Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Умовно-категоричні умовиводи.



Умовним силогізмом називається силогізм, у якому один або обидва засновки є умовними судженнями. Розрізняють два види умовних силогізмів: умовно-категоричний силогізм і чисто умовний силогізм .

Умовно-категоричним силогізмом називається силогізм, у якому більший засновок є судженням умовним, а менший - категоричним. Наприклад:

Якщо правовідносини належать до цивільного права, то суперечка підлягає судовому розгляду.

Ці правовідносини належать до цивільного права.

Отже, суперечка в цьому випадку має бути розв'язана у судовому порядку.

Логічною основою висновків умовно-категоричного силогізму є така аксіома: ствердження основи неодмінно призводить до ствердження наслідку, а заперечення наслідку - до заперечення основи .

Це положення виражає такий об'єктивний зв'язок між причиною і наслідком: 1) певна причина неодмінно викликає певний наслідок і 2) наслідок не може виникнути без причини, з нічого. Тому, якщо існує причина, то мусить існувати й її наслідок; якщо гаданий наслідок не існує, то це означає, що не існує й причини, котра викликає цей наслідок. Наприклад, якщо тіло нагріти (причина), то воно обов'язково розшириться (наслідок), а якщо цей наслідок відсутній, то відсутня його причина (нагрівання).

Подібну умовну залежність ми спостерігаємо також між явищами, що співіснують, та явищами, пов'язаними в певній послідовності у часі.

Залежно від того, який хід руху думки від ствердження основи до ствердження наслідку або від заперечення наслідку до заперечення основи, розрізняють два модуси умовно-категоричного силогізму: ствердний та заперечний .

Ствердний модус (modus ponens) - це такий умовно-категоричний силогізм, у якому в меншому засновку ствер джується основа, а у висновку - наслідок більшого засновку . Формула модусу:

Якщо А, то В

А

Отже, В

У ствердному модусі від істинності (існування) основи ми йдемо до істинності (існування) наслідку. Хід умовиводу тут ґрунтується на положенні: ствердження основи веде до ствердження наслідку .

Менший засновок ствердного модусу за якістю не обов'язково є ствердним, він може бути й заперечним. Згідно з цим ствердний модус має такі чотири різновиди:

1. Якщо А, то В.

A.

Отже, B.

2. Якщо не А, то В.

Не А.

Отже, В.

3. Якщо А, то не В.

А.

Отже, не В.

4. Якщо не А, то не В.

Не А.

Отже, не В.

Заперечний модус (modus tollens) - це такий умовно-категоричний силогізм, у якому в меншому засновку заперечується наслідок, а у висновку - основа більшого засновку . Формула модусу:

1. Якщо А, то В.

Не В.

Отже, не А.

У заперечному модусі в меншому засновку заперечується істинність (існування наслідку) більшого засновку, йдеться про те, що в цьому випадку немає такого наслідку, котрий указано в умовному судженні. У висновку висловлюється думка про те, що в цьому випадку не було (або немає) і самої основи більшого засновку. Наприклад:

Якщо смерть потерпілого настає від замерзання, то на його трупі мусять бути ознаки замерзання.

На трупі потерпілого В. ознак замерзання експертизою не встановлено.

Отже, смерть потерпілого Б. настала не від замерзання.

У заперечному модусі ми робимо висновок від хибності (відсутності) наслідку до хибності (відсутності) основи. Такий рух думки визначається положенням (аксіомою): заперечення наслідку є заперечення основи .

Обидва розглядувані модуси (ствердний і заперечний) правильні, їх висновки, що випливають із наслідків, необхідно достовірні. Правомірним є запитання: чи можна в умовно-категоричному силогізмі робити висновок від хибності основи до хибності наслідку і від істинності наслідку до істинності основи? Відповідь на це запитання логіка дає негативну. Зумовлено це ось чим. Зв'язок причини й наслідку (дійсності), як правило, неоднозначний. Один і той же наслідок може бути викликаний не однією, а різними причинами. Наприклад, пожежа (наслідок) може виникнути внаслідок підпалу, через несправність електропроводки, удару блискавки, якогось нещасного випадку; подряпини та садна на тілі підозрюваного можуть бути наслідком його боротьби з жертвою, але можуть бути й наслідком якоїсь іншої причини.

