гнатюк С. С., Новиков В. В., Чистоклетов Л. Г. Адміністративні правопорушення в системі права: Навч.-метод, посібник. - Львів: ЛДУВС, 2006. - 152 с.

*Лук'янець Д. М. Адміністративно-деліктні відносини в Україні: теорія та практика правового регулювання: Монографія. — Суми: Університетська книга, 2006. — 367 с.

*Остапенко 0.1. Кваліфікація адміністративних правопорушень: Навч.-практ. посібник. — Львів: Львівський ін-т внутр. справ при Укр. акад. внутр. справ, 2000. — 173 с.

*Остапенко О. I., Остапенко Л. О. Адміністративно-правовий захист встановленого порядку в Україні: Навч. посібник. — Львів: ЛДУВС, 2008. - 345 с.

*Стахов А. И., Иванов В. П. Административная ответственность: Учеб. пособие. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006. - 111 с.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

• Поняття структури складу адміністративного правопору­шення.

*У чому різниця між загальним, родовим, видовим і безпосеред­нім об'єктами проступку?

*У чому різниця між «правопорушенням з двома діями», «право­порушенням, що складається з альтернативних дій» і «збірним правопорушенням»?

*У чому різниця між «правопорушенням, що триває» і «продов­жуваним правопорушенням»?

*Використання ознаки «час вчинення проступку» в його складі.

*Використання ознаки «місце вчинення проступку» в його складі.

*Використання ознаки «спосіб вчинення проступку» в його складі.

*Використання ознаки «засіб, що використовувався при вчинен­ня проступку» в його складі.

*Використання ознаки «розмір шкоди» в складі проступку.

*Використання ознаки «інша особа» в складі проступку.

*Ознаки суб'єкта адміністративного правопорушення.

*Умисел як форма вини.

*Необережність як форма вини.