Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Осудність та її критерії.



Поняття неосудності є похідним від поняття осудності, бо воно виступає як його антипод. Особа, яка перебуває в стані неосудності, не підлягає кримінальній відповідальності і покаранню за скоєне суспільне небезпечне діяння, оскільки вона не є суб'єктом злочину. У частині 2 ст. 19 дається законодавче визначення поняття неосуд­ності, з якого випливає, що неосудною визнається така особа, яка під час вчинення суспільне небезпечного діяння, передбаченого КК, «не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслі­док хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психіч­ної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки». Поняття неосудності трактується за допомогою двох критеріїв: медичного (біологічного) і юридичного (психологічного).

Медичний критерій окреслює всі можливі психічні захворювання, що істотно впливають на свідомість і волю людини. У частині 2 ст. 19 зазначені чотири види психічних захворювань: а) хронічна психічна хвороба; б) тимчасовий розлад психічної діяль­ності; в) слабоумство; г) інший хворобливий стан психіки.

Хронічна психічна хвороба— досить поширений вид захворю­вання психіки. До цих захворювань належать: шизофренія, епілеп­сія, параноя, прогресивний параліч, маніакально-депресивний пси­хоз та ін. Усі ці хвороби є прогресуючими, важковиліковними чи взагалі невиліковними. Хоча і при цих захворюваннях можливі так звані світлі проміжки.

Тимчасовим розладом психічної діяльностівизнається гостре, нетривале психічне захворювання, що відбувається у вигляді напа­дів. Це захворювання раптово виникає (часто як наслідок тяжких душевних травм) і за сприятливих обставин раптово минає. До та­ких захворювань належать різного роду патологічні афекти, алко­гольні психози, біла гарячка та ін.

Слабоумство (олігофренія)— найтяжче психічне захворювання (психічне каліцтво). Воно є постійним, природженим видом пору­шення психіки, що вражає розумові здібності людини.

Існують три форми слабоумства: ідіотія (найбільш глибокий ступінь розумово­го недорозвитку), імбецильність (менш глибокий), дебільність (най­легша форма). Таким чином, ці захворювання різняться між собою різною тяжкістю вираження хвороби.

Під іншим хворобливим станом психіки розуміють такі хвороб­ливі розлади психіки, що їх не охоплюють раніше названі три види психічних захворювань. До них належать важкі форми психостенії, явища абстиненції при наркоманії (наркотичне голодування) та ін. Це не психічні захворювання в чистому вигляді, але за своїми пси­хопатичними порушеннями вони можуть бути прирівнені до них.

Інші можливі пси­хічні стани, які негативно впливають на поведінку особи, наприклад фізіологічний афект, не виключають осудності. У певних випадках вони можуть розглядатися лише як обставини, що пом'якшують від­повідальність (наприклад, стан сильного душевного хвилювання при умисному вбивстві).

Наявність медично­го критерію є лише підставою для встановлення критерію юридич­ного, який остаточно визначає стан неосудності.

Юридичний критерій неосудності виражається в нездатності особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння ус­відомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними саме внаслі­док наявності психічного захворювання, тобто критерію медичного.

У частині 2 ст. 19 юридичний критерій неосудності виражений двома ознаками:

1) інтелектуальною — особа не могла усвідомлю­вати свої дії (бездіяльність);

2) вольовою — особа не могла керува­ти ними. Під «своїми діями» (бездіяльністю) мають на увазі не будь-яку поведінку психічно хворого, а тільки ті його суспільно небез­печні дії (бездіяльність), що передбачені певною статтею КК.

Інтелектуальна ознака критерію неосудностізнаходить свій вияв, по-перше, в тому, що особа не здатна усвідомлювати фактич­ну сторону, тобто не розуміє справжнього змісту своєї поведінки (не розуміє, що скоює вбивство, підпалює будинок і т. ін.), а тому не може розуміти і його суспільну небезпечність. По-друге, інтелектуальна ознака знаходить свій вияв ще і в тому, що особа не здатна усвідомлювати того, що її дія має суспільно не­безпечний характер. У ряді випадків це не виключає того, що особа при цьому розуміє фактичну сторону своєї поведінки.

Вольова ознака критерію неосудності свідчить про такий сту­пінь руйнування психічною хворобою вольової сфери людини, коли вона не може керувати своїми діями (бездіяльністю).

Отже, юридичний критерій містить у собі ознаки, що визнача­ють тяжкість захворювання, глибину враження пси­хіки, ступінь впливу психічного захворювання на здатність усвідом­лювати характер вчинюваного діяння, його наслідки і керувати свої­ми вчинками. Це свідчить про нерозривний зв'язок медичного і юридичного критеріїв, що й обумовило необхідність за­кріпити змішану формулу неосудності.

 




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.