Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Що повинно бути викладено в тексті статуту. До яких типів документів він належить.

Будь-яке підприємство діє на підставі власного статуту, тобто певного зібрання обов'язкових правил, що регулюють її індивідуальну діяльність, взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання.

У статуті визначається: точне найменування та місцезнаходження підприємства, власник або засновник; основна місія й цілі діяльності; органи управління та порядок їхнього формування; повноваження трудового колективу та його виробничих органів; джерела та порядок утворення майна; умови реорганізації та припинення існування.

У найменуванні треба відображати конкретну назву (завод, фабрика, майстерня тощо), вид (приватне, колективне, державне, акціонерне товариство) тощо.

Надзвичайно важливим для майбутні підприємців є знання про майно підприємств, зокрема про джерела його формування. Майно підприємств становить його основні та оборотні фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається на самостійному балансі підприємств.

Статут підприємства повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків; про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Ділова телефонна бесіда.

Правила скорочення у ділових документах.

У текстах документів не повинно бути різниці в напи­санні назв осіб, посад, закладів, географічних назв, тер­мінів тощо. Зовсім не бажані і спонтанні ско­рочення. Сьогодні постають стандартизованими такі різ­новиди скорочень:

- поштові дані (м., обл., р-н, ст., від. і т. ін.);

- найменування посад і звань (проф., член-корр., канд. техн. наук, зав., зам., в.о., пом. тощо);

-найменування документів (ДОСТ, техплан, ТЗ, спец- замовлення і т. ін.);

- слово рік (p., pp., 1996/97 звітному році);

У грошові одиниці (2000 грн.; 80 коп.; 4 тис., 6 млн.);

У текстові позначення (т. д., т. п., див., пор., напр., та . ін., е., ГЛ., С.Г.).

Усі скорочення слів і найменування в документах по­винні бути загальноприйнятими і зрозумілими. Слід па­м'ятати, що насиченість тексту скороченнями загалом зни­жує офіційний тон документа. Щоб не помилитися у ви­борі скорочень, слід користуватися «Словником скорочень української мови» (К., 1982). Окремі правила користуван­ня скорочень і складноскорочених слів:

 

 

Класифікація помилок. Загальна характеристика.

Композиційні та логічні помилки.

Синтетичні помилки.