Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

ПРАКТИЧНА РОБОТА



ЗАСТОСУВАННЯ ПЕРВИННИХ ЗАСОБІВ ГАСІННЯ ПОЖЕЖІ

Мета роботи - ознайомитися з будовою, принципом дії різних вогнегасників та практичним застосуванням вогнегас­ника ОХП-10, а також навчитися застосовувати первинні за­соби для гасіння пожежі.

2.1. Основні теоретичні положення

Всі працівники зобов'язані знати та неухильно виконува­ти правила пожежної безпеки, з якими їх знайомлять у про­цесі проведення протипожежних інструктажів.

З робітниками підприємств проводиться пожежо - тех­нічний мінімум, де їх знайомлять з методами гасіння пожеж і обладнанням, що використовується для цього та первин­ними засобами пожежогасіння. Для ліквідації загорання, попередження пожеж та вибухів на кожному підприємстві, що має пожежо - та вибухонебезпечні процеси (категорії А, Б, В, Є), розробляється план пожежо - технічних заходів, в якому передбачається: порядок оповіщення керівників під­приємств та виклик пожежних підрозділів; перелік пожежо - та вибухонебезпечних приміщень та обладнання, можливі причини пожежі та вибуху; дії персоналу підприємств щодо попередження пожежі або вибуху, а також способи та засо­би їх ліквідації; порядок та способи евакуації персоналу та обладнання.

Всі підприємства повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння, до яких належать пожежні стволи (водні та повітряно-пінні), внутрішні пожежні водопроводи (крани), вогнегасники (хімічно-пінні, газові, порошкові), бочки з водою, лопати, відра, сухий пісок, азбестові ковдри, інструмент та пристрої для розбирання будівельних конструкцій під час гасіння (багри, лопати, со­кири та ін.).

Для гасіння пожеж застосовують воду, водяні емульсії, галогенові вуглеводні, хімічну та повітряно-механічну піну, водяну пару, діоксид вуглецю, інертні гази, порошки.

Вогнегасний ефект води полягає в змочуванні поверхонь, зволоженні та охолодженні речовин, що горять, механічно­му збиванні полум'я струменем води.

Водою не можна гасити рідкі горючі речовини, електро­установки, що перебувають під напругою, лужні метали.

Для гасіння невеликих займань, а також за неможливості використання води, застосовуються ручні та пересувні вогне­гасники, пісок або тирсу, насичену 15 %-ним розчином кальци­нованої соди, азбестові полотна, повстяні мати, кошми, та ін.

2.2 Будова та принцип дії вогнегасників

На підприємствах застосовуються такі вогнегасники: хі­мічно-пінні ОХП-10, ОПМ, ОП-9ММ, ОХВП-10; вуглекислотні ручні ОУ-2, ОУ-3, ОУ-5, У-8, а також пересувні ОУ-25, ОУ-80, УП-2М; повітряно-пінні ОПК-1,5, ОВП-5, ОВП-10, порош­кові ОП-1Б, ОП-2Б, ОП-5С, ОП-10.

Пінний вогнегасник ОХП-10 (рис. 2.1) є на всіх підприє­мствах харчової промисловості, а також широко застосовується на будівництвах, складах, у побутових будівлях та інших об'єктах.

 

Рис 2.1. Пінний. вогнегасник ОХП-10 . 1 сталевий корпус; 2 — поліетиленовий стакан; З — гумовий клапан; 4 - пружина; 5 - рукоятка; 6 х~ кришка; 7 ~ шхоЩ 8 -г отвір (сприск).

Пінний вогнегасник ОХП-10 складається зі сталевого кор­пусу 1, всередині якого міститься поліетиленовий стакан 2, закритий гумовим клапаном 3. Пружина 4 забезпечує над­ійне прилягання клапана до сідла стакана в неробочому стані вогнегасника. Корпус вогнегасника заповнений водним роз­чином бікарбонату натрію (двовуглекислої соди NaHCO3), а поліетиленовий стакан - водним розчином сірчанокислого алюмінію Al2(S04)3. Верхня частина корпусу вогнегасника закривається кришкою 6.

Під час змішування лужної та кислотної частин відбуваєть­ся хімічна реакція з виділенням великої кількості діоксиду вуглецю:

Al2(S04)3+ 6Н20 = 2Аl(ОН)3 + ЗН2S04; (2.1)

ЗН2504 + 6АlНС03 = ЗNa2SO4 + 6Н2O + 6СO2. (2.2)

Використаний вогнегасник знову заряджають розчинами вихідних компонентів, які випускаються промисловістю в сухому вигляді в пластикових мішечках.

Щоб привести вогнегасник в дію, треба повернути руко­ятку 5, з'єднану з клапаном за допомогою штока 7, навко­ло її осі на 180°. При повертані ексцентрикової основи ру­коятки клапан піднімається і відкриває вихід із стакана. Потім вогнегасник перевертають догори дном. При цьому кислот­на частина заряду змішується з лужною. Діоксид вуглецю, що виділяється під час реакції, створює значний тиск все­редині корпусу вогнегасника (до 0,5 МПа) та викидає через-отвір (сприск) струмінь хімічної піни на відстань 6...8 м про­тягом -60 с. Під час виготовлення корпус вогнегасника вип­робовується на тиск до 2,5 МПа.

Вогнегасник розрахований для гасіння пожежі на ділянці
площею -1 м2. Вогнегасна дія піни; при покритті нею поверхні
речовини, що горить, припиняється доступ горючих газів та
пари в зону горіння, ізолюється речовина, що горить, від кис­ню повітря та охолоджується найбільш нагрітий поверхневий
шар речовини, що горить.

