Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Проблеми зайнятості у світовій економіці



Високі темпи приросту населення країн, що розвиваються, при збереженні його «омолодженої» вікової структури (близько 34% людей у віці до 15 років) ведуть до збільшення масштабів трудових ресурсів. Це приводить до необхідності створення нових робочих місць з метою ліквідації часткового або повного безробіття. За підрахунками експертів Міжнародної організації праці (МОП) для задоволення потреби в зайнятості і ліквідації безробіття до 2025 р. на планеті необхідно створювати щорічно 50 млн. додаткових робочих місць, у тому числі 40 млн. – у країнах, що розвиваються.

Здійснити це практично неможливо з багатьох причин. Одна з них – НТР, що при усіх своїх позитивних результатах має і негативні, у тому числі – збільшення безробіття в результаті витиснення живої праці. За даними МОП, найбільш гостро від безробіття страждають Іспанія, Болівія і Пуерто-Рико, де більш 20% активного населення – безробітні. Розходження між країнами великі – від 3% у Японії до 23% в Іспанії.

Відповідно до визначення МОП, до безробітних відносяться особи, що не мають роботи, активно її шукають і готові почати працювати протягом визначеного періоду. Це визначення включає частково зайнятих, змушене безробіття і тих, хто попадає в тимчасові обставини. Облік безробітних ведеться шляхом обстежень домашніх господарств, реєстрації безробітних або обліку виплат по безробіттю. До числа зайнятих МОП включає осіб, що працюють не менш 1 години на тиждень і враховуються в звітних документах.

Збільшення безробіття відбулося в результаті збільшення пропозиції робочої с, що визначалося збільшенням працездатного населення, і, насамперед, поповненням робочої с жінками.

Становище з зайнятістю різко погіршилося в країнах Західної Європи, де рівень безробіття перевершив рівень США на 1/6, тому що вони не змогли забезпечити створення робочих місць відповідними темпами. Але тому, що США створювало нові робочі місця за рахунок низькооплачуваної робочої с в сфері послуг, це сприяло уповільненню продуктивності праці в порівнянні з Західною Європою.

Загострення проблеми зайнятості, структурні зрушення в господарстві приводять до перегляду вже сформованих форм використання робочої с і трудових відносин. Різко зросла роль нетрадиційних форм зайнятості, у першу чергу, часткової і тимчасової, котрі дозволяють з найменшими витратами регулювати рівень зайнятості на підприємствах у залежності від попиту. У США, Канаді, Японії частка частково зайнятих збільшилася до 20%, у країнах Західної Європи – до 15%.

Приблизно в половині країн зросли розходження в зарплаті на користь високооплачуваних категорій. Підвищення освітнього рівня загальмувалося в більшості провідних промислово розвинутих країн, що супроводжувалося підвищенням оплати більш освічених. Ряд країн скоротив системи виплат по безробіттю, зменшив або ліквідував мінімальні зарплати. Характер зайнятості послужив однією з причин збільшення розриву в оплаті чоловічої і жіночої праці (у розвинутих країнах зарплата жінок складає 66 – 90% від зарплати чоловіків).