Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Чому так сталося? Які складові діяльності виступають у цьомй випадку на перший план?



[З, 57-62; 7, 121-13% 10, 116-121; 15, 42-6% 16, 68-71 ІЩ 17, т. 2, 180-186; 19, 202-210, 24, 189-199, 26, 219, 440-4Щ 27, 49-52\

8.3. Індуїстський місіонер А. Сінх в с. Годамурі почув про якийсь "людський дух", що пересувається разом із групою вовків. Він організував експедицію, яка знайшла двох дівчаток. Менша, Ама-ла, була віком приблизно 18 місяців, старша, Камала, — 8 років. У листопаді 1920 р. Сінх перевіз дітей до притулку до Мінднапура, де розпочав систематичне перевиховання їх, процес якого ретель­но описував. Спочатку тільки голод змушував дітей вживати їжу. Люди наводили на них жах; дитину, що наблизилася, Камала по­кусала. Вдень вони спали, вночі пересувалися по кімнаті і тричі протягом ночі вили. Амала швидше почала виявляти ознаки "олюд­нення", але через рік вона померла. Камала лише після двох років перебування в притулку вимовила перше слово і лише через 8 років почала говорити, але простими фразами. Перші кроки без допомоги вона зробила після 6 років перевиховання. В цей час почала спілкуватися з дітьми, виконувала нескладні доручення, пов'язані з обслуговуванням. її емоційне життя було багатим, але адекватно висловити його вона не могла. Після дев'ятирічного перебування у притулку вона померла від хвороби нирок.

Які закономірності психічного розвитку висвітлює цей випадок ? Чому Камала так повільно набувала психічних новоутворень ? [1, 78-90, 12, 26; 13, 176-19», 17, 26-3% 21, 11-2% 28, 205-21% 31, 133-140, 33, 74-75, 22% 34, 244-246\

8.4. Коли дитину залишали в кімнаті з глухонімими або з діть­ми, які говорили незрозумілою їй мовою, то відсоток її егоцен­тричного мовлення знижувався до одиниці. В іншій ситуації, коли поведінка дитини навмисно утруднювалась, цей відсоток зростав майже вдвічі порівняно з поведінкою за відсутності перешкод. А Про що свідчать ці результати? Які функції виконує егоцентрич­не мовлення у процесі психічного розвитку? [8, 59-63; 9, т. 2, 42-62, 314-331, 23, 5-10, 33, 406; 34, 343; 39, 146-155\

8.7. За допомогою ручок, які приводили у рух стержень, групи з шістьох досліджуваних мали спільними зусиллями, начебто на дотик, визначити літеру, яка була "написана" на експеримен­тальному стенді. Про правильність напрямку руху стержня сиг­налізували спалахи лампочки. Досліджувані могли спілкуватися: будувати гіпотези та пропонувати тактику їх перевірки. Проте Далеко не всі групи впорались із цим завданням.

А Що їм заважало?Які особливості спілкування досліджувались та­ким чином?

[1, 140-150, 25, 86-96; 28, 247-251; 34, 244-2461

8.14. На магнітофонну стрічку було записано 38 фраз, прого­ворених акторами. Одну фразу, наприклад, з відповідною інто­нацією казав чоловік: "Дуже добре, хлопці, виходьте і покажіть їм", інша була вимовлена голосом маленької дівчинки: "Хтось зламав мою ляльку", третя — офіційним тоном: "Зачиніть, будь ласка, двері". Досліджувані мали визначити вік, стать, рід занять кожного мовця, висловити припущення про його індивідуально-психологічні особливості та ситуацію мовлення. В результаті пе­реважна більшість оцінок збіглася. Так, прослухавши першу фразу, 90 % досліджуваних вирішили, що її сказав тренер, людина во­льова і відповідальна, звертаючись до футболістів перед виходом На поле.

 

10.5. Якщо подразнювати слабким електричним струмом ре­цептори найрізноманітніших аналізаторів (зорового, слухового, дотикового), то досліджуваний відчуватиме світло, шум, біль тощо. Цей самий ефект виникатиме і при дії на ці самі аналізатори фокусованого ультразвуку. Тому можна дійти висновку, що у від­чуттях відтворюються не властивості подразників, а стани відпо­відних аналізаторів.

Наскільки обґрунтований такий висновок?Яка концепція відчут­тів за ним приховується?

[4, 6-10, 6, 5-9, 9, 32- 49, 11, 242-244) 13, 261-262, 379, 14, 210-212, 18, 205-209

 

10.6.Відомо, що відчуття викликає лише подразник, інтен­сивність якого досягає певної (порогової) величини. Проте до­слідженнями було встановлено факт непостійності значень поро­гів відчуття досліджуваного (той самий подразник то викликав, їо не викликав відчуття). Виявлено також, що крива залежності частоти відповідей досліджуваного ("Так, бачу", "Так, чую") від величини подразника має не ступеневий, як слід було б очікува­ти, а безперервний характер.

Як узгодити ці дані з уявленням про пороги відчуттів? Чи є вза­галі такі пороги?

[З, 194-197) 6, 25-31) 9, 91-99, 11, 147-148, 267) 12, 127-128; 13, 285-286; 14, 212-215) 18, 219-24», 21, 245-255]

10.9.Сліпоглухоніма О. І. Скороходова свідчить: "Шум і звуки уявляються мені у вигляді безперервних вібрацій, які я відчуваю, коли йду вулицею або їду в трамваї, тролейбусі... Якщо я все ж таки захочу уявити людські голоси, то звуки я відчуваю кінчика­ми пальців, тому що деяких своїх знайомих, а також власний голос я "слухаю" руками... Якщо я спробую висловити свої уяв­лення поетичною мовою, то це буде приблизно так: усе життя, яке протікає навкруги, відділене від мене "скляною стіною". Зрячі люди бачать все навколишнє і можуть розповісти мені про це, але як тільки я хочу безпосередньо сприймати це життя, без до­помоги зрячих і чуючих, я наштовхуюсь на тонку "скляну стіну", яка здається мені справжньою "китайською стіною" [19, 181— 18Щ,

А Як це свідчення характеризує природу відчуттів? Чому виникає "китайська стіна "?

[4, 171-175; 5, 27-34; 8, 72-83; 9, 32-49, 11, 242-244; 13, 261-262; 15, 35-143; 19, 180-183]

10.13. Чотири групи вантажників протягом зміни переносили ящики однієї ваги, але різного кольору: чорного, коричневого, жовтого і білого. Опитування показало, що робітники, які носи-ли чорні і коричневі ящики, в кінці зміни скаржилися на втому. У двох інших групах такого не було.

 

10.18. Досліджуваним пропонували різні запахи співвіднести з довільно вибраними звуковими тонами чи відтінками світла. З'ясу­валося, що вони співвідносили конкретні запахи з суворо визна­ченими тонами і відтінками, причому запахи речовин, молекули яких містять більше число атомів вуглецю, співвідносили з тем­нішими, а менше — зі світлішими відтінками. Наприклад, один відчував їх то як "дзвінкі", то як "солоні" або "хрусткі".

А Що це за явище? Як можна пояснити отримані результати? [6, 18-21\ 9, 7-16; 11, 44, 39% 12, 170, 13, 52, 363\ 14, 236-237]

 

 

11.1. Вищі тварини переважають людину за швидкістю побудо­ви чуттєвих образів, оцінкою їх емоційного тону та відповідною орієнтацією в навколишньому середовищі. Проте чуттєві образи людини незрівнянно багатші: очевидно, що тварина не відобра­жає й сотої долі того, що сприймає в об'єктах людина.

А Чим відрізняється сприймання людини від сприймання тварини ? Чому сприймання людини незрівнянно багатше? [7, 363-38101, 112-153; 13, 251-261; 16, 43-51; 21, 36-50, 22, 55-57; 25, 265-280, 26, 128-134\

 

11.3. Між зображенням предмета на сітківці ока і його зоро­вим образом немає прямої відповідності. По-перше, таке зобра­ження двовимірне, а образ — тривимірний. По-друге, стимуля­ція сітківки змінюється залежно від віддаленості, розміщення, освітленості предмета, тоді як його образ відносно стабільний. По-третє, одне й те саме зображення може породжуватись ма­лим предметом з невеликої відстані і великим, що розташований Далеко, хоча як в образі вони мають адекватне відображення.

Чому так відбувається?Як виникає зоровий образ?

[2, 7-62; 7, 364-381; 12, 119-153; 13, 251-261; 16, 43-51; 17, 141-173; 18, 55-57; 21, 52-4Р, 57-79, 273-274; 24, кн. 2, 255-26^5; 26, 128-134; 29, 184-194; 31, 227-22?|

 

11.6 Після хірургічного видалення вродженої катаракти у до­рослому віці хворий спочатку не сприймає світ таким, яким його бачать зрячі з дитинства. Проте немає і повного хаосу, оскільки він одразу сприймає цілісні фігури на якомусь тлі. Хворий може фіксувати погляд на предметі, розглядати його, стежити очима за його переміщеннями, визначити, що певні предмети різні, але нездатний ні схарактеризувати відмінності між ними, ні назвати їх (хоча добре впізнає навпомацки). Такий хворий прагне взяти.

 

12.4.Хворий поступово втрачав пам 'ять. Спочатку це стосува­лося подій, я)кі відбулися зовсім недавно, потім тих, що мали місце протягом останнього року, далі — кількох останніх років, аж до спогадів про дитинство. Згодом хвороба перестала прогре­сувати і почалося відновлення пам'яті, яке відбувалося у зворот­ному порядку: спочатку з'явилися спогади юності, потім — зрі­лого віку і лише після цього — події останніх років.

А Чому перебіг захворювання був саме таким? Яку закономірність ілюструє цей випадок ? [5, 131-150, 8, 45-49,11, 143-169, 22, 327, 24, 64-71; 28, 25-60\

12.6.Хлопчик дошкільного віку після першого ознайомлення безпомилково відтворив розклад руху потягів через столичний вокзал. Інший, уже дорослий, міг без помітних зусиль повторити будь-якої довжини ряд слів або беззмістовних складів, які за­пам'ятав тиждень, місяць, рік, багато років тому. Одного разу йому дали штучну математичну формулу, яка нічого не означала, і він відтворив її через 15 років після запам'ятовування. Для того, Щоб щось забути, він вигадував певні прийоми (наприклад, уяв­ляв, як горить папірець з непотрібною інформацією).

А Як можна пояснити ці випадки ? Як вони характеризують люд­ську пам'ять?

[5, 91-113; 8, 50-51, 54-59, 11, 21-26; 14, 292-298; 17, 8-87; 25, 342-344; 29, 194-20Д

 

13.1. В історії філософії існує проблема чуттєвого і раціональ­ного — проблема співвідношення опосередкованого мисленням і безпосереднього, такого, що ґрунтується на даних органів чуття, пізнання дійсності. Одні філософи {Декарт, Спіноза, Гегель) стверджували, що джерелом і критерієм пізнання є теоретичне мислення, яке дає змогу вийти за межі емпіричних узагальнень, інші {Бекон, Гоббс, Локк) вважали таким джерелом чуттєвий до­свід, мислення для них було суб'єктивним засобом системати­зації уявлень.

А, Як ця проблема розв'язується у сучасній психології? Як пов'язані між собою чуттєве йраціональне?

[З, 105-107, 321] 7, 6-34; 14, 13-21, 97-99; 24, 5-11; 27, 101-121; 34, 360-363; 36, 223-227; 38, 145-1481

13.3. У малайській мові слово "тама" означає "брати батька", "подібний", "схожий". Дитина, оволодіваючи мовленням, нерід­ко однаково називає предмети, що рухаються, тварин з довгою шиєю тощо. Цікаво, що людина також прагне охопити поняттям певне коло пов'язаних між собою об'єктів.

А Про що свідчить це явище? Як воно характеризує мислення? [12, 154-184; 14, 105-110, 17. 157-166; 18, 124-152, 21, 309, ЗО, 265; 34, 395-406; 36, 219-231; 38, 194-203]

 

 

13.6. Коли під час малювання дошкільникам створювали різні перешкоди (у дитини не виявлялося під рукою олівця потрібного кольору, паперу, фарб тощо), то прояви егоцентричного мовлення ("Де олівець, зараз мені потрібен синій олівець"; "Нічого, я за­мість цього намалюю червоним і змочу водою, воно потемніє і буде як синє") зростали майже вдвічі. Відомо також, що найбіль шого розвитку таке мовлення досягає на третьому році життя дитини, у віці шести років воно йде на спад, а після семи прак­тично зникає.

А Як пояснити ці дані?Як вони характеризують мислення? [З, 287-292, 12, 42-58-, 16, 216-218; ЗО, 406; 32, 343; 38, 176-1871

13.7. Великий фізики. Ейнштейн зазначав: "Слова, написані або проговорені, не відіграють, напевно, жодної ролі в меха­нізмі мого мислення. Психічними елементами мислення є деякі, більш чи менш ясні, знаки чи образи, які можуть бути "за ба­жанням" відтворені й скомбіновані. Між цими елементами і логічними концепціями, що розглядаються, звичайно, існує певний зв'язок... Але з психологічної точки зору ця комбінацій­на гра, напевно, є головною характеристикою творчої думки — до переходу до логічної побудови у словах або знаках іншого типу, з допомогою яких цю думку можна буде повідомити іншим людям" [38, 368]. Аналогічну думку повторив видатний матема­тик Ж. Адамар: "Я стверджую, що слова повністю відсутні в моєму розумі, коли я дійсно думаю; слова з'являються в моєму розумі лише після того, як я завершу або закину дослідження" (1, 72|.