Схематично відношення причини і наслідку можна відобразити так:

Якщо є причина (x, e, z), то є наслідок (А)

Якщо цю схему виразити у вигляді суджень, то висловимо три такі умовні судження:

1. Якщо є x, то є А.

2. Якщо є y, то є А.

3. Якщо є z, то є А, тобто якщо є причина, то є й наслідок.

Із наведеного видно також, що якщо немає, наприклад, причини х, то це ще не означає, що нема й наслідку А; воно могло бути викликане причиною у або причиною z. А якщо існує наслідок А то з цього неминуче не випливає, що в цьому випадку існує причина х; наслідок міг бути результатом причини у або z. Тому умовиводи від заперечення даної основи до заперечення наслідку і від ствердження наслідку до ствердження певної основи дають знання не достовірні, а тільки більш-менш імовірні або хибні. Наприклад:

Якщо договір куіпівлі-продажу будинку укладений не в нотаріальній формі, то він визнається недійсним.

Договір купівлі-продажу будинку, укладений Петренком і Сидоренком, визнаний недійсним.

Тут у меншому засновку стверджується наслідок більшого засновку, тому не можна зробити істинного висновку про те, що даний договір укладений не в нотаріальній формі, він міг бути визнаний недійсним і з якоїсь іншої причини, наприклад тому, що документи домовласника виявилися підробленим.

Висновки від існування наслідку до існування основи і від відсутності основи до відсутності наслідку не містять доказової сили, за їхньої допомоги не можна обґрунтувати кінцевих висновків із судової справи. Але, оскільки вони все ж можуть давати приблизні знання, ними часто користуються в практиці розслідування кримінальних справ під час висування версій.

Наприклад, на місці вчиненого злочину виявлено труп зі слідами боротьби. Слідчий припускає, що сліди боротьби мають залишитися й на тілі злочинця. У ході розслідування справи стає відомо, що в Петренка на руках, обличчі і шиї наявні садна й подряпини. Природно припустити, що Петренко причетний до вчиненого злочину. Така версія з логічного боку є висновком від існування наслідку до існування основи:

Якщо в момент скоєння злочину потерпілий залишив садна й подряпини на тілі злочинця, то вони повинні бути на ньому.

На руках, обличчі та шиї Петренка наявні садна.

Отже, вони залишені потерпілим.

Здобутий висновок тільки ймовірний, оскільки садна в Петренка могли утворитися за обставин, не пов’язаних із цим злочином.

3. Розкрийте зміст понять.

Архаїзм - слово, вираз, граматична форма, які застаріли й вийшли з загального вжитку.

Ознака- особливість предмета або явища, яка визначає подібність свого носія до інших об'єктів пізнання або відмінність від них; те саме, що і Властивість. Сукупність О. (яка може зводитися і до однієї єдиної О.) дозволяє відрізнити предмет (явище) від інших предметів (явищ).

Необхідні і достатні умови : Необхідна умова для твердження має бути виконана, щоб твердження було істинним. Формально, твердження P є необхідною умовою для Q, якщо Q має на увазі P. Наприклад, для істинності твердження, що Микола досі парубкує необхідно, щоб істиною було, що він 1. неодружений, 2. він чоловічої статі і 3. він повнолітній — це необхідні умови для істинності твердження «Микола холостяк». Або для цілих чисел більших за двійку, необхідно бути непарними, щоб бути простими, бо двійка єдине ціле число, яке одночасно парне і просте.

Достатня умова це така, виконання якої тягне за собою істинність твердження. Формально, твердження P достатня умова для твердження Q якщо P має на увазі Q. Наприклад, твердження, що «Микола парубкує» означає, що Микола чоловічої статі. Тож знання, що Микола холостяк достатньо для знання, що він також чоловічої статі. Подільність числа на 4 достатня (але не необхідна) для його парності, а подільність на 2 є необхідною і достатньою умовою.

