Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Концептуальні засади розвитку вищої освіти.



Практичне заняття 3

Тема: Ознайомлення з фундаменталізацією та індивідуалізацією підготовки фахівців з вищою освітою.

Мета:сформувати у студентів систему знань щодо суті фундаменталізації та індивідуалізації підготовки підготовки фахівців з вищою освітою.

Студент повинен знати:

- концептуальні засади розвитку вищої освіти;

- особливості фундаменталізації підготовки фахівців з вищою освітою;

- основні положення Закону України «Про вищу освіту»;

- порядок організації навчального процесу в університеті;

- особливості кредитно-модульної системи.

Студент повинен вміти:

- орієнтуватися в питаннях організації навчального процесу в системі вищої освіти;

- аналізувати освітнє середовище вищого навчального закладу, сегментувати ринки освітянських послуг, оцінювати конкурентоспроможність випускників ВНЗ;

- визначити структуру індивідуального навчального плану з врахуванням нормативних вимог і особистих інтересів і перспектив;

- організувати процес самостійної навчальної роботи.

План

1. Концептуальні засади розвитку вищої освіти.

2. Фундаменталізація підготовки фахівців з вищою освітою

3. Індивідуалізація навчальної діяльності.

4. Індивідуальний навчальний план студента та контроль його виконання.

5. Модернізація форм і методів навчання студентів в контексті кредитно-модульної системи.

 

Концептуальні засади розвитку вищої освіти.

В сучасному світі освіта набуває все більш вирішального значення для визначення не тільки рівня освіченості і культури конкретної людини, а й суспільства в цілому.

Правові, організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти в Україні визначаються Законом України "Про вищу освіту" ( 2984-14 ) (далі - Закон).

Відповідно до статті 1 Закону ( 2984-14 ) вища освіта - рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону ( 2984-14 ) державна політика у галузі вищої освіти визначається Верховною Радою України.

Державна політика у галузі вищої освіти ґрунтується на принципах: доступності та конкурсності здобуття вищої освіти кожним громадянином України; незалежності здобуття вищої освіти від впливу політичних партій, громадських і релігійних організацій; інтеграції системи вищої освіти України у світову систему вищої освіти при збереженні і розвитку досягнень та традицій української вищої школи; наступності процесу здобуття вищої освіти; державної підтримки підготовки фахівців для пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень; гласності при формуванні структури та обсягів освітньої та професійної підготовки фахівців.

Слід зазначити, що необхідність проведення реформування освіти, в тому числі, вищої, передбачена у Програмі економічних реформ на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" від 2 червня 2010 року.

Виходячи з ряду державних заходів щодо модернізації та вдосконалення національної системи освіти, передбачених Програмою, головною метою реформи освіти є підвищення конкурентоспроможності української освіти, інтеграція системи вітчизняної освіти в єдиний європейський освітній простір, удосконалення системи управління освітою, підвищення її якості та забезпечення доступності.

У Переліку ключових законопроектів, прийняття яких необхідне для реалізації Програми економічних реформ, зокрема, у сфері освіти, є розроблення проекту Закону України "Про вищу освіту" (нова редакція) з урахуванням вимог Болонського процесу, європейських стандартів та підходів до надання якісних освітніх послуг тощо.

Важливим завданням, яке стоїть перед державою стосовно покращення системи освіти, зокрема вищої, є розроблення національної системи оцінювання якості освіти, що полягає у впровадженні національної системи рейтингового оцінювання діяльності вищих навчальних закладів, забезпечення їх участі у міжнародних порівняльних дослідженнях з питань якості освіти, а також в основних міжнародних рейтингах найкращих університетів.

Також стоїть таке завдання як розподіл у вищих навчальних закладах навчальних програм академічного та практичного профілю, а також розвиток професійно-орієнтованої вищої освіти шляхом розроблення порядку стандартів вищої освіти.

У Програмі передбачена необхідність створення в державі умов для безперервності та доступності освіти шляхом вдосконалення організації післядипломної освіти та навчання студентів, стажування аспірантів, наукових та науково-педагогічних працівників у провідних вищих навчальних закладах та наукових установах за кордоном.

З метою забезпечення поліпшення функціонування та інноваційного розвитку освіти в Україні, підвищення її якості та доступності, інтеграції до європейського освітнього простору із збереженням національних досягнень і традицій Указом Президента України від 30 вересня 2010 року N 926 ( 926/2010 ) "Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні" 2011 рік в Україні оголошено Роком освіти та інформаційного суспільства.

Відповідно до зазначеного Указу ( 926/2010 ) зусилля на реформування національної системи вищої освіти мають бути спрямовані на удосконалення структури освіти; надання провідним вищим навчальним закладам реальної автономії як засобу поліпшення якості вищої освіти, запровадження їх змагальності та відповідальності за результати роботи; оптимізації мережі вищих навчальних закладів та їх підпорядкування, створення укрупнених регіональних університетів; посилення інтеграції освіти, науки, виробництва, наукової та інноваційної складових у діяльності вищих навчальних закладів; розроблення проекту нової редакції Закону України "Про вищу освіту" (2984-14 ), забезпечити організацію його громадського обговорення, доопрацювання з урахуванням результатів такого обговорення; стимулювання розвитку системи "освіти впродовж життя" тощо.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. N 1728 (1728-2010-р ) затверджений План заходів щодо розвитку вищої освіти на період до 2015 року, згідно з яким Міністерству освіти і науки, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади доручено забезпечити виконання плану заходів, затвердженого цим розпорядженням та інформувати щороку до 20 грудня Кабінет Міністрів України про стан виконання зазначеного плану заходів.

Слід зазначити, що План заходів щодо розвитку вищої освіти на період до 2015 року ( 1728-2010-р ) містить стратегічні та змістовні положення, спрямовані, зокрема, на оптимізацію мережі державних вищих навчальних закладів, розширення організаційно-правових засад функціонування підготовчих відділень у складі вищих навчальних закладів з урахуванням потреби у створенні умов для підготовки вступників до зазначених закладів; забезпечення інноваційного розвитку вищої освіти шляхом впровадження у навчальний процес нових інформаційних, телекомунікаційних технологій, інтерактивних форм та методів навчання; удосконалення механізму ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів з урахуванням особливостей підготовки фахівців з вищою освітою, а також вжиття заходів до утворення незалежних акредитаційних агенцій та агенцій з визнання документів про освіту, передбачаючи їх фінансування на госпрозрахунковій основі; забезпечення розвитку дослідницьких університетів як провідних центрів наукової, інноваційної діяльності та підвищення результативності наукових досліджень у вищих навчальних закладах та забезпечення розвитку державного і приватного партнерства у сфері освіти, спрямованих на розширення та удосконалення навчальної, лабораторної, матеріальної бази провідних університетів тощо.

Слід зазначити, що реформування та модернізація вищої освіти в Україні є дійсно одним із актуальніших завдань на шляху до інноваційного, європейського розвитку українського суспільства, підвищення ролі вищої освіти у формуванні освіченого молодого покоління.

Водночас, це має відбуватись шляхом поступового поетапного запровадження європейських норм та стандартів, з урахуванням вітчизняних традицій з метою створення умов для отримання українцями вищої освіти європейського рівня.

Спеціаліст I категорії відділу з питань гуманітарного законодавства Управління соціального, трудового та гуманітарного законодавства Департаменту конституційного, адміністративного та соціального законодавства С.П.Ботезат

( Тeкcт підготовлено Відділом баз данних НПД УКС ВР )

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я від 27 серпня 2010 р. N 1728-р Київ

Про затвердження плану заходів щодо розвитку вищої освіти на період до 2015 року

1. Затвердити план заходів щодо розвитку вищої освіти на період до 2015 року, що додається.

2. Міністерству освіти і науки, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади:

забезпечити виконання плану заходів, затвердженого цим розпорядженням;

інформувати щороку до 20 грудня Кабінет Міністрів України про стан виконання зазначеного плану заходів.

Прем'єр-міністр України М.АЗАРОВ

Інд. 28

ЗАТВЕРДЖЕНО розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. N 1728-р

ПЛАН ЗАХОДІВ щодо розвитку вищої освіти на період до 2015 року

1. Підготувати пропозиції щодо оптимізації мережі державних вищих навчальних закладів шляхом централізації управління ними, утворення багатопрофільних регіональних університетів.

МОН, Мінекономіки, Мінфін, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації.

2011-2012 роки.

2. Забезпечити видання навчальної літератури для вищих навчальних закладів, у тому числі на електронних носіях.МОН, Мінфін, Мінекономіки.

2011-2015 роки.

3. Затвердити перелік обов'язкового навчально-лабораторного обладнання для вищих навчальних закладів.

МОН, Національна академія наук, Національна академія педагогічних наук, Мінфін, Мінекономіки, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади.

2012 рік.

4. Удосконалити умови прийому до вищих навчальних закладів з урахуванням результатів зовнішнього незалежного оцінювання, середнього бала шкільного атестата та оцінок вищого навчального закладу.

МОН, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади.

2011 рік.

5. Підготувати пропозиції щодо внесення змін до законодавства в частині встановлення пільг під час вступу до вищих навчальних закладів, які готують фахівців за спеціальностями, що відповідають пріоритетним напрямам розвитку національної економіки.

МОН, Мінфін, Мінекономіки, Мінпраці, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади.

2013-2015 роки.

6. Вжити заходів до удосконалення механізму професійної орієнтації учнівської молоді з метою залучення обдарованих дітей до здобуття освіти у вищих навчальних закладах шляхом створення у загальноосвітніх навчальних закладах профільних класів насамперед природничо-математичного і технічного профілю.

МОН, Національна академія наук, Національна академія педагогічних наук.

2011-2015 роки.

7. Забезпечити розширення організаційно-правових засад функціонування підготовчих відділень у складі вищих навчальних закладів з урахуванням потреби у створенні умов для підготовки вступників до зазначених закладів.

МОН, Мінфін, Мінекономіки, Мінпраці, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади.

2012 рік.

8. Удосконалити механізм ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів з урахуванням особливостей підготовки фахівців з вищою освітою, а також вжити заходів до утворення незалежних акредитаційних агенцій та агенцій з визнання документів про освіту, передбачаючи їх фінансування на госпрозрахунковій основі.

МОН, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади.

2011-2015 роки.

9. Визначити механізм економічного стимулювання участі роботодавців в організації професійно-практичної підготовки студентів вищих навчальних закладів.

МОН, Мінпраці, Мінекономіки, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації.

2012 рік.

10. Розробити методичне забезпечення функціонування системи "Освіта впродовж життя" шляхом застосування різних за профілем та тривалістю навчання програм підвищення кваліфікації працівників, зайнятих у галузях економіки.

МОН, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади.

2012 рік.

11. Забезпечити інноваційний розвиток вищої освіти шляхом впровадження у навчальний процес нових інформаційних, телекомунікаційних технологій, інтерактивних форм та методів навчання.

МОН, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади, Національна академія педагогічних наук.

2012-2015 роки.

12. Забезпечити розвиток дослідницьких університетів як провідних центрів наукової, інноваційної діяльності та підвищити результативність наукових досліджень у вищих навчальних закладах.

МОН, Мінекономіки, Мінфін, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади, Національна академія наук.

2010-2015 роки.

13. Провести фундаментальні наукові дослідження у вищих навчальних закладах з природничих, технічних, економічних та інших наук, передбачивши гнучку систему їх фінансування.

МОН, Національна академія наук, Мінекономіки, Мінфін.

2012-2015 роки.

14. Забезпечити розвиток прикладних наукових досліджень у вищих навчальних закладах та створити умови для подальшого впровадження їх результатів у виробництво шляхом розвитку наукових парків, технопарків, бізнес-інкубаторів та інших інноваційних структур.

МОН, Національна академія наук, Мінекономіки, Мінфін.

2011-2015 роки.

15. Розробити та забезпечити здійснення заходів щодо залучення іноземних студентів до навчання в Україні, передбачивши збільшення кількості навчальних програм для них у вищих навчальних закладах і закладах післядипломної освіти.

МОН, МЗС, Мінекономіки, Мінфін.

2011-2015 роки.

16. Забезпечити розвиток державного і приватного партнерства у сфері освіти, спрямованих на розширення та удосконалення навчальної, лабораторної, матеріальної бази провідних університетів.

МОН, Мінекономіки, Мінфін, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади, Національна академія наук.

2012 рік.

17. Утворити при вищих навчальних закладах підрозділи міжнародної академічної мобільності з урахуванням необхідності приєднання вищих навчальних закладів України до Міжнародної мережі агенцій гарантії якості вищої освіти.

МОН, МЗС.

2011-2015 роки.

18. Забезпечити створення умов для здорового способу життя студентів з урахуванням фізіологічних норм оздоровчої рухової активності, розвиток студентського спорту шляхом утворення у вищих навчальних закладах спортивних клубів та центрів студентського спорту, будівництва сучасних спортивних споруд.

МОН, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади.

 

2. Фундаменталізація підготовки фахівців з вищою освітою

Головною задачею освітянської політики є забезпечення сучасної якості освіти на основі збереження її фундаментальності і відповідності актуальним і перспективним потребам особистості і держави.

На сучасному етапі значно виросли вимоги до спеціалістів з вищою освітою, зросли вимоги різних сфер професійної діяльності до рівня і характеру професійної компетентності випускників ВНЗ. Динамічний розвиток економіки, зріст конкуренції, зменшення сфери некваліфікованої та малокваліфікованої праці, глибокі зміни у сфері зайнятості постійно потребує підвищення кваліфікації та зросту професійної мобільності випускників вузів.

Випускники ВНЗ в теперішній час повинні бути кваліфікованими робітниками відповідного рівня і профілю, конкурентно-спроможними на ринку праці, компетентними, відповідальними, вільно володіти своєю професією та орієнтованими у суміжних областях діяльності, здібними до ефективної роботи за спеціальністю на рівні світових стандартів, готовими до постійного професійного росту, соціальної та професійної мобільності.

У зв’язку з цім необхідно змінити напрями формування спеціалістів, у сфері змісту і технології навчання передбачити:

широку фундаментальну і професійно-орієнтовану підготовку;

перейти від дисциплінарно - інформаційного підходу до реалізації міждисциплінарних знань, опанування методологією фахових дисциплін, інтелектуальними основами, універсальним інструментарієм професійної діяльності;

активно використовувати в навчальному процесі результати і технології наукового пошуку та підвищення на цій основі ефективності самостійної творчої роботи студентів, впровадження в учбовий процес високих інтелектуальних технологій, інтерактивних методів навчання.

ВНЗ повинні формувати інтегративні здібності фахівців, у яких професійна готовність підкріплюється вмінням швидкого реагування на зміни та тенденції ринкової економіки та розумінням тонкостей навколишнього середовища.

При розробці моделі формування спеціаліста обов’язково треба ураховувати облік місць і посад, на яких може бути використаний випускник, а також його узагальнені трудові функції, що знаходять своє відображення в кваліфікаційній характеристиці спеціаліста. Всі зусилля вузу повинні бути націлені на забезпечення загального рівня освіченості і інтелектуального розвитку, яке відповідає вищій професіональній освіті.

Аналіз впливу розвитку економіки, науки, техніки і культури на зміст вищої освіти, зміст і характер підготовки спеціалістів з вищою освітою дозволяє говорити про їхнє суттєве, об’єктивне ускладнення через необхідність значного нарощування, принаймні, чотирьох характеристик змісту вищої освіти:

· фундаменталізації підготовки;

· інтелектуалізації змісту;

· забезпечення готовності до рішення професійних задач;

· формування творчого підходу до виконання професійної діяльності.

Фундаменталізація змісту університетської освіти припускає не тільки оснащення гуманітарними, природничонауковими і спеціальними знаннями, але і формуванням способів творчої діяльності, умінь і навичок використання цих знань у конкретній професійній області, а також вироблення необхідної психологічної установки на реалізацію творчої потенції майбутнього фахівця, спрямованої на фундаментальну, концептуальну підготовку, орієнтовану на розвиток творчих задатків, на подальшу самоосвіту спеціаліста.

Суспільство нового типу змінює місію, роль і поле діяльності як навчальних закладів, так і викладачів. Методологія і політика навчання вже не можуть орієнтуватися на швидкі технологічні зміни, що було характерно для індустріального суспільства. Світоглядно вони мають бути спрямовані на переосмислення основних парадигм і фундаментальних засад природи та суспільства, повинні забезпечувати випередження його технологічного розвитку. У цьому плані дуже важливого значення знову набуває фундаменталізація знань.

Індивідуалізація професійного навчання. Індивідуалізація фахового розвитку сприяє формуванню у студента індивідуального стилю навчальної діяльності. Допомогти студентові сформувати індивідуальний стиль навчальної діяльності – означає допомогти йому знайти свої специфічні, оптимальні засоби адаптації до навчальних ситуацій. Основний ресурс для цього – засвоєння студентами базового змісту освіти, але індивідуально неповторним засобом. При цьому індивідуалізація навчання не повинна бути спрямована на селекцію і добір найбільш талановитих студентів і надання їм сприятливих умов розвитку. Необхідно створити таке навчально-формуюче середовище, в якому студенти могли б розвивати свої здібності, захоплення, творчий потенціал, реалізовувати потреби та інтереси.

Як відомо, базовою ланкою вітчизняної освітньої системи є академічна студентська група, тоді як у Європі – окремий студент, який здобуває освіту за індивідуальною траєкторією. Перехід до індивідуальних форм підготовки фахівців та індивідуальних навчальних планів не може бути безболісним, оскільки він пов’язаний із глибокою перебудовою навчального процесу. В свою чергу, реформування навчального процесу, збільшення частки самостійної та індивідуальної роботи, студентів, зміна форм контролю знань потребує якісно нового науково-методичного забезпечення.