Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Функції Президента України



Президент займає ключове місце в державному механізмі України. Згідно зі ст. 102 Конституції України він виступає від імені Української держави, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і гро­мадянина.

Провідне місце в діяльності глави української держави посідають ті напрямки, які безпосередньо випливають з його сутності та ролі в ме­ханізмі напівпрезидентської республіки — представницька та коорди­наційна функції.

Заснування поста Президента України із самого початку обґрунто­вувалося необхідністю забезпечення цілісності державного механізму, узгодженого функціонування всіх гілок влади. Інститут президентури відіграє роль координаційного центру, до якого зводяться важелі дер­жавного управління. Відповідно Президент наділений такими повнова­женнями, які дають змогу ефективно підтримувати єдність і цілісність державної влади, функціонування всіх ланок державного механізму в режимі конституційної законності.

Реалізуючи координаційну функцію, Президент координує діяльність органів державної влади у сфері національної безпеки і оборони через Раду національної безпеки і оборони України. Здійснюючи керівництво зовнішньополітичною діяльністю України, він координує діяльність державних органів у сфері міжнародних відносин. Крім того, право Президента звертатися до парламенту, накладати вето, підписувати за­кони, призначати і звільняти з посад членів уряду, скасовувати урядові акти — досить потужний арсенал засобів впливу на парламент та уряд з метою налагодження їх конструктивної взаємодії між собою.

Однією з прерогативних функцій Президента України є загальнодер­жавне представництво, тобто представництво держави в цілому як цілісної, суверенної організації політичної влади в суспільстві. Адже існує ціла низка питань, коли вимагається виконання дій не від імені окремого державного органу, а від імені держави в цілому. Це має бути одна особа, яка має беззаперечний авторитет, суттєві владні повнова­ження і не ототожнюється з окремою гілкою влади. У державному ме­ханізмі України цим умовам найбільш повно відповідає саме глава дер­жави. Залежно від сфери вияву дана функція має дві складові: внут­рішньополітичне і зовнішньополітичне представництва.

Крім зазначених напрямів діяльності, глава Української держави ви­конує ряд важливих функцій, пов'язаних з безпосереднім впливом на суспільні відносини. Аналіз Розділу V Конституції України і законодав­чих актів, які регламентують діяльність Президента, дає підстави виокре­мити такі функції:

1.За об'єктами (предметом) діяльності:

а)забезпечення державної незалежності, територіальної цілісності та національної безпеки України;

б)забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

в)забезпечення правонаступництва держави;

г)керівництво зовнішньополітичною діяльністю;

д)формування персонального складу органів державної вла­ди;

е)юрисдикційна.

2.За формами (способами) діяльності:

а)установча;

б)нормотворча;

в)правозастосовча;

г)контрольна.

Об'єктні функції Президента України внормовані в Розділі V Кон­ституції. Зокрема, функція забезпечення державної незалежності, тери­торіальної цілісності та національної безпеки Українизакріплена у ч. 2 ст. 102 і п. 1 ст. 106 Основного Закону й деталізована в повноваженнях Президента, передбачених пп. 17—21 Конституції. За Конституцією Президент є не тільки главою держави, а й Верховним Головнокомандува­чем Збройних Сил України, тобто політичним керівником з питань військового будівництва. Йому підпорядковані військові формування, органи, які забезпечують недоторканність державного кордону України і безпеку органів державної влади та посадових осіб, підрозділи, що здійснюють розвідувальну й контррозвідувальну діяльність тощо. За посадою Президент очолює Раду національної безпеки і оборони Укра­їни, формує її персональний склад, головує на її засіданнях і оформлює своїми указами рішення, прийняті на цих засіданнях.

Функція Президента щодо забезпечення прав і свобод людини і грома­дянина, яка відображена в ч. 2 ст. 102 та пп. 25—27 ст.106 Конституції України безпосередньо випливає з принципу найвищої соціальної цінності людини. Оскільки права і свободи людини та їх гарантії ви­значають зміст і спрямованість діяльності держави, то й для Президен­та як глави держави це є безумовним пріоритетом. Саме на забезпечен­ня основних прав і свобод громадян у підсумку спрямовані фактично всі повноваження глави держави, оскільки мають кінцевою метою благопо­луччя громадян, якомога повнішу реалізацію їх прав і свобод. У межах даної функції він вступає в безпосередні правовідносини з конкретними фізичними особами, уособлюючи при цьому державу в цілому: нагород­жує державними нагородами, проводить зустрічі з громадянами під час робочих поїздок по Україні, через підрозділи свого Секретаріату здійснює прийом громадян і веде роботу з їх зверненнями.

З діяльністю щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина тісно пов'язана й інша функція Президента України — юрисдикційна, тобто вирішення конкретних юридичних справ. У її межах Президент приймає рішення про прийняття до громадянства України та про його припинення, про надання притулку в Україні, про помилування осіб, засуджених за вчинення злочину. Головною прикметою зазначених пов­новажень є їх чітка індивідуальна спрямованість, а також те, що ініціато­ром їх здійснення завжди виступає зацікавлена фізична особа.

Президент України за посадою здійснює також керівництво зов­нішньополітичною діяльністю держави. Цю функцію глави держави відображають його повноваження у сфері міжнародних відносин, закріплені пп. 3—5 Конституції України: представляти державу в міжна­родних відносинах, вести переговори та укладати міжнародні договори України, приймати рішення про визнання іноземних держав, призна­чати та звільняти глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях, приймати вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав.

Функція Президента щодо формування персонального складу органів дер­жавної владизакріплена у пп. 9—14 Основного Закону. Одні посадові осо­би призначаються Президентом самостійно (глави дипломатичних пред­ставництв України, третина складу Конституційного Суду України, вище командування Збройних Сил України), інші — за поданням Прем'єр-міністра (керівники центральних органів виконавчої влади, голови місце­вих державних адміністрацій), а ще інші — за згодою Верховної Ради Укра­їни (Прем'єр-міністр, Генеральний прокурор, Голова Антимонопольного комітету України). Згідно зі ст. 61 Закону «Про судоустрій України», пер­ше призначення на посаду професійного судці строком на п'ять років здійс­нюється Президентом на підставі рекомендації кваліфікаційної комісії суддів за поданням Вищої ради юстиції. Крім того, деякі призначення за поданням Президента робить Верховна Рада України (Голова Національ­ного банку України, члени Центральної виборчої комісії).

В умовах розбудови демократичної, правової держави суттєвого зна­чення набуває контрольна функціяПрезидента, яка випливає з його ста­тусу як гаранта додержання Конституції. На виконання функції він наділений правом накладати вето на закони, прийняті парламентом, скасовувати акти Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автоном­ної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій. Важливим засобом забезпечення конституційної законності є також право Прези­дента звертатися до Конституційного Суду України з поданням про відповідність Конституції України законів та інших правових актів Вер­ховної Ради України, актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Кабінету Міністрів України, про необхідність офіційного тлума­чення Конституції України та законів України, про конституційність чинних міжнародних договорів України, а також тих, що вносяться до парламенту на ратифікацію. Особливе місце в діяльності глави держа­ви належить контролю за діяльністю «силових структур» — Збройних Сил України, органів, що забезпечують національну безпеку й охорону державного кордону, правоохоронних органів тощо.