Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Заняття з розвитку мовлення



Т е м а: Пояснюля й Доведунчик дізнаються про слова, що означають дії, рух.

Мета: ознайомити дітей із семантикою дієслів дії, руху, закріпити знання дошкільників.

Матеріал: макет королівства, Пояснюля і Доведунчик.

Словник: бігти, повзти, стрибати, плавати, літати.

Хід заняття: вихователь розповідає казку.

«У таємничій країні королеви Думки жили принцеса Пояснюля і принц Доведунчик. Вони були першими помічниками королеви: допо­магали їй вирішувати різні завдання, добирали потрібні факти й порівнювали їх, відкидали неправильне, узагальнювали і давали правиль­ну відповідь. Пояснюля - пояснювала, а Доведунчик - доводив.

()дного разу зла чаклунка зруйнувала кімнати східної частини палацу Мови, де жили слова-дії. Зазирнувши у кімнати, Пояснюля й Доведунчик побачили, що слів там немає, залишилися тільки цеглинки -
частини слів.

- Пояснюля, - звернувся до сестри Доведунчик, - як ти гадаєш, які слова дії жили в цій кімнаті?

Пояснюля уважно оглянула кімнату й побачила на дверях дивний

знак

- Щось він мені нагадує! - сказала вона. Потім підвела оченята, потерла вказівним пальцем лобика. - Ось ці короткі лінії літе­ри П вказують на спосіб руху з одного місця на інше, а стрілочка - на напрям руху.

- Так, так, - підхопив Доведунчик, - ти правильно пояснюєш. Але як можна рухатися?

- Швидко, повільно, - сказала Пояснюля.

- Де можна рухатися, Пояснюлю? - запитав хлопчик.

- На землі, в повітрі, у воді, - відповіла вона.

- Мабуть, у цьому місці знаходилися слова, що означають спосіб і напрям руху. Наприклад, ходити по землі - це повільно рухатися, а швидко ходити - це як? - запитав хлопчик.

- Бігти! - підхопила Пояснюля.

- А дуже повільно? - запитав Доведунчик.

- Повзти, - підказала дівчинка.

- То це ж цікава гра, - сказав Доведунчик. - Давай запросимо наших друзів до гри. Ми будемо говорити, як і де рухатись, а вони називатимуть слово, що означає цей спосіб і напрям руху. Наприклад, швидко відштовхуючись від землі, здійматися вгору й швидко поверта­тися на землю. Виконувати рухи у воді. Виконувати рухи в повітрі. (Разом із дітьми вихователь називає способи руху: стрибати, плавати, літати, повзати.)

- Ось ми й дізналися, що в цій кімнаті жили слова, які означали спосіб і напрям руху».

 

Дидактична гра «Злови слово».

Мета: навчити дітей виділяти дієслова руху з префіксами по-(пі-) і при-.

Хід гри: вихователь пропонує уважно слухати коротенькі вірші. Якщо діти почують дієслово на позначення руху, що починається на по, вони мають руками виконати рухи від себе, ніби відштовхуючи м'яч чи якийсь інший предмет, а якщо на при, то, навпаки, - робити рухи набли­ження до себе.

 

Дидактична гра «Злови слово - покажи знак».

Мета: навчити дітей вибирати з тексту дієслова на позначення руху з префіксами під-, до- з прийменником до, від- з прийменником від, формувати наочні уявлення схематичного зображення дії руху, вміння співвідносити слово і знак.

Матеріал: картка-схема, вірші.

Хід гри: вихователь пропонує послухати коротенькі вірші, ви­брати з тексту слово, що означає дію руху і починається на під- і до- зі словом-помічником до, та зі словом-помічником від. Той, хто першим знайде таке слово, має підняти картку-схему.

У процесі навчання словниковий запас дітей значно збагатився лек­сичними одиницями з похідною основою, префіксальними дієсловами. За О. Гвоздєвим, у 4 роки 5 місяців у мовленні дітей з'являються складні слова зі з'єднувальною голосною.

Особливості засвоєння дошкільниками синтаксису досліджували (). Гвоздєв, К. Крутій, Т. Сорочан, М. Феофанов, В. Ядешко.

О. Гвоздєв описує вікові періоди дошкільного дитинства, впродовж яких дитина оволодіває синтаксисом:

від 3 років до 3 років 3 місяців. Збільшується кількість речень зі сполучниками. З'являються нові сполучники й сполучні слова (що, коли, куди, скільки). Відчуваються труднощі у вживанні речень зі сполучним словом котрий, особливо щодо порядку слів;

від 3 років 3 місяців до 3 років 6 місяців. У цей період з'являються нові питальні слова (скільки, від чого, чий) і непрямі відмінки за­йменників (хто, що, в кого, з чого, чим, у чому), а також розділо­вий сполучник або. Закріплюються засвоєні раніше типи речень зі пюлучниками й сполучними словами. Триває засвоєння слів хто і який;

від 3 років 6 місяців до 3 років 9 місяців. У цей період дещо розширюється вживання складного речення (сполучник все ж таки). Трапляються поодинокі випадки відокремлення, у тому числі й діє­прислівників. Залишається незасвоєним орудний предикативний від­мінок;

від 3 років 9 місяців до 4 років. У формуванні речень нічого ново­го не з'являється.

