Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Час та його особливості. Методика формування уявлень про час у дітей дошкільного віку.



Діти дошкільного віку починають сприймати і пізнавати, в основному чуттєво, деякі властивості часу: періодичність, плинність, необоротність. Час існує об’єктивно поза і незалежно від нашої свідомості. Сприйняття і пізнання часу – це відтворення його в нашій свідомості.

Спілкуючись з дорослими, під впливом спеціального навчання дитина оволодіває словником, який характеризує різні часові відрізки (незабаром, нешвидко, зараз, потім), частини доби (день, ніч), пори року, а також словником, який відображає плинність часу (сьогодні, завтра).

Слід підкреслити, що формування часових уявлень дуже складне для дітей, тому що час відносний, він не має наочності і позначається в основному опосередковано, через зміст діяльності, яка заповнює цей часовий відрізок: вночі сплять, вранці йдуть у дитячий садок тощо.

Сприймання часу – це відображення тривалості явищ об’єктивного буття, їх протікання в межах того чи іншого відрізку часу. У людини орієнтування у часі має ІІ взаємнодоповнювальні одна одну форми відображення.

1) безпосереднє відчуття тривалості.

2) власне сприйняття часу, найбільш складна форма відображення часу, пов’язана з узагальнюючою функцією 2 сигнальною системою.

Здатність відчувати часову тривалість, орієнтуватись у часі без допоміжних засобів – називається відчуттям часу і опирається на 1 і 2 сигнальну систему (заПавловим) і Сеченов – слухове і м’язове відчуття.

Відчуття часу розвивається і удосконалюється в процесі спеціально організованих вправ і засвоєння оцінки часу.

Як прийоми навчання використовуються спостереження, розглядання картин, ілюстрацій, читання, бесіди, дид ігри. Поряд із сюжетною наочністю використовують умовну: моделі, схеми.

Дитину у 3-4 роки вчать розуміти і правильно вживати слова, що вказують на дії «Було, є, буде» розрізняти і називати частини доби. Розуміти слова що вказують на тривалість часу «Довго, недовго, зараз, пізніше, раніше». Формуванню цих уявлень сприяє чіткий розпорядок дня. Ознайомлення з частинами доби слід починати з конкретних відрізків: день, ніч, ранок, вечір. З картинок на яких зображено певні частини доби, вправляти дітей в розумінні та позначення дій «Що ми робимо зараз? Що ми будемо робити потім?». Усередній групіуточнюються уявлення дітей про деякі відрізки часу, оцінюють послідовність дій: вчора, сьогодні, завтра. Прийоми: спостереження, розгляд картин, читання, бесіди дид. ігри. Використовують моделі і схеми у добі 4 частини, кожна змінює одна одну. Під час практичної діяльності.

Діти старшого віку засвоюють характерні ознаки пори року і усвідомлюють їх тривалість і станом. З порами року краще ознайомлювати попарно. Зима – літо, весна – осінь. Вихователь пропонує умовно зіставити пору року з кольором, закріпити в дид грі «Яка пора року». Ознайомлення з назвами місяців треба розкривати їх етимологію. Для кращого засвоєння днів тижня та їх послідовності можна пояснити назву кожного дня. Люди час сприймають на соціальному рівні, виробили годинник. Також поглиблюють уявлення про часові відрізки, як ранок, день, вечір, ніч. Назви частин доби зв’язують не тільки з конкретним змістом діяльності дітей і дорослих, але й з більш об’єктивними показниками часу – явищами природи (ранок-встає сонце). Як наочний матеріал використовують картинки або фотографії, де зображені діти в процесі різних видів діяльності протягом дня: прибирання постелі, ранкова гімнастика, умивання сніданок. Уточнити уявлення про чистини доби дозволяють дид ігри «Наш день».