Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Чи тотожні поняття «висловлення» і «речення»?

А. Так.

Б. Ні.

 

16. Предметним значенням висловлення є:

А.Два абстрактні об’єкти «істина» та «хиба» або множина {і, х}.

Б. Предмети об’єктивної реальності.

В. Явища об’єктивної дійсності.

Г. Можливі світи.

Д. Віртуальні сутності.

 

17. Смисл висловлення – це:

А. Думка, яку виражають цим висловленням.

Б. Спосіб вираження ставлення до думки.

В. Матеріалізована думка.

Г. Уречевлена ідея.

Д. Лаконічна думка.

 

18. Осмислене висловлення – це висловлення:

А. Що має смислове значення.

Б. В якому не порушено граматичні правила.

В. Що репрезентує систему смислових елементів.

Г. В якому відсутня суперечливість.

Д. Яке не позбавлене елементарного смислу.

19. Об’єктна мова – це:

А. Мова, якою описують предметну (позамовну) дійсність.

Б. Мова об’єктів.

В. Мова, яка нагадує природну мову.

Г. Мова, яка пояснює зв’язки і відношення між знаками про предмети.

Д. Мова, яка не є метамовою.

20. Метамова – це:

А. Мова, засобами якої описують і досліджують властивості та відношення об’єктної мови.

Б. Складна знакова система.

В. Одна із логічних систем, що вивчає процес міркування.

Г. Мова метазнаків.

Д. Знаряддя логічного аналізу.

21. Синтаксис мови логіки висловлень – це:

А. Вихідні знаки та правила утворення формул.

Б. Алфавіт мови.

В. Вихідні формули.

Г. Похідні формули.

Д. Правила утворення формул.

 

22. Чи є відмінність між змістом висловлень і смисловим значенням висловлень?

А. Так.

Б. Ні.

 

23. Логічні сполучники:

А. Зв’язують прості висловлення у складні.

Б. Виражають зв'язок між структурними елементами речення.

В. Копіюють граматичні сполучники.

Г. Виділяють прості судження.

Д. Заповнюють прогалини між думками.

 

24. Висловлювальна форма – це:

А. Неповне висловлення, яке містить предметні змінні.

Б. Форма, що передує висловленню.

В. Висловлення, яке не виражає думки.

Г. Напівформальний вираз.

Д. Форма, що не містить предметних сталих.

 

25. Формула логіки висловлень – це:

А. Скінчена послідовність знаків алфавіту мови логіки висловлень, утворена за певними правилами.

Б. Довільна послідовність символів.

В. Певна дискретна послідовність знаків.

Г. Строго визначена множина знаків.

Д. Сума або добуток знаків.

 

26. Підформула формули логіки висловлень – це:

А. Будь-яка частина формули, яка сама є формулою.

Б. Будь-яка незалежна формула.

В. Невласна формула своєї формули.

Г. Прихована формула формули.

Д. Метаформула певної формули.

 

27. Вираз не є формулою логіки висловлень тоді, коли він:

А. Побудований не за правилами побудови формул логіки висловлень.

Б. Не піддається формалізації.

В. Не є підформулою певної формули.

Г. Побудований не за правилами граматики.

Д. Побудований некоректно.

 

28. Проста формула – це:

А. Формула, що виражає просте висловлення.

Б. Висловлення, що містить суб’єкт-предикатну структуру.

В. Формула, що містить мінімум символів.

Г. Формула, що містить прості знаки.

Д. Формула, яка не є складною.

 

29. Складна формула – це:

А. Формула, що виражає структуру складного висловлення.

Б. Формула, яка не є простою.

В. Формула, що містить однакові знаки.

Г. Формула, що виражає нескінчену кількість знаків.

Д. Формула формул.

30. Мета «перекладу» виразів природної мови символічною мовою полягає в тому, щоб:

А. Виявити логічну форму думки, виражену засобами природної мови.

Б. Спростити вирази природної мови до мінімуму.