За даними вченого, впродовж дошкільного віку діти засвоюють спо­лучники й сполучні слова, прийменники і частки. Так, розділовий сполучник абоз'являється у мовленні ще у віці 3 років 5 місяців. Знач­но пізніше (після 3 років 8 місяців) О. Гвоздєв констатує появу сполуч­ника все ж таки. Причинний сполучник тому що з'являється у віці близько 2 років 3 місяців, тобто він належить до найбільш ранніх сполучників. Речення з цим сполучником трапляються не дуже часто, це пояснюється тим, що причинні зв'язки, подібні до розмовного мовлення, промовляються з однією інтонацією. Часовим сполучником коли, що Займає будь-яку позицію у підрядному реченні, дитина оволодіває у і ому самому віці. Ця особливість, наголошує О. Гвоздєв, зберігається впродовж усього дошкільного дитинства. Іноді перед сполучником коли вживається підсилювальна часткаось. Сполучник щоб з'являється в дітей у віці 2 років 9 місяців і вживається у двох випадках: а) на позначення мети (запитання щодо мети з'являлися ще у 2 роки 5 місяців); б) з метою розкриття змісту головного речення при дієсловах, що озна­чають бажання.

Умовний сполучник якщоз'являється у віці близько 2 років 9 мі-і пив. Він вживається у таких реченнях: а) з дієсловами дійсного способу, що виражають реальну можливість, яка може реалізуватися; б) з дієсловами

умовного способу, що виражають лише уявні відношення між умовою і наслідком безвідносно до його здійснення, при цьому іноді фігурують не реальні, а лише уявні зображення: «Якби я був деревом, на мені граки вили б гнізда».

Значно пізніше (у віці близько 3 років 11 місяців) з'являється до­пустовий сполучник хоча. Займенник хто, який слугує для пояснення займенника той у головному реченні, з'являється в мовленні дитини у віці близько 3 років 5 місяців.

М. Феофанов наводить такі дані щодо засвоєння дітьми прийменни­ків: у дворічному віці дитина використовує всього 4 прийменники; від 2 до 3 років - 8; від 3 до 4 років - 12; від 4 до 5 років - 16; від 5 до 6 років - 17 і від 6 до 7 років - 20-22 прийменники. Дитина семи років використовує для вираження просторових відношень 15 прийменників, часових - 4, причинних - 4, цільових відносин - 6 прийменників. Засвоєн­ня дітьми дошкільного віку службових частин мови подано в табл. 33.

М. Феофанов під час спеціальних досліджень вивчав особливос­ті кількісного засвоєння прийменників дітьми дошкільного віку (табл. 34, 35).

Таблиця 33. Засвоєння дошкільниками службових частин мови(за М. Фео-фановим)

 

Вік Службові частини мови
3-4 роки 4-6 років Прийменники по, до, замість, після Сполучники що, куди, скільки, стільки Прийменники вживаються в різних значеннях Інколи виникають труднощі у побудові підрядних речень зі сполучним словом який

Таблиця 34. Кількісна характеристика вживання дітьми прийменників

 

Віковий Прийменники
період на в У за із по від до
Від 3 до 4 років 2 2
Від 4 до 5 років
Від 5 до 7 років

Дані досліджень показують, що діти дошкільного віку засвоюють й активно вживають майже всі прийменники.

Кількісну характеристику вживання прийменників, сполучників і часток наводять й інші вчені. Так, за даними С. Русової, у мовленні дітей дошкільного віку налічується 20 прийменників і 4 сполучники. Ю. Аркін зазначає, що в мовленні дитини чотирирічного віку наявні 1,2% сполучників, 0,8 % прийменників, 0,9 % часток.

В. Ядешко досліджувала особливості формування речень у дітей четвертого та п'ятого років життя. Автор відзначає, що на четвертому році життя найпоширенішою формою висловлювання є просте поширене речення. Типовим для дітей цього віку є вживання сполучників а, і Та вказівної частки ось на початку речення. Серед поширених ре­чень значне місце посідають речення з однорідними членами (31 % усіх простих поширених речень, що використовує дитина). Складні речення, за даними В. Ядешко, становлять лише 8 % усіх проаналі­зованих речень. Структура складносурядних речень дуже проста: кіль­ка простих непоширених або поширених речень з невеликою кіль­кістю членів. Формування складносурядних речень відбувається за рахунок сполучникового зв'язку, діти часто об'єднують два речення, що за змістом не пов'язані між собою «У мене вдома є м'ячик, а за стіною живе Сашко». Найчастіше в цьому віці у складносурядних реченнях трапляється сполучник а, значно рідше - і, зовсім рідко -але.

Складнопідрядні речення, що використовують діти на четвертому році життя, також мають свої особливості. Спочатку в них відсутні сполучники - діти виділяють речення інтонаційно. Питальні слова, запропоновані вихователем, спонукають дітей вставляти сполучні слова в речення, але не в тій послідовності, в якій потрібно; часто речення почи­наються із запитання (Коли ти поїдеш?.. Коли я поїду, буде вже літо). Найпоширенішими підрядними реченнями є підрядні часу, які поєдну­ються сполучником коли.

