Система часів інфекта. Минулий і майбутній час недоконаного виду активного і пасивного стану.

Imperfectum coniunctīvi actīvi утворюється додаванням до основи інфекта суфікса -rē- (для I, II, IV дієвідмін) i -ĕre- (для III дієвідміни) та особових закінчень:

Зразок відмінювання дієслів I-IV дієвідмін в іmperfectum coniunctīvi actīvi:

Imperfectum coniunctīvi passīvi

Imperfectum coniunctīvi passīvi утворюється додаванням до основи інфекта суфікса -rē- (для I, II, IV дієвідмін) i -ĕre- (для III дієвідміни) та особових закінчень:

Зразок відмінювання дієслів І-IV дієвідмін у іmperfectum coniunctīvi passīvi:

Допоміжне дієслово sum, fui, esse (бути):

Минулий час доконаного виду умовного способу активного та пасивного стану (Рerfectum coniunctīvi actīvi et passīvi)

Рerfectum coniunctīvi actīvi утворюється додаванням до основи перфекта суфікса -ĕrĭ- та особових закінчень:

Зразок відмінювання дієслів І–ІV дієвідмін у perfectum coniunctīvi actīvi:

Perfectum coniunctīvi passīviскладається з двох частин: дієприкметника минулого часу доконаного виду пасивного стану (рarticipium perfecti passīvi) основного дієслова і допоміжного дієслова sum, fui, esse – «бути» в теперішньому часі умовного способу.

Зразок відмінювання дієслів І–ІV дієвідмін у perfectum coniunctīvi passīvi:

Допоміжне дієслово sum, fui, esse (бути):

Давноминулий час умовного способу активного та пасивного стану (Рlusquamperfectum coniunctīvi actīvi et passīvi)

Plusquamperfectum coniunctīvi actīvi утворюється додаванням до основи перфекта суфікса -issē- і особових закінчень:

Зразок відмінювання дієслів І–ІV дієвідмін у plusquamperfectum coniunctīvi actīvi:

Plusquamperfectum coniunctīvi passīvi складається з двох частин: дієприкметника минулого часу доконаного виду пасивного стану (рarticipium perfecti passīvi) основного дієслова і допоміжного дієслова sum, fui, esse – «бути» в минулому часі недоконаного виду умовного способу.

Зразок відмінювання дієслів І-ІV дієвідмін у plusquamperfectum coniunctīvi passīvi:

Допоміжне дієслово sum, fui, esse (бути):

Вживання кон’юнктива у незалежних реченнях

У незалежних реченнях кон’юнктив вживається у двох смислових значеннях: 1) для вираження волі і бажання – умовний побажальний (coniunctīvus optatīvus); 2) для вираження припущення і можливості – умовний можливий (coniunctīvus potentiālis).

До coniunctīvus optatīvus належать такі види кон’юнктива:

1) coniunctīvus hortatīvus (adhortatīvus); 2) coniunctīvus imperatīvus (iussīvus); 3) coniunctīvus prohibitīvus; 4) coniunctīvus optatīvus;

5) coniunctīvus concessīvus.

Запереченням до цих видів виступає частка ne.

До coniunctīvus potentiālis належать: 1) coniunctīvus potentiālis;

2) coniunctīvus dubitatīvus. Запереченням виступає частка non.

Кон’юнктив головних часів (praesens) і у більшості випадків (perfec-tum praesens) означає здебільшого дію, що відноситься до теперіш-нього або майбутнього часу. Кон’юнктив історичних часів (imperfec-tum і plusquamperfectum) означає дію, що відноситься до минулого часу.

Умовний побажальний(coniunctīvus optatīvus)

1. Сoniunctīvus hortatīvus (adhortatīvus)

Сoniunctīvus hortatīvus (adhortatīvus)– умовний заохочення, що виражає заохочення, заклик, спонукання до дії, які звернені до першої особи множини. Вживається тільки у praesens coniunctīvi. Запереченням виступає частка ne. Перекладається формами майбутнього часу і з певною спонукальною інтонацією:

1. Amēmus patriam, pareāmus legĭbus! – Любімо батьківщину, підко-ряймось законам!

2. Ne difficilia optēmus! – Не бажаймо важкого!

2. Coniunctīvus imperatīvus (iussīvus)

Coniunctīvus imperatīvus (iussīvus)– умовний наказу, що виражає наказ, вимогу або категоричне прохання. Вказує на дію, яка має бути виконана у майбутньому. Він вживається тільки у praesens coniunctīvi. Запереченням виступає частка ne. Виступає у другій та третій особах однини і множини та у вимогах і настановах, які відносяться до майбутнього (крім другої особи множини). Перекладається умовним і наказовим способами. Наказова форма третьої особи перекладається словами „хай”, „нехай” і третьою особою теперішнього або майбутнього часу:

1. Isto bono utāre, dum absit; cum absit, ne requīras. – Цим благом користуйся, поки воно є; коли його нема, не шукай.

2. Videant consŭles, ne quid res publĭca detrimenti capiat. – Нехай консули потурбуються, щоб держава не понесла будь-якої шкоди. (Формула надзвичайної сенатської постанови senātus consultum ultĭmum, яка означала введення надзвичайного стану і надання консулам диктаторських повноважень).

3. Coniunctīvus prohibitīvus

Coniunctīvus prohibitīvus –умовний заборони, що виражає заперечення. Вживається у praesens або у perfectum coniunctīvi. Запереченням виступає частка ne (іноді заперечні слова nemo – ніхто, nihil – ніщо, nullus – ніякий). Зустрічається у другій особі однини або множини. Заборона стосується теперішнього або майбутнього часу. Перекладається наказовим способом:

1. Nec audias Epicurēos, qui contendunt, deos nihil mortalia curāre. – Не слухай епікурейців, які твердять, що боги цілком не турбуються про людські справи.

2. Ne transiĕris Hibĕrum; ne quid rei tibi sit cum Saguntīnis. Nusquam te vestigio movĕris. – Не переходи Гібер, нехай не буде в тебе нічого спільного із мешканцями Сагунта. Нікуди не рухайся з місця.

4. Coniunctīvus optatīvus

Coniunctīvus optatīvus– умовний побажальний, що виражає побажання, яке відноситься до теперішнього, минулого або майбутнього часу. Вживається в усіх часах умовного способу. Рraesens та perfectum coniunctīvi вказують на здійснення бажання, imperfectum та plusquamperfectum coniunctīvi – на нездійснення бажання. Рraesens coniunctīvi передає бажання, яке стосується майбутнього часу, imperfectum coniunctīvi – теперішнього часу, perfectum та plusquamperfectum coniunctīvi – минулого часу.

Coniunctīvus optatīvusчасто вживається зі словом utĭnam (о, щоб, якби). Заперечення ne. Перекладається умовним способом зі словами „о щоб”, „о якби” або наказовим способом зі словами „хай”, „нехай”:

1.Falsus utĭnam vates sim! – Хай я буду неправдивим пророком!

2. Ne sim salvus, si alĭter scribo ac sentio! – Нехай не буду здоровим, якщо пишу інакше, ніж відчуваю!

3. Di tibi dent, quaecumque optes! – Нехай тобі боги дадуть все, чого ти бажаєш!

4. Utĭnam virōrum fortium atque innocentium copiam tantam haberētis! – О якби ви мали таку велику кількість хоробрих і безкорисливих мужів!

5. Utĭnam me mortuum prius vidisses! – О якби ти побачив мене раніше мертвим!

5. Coniunctīvus concessīvus

Coniunctīvus concessīvus– умовний допустовий, що передає припущення, поступку. Він вживається у praesens або perfectum coniunctīvi. Рraesens виражає припущення або поступку, які стосуються теперішнього часу, perfectum – минулого часу. Заперечення – ne. Перекладається словами „хоч”, „нехай” з теперішнім або минулим часом:

1. Sit fur, sit sacrilĕgus, sit flagitiōrum omnium princeps; at est bonus imperātor. – Нехай він – злодій, нехай – святотатець, нехай він – перший у всіх ганебних вчинках; проте він – добрий полководець.

2. Fremant omnes licet, dicam, quod sentio. – Хоч би всі гомоніли, я говоритиму те, що думаю.

3. Ómnia pόssideát, non pόssĭdet áёra Mínos. – Нехай Мінос усім володіє, а не володіє повітрям.

4. Defuĕrint tibi vires, tamen est laudanda voluntas. – Хоч бракувало тобі сил, однак слід вихваляти бажання.

Умовний можливий (coniunctīvus potentiālis)

1. Сoniunctīvus potentiālis

Сoniunctīvus potentiālis– умовний можливості, що виражає можливу дію або некатегоричне твердження. Вживається у praesens, perfectum, imperfectum coniunctīvi. Заперечення – non.Рraesens і perfectum coniunctīviпередають можливу дію у теперішньому або у майбутньому часі. Рraesens coniunctīvi має значення недоконаного виду, perfectum coniunctīvi – доконаного. Іmperfectum coniunctīvi означає дію, яку можна було виконати у минулому:

1. O stultum homĭnem, dixĕrit quispiam. – О нерозумна людино, можливо хтось скаже.

2. Ubi istum invenias, qui honōres amīci antepōnat suo? – Де б ти міг знайти такого, який би ставив почесті друга вище своїх?

3. Hoc sine ulla disputatiōne confirmavĕrim. – Це я б підтвердив без будь-якого вагання.

4. Quis putāret? – Хто б міг подумати?

2. Coniunctīvus dubitatīvus

Coniunctīvus dubitatīvus – умовний сумніву, що виражає сумнів, вагання, непевність у питальній формі. Вживається у першій особі однини і множини. Виступає у praesens або imperfectum coniunctīvi. Рraesens coniunctīvi передає сумнів у теперішньому або майбутньому часі, іmperfectum coniunctīvi – у минулому. Заперечення – non. Перекладається інфінітивом із давальним відмінком особи:

1. Quid faciant leges, ubi sola pecunia regnat? – Що можуть зробити закони там, де панують одні гроші?

2. Quid agam, iudĭces? Quo me vertam? – Що мені робити, судді? Куди мені звернутися?

3. Quo confugĕrem, amīci, ab hostĭbus? – Куди мені було втікати, друзі, від ворогів?

Поиск по сайту: