Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

ЩОДО ТРУДОВИХ ВІДНОСИН



Стаття 52. Право, що застосовується до трудових відносин 1. До трудових відносин застосовується право держави, у якій виконується робота, якщо інше не передбачено законом або міжна­родним договором України.

1.Коментована стаття містить загальне правило, яке регламен­тує питання визначення права, що застосовується до трудових від­носин з іноземним елементом. В якості права, що підлягає засто­суванню до трудових відносин, ускладнених іноземним елементом, дана стаття обирає право держави, у якій виконується робота (Іех Іосі ІаЬогіз). Зазначене правило корелює з положенням ст. 8 Ко­дексу законів про працю України, згідно із яким трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються законодавством дер­жави, в якій здійснене працевлаштування (наймання) працівника, та міжнародними договорами України. Винятки з правила Іех Іосі ІаЬогіз можуть встановлюватися виключно у випадках, прямо пе­редбачених законом або міжнародним договором України. Одним з таких випадків є норма ст. 54 КТМ України, яка встановлює, що порядок прийняття на роботу суднового екіпажу, його права і обов'язки, умови роботи на судні та оплати праці, соціально-побутового обслуговування на морі і в порту, а також порядок і підстави звільнення регулюються законодавством України, цим Кодексом, статутами служби на морських і риболовних суднах, генеральними та галузевими тарифними угодами, колективними і трудовими договорами (контрактами). Тобто щодо трудових відносин, які складаються у сфері торговельного мореплавства, законодавець використовує формулу прикріплення Іех па§і.

Формула прикріплення Іех Іосі ІаЬогіз є найбільш поширеною у правових системах світу. Це — основна прив'язка, що знайшла своє закріплення у законодавствах таких країн, як Австрія, Іс­панія, Канада, Ліхтештейн, Румунія, Туніс, Угорщина, Швейцарія та ін. Разом з тим дія цього принципу не завжди поширюється на усі сторони міжнародних трудових відносин. В процесі здійс­нення правозастосовної практики існує низка інших колізійних прив'язок. В основному це — загальні колізійні принципи, що застосовуються до регулювання правовідносин у різних сферах, у тому числі і у регулюванні трудових відносин. До них відносяться: закон місця укладання трудового контракту; закон держави, зякої відряджено робітника на роботу; закон громадянства; закон місця знаходження адміністративного центру; закон прапора; закон перевізника та ін.

При регулюванні трудових відносин з іноземним елементом сторони доволі часто звертаються до використання принципу Іех уоіипіаііз («автономії волі»), якщо такий вибір необмежений національними імперативними нормами. Наприклад, польський закон про МПП (ст. ст. 32, 33) передбачає право сторін на вибір закону, що застосовується до їх трудових відносин, якщо цей закон має зв'язок з цими правовідносинами. Якщо сторони не зробили вибору, то застосовується право спільного місцепроживання або місцезнаходження сторін, а якщо робота повинна проводитися на підприємстві роботодавця — то право місцезнаходження підпри­ємства. І лише в тому разі, коли сторони не вибрали права і не мають спільного місцепроживання або місцезнаходження, застосо­вується закон держави, в якій повинна проводитися робота (Іех Іосі 1аЬогі$), тобто формула прикріплення «місце виконання роботи» тут слугує лише тільки субсидіарною прив'язкою. Однак вільний вибір сторонами права, що підлягає застосуванню до трудових відносин між ними, повинен бути обгрунтованим, тобто у будь-якому разі обраний правопорядок повинен мати тісний зв'язок з відносина­ми, які він повинен регулювати. Це означає, що у випадку, коли, наприклад, польський працедавець і громадянин України обрали в якості права, що підлягає застосуванню, правову систему Німеч­чини, такий вибір буде визнаний судом недійсним.

Формула прикріплення Іех Іосі с!е1е§аііопі$ означає застосу­вання до трудових відносин права держави місця знаходження підприємства, яке відрядило працівника для виконання певної роботи за кордон і переважно застосовується при виконанні ро­боти у кількох країнах (наприклад, у випадку з комівояжерами). Зокрема, § 44 австрійського Закону про МПП передбачає, що у випадку, коли працівник зазвичай виконує свою роботу більш, аніж в одній країні або коли він не має звичайного місця робо­ти, застосовується закон країни, в якій наймодавець має місце знаходження або в якій переважно здійснюється його діяльність. Подібний підхід закріплено у ч. 2 ст. 48 ліхтенштейнського Закону про МПП та в законодавстві ряду інших країн континентальної Європи. Якщо за допомогою вищезгаданих формул прикріплен­ня все ж неможливо чітко визначити статут трудових відносин, законодавство окремих держав дозволяє звертатися до принципу ргорег 1а\у («закон найбільш тісного зв'язку»). Так, згідно з ч. 2 ст. 67 Кодексу МПП Тунісу, якщо працівник виконує свою ро­боту у кількох державах, трудовий договр регулюється сукупністю законів держави обзаведення роботодавця, якщо тільки з усіх обставин справи не випливає, що трудовий договір має більш тісні зв'язки з іншою державою.

Отже, для правильного вирішення проблеми визначення статуту трудових відносин суд повинен брати до уваги не тільки національність сторін, а й цілу низку інших важливих факторів: місце діяльності, місце вчинення трудового котракту, сферу інтересів та інші критерії, які обґрунтовують вибір відповідного правопорядку.

Стаття 53. Трудові відносини громадян України, які працюють за кордоном

Трудові відносини громадян України, які працюють за кордоном, регулюються правом України в разі, якщо:

1) громадяни України працюють у закордонних дипломатичних установах України;

2) громадяни України уклали з роботодавцями — фізичними або юридичними особами України трудові договори про виконання роботи за кордоном, у тому числі в їх відокремлених підрозділах, якщо це не суперечить законодавству держави, на території якої виконується робота;