Як зауважує В. Ядешко, діти п'ятого року життя у мовленні використовують як прості, так і складні речення. Прості речення більшість дітей починає словами потім, там, ось ще, як це тощо. Однак порівня­но з попереднім віком діти рідше вживають прості непоширені речення й частіше - прості поширені, особливо з однорідними членами речення. На п'ятому році життя кількість складних речень збільшується до 11 %. У цьому віці діти вільно користуються складносурядними реченнями, в іч складі вперше з'являються вставні слова.

Значно ускладнюється структура складнопідрядних речень. В. Ядешко наголошує, що в мовленні дітей п'ятого року життя в складнопідрядному реченні можна нарахувати до 15 слів.

Проте складнопідрядні речення, що використовують діти п'ятого року життя, мають свої специфічні особливості: у них буває пропущена час­тина головного речення або підрядного; трапляються труднощі в утво­ренні простих речень, що входять до складного; замість складнопідряд­ного речення використовують кілька таких самих за формою, але про­стіших за змістом речень та ін.

У цьому віці діти використовують більше складнопідрядних речень із сполучниками, хоч нерідко трапляються і помилки в їх вживанні. Наприкінці п'ятого року життя в мовленні дітей з'являються складні речення ускладненого типу, з двох, трьох і більшої кількості простих речень.

Отже, наприкінці дошкільного віку дитина вже добре володіє рід­ною мовою. Проте В. Ядешко застерігає, що не слід перебільшувати успіхи дітей. Вихователь має систематично проводити з ними роботу щодо формування граматичної правильності мовлення дітей цього віку.

Особливості засвоєння дошкільниками службових частин мови (при­йменників, сполучників, часток) досліджувала К. Крутій1. Автор ви­значала групи прийменників і часток, які найчастіше вживаються в активному мовленні у дітей старшого дошкільного віку та наявні в їх пасивному словнику, а також розумінні дітьми відношень, що переда­ються службовими частинами мови. К. Крутій з'ясувала частоту вжи­вання дітьми службових частин мови (табл. 36).

Із даних табл. 36 видно, що діти здебільшого вживають ті самі служ­бові частини мови, що й дорослі (вихователі та батьки). Це ще раз засвідчує важливість правильного мовлення вихователя.

К. Крутій на основі досліджень доводить, що майже всі діти вжива­ють у мовленні такі службові частини мови, як: прийменник на; спо­лучники і(й), а; частки так, ні. Близько 50 % дітей використовують прийменники над, під, за; сполучник та.

Водночас спостерігається обмежене вживання прийменників перед, коло, через, повз, скрізь; сполучників оскільки, ледве, хоч; часток отож, нехай, лише. Майже зовсім відсутні в мовленні дітей старшого дошкільного віку прийменники протягом, упродовж; сполучникинезважаючи на, як тільки, аж поки, дарма що; частки авжеж, егеж, саме, нехай.

Для збагачення й активізації словника дітей службовими частинами мови К. Крутій були розроблені мовленнєві казкові тексти і ситуації, які допоможуть дітям зрозуміти вживання службових частин мови.

Заняття: «Знайомство дітей з країною чеберяйчиків».

Мета: познайомити дітей з казковою країною чеберяйчиків. Ство­рити емоційне тло і викликати в дітей бажання бути персонажами казкового дійства; допомогти дитині виявити свої почуття, думки, пережи­вання і зрозуміти зміст мовлення, звернутого до неї.

Матеріал: гумові чеберяйчики різних кольорів, розмірів, макет лісової галявини, чеберяйчик Чомусик.

Хід заняття: вихователь пропонує дітям подорож до країни чеберяйчиків: «У великому темному лісі на сонячній галявині живуть малесенькі істоти. їх ніхто ніколи не бачив, хоча відомо, що живуть іони в лісах, серед трав. В Україні звуть їх чеберяйчиками, це уявні, фантастичні, казкові істоти.

Дехто вважає, що чеберяйчики всі однакові. Проте вони відрізня­ються один від одного (вихователь показує): хтось любить одягатися у все строкате, яскраве, інші - у щось темненьке, однотонне. Оцей чеберяйчик завжди щось розшукує під столом, під квіткою, під лавою. А цей Перестрибує через колоду, калюжу, гриб. Хоча вони й різні, але в них є і спільне: усі чеберяйчики п'ють росу, нюхають квіти. Про це добре знають бджоли та метелики. Можливо, чеберяйчики мандрують разом із бджолами та метеликами, перелітають з місця на місце, визирають з-під кожного грибочка чи листочка, з-під кожної ягідки, щоб зустріти людей.

 

Респон­денти Частота вживання прийменників
Висока Помірна Низька
Діти на, над, під, за, з(із), по перед, між, біля, коло, через крізь, повз, при
Дорослі на, над, під, за, з(із), по, між, біля перед, коло, через, упродовж, протягом крізь, