Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Принципи та елементи садово-паркової композиції



При проектувані зелених насаджень дотримуються таких принципів:

1 узгодженість композиції з природними умовами і планувальною ситуацією;

2 масштабність окремих елементів композиції і їх співрозмірність;

3 організація простору і перспектив;

4 організація одного або кількох центрів композиції, а також композиційних осей.

Приступаючи до проектування об'єкта, вибирають провідні породи й групують їх за висотою, текстурою й екологічними вимогами. Потім до кожної такої групи провідних порід добирають супутні дерева, чагарники й трав'янисті рослини, що гармонують з провідною породою за формою крон, текстурою, кольором листя, і, нарешті, виділяють групу дерев і чагарників для створення в певних місцях акценту й тла для інших деревних і трав'янистих рослин, а також визначають породи дерев-солітерів.

При проектуванні й створенні ландшафтних композицій необхідно уникати застосування великої кількості різних видів рослин в одній композиції. Найкращі результати отримують, коли в композиції домінує один вид, а інші йому підлеглі, тобто необхідно використовувати принцип домінування.

Елементи садово-паркової композиції поділяються на 2 групи

1.природні компоненти .

2.штучні компоненти.

21. природні компоненти садово паркової композиції

Природні компоненти – рельєф, вода, рослинність. Ведуча роль сад-парк композиції належить рельєфу і воді, а рослинність – похідний, але незмінний компонент.

Рельєф – це основа садово-паркового ландшафту, яка визначає його композиційну архітектоніку, хар-р візуальних вражень, функціональні структури. Від рельєфу залежить види і форми водойм, функція рослинності, х-ка мікроклімату. Рельєф – сукупність форм, нерівностей поверхні землі, горизонтальне і вертикальне розчленування, підвищення і пониження, які виникли в результаті взаємодії ендогенних або екзогенних зовнішніх процесів. Форми рельєфу: плоский, хвилястий, пагорбовий, горбистий і гористий. Рельєф складається з випуклих (позитивних) форм рельєфу і вгнутих( негативних). Форми рельєфу можуть бути природніми (ерозія, зсуви, вивітрювання, карст тощо). В залежності від форми рельєфу розрізняють 6 типів парків з характерними композиційними прийомами: парки на схилах і заплавних терасах, нагорні парки(на пагорбах, гірках), парки в гірських долинах, парких на яружних територіях, парки на мікрорельєфі.

Водойма – активний компонент сад-парк композиції, найбільш багатий на різноманітність створюваних ефектів матеріал. Якість води визначається її фізичними власт.: текучість, прозорість, власт. Змінювати форму, кольір,властивість відображати навколишні предмети, запах, здатність звучати. Емоційний вплив води: сприяє заспокоєнню, викликає радість, веселощі, бадьорить, викликає мрійливість. Водойми класиф. за походж.: -природні, -штучні(канали, ставки); за формою: -регулярна або правильна(круг, овал), неправильна; за ф-єю: -купальні, декоративні, спортивні басейни, бризкальні басейни; за хар-м води: -статичні(замкнуті водойми), -динамічні(звивисті форми русла).

Рослинність є найактивнішим компонентом ландшафту. Для озеленення використовують: вищі насівні рослини(водні і наземні), мохи, папороті. Найбільші групи рослин для озеленення:

- наземні з задерев’янілими стеблами – дерева, кущі, кущики;

-. трав’янисті

- спорові (плавуни, хвощі тощо);

- квіткові;

- рослини з невиразними квітками (злаки, осоки);

Рослинність визначає силует, структуру, фон і тон пейзажу, його настрій. Дендрологія – наука про особливості розвитку дерев, їх вимого до грунтів, повітря. Флористика – особливості розвитку трав’янистих рослин.