Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Умисне вбивство при перевищені меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.



Склад злочину умисного вбивства, передбачений ст.118 КК, є традиційним для законодавства України. Він являє сукупність ознак убивства (ч.1 ст. 115 КК) і ознак перевищення меж необхідної оборони (ч. 3 ст. 36 КК, які розглянуті в Загальній частині кримінального права.

Для кваліфікації умисного вбивства як вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони, передусім необхідно встановити, що винний знаходився у стані необхідної оборони, тобто смерть заподіяна особі, яка посягала на права та інтереси особи, суспільні інтереси та інтереси держави. При цьому повинні бути наявними умови правомірності необхідної оборони, які відносяться до нападу, та порушені умови, які відносяться до захисту (має місце не перевищення меж необхідної оборони).

У п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду від 26.04.2002 року зазначено, що судам необхідно беззастережно додержувати вимог ч. 3 ст. 27 Конституції України і ч. 2 ст. 36 КК, враховуючи, що відповідно до закону кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади [6, п. 7].

Кримінальний Кодекс України 2001 р. у ст. 118, окрім умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони, передбачає й таку ознаку, як перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця. Однак вчинення умисного вбивства внаслідок відвернення чи припинення посягання визнається правомірним, якщо не були перевищенні межі необхідності, а вчинення умисного вбивства при затриманні особи, яка вчинила злочин, на мою думку, завжди має визнаватись перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, оскільки визначена у законі мета затримання ( доставлення злочинця відповідним органом влади для здійснення правосуддя) в такому разі не може бути досягнута [4].

Об'єкт злочину є життя особи.

Потерпілими від цього злочину є три категорії осіб: 1) особа, яка вчинює суспільне небезпечне посягання і щодо якої винний застосовує заходи необхідної оборони (ст. 36); 2) особа, дії якої були неправильно оцінені винним (ст. 37); 3) особа, яка вчинила злочин і щодо якої винний вживає заходів із затримання (ст.. 38).

Об'єктивна стороназлочину характеризується:

1) діями у вигляді посягання на життя іншої людини;

2) наслідками у вигляді заподіяння їй смерті;

3) причинним зв'язком між зазначеними діями та наслідками;

4) певною обстановкою.

Ст. 118 містить склад привілейованого умисного вбивства, яке підлягає кваліфікації за цією статтею у трьох випадках, а саме, у разі його вчинення при перевищенні:

1) меж необхідної оборони( вбивство при явній невідповідності зазначеної шкоди небезпечності посягання або обстановці захисту);

2) заходів, необхідних для затримання злочинця (вбивство особи, яка вчинила злочин, при її затриманні, але при явній невідповідності зазначеної шкоди небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця).

Обов'язковою умовою кваліфікації вбивства за ст. 118 є перебування винного при вчиненні цього діяння у стані необхідної оборони, уявної оборони або в умовах необхідності затримання злочинця. Якщо буде встановлено, що винний не перебував у такій обстановці, вчинене ним за наявності підстав слід кваліфікувати за ст. 115.

Злочин вважається закінченим з моменту настання смерті потерпілого.

Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку і перебуває у стані необхідної, уявної оборони або правомірного затримання особи, що вчинила злочин.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. При цьому свідомістю винного має охоплюватись той факт, що він діє в умовах необхідної оборони або умовах, необхідних для затримання злочинця. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути головним чином обумовлена захистом від суспільного посягання охоронюваних законом прав і інтересів.

ВИСНОВКИ

Здійснюючи підсумок за результатами виконаної роботи доцільним буде зазначити ,що життя кожної людини вважається найбільш пріоритетним благом,

і відповідно до ст. 3 Конституції України, є найвищою соціальною цінністю, а от в ст. 27 наголошується, що кожна людина має невід'ємне право на життя і ніхто не може свавільно його позбавити. Саме вбивство і можна вважати проявом свавільного позбавлення життя.

У кримінально-правовому аспекті під ним (вбивством) розуміють умисне протиправне діяння (дія чи бездіяльність), що посягає на життя іншої людини та заподіює їй смерть.

Об’єкт посягання при вбивстві – не тільки біологічна особистість, але й певна сукупність суспільних відносин, спрямованих на охорону цієї особистості. Кримінальний закон містить цілу низку кримінально-правових норм, що охороняють ці відносини – ст.115,116,117,118 КК та ін.

У зв’язку із значною суспільною небезпечністю цих злочинів, суб’єктом є особа з 14 років (статті 115-117) і лише за статею 118 – з 16 років.

З суб’єктивної сторони вбивство може бути вчинене як з умислом (прямим або непрямим), так і через необережність (злочинну самовпевненість або злочинну недбалість).Характерезуючи об’єктивну сторону вбивства слід зазаначити, що воно може бути здійснене шляхом дії або бездіяльності.

Стосовно обставин обставин, що обтяжують то ч. 2 ст. 115 КК містить вичерпний перелік:

– умисне вбивство двох або більше осіб;

– умисне вбивство малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного була у стані вагітності;

– умисне вбивство заручника або викраденої особи;

– умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю;

– вбивство вчинене способом, небезпечним для багатьох інших осіб;

– вбивство із корисливих мотивів;

– умисне вбивство з хуліганських мотивів;

– умисне вбивство, особи чи її близького родича, вчинене у зв’язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов’язку;

– умисне вбивство, вчинене з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення;

– вбивство, поєднане зі зґвалтуванням, або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом;

– умисне вбивство, вчинене на замовлення;

– умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб;

- умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинили умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116–118 КК України.

- умисне вбивство з мотивів расової, національної чи релігійної ворожнечі.

КК України окрім обтяжуючих обставин вбивства передбачає також і пом’якшуючі обставини:

– умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116);

– умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини (ст. 117);

– умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118).

Роблячи логічний висновок з вище сказаного, доцільним буде зазаначити про каранність(застосування покарання, передбаченого санкцією кримінально-правової норми, якою визначений склад конкретного злочину і встановлені види та межі покарань, що можуть бути призначені особі, яка вчинила таке діяння. ) особи, яка вчинила вбивство, що є посяганням на найцінніше що є у людини,її життя.

З часу прийняття нового Кримінального кодексу України 2001 року (далі - КК) предметом дискусій науковців неодноразово ставали питання караності саме умисних вбивств.

За вчинення умисного вбивства без обтяжуючих і без пом’якшуючих обставин в санкції ч.1 ст. 115 КК передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п’ятнадцяти років.

Ттут не можна не звернути увагу на ту обставину, що незважаючи на ті пріоритети в ієрархії соціальних цінностей, які наведені в ч. 1 ст. 3 Конституції України, законодавець досить своєрідно встановлює міру покарання за посягання на такі цінності. Це можна проілюструвати, порівнявши санкції ч. 1 ст. 115 і, наприклад, ч. 3 ст. 262 КК, якою передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років з конфіскацією майна. Як бачимо, за умисне вбивство позбавлення волі іншої людини законодавець передбачає менш сурове покарання ніж, скажімо, за викрадення вогнепальної зброї шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем.[15,134]

Враховуючи вищевикладене, на мою думку, законодавцю необхідно переглянути верхню та нижню межу покарання у виді позбавлення волі на певний строк, за злочини передбачені ст. 115 зокрема,що в свою чергу буде сприяти вдосконаленню криміналього законодавства та практики його застосування