Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Як колонізаційна політика європейських держав ХVІІ-ХІХ ст. ст. вплинула на становлення класичного міжнародного права?



 

Цивілізаційна концепція історії в Європі проявилась в теоріях єдиної європейської імперії-союзу, що перебирає на себе функції місіонерства у світовому масштабі щодо інших цивілізацій. Так, з’являється “ідея імперії-цивілізації”. На першому етапі розвитку цієї теорії XVIII ст. “цивілізація” як поняття виступає ліберальним і суспільним ідеалом. В ХІХ ст. поняття “цивілізації” перетворюється у “західну ідею”. З’являється теорія орієнталізму, як породження європоцентризму, де протиставляється Схід і Захід. В цей же час в міжнародному праві утверджується думка, що це право можливе лише у середовищі цивілізований націй до яких включаються європейські країни. Міжнародне право розуміється як право вестфальської системи цивілізованих націй, і з нього вилучаються всі, хто під таку систему не підпадає. В той же час, відмінною рисою європейського стандарту цивілізації є її насильницький характер; так, до ХІХ ст. практично скрізь було нав’язано європейський стандарт цивілізації у розумінні міжнародно-правових явищ. Метод поширення європейських правових стандартів – силовий. Міжнародне право інших регіонів починали вивчати від етапу їх входження до європейської системи міжнародного права, або запозичення її положень внаслідок колонізації, завоювання тощо. Класичне міжнародне право базується в цьому плані на ідеї Х.Вольфа: «те, що було встановлено більш цивілізованими націями і є правом народів». Колонізація призводить до двозначних наслідків: з одного боку, колонізаційна політика показує, що народи колонізованих територій «не такі» «недостатньо цивілізовані», що дає додаткове обґрунтування цивілізаційній концепції, з іншого боку, нав’язування їм європейських правових стандартів та фактична належність колонізованих територій цивілізованим країнам зрештою вводить і ці «відсталі» народи у міжнародні відносини, що в подальшому дало підґрунтя для відмови від цивілізаційної концепції.

 

38. Встановіть витоки становлення, спільне та особливе понять «міжнародне право», «міждержавне право», «право цивілізованих націй», «універсальне міжнародне право»

 

Витоки становлення цих понять лежать в різних концепціях щодо природи міжнародного права як такого. Так, поняття «міждержавне право» властиве міжнародному праву до світових воєн, коли держава вважалася єдиним суб’єктом міжнародного права, а отже, міжнародне право могло існувати лише у формі міждержавного. Поняття «право цивілізованих націй» - це цивілізаційна концепція, розквіт європоцентризму. В той час вважалося, що лише держави, які досягли певного рівня розвитку, можуть зрозуміти необхідність міжнародного права та зміст його принципів. Але достатньо розвиненими вважалися лише держави, що належали до європейської цивілізації. Поняття «універсальне міжнародне право» - це сучасне поняття, яке означає міжнародне право «для всіх», тобто на відміну від угоди між двома державами, яка чинна лише для них двох – принципи та норми, чинні для всіх держав (або для будь-якої держави, яка погодиться їх дотримуватися), наприклад, принцип верховенства права або пріоритетності прав людини. Спільне ж у цих понять те, що всі вони пояснюють сутність власне міжнародного права так, як вона розумілася в певний період.

 


39. Які нові інститути та галузі з’явилися в міжнародному праві ХІХ ст.? Які фактори вплинули на їх появу?

 

Починаючи з ХІХ ст. вчені в галузі міжнародного права пробують здійснити неофіційну наукову кодифікацію цієї системи права. Деякі спроби виявляються настільки вдалими, що такі кодекси держави використовували у власній практиці міждержавних відносин. Така діяльність сприяла тому, що міжнародне право другої половини XIX — початку XX ст. почали називати ще «доктринальним правом», «правом учених». Численні наукові дослідження призводять до розробки різних концепцій, внаслідок чого міжнародне право фактично переглядається.

Зміни відбуваються під впливом подій того часу, таких, наприклад, як Французька революція. Започатковуються міжнародно-правові стандарти прав людини, висувається ідея міжнародної правосуб'єктності фізичної особи, розвивається аргументація принципу невтручання, а також правомірності чи заборони загарбницьких війн. Формується концепція основних прав і обов'язків суб'єктів міжнародного права (передусім держав), міжнародної юрисдикції, територіального верховенства та суверенітету держав та ін. Початком завершення класичного періоду розвитку міжнародного права вважаються конгреси і конференції XIX ст., на яких це право остаточно визнається основним засобом регулювання міжнародних відносин і вирішення міждержавних проблем. У цей період заборонена работоргівля, вводять нові класи і ранги дипломатичних агентів, визнають нові суб'єкти міжнародного права ("вільні міста"), постійний нейтралітет держави, розробляють правила судноплавства міжнародними ріками, встановлюється режим проривів, демілітаризація окремих територій (Аландських островів), утверджують норми міжнародного морського права щодо скасування каперства, статусу нейтрального прапора і вантажу, блокади та ін.