Піна затримується на поверхні легкозаймистих і горючих рідин та зберігається до 40 хв.

Слід, пам'ятати, що піна проводить електричний струм І не можна гасити нею електроустановки та електромережу, що перебуває під напругою.

Вогнегасником ОХП -10 не можна гасити лужні метали, такі як натрій і калій, бо вони внаслідок взаємодії з водою, що міститься в піні, виділяють водень, який підсилює горі­ння, а також рідини: спирт та ацетон, оскільки вони поглина­ють воду з піни.

Газові вогнегасники ОУ-2, ОУ-5, ОУ-8 та інші (цифра вказує на місткість балона в літрах) наповнюють зрідженим діоксидом вуглецю до робочого тиску 6 МЛа. За принципом будови та дії всі вогнегасники аналогічні.

На рис. 2.2 показана схема вогнегасника ОУ-2, який скла­дається зі сталевого суцільнотягнутогр балона 6, в горловий ну якого на конусній різьбі ввернуто латунний голковий вен­тиль 4 з сифонною трубкою 1. На вихідний штуцер вентиля

 

 
 

 

 


Рис. 2.2. Схема вогнегасника ОУ-2 1 - сифонна трубка; 2 ~ рукоятка; 3 :- махрвичок; 4 ~ латунний голковий вентиль; 5 -растровий снігоутворювач; 6 - сталевий суцільнотягнутий балон.

 

нагвинчено растровий снігоутворювач 5 (у пересувних вогне­гасників він закріплений на кінці гнучкого броньованого шлан­гу).

Щоб привести вогнегасник в дію, потрібно, тримаючи його за рукоятку 2, спрямувати растровий снігоутворювач на вог­нище пожежі та відкрити вентиль, обертаючи маховичок З проти годинникової стрілки (в останніх моделях цього вогне­гасника замість вентиля з маховичком встановлюється пово­ротна рукоятка). Виходячи з вентиля, рідкий діоксид вуглецю переохолоджується та заморожується в снігоутворювач» у виг­ляді снігоподібних пластівців. Довжина струменя - біля 2 м, час дії - ЗО с, пластівці в зоні горіння відразу перетворюють­ся на газ. Під час роботи вогнегасника не можна торкатись снігоутворювача, оскільки температура його знижується до - 70 С.

Вогнегасна дія діоксиду вуглецю грунтується на розбав­ленні ним повітря та зниженні концентрації кисню в зоні горіння, що призводить до припинення процесу горіння. Один кілограм зрідженого діокисиду вуглецю утворює 0,5 ма газу. При його випаровувані відбирається теплота від речовини, що горить, знижується температура цієї речовини і це сприяє при­пиненню горіння.

Газові вогнегасники застосовуються для гасіння легкозайми­стих та горючих рідин, твердих речовин,- електроустановок, що перебувають під напругою. Ними не можна гасити речовини, котрі можуть горіти без доступу повітря (терміт тощо).

Вуглекислотно-брометилові вогнегасники ОУБ-3 та ОУБ-7 застосовуються для гасіння всіх первинних пожеж (крім горіння лужноземельних металів) при температурі навколиш­нього середовища від -60 до +60 *С.

За будовою та принципом дії ці вогнегасники подібні до газових, але мають тонкостінні сталеві балони та замість снігоутворювача - пряму насадку. Вогнегасники заряджають бромистим етилом: ОУБ-3 - 3,4 кг, ОУБ-7 - 7,76 кг і діок­сидом вуглецю відповідно 0,1 кг та 0,24 кг.

Для викиду заряду з балона при відкритому вентилі у вогнегасник накачують повітря під тиском 0,86 МПа при тем­пературі 20 *С.

Вогнегасна дія бромистого етилу (галогенового вуглевод­ню) заснована на гальмуванні хімічних реакцій горіння, тому вони часто називаються антикаталізаторами, або інгібітора­ми горіння. Бромистий етил - рідина, що легко випаровуєть­ся, має змочувальні властивості та добре гасить горючі ма­теріали.

Рекомендується застосовувати в закритих приміщеннях. Для гасіння горючих матеріалів достатня концентрація бро-метилу 4,6 і 4,8 %.

Порошкові вогнегасники застосовуються для гасіння луж­них металів, двигунів внутрішнього згоряння, електроустано­вок. Для викиду порошкового заряду через конічну або цид-індричну насадку у вогнегаснику є балончик із стисненим повітрям або зрідженим двоокисом вуглецю. Для запобіган­ня зволоженню та змочуванню сухого порошку у вогнегасни­ках насадку герметично закривають спеціальною пробкою.

Для приведення вогнегасника в дію виймають пробку з насадки, потім вогнегасник спрямовують на вогнище, розгер-метизовується газовий балончик шляхом відкривання венти­ля або протикання герметизуючої перетинки. Газ потрапляє в корпус вогнегасника, створює тиск та виштовхує порошок, який містить 96,5 % кальцинованої соди, 1 % графіту, 1 % стеарату заліза, 1 % стеарату алюмінію, 0,5 % стеаринової кислоти. Порошок являє собою білі аморфні дрібнодисперсні частинки, що плавляться під дією тепла, та виділяє діокисид вуглецю. Розплавлений порошок спучується, покриває речо­вину, що горить, плівкою низької теплопровідності, заважаю­чи-поширенню вогню, ізолює, речовину, що горить, гальмує реакцію горіння як інгібітор (антикаталізатор) .