Логічна символіка - система знаків (символів), яка використовується в логіці для позначення термів, предикатів, виска-зиваній, логічних функцій, відносин між висловлюваннями. У різних логічних системах можуть використовуватися різні системи позначень, тому нижче ми наводимо лише найбільш вживані символи з числа використовуваних в літературі за логікою: Поряд з перерахованими в багатозначних, тимчасових, деонтичної та інших системах логіки використовуються свої специфічні символи, проте кожного разу роз'яснюється, що саме той чи інший символ позначає і як він читається (див.: Знак логічний).

Консеквент- в буквальному сенсі «слідство», «висновок», «результат».

Мовою старих філософів, особливо у логіків Кантовской школи, в їх вченні про судженнях, висновках і доказах консеквент означає в його відношенні до присудка слідство стосовно до причини.

В умовному висловленні «Якщо А, то В» вислів «А» є антецедент (лат. antecedens - в буквальному сенсі «попереднє»); вислів «В» називається консеквент. Наприклад, в умовному висловленні «Якщо зараз ніч, то темно»: антецедент - «зараз ніч», а консеквент - «темно».

Антецедентом називаються взагалі передували події, оскільки вони допомагають з'ясуванню сьогодення - консеквента

4. Знайдіть суб’єкт і предикат у таких судженнях:

а) Добро переможе зло.

Суб’єкт –добро. Предикат-переможе зло.

б)День був сонячним.

Суб’єкт – день. Предикат – був сонячним.

в)Людина є розумною істотою.

Суб’єкт – людина. Предикат – є розумною істотою

г)Деякі злочини не розкриваються.

Суб’єкт – деякі злочини. Предикат – не розкриваються.

д)Багато доброчинних людей.

Суб’єкт – людей. Предикат – багато доброчинних.

е)Істина найдорожче за все.

Суб’єкт – істина. Предикат – найдорожче за все.

5. Наведіть приклади безпосередніх і опосередкованих умовиводів.

Безпосередні умовиводи( приклади)

Перетворення:

1.Якщо всі S є Р, то жодне S не є не-Р.

Будь-який злочин є діяння суспільно небезпечне; отже, жоден злочин не є діяння не суспільно небезпечне

2.Якщо деякі S є Р, то деякі S не є не-Р.

Деякі злочини є посадовими; отже, деякі злочини не є не посадовими

3. Якщо жодне S не є S, то всі S є не-Р.

Жодна буржуазна держава не є справді демократичною; отже, будь-яка буржуазна держава є не справді демократичною

Обернення:

1.Якщо всі S є Р, то деякі Р є S.

Будь-які правовідносини є вольовими відносинами; отже, деякі вольові відносини є правовідносинами

2. Якщо жодне S не є Р, то жодне Р не є S.

Жодна загарбницька війна не є справедливою; отже, жодна справедлива війна не є загарбницькою

3. Якщо деякі S є Р, то деякі Р є S.

Деякі письменники - лауреати; отже, деякі лауреати - письменники

4. Тільки деякі S є Р - Усі Р є S.

Тільки деякі юридичні угоди - договори; отже, усі договори - угоди

Опосередковані умовиводи:

1.Всі люди (М) – смертні (Р)

Сократ (S) – людина (М)

Сократ (S) смертний (Р).

2. Всі рослини – живі організми

Всі квіти - рослини

Всі квіти – живі організми (висновок 1) полісилогізм

Троянда – квітка

Троянда – живий організм (висновок № 2)

3. Якщо рішення суду оскаржене у касаційному порядку, то воно ще не вступило у законну силу.

Рішення суду оскаржене у касаційному порядку.

Відповідно воно ще не вступило у законну силу.

4. Якщо дані дії є шахрайством, то вони є кримінальним злочином.

Якщо такі дії є кримінальним злочином, то вони караються за законом.

Відповідно, якщо дане діяння є шахрайством, то воно карається згідно з законом.

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Тофтул М.Г. Логіка. – К., 1999. – С. 332

2. Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К., 1997. – С. 386

3. Конверський А.С. Логіка. – К., 1998. – С. 266

4. Кондаков И.В. Логика. – М., 1954. – С. 68

5. Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. – К., 1996. – С. 113

6. Формальная логика. Л., 1977

7. Хоменко І.В. Що таке логіка //Барви творчості. К., 1995. – С. 83-95