Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Примусові заходи медичного характеру.



Примусовими заходами медичного характерує надання ам­булаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільна небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, перед­баченого Особливою частиною КК, в спеціальний лікувальний заклад.

Підставою застосування примусових заходів медичного харак­теру є:

1) вчинення суспільне небезпечного діяння, ознаки якого пе­редбачені в статтях Особливої частини КК або злочину;

2) наявність у особи психічного захво­рювання;

3) визнання судом особи такою, що становить небезпеку для себе або інших осіб.

На підставі ст. 93 КК примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом лише до осіб:

1) які вчинили у стані неосудності суспільне небезпечні діяння;

2) які вчинили у стані обмеженої осудності злочини;

3) які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психіч­ну хворобу до постановлення вироку або під час відбування пока­рання.

Стаття 94 КК передбачає вичерпний перелік примусових захо­дів медичного характеру. Ними є:

1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусово­му порядку;

2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним нагля­дом;

3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим нагля­дом;

4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Вибір конкретного заходу визначається судом, виходячи із:

а) характеру і тяжкості захворювання, б) тяжкості вчиненого діяння та в) ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб.

Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусово­му порядкуможе бути застосоване судом стосовно особи, яка за ста­ном свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіат­ричного закладу.

Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним нагля­дом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільне небезпе­чного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікуван­ня у примусовому порядку.

Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим нагля­дом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчи­нив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на

життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лі­кування в умовах посиленого нагляду.

Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним ста­ном і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння стано­вить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у пси­хіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.

Примусові заходи медичного характеру застосовуються без вказівки на тривалість перебування у психіатричних закладах.Таке лікування повинно продовжуватися до видужання або зміни ступе­ня тяжкості захворювання, коли особа перестає бути небезпечною для себе або інших осіб.

Оскільки примусові заходи медичного характеру застосову­ються до осіб, які страждають на психічні захворювання різного ступеня тяжкості, то очевидно, що з часом під впливом різних об­ставин, зокрема лікування, психічний стан особи може змінювати­ся, вона може навіть цілком видужати. Тому ст. 95 КК передбачає умови, за яких примусові заходи медичного характеру можуть бути продовжені, змінені або взагалі припинені. Ці питання вирішують­ся тільки судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі психіатричну допомогу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, яким обґрун­товується необхідність продовження, зміни або припинення засто­сування конкретного примусового заходу медичного характеру. Цей висновок дається на основі обов'язкового, не рідше одного разу на 6 місяців, огляду особи, до якої застосовані примусові заходи ме­дичного характеру.

 




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.