Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

як логічні основи теорії аргументації

1. Розробити правила коректного ведення аргументаційного процесу для використання при проведенні дискусій у навчальному процесі.

2. Дослідити позалогічні засоби впливу у суперечці (психологічні та риторичні, прийоми НЛП) – теоретичний та практичний аспект

 


ПИТАННЯ ДО ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ:

 

1. Логіка як наука, основні етапи її розвитку.

2. Традиційна формальна логіка

3. Закони формальної логіки. Формальна і діалектична логіка.

4. Поняття, (визначення). Методи творення понять (аналіз, порівняння, абстрагування, синтез).

5. Знак та його значення.

6. Семіотика як наука про знаки.

7. Поняття і образ. Поняття і ім’я. Взаємозв’язок образу, емоцій і поняття в процесі мислення.

8. Зміст і обсяг поняття. Співвідношення між обсягом і змістом поняття.

9. Типи співвідношення обсягів понять.

10. Помилки при визначенні. Визначення в юридичній практиці.

11. Види понять.

12. Поділ понять.

13. Визначення понять і його правила.

14. Судження: його структура (суб’єкт, предикат, зв’язка ). Судження і речення.

15. Основні види суджень.

16. Поділ суджень: за характером предиката, за якістю зв’язки, за обсягом суб’єкта, за модальністю.

17. Розподіленість термінів у простих атрибутивних судженнях.

18. Співвідношення між судженнями, логічний квадрат.

19. Складні судження. Логічні та граматичні сполучники.

20. Таблиці визначень істинності логічних сполучників.

21. Види умовиводів.

22. Безпосередні умовиводи ( перетворення, обернення, протиставлення предикату).

23. Опосередковані (дедуктивні, індуктивні, традуктивні) умовиводи.

24. Правильність та істинність міркувань.

25. Поняття силогізму.

26. Структура силогізму.

27. Аксіоми силогізму.

28. Фігури і модуси категоричного силогізму. Правила простого категоричного силогізму та його модусів.

29. Складні силогізми.

30. Скорочені силогізми.

31. Складно-скорочені силогізми.

32. Силогізм зі складними і простими засновками (розділово-категоричний, умовно-категоричний, умовно-розділовий).

33. Логіка висловлювань.

34. Закон тотожності.

35. Закон суперечності.

36. Закон виключного третього.

37. Закон достатньої підстави.

38. Основні закони логіки висловлювань.

39. Метод таблиць істинності.

40. Типи висловлювань і схеми правильних міркувань.

41. Індуктивний умовивід і його структура. Правила індукції.

42. Види індукції (повна і неповна індукція); види неповної індукції.

43. Методи наукової індукції.

44. Індуктивні висновки про причинний зв’язок; методи встановлення причинного зв’язку; помилки в індуктивних умовиводах.

45. Аналогія проста, поширена, строга, нестрога.

46. Мислений експеримент і його роль у науковому дослідженні.

47. Гіпотеза та її види. Підтвердження і спростування гіпотези.

48. Роль гіпотези в науковому пізнанні.

49. Доведення та його структура.

50. Види доведення.

51. Метод підтвердження і спростування тези в генетичному доведенні.

52. Спростування та його види.

53. Логічні правила доведення і спростування та їх порушення (паралогізми і софізми).

54. Види доведення.

55. Методи підтвердження тези.

56. Генетичне доведення.

57. Види суперечок та їх сутність.

58. Логіка та юридична практика.

59. Діалектична логіка як логіка наукового досягнення.

60. Закони діалектичної логіки.

61. Закон єдності та боротьби протилежностей.

62. Закон заперечення заперечення.

63. Закон переходу кількості в якість.

64. Соціальні норми та їх логічне обґрунтування.

65. Запитання та його види.

66. Роль запитань у юридичній практиці.

 

 


Методи навчання

 

ОСНОВНІ Методи навчання за джерелами отримання знань:

- вербальні (лекція, пояснення);

- наочні (схеми, ТЗН);

- практичні (практичні вправи та творчі завдання).

 

ОСНОВНІ Методи навчання за характером логіки пізнання:

- аналітичний;

- синтетичний;

- аналітико-синтетичний;

- дедуктивний;

- індуктивний;

- традуктивний.

 

ОСНОВНІ Методи навчання за рівнем самостійності розумової діяльності:

- проблемний;

- частково-пошуковий;

- дослідницький.

 


РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ПРИСВОЮВАНИХ СТУДЕНТАМ:

 

Модуль 1
Аудиторні заняття Сам. робота, виконання індивідуальних завдань Модуль-контроль
Змістовий модуль 1 Змістовий модуль 2
т.1 т.2 т.3 т.4
           

Модуль 2
Аудиторні заняття Сам. робота, виконання індивідуальних завдань Модуль-контроль
Змістовий модуль 1 Змістовий модуль 2
т.1 т.2 т.3 т.4
           

Модуль N
Аудиторні заняття Сам. робота, виконання індивідуальних завдань Модуль-контроль
Змістовий модуль 1 Змістовий модуль 2
т.1 т.2 т.3 т.4
           

 


 

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

 

Виконання всіх завдань кожним студентом під час аудиторних занять оцінюють максимально в 30 балів. Виконання всіх завдань під час самостійної роботи – максимально в 30 балів.

Види робіт студентів, які викладач оцінює в балах за кожний окремий вид навчальної роботи:

1) аудиторні заняття (відповіді під час опитування, відповіді на тестові завдання, виступи з рефератами, виконання індивідуальних практичних завдань під час аудиторних занять);

2) самостійна робота студентів (виконання індивідуальних завдань, складання конспекту, написання реферату).

Рівні знань студентів з дисципліни:

перший рівень – матеріал засвоєно не в повному обсязі (1-59 балів);

другий рівень – матеріал засвоєно в задовільному обсязі (60-74 бали);

третій рівень – матеріал засвоєно в повному обсязі (75-100).

Шкала заохочення студентів (у балах):

- написання та публікація авторського тексту в збірку наукових праць – 15 балів;

- написання реферату і виступ на науково-практичній конференції – 10 балів.

Критерії оцінювання знань студентів (усні та письмові відповіді):

- повнота розкриття кожного питання;

- логічна послідовність відповіді;

- обґрунтованість відповіді;

- аналітичні міркування у відповіді.


МЕТОДИКА ВИСТАВЛЕННЯ БАЛІВ

 

Аудиторні заняття

 

№ п/п Вид роботи Мінімальний бал Максимальний бал
1. Відповіді на семінарських заняттях. +1 +3
2. Активність, обґрунтованість відповідей під час дискусії. +1
3. Активна праця на лекції. - +1
4. Пропуск лекцій або семінарського заняття. -

 

 

Самостійна та індивідуальна робота

 

№ п/п Вид роботи Мінімальний бал Максимальний бал
1. Підготовка до семінарського заняття +1 +3
2. Реферат +5 +10
3. Робота над термінологічним словником з дисципліни. +1 +10
4. Складання схем, таблиць +1 +5
5. Підбір ілюстративних матеріалів до тем курсу. +1 +5
6. Підбір літератури по темах. +1 +5
7. Участь у роботі наукового гуртка +5 +10
8. Підготовка доповіді та участь в науковій конференції. +5 +10
9. Підготовка до друку наукової статті (тез). +5 +15
10. Інші види робіт +1 +5

 

Модульний контроль

 

№ п/п Вид роботи Мінімальний бал Максимальний бал
1. Письмова відповідь на одне запитання. +1б. за правильно виконане завдання у відведений термін.  
2. Тестові завдання першого рівня складності.   +1 б. за правильно виконане тестове завдання.  
3. Тестові завдання другого рівня складності.   +2 б. за правильно виконане тестове завдання.  
4. Тестові завдання третього рівня складності.   +3 б. за правильно виконане тестове завдання.  

 


ШКАЛА ОЦІНЮВАННЯ АКАДЕМІЧНИХ УСПІХІВ СТУДЕНТА

 

90–100 балів – відмінно (А);

75–89 балів - добре (ВС);

60–74 бали - задовільно (DE);

35–59 балів - незадовільно з можливістю повторного складання (FX);

1 – 34 бали - незадовільно з обов’язковим повторним курсом (F).

 

За шкалою ECTS За національною шкалою За шкалою навчального закладу
A Відмінно 90 – 100
B Добре 83 – 89
С 75 – 82
D Задовільно 68 – 74
E 60 – 67
FX Незадовільно з можливістю повторного складання 35 – 59
F Незадовільно з обов’язковим повторним курсом 1 – 34

 

FX означає: «незадовільно» – необхідно виконати певну додаткову роботу для успішного складання;

F означає: «незадовільно» – необхідна значна подальша робота.


ІНФОРМАЦІЙНЕ ТА МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

 

Підручники та навчальні посібники

 

1. Арутюнов В.Х., Мішин В.М., Кирик Д.П. Логіка. – К., 2000.

2. Бандурка О.М., Тягло О.В. Курс логіки. – К., 2002.

3. Гоменюк П.М. Формальна логіка: Навчальний посібник для студентів-юристів. Ч. 1. – Донецьк, 2000.

4. Жеребкін В.Є. Логіка. – К., 2004.

5. Конверський А.Є. Логіка. – К., 2004.

6. Конверський А.Є. Логіка для юристів. – К.,2004.

7. Логіка: Практикум: Навч. посіб./ І.В.Хоменко. – К., 2002.

8. Мисик С.Г. Логіка. – Одеса, 1996.

9. Мозгова П.Г. Логіка: Навч. посіб. – К., 2002.

10. Тофтул М.Г. Логіка. – К., 2004.

11. Тягло О.В. Логіка з елементами курсу критичного мислення. – Харків, 1998.

12. Хоменко І.В. Логіка для юристів. – К., 2001.

13. Щербина О.Ю. Логіка для юристів. – К., 2004.

 

 

Додаткова література

 

1. Арутюнов В.Х. Логіка: Навч. посіб. для самост. вивч. дисципліни. – К., 2002.

2. Войшвилло Е.К., Дегтярев М.Г. Логика. – М., 1998.

3. Войшвилло Е.К. Логика. - М., 2001.

4. Гетманова А.Д. Логика. – М., 2000.

5. Гетманова А.Д. Логика. Словарь и задачник. - М., 1998.

6. Демидов И.В. Логика. Вопросы и ответы (для юрид. вузов). - М., 2000.

7. Демидов И.В. Логика. Учебное пособие для юрид. вузов. - М., 2000.

8. Ерышев А.А. Логика. –К.,2003.

9. Иванов В.А. Логика. Учебник для юрид. вузов. – М., 1998.

10. Ивин А.А. Логика. - М., 2001.

11. Ивин А.А. Теория аргументации. - М., 2000.

12. Ивлев Ю.В. Логика. – М., 2001.

13. Ильенков Э.В. Диалектическая логика. – М., 1984.

14. Кириллов В.И., Старченко А.А. Логика. - М., 2002.

15. Кириллов В.И. Упражнения по логике. - М., 2000.

16. Курбатов В.И. Логика в вопросах и ответах. – Ростов-на-Дону, 1997.

17. Кобзарь В. Основы логических знаний. - СПб., 1999.

18. Малахов В. Логика для юристов. –- М., 2002.

19. Малахов В. Формальная логика. – М., 2001.

20. Никифоров А.Л. Логика. - М., 2001.

21. Огородников В.П. Логика: Краткий курс. – СПб., 2004.

22. Логика для вузов. – Ростов, 1996.

23. Свинцов В.И. Логика. - М., 1994.

24. Солодухин С.А. Логика для юристов. – М., 2003.

25. Тер-Акопов А.А. Юридическая логика. – М., 1999.

26. Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К., 1997.

 

 

Література загального характеру

 

1. Абачиев С.К., Делия В.П. Теория и практика аргументации. М.: Эдиториал УРСС, 2004.

2. Абеляр. Тео-логические трактаты. М.: Прогресс, 1995.

3. Альберт Х. Трактат о критическом разуме. М.: Эдиториал УРСС, 2003.

4. Аналитическая философия. Избранные тексты. М.: МГУ, 1993.

5. Аналитическая философия. М.: РУДН, 2006.

6. Аристотель. Собр. Соч. в 4-х тт. М.: Мысль, 1976-1983.

7. Арно А., Николь П. Логика, или Искусство мыслить, где помимо обычных правил содержатся некоторые новые соображения, полезные для развития способности суждения. М.: Наука, 1997.

8. Асмус В.Ф. Логика. М.: Эдиториал УРСС, 2001.

9. Ахманов А.С. Логическое учение Аристотеля. М.: Эдиториал УРСС, 2002.

10. Блаженный Иоанн Дунс Скот. Избранное. М.: Изд-во Францисканцев, 2001.

11. Бочаров В.А., Маркин В.И. Основы логики. М.: Форум – ИНФРА-М, 2005.

12. Бэкон Роджер. Избранное. Изд.-во Францискацев, 2005.

13. Бэкон Ф. Сочинения в 2-х тт. М.: Мысль, 1972.

14. Витгенштейн Л. Философские работы. (Часть 1). – М.: Гнозис, 1994.

15. Войшвилло Е.К. Понятие как форма мышления. Логико-гносеологический анализ. М.: Эдиториал УРСС, 2007.

16. Гарин И. Что такое философия и что такое истина? М.: ТЕРРА-Книжный клуб, 2001.

17. Горгкаймер М. Критика інструментального розуму. К.: ППС-2002, 2006.

18. Гусев Д.А. Логика. Конспект лекций с задачами. М.: Айрис Пресс, 2005.

19. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск: Сагуна, 1994.

20. Декарт Р. Сочинения в 2-х тт. М.: Мысль, 1989-1992.

21. Жоль К.К. Вступ до сучасної логіки. К.: Либідь, 2002.

22. Ивин А.А. Импликации и модальности. М.: ИФ РАН, 2004.

23. Ивин А.А. Логика. М.: Гардарики, 2002.

24. Ивин А.А. Модальные теории Яна Лукасевича. М.: ИФ РАН, 2001.

25. Ивин А.А., Никифоров А.Л. Словарь по логике. М.: Владос, 1998.

26. Ивлев Ю.В. Модальная логика. М.: МГУ, 1991.

27. Кириллов В.И., Орлов Г.А., Фокина Н.И. Упражнения по логике. М.: Проспект, 2006.

28. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник. М.: Наука, 1975.

29. Котарбиньский Т. Элементы теории познания, формальной логики и методологии наук. Биробиджан: Тривиум, 2000.

30. Кузанский Николай. Соч. в 2-х тт. М.: Мысль, 1979-1980.

31. Кузина Е.Б. Логика в кратком изложении и упражнениях. М.: МГУ, 2000.

32. Лакатос И. Фальсификация и методология научно-исследовательских программ. М.: Медиум, 1995.

33. Локк Дж. Сочинения в 3-х тт. М.: Мысль, 1985.

34. Маковельский А.О. История логики. Жуковский-Москва: Кучково поле, 2004.

35. Малкольм Н. Состояние сна. М.: Прогресс, 1993.

36. Минто В. Дедуктивная и индуктивная логика. – Мн.: Харвест, 2002.

37. Мур Дж. Принципы этики. М.: Прогресс, 1984.

38. Непейвода Н.Н. Прикладная логика. Новосибирск: Изд.-во Новосиб. ун.-та, 2000.

39. Никифоров А. Философия науки. История и теория. М.: Идея-пресс, 2006.

40. Никоненко С.В. Аналитическая философия. Основные концепции. СПб.: Изд.-во Санкт-Петерб. ун.-та, 2007.

41. Никоненко С.В. Английская философия ХХ века. СПб.: Наука, 2003,

42. Новоселов М.М. Абстракция в лабиринтах познания. Логический анализ. – М.: Идея-Пресс, 2005.

43. Остин Дж. Избранное. М.: Идея-пресс, Дом интеллектуальной книги, 1999.

44. Пирс Ч.С. Избранные философские произведения. – М.: ЛОГОС, 2000.

45. Попов П.С., Стяжкин Н.И. Развитие логических идей от античности до эпохи Возрождения. М.: МГУ, 1974.

46. Поппер К.Р. Объективное знание. Эволюционный подход. М.: Эдиториал УРСС, 2002.

47. Поппер К.Р. Открытое общество и его враги. Т. 1,2. М.: Культурная инициатива, 1992.

48. Рассел Б. Искусство мыслить. М.: Дом интеллектуальной книги, 1999.

49. Светлов В.А. Практическая логика. СПб.: Росток, 2003.

50. Сидоренко Е.А. Логика. Парадоксы. Возможные миры. М.: Эдиториал УРСС, 2002.

51. Уайтхед А.Н. Избранные работы по философии. – М.: Прогресс, 1990.

52. Философия и логика: новые взаимосвязи. М.: АО/РАН. ИНИОН, 2003.

53. Фреге Г. Логика и логическая семантика. М.: Аспект-Пресс, 2000.

54. Шуман А. Философская логика. Мн.: Экономпресс, 2001.

55. Щербатской Ф.И. Избранные труды по буддизму. М.: Наука, 1988.

56. Эволюционная эпистемология и логика социальных наук. Карл Поппер и его критики. - М.: Эдиториал УРСС, 2000.