В. Замінити природну мову штучною.

Г. Розширити можливості природної мови у вираженні думок.

Д. Збагатити природну мову символікою.

1.2.4. ЛІТЕРАТУРА

1. Арутюнова Н.Д. От образа к знаку //Мышление, когнитивные науки, искусственный интеллект. – М., 1983. – С. 147-161.

2. Бочаров В.А., Маркин В.И. Основы логики. – М.: ИНФА-М, 2000. – С. 41-45.

3. Бродский И.Н. Элементарное введение в символическую логику. – Л., 1972.

4. Волков А.Г. Общая теория знаков //Типология знаковых систем. – М., 1965.

5. Войшвилло Е.К., Дегтярев М.Г. Логика. – М.: ВЛАДОС, 1998. – С. 87-95.

6. Горский Д.П., Ивин А.А., Никифоров А.Л. Краткий словарь по логике. – М.: Просвещение, 1991. – 208 с.

7. Жоль К.К. Вступ до сучасної логіки. – К.: Вища шк., 1992. – С. 34-39.

8. Жоль К.К. Язык как практическое сознание (философский анализ). – К.: Высшая шк., 1999. – 238с.

9. Ішмуратов А.Т. Вступ до філософської логіки. – К.: Абрис, 1997. – С. 32-50.

10. Клини С. Математическая логика. – М.: Мир, 1973. – С. 11-17.

11. Колмогоров А.Н., Драгалин А.Г. Введение в математическую логику. – М.: МТУ, 1982. – С. 45-48.

12. Конверський А.Є. Логіка (традиційна та сучасна). – К., 2000. С. 309-317.

13. Кужель О.В. Елементи теорії множин і математичної логіки. – К.: Радян. шк.., 1977. – С. 94-122.

14. Логика, психология и семантика: аспекты взаимодействия. – К., 1990.

15. Мельников В.Н. Логические задачи. – К.: Одесса, 1989. – С. 59-62.

16. Модели языка и модели мира //Логика научного познания. – М.: Наука, 1965.

17. Моделирование языковой деятельности в интеллектуальных системах. – М.: Наука, 1987. – 279с.

18. Рассел Б. Дескрипции //Новое в зарубежной лингвистике. Вып. ХІІІ: Логика и лингвистика (Проблемы референции): Пер. с англ. и фр. – М.: Радуга, 1982. – С. 41-54.

19. Ревзин И.И. Модели языка. – М., 1962.

20. Рейуорд-Смит В. Дж. Теория формальных языков. – М.: Радио и связь, 1988. – 129с.

21. Родос В.Б. О значении языковых выражений //Методы логического анализа. – М.: Наука, 1977. – с. 259-261.

22. Светлов В.А. Практическая логика. – СПб: МиМ, 1997. – С. 306-307.

23. Семиотика. – М., 1983.

24. Сикорский Р. Булевы алгебры. – М.: Мир, 1959.

25. Справочная книга по математической логике: Пер.с англ. – Ч. І. – М.: Наука, 1982. – С. 13-54.

26. Степанов Ю.С. О трехмерном пространстве языка. – М., 1985.

27. Столяр А.А. Элементарное введение в математическую логику. – М.: Просвещение, 1965. – 163с.

28. Структура и смысл. – К.: Наук. думка, 1989.

29. Тофтул М.Г. Логіка. – К.: Академія, 1999.

30. Формальная логика. – Л.: ЛГУ, 1977. – С. 203-208.

31. Фрейденталь Х. Язык логики: Пер. с англ. – М.: Наука, 1969. – 135с.

32. Хоменко І.В. Логіка юристам. – К.: Четверта хвиля, 1997. – С. 38-56.

33. Хоменко І.В. Логіка в задачах. – К.: Четверта хвиля, 1998. – С. 19-21.

34. Хоменко І.В. Логіка. Практикум. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – С. 35-38.

35. Хоменко І.В. Логіка. – К.: Абрис, 2004. – С. 93-95.