Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

ННЯ В СУЧАСНОМУ ЖИТТІ



ВСТУП

Метою курсової роботи є створення програмного додатку, в моєму випадку, в середовищі програмування Visual C++, який виконуватиме операції з двома матрицями в діалоговому режимі з користувачем. Завдання програми- це реалізування функції користувача додавання,віднімання та множення матриць.

Тема курсової роботи цілком охоплює весь курс дисципліни «Системне програмування» та дозволяє узагальнити отримані знання , продемонструвати їх в працюючому проекті.

Програмування- процес і мистецтво створення комп'ютерних програм за допомогою мов програмування. Програмування поєднує в собі елементи мистецтва, науки, математики й інженерії.

Мова програмування - формальна знакова система, призначена для опису алгоритмів у формі, яка зручна для виконавця (наприклад, комп'ютера). Мова програмування визначає набір лексичних, синтаксичних і семантичних правил, використовуваних при складанні комп'ютерної програми. Він дозволяє програмісту точно визначити те, на які події буде реагувати комп'ютер, як будуть зберігатися і передаватися дані, а також які саме дії слід виконувати над цими при різних обставинах. Для розробки проекту я обрав консольний режим Microsoft Visual C++ (MSVC). Це дозволило без зайвих завантажень комп’ютерної системи реалізувати поставлену задачі. Серед недоліків такого проектування є недостатньо гарний , як на сьогоднішній день, інтерфейс користувача та консольний ввід та вивід даних.

 

1 РОЛЬ ОБЧИСЛЮВАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ ТА ПРОГРАМУВА-

ННЯ В СУЧАСНОМУ ЖИТТІ

Сучасне життя, особливо його ділову і повсякденну складову, важко уявити без використання сучасної комп’ютерної техніки, адже жодне підприємство не обходиться без допомоги комп'ютерів, всі повторювані щоденно операції зберігання даних, оформлення документів, побудови графіків, таблиць, штатних розписів, створення рекламної продукції передбачає застосування комп'ютерів.

Фундаментальною межею цивілізації є зростання виробництва, споживання і накопичення інформації у всіх галузях людської діяльності. Все життя людини так чи інакше пов'язано з отриманням, накопиченням і обробкою інформації. Що б людина не робила: чи читає він книгу, чи дивиться він телевізор, чи розмовляє – він постійно і безперервно одержує і обробляє інформацію.

Для поточного століття є характерною надзвичайно висока швидкість розвитку науки, техніки і нових технологій. Зважаючи на те, що від винаходу книгодрукування у середині XV століття до появи першого радіоприймача пройшло близько 440 років, а між винаходом радіо і телебачення – близько 30 років, при цьому розрив між винаходом транзистора і інтегральної схеми склав всього 5 років, можна відзначити, що саме в області накопичення наукової інформації її об'єм починаючи подвоюється кожні 10 років. Це призвело до того, що найважливішою проблемою розвитку науки і техніки на сьогодні є лавиноподібний потік інформації в усіх галузях життєдіяльності.

Сучасний фахівець витрачає близько 80% свого робочого часу, щоб лише ознайомитися з виходом нових напрацювань у його області професійної діяльності.

Сучасний персональний комп'ютер може виконувати практично будь-які дії з обробки інформації, однак для цього слід скласти на програмній мові точну та докладну послідовну інструкцію (власне програму), яка й показує, як саме слід обробляти інформацію. Сам по собі комп'ютер не володіє жодними знанням у жодній галузі свого використання – всі ці знання зосереджені у програмах, які виконуються на комп'ютері.

Формуючи та коригуючи комп’ютерні програми, можна перетворити його на робоче місце дизайнера чи бухгалтера інженера, економіста чи агронома, редагувати на ньому документи тощо.

Здебільшого виділяють два різновиди комп'ютерного забезпечення, тобто програмне і апаратне, а вже програмне забезпечення включає системне і прикладне. Системне програмне забезпечення призначено для функціонування самого комп'ютера як єдиного цілого. Це, в першу чергу, операційна система, а також сервісні програми різного призначення – драйвери, утиліти тощо. До системного програмного забезпечення входить мережевий інтерфейс, який забезпечує доступ до даних у серверних мережах. Дані, введені в комп'ютер, організовані, як правило, в базу даних, яка, у свою чергу, управляється прикладною програмою управління базою даних і може містити найрізноманітніші дані, зокрема історії хвороб, статистичну звітність, бухгалтерський облік.

Прикладне забезпечення являє собою власне програми, для яких і призначений комп'ютер, це обчислення, обробка результатів досліджень, різноманітні розрахунки, обмін інформацією між комп'ютерами тощо.

Для того щоб на ЕОМ записати будь-яку програму необхідно використовувати спеціальну мову. Транслятор - спеціальний інструмент, за допомогою якого програміст може записати потрібну програму на ЕОМ, саме завдяки транслятору, програма буде зрозуміла, і легко читатися комп'ютером.

На сьогоднішній день користується великою популярністю інтегроване середовище розробки програмного забезпечення, до складу якого входить редактор для введення, а також редагування текстів програм, налагодження пошуку і виявлення помилок в програмах, компоновка збірки програм, за допомогою декількох модулів.

У середовищі програмування текстовий редактор має функціональну специфіку засоби створення візуального інтерфейсу, індексація імен, відображення документації. Завдяки текстового редактора проводиться набір і редагування тексту створення програми, який називається вихідним кодом. За допомогою мови програмування для вихідного коду визначається синтаксис і

 

початкова семантика. Зазвичай, семантика програмування розширюється текстом програми, додатковими бібліотеками та іншими програмно-апаратним оточенням, де виконується програма. За допомогою компілятора, мова програмування перетворюється в спеціальні коди, які ЕОМ або, якщо бути точнішим - його виконувані компоненти, розуміють і згідно з кожним кодом виконують відповідну програму. Інтерпретатор може діяти за двома напрямками

- або явно не перетворювати мову програмування в спеціальний код для ЕОМ, або робити це неявно, по ходу виконання програми.

Весь процес програмування умовно можна розділити на кілька певних стадій:
• Аналіз.
• Проектування - створення алгоритму, розробка його комплексу.
• Кодування і компіляція - створення тексту програми і його перетворення в зрозумілий для машин код за допомогою компілятора.
• Тестування та налагодження, тобто перевірка помилок в програмі і при їх наявності - усунення.
• Випробування програми і при вдалому випробуванні - її здача.
• Супровід.

Мови класифікують за такими критеріями:

Рівень абстракції .Мови програмування високого рівня оперують сутностями ближчими людині, такими як об'єкти, змінні, функції. Мови програмування нижчого рівня оперують сутностями ближчими машині: байти, адреси, інструкції. Текст програми на мові високого рівня зазвичай набагато коротший ніж текст такої самої програми на мові низького рівня, проте програма має більший розмір.

Область застосування.Універсальні та спеціалізовані. Спеціалізовані мови теж бувають Тьюрінг-повні, та все ж їх область застосування обмежена, як наприклад у мови shell.

Підтримувані парадигми програмування.Об'єктно-орієнтовані, логічні,

функційні, структурні.

 

 

Імперативні мови базуються на ідеї змінної, значення якої змінюється присвоєнням. Вони називаються імперативними (лат. imperative - наказовий), оскільки складаються із послідовностей команд, які звичайно містять присвоєння змінних <назва_змінної> = <вираз>, де вираз може посилатися на значення змінних присвоєних попередніми командами.

Процес роботи комп'ютера полягає у виконанні програми, тобто набору цілком визначених команд в цілком певному порядку. Машинний вигляд команди, що складається з нулів і одиниць, вказує, яка саме дія має виконати центральний процесор. Значить, щоб задати комп'ютеру послідовність дій, які він повинен виконати, треба задати послідовність двійкових кодів відповідних команд. Програми в машинних кодах складаються з тисячі команд. Писати такі програми - заняття складне й обтяжливе. Програміст повинен пам'ятати комбінацію нулів та одиниць двійкового коду кожної програми, а також двійкові коди адрес даних, що використовуються при її виконанні. Набагато простіше написати програму на якому-небудь мовою, більш близькому до природного людській мові, а роботу з перекладу цієї програми в машинні коди доручити комп'ютеру. Так виникли мови, призначені спеціально для написання програм, - мови програмування.
Є багато різних мов програмування. Взагалі-то для вирішення більшості завдань можна використовувати будь-який з них. Досвідчені програмісти знають, яку мову краще використовувати для вирішення кожної конкретної задачі, так як кожна з мов має свої можливості, орієнтацію на певні типи завдань, свій спосіб опису понять і об'єктів, використовуваних при вирішенні завдань.
Всі безліч мов програмування можна розділити на дві групи: мови низькогорівня і мовивисокогорівня.
До мов низького рівня належать мови асемблера (від англ. To assemble - збирати, компонувати). У мові асемблера використовуються символьні позначення команд, які легко зрозумілі і швидко запам'ятовуються. Замість послідовності двійкових кодів команд записуються їх символьні позначення, а замість двійкових адрес даних, що використовуються при виконанні команди, - символьні імена цих даних, вибрані програмістом.

Іноді мова асемблера називають мнемокод або автокодом.
Більшість програмістів користуються для складання програм мовами високого рівня. Як і звичайний людський мова, така мова має свій алфавіт – безліч символів, використовуваних у мові. З цих символів складаються так звані ключові слова мови. Кожне з ключових слів виконує свою функцію, так само як в звичному нам мовою нам мові слова, складені з літер алфавіту даної мови, можуть виконувати функції різних частин мови. Ключові слова зв'язуються один з одним у пропозиції за певними синтаксичним правилам мови. Кожна пропозиція визначає деяку послідовність дій, які повинен виконати комп'ютер.
Мова високого рівня виконує роль посередника між людиною і комп'ютером, дозволяючи людині спілкуватися з комп'ютером більш звичним для людини способом. Часто така мова допомагає вибрати правильний метод розв'язання задачі.
Перед тим як писати програму на мові високого рівня, програміст повинен скласти алгоритм розв'язання задачі, тобто покроковий план дій, який потрібно виконати для вирішення цього завдання. Тому мови, що вимагають попереднього складання алгоритму, часто називають алгоритмічними мовами.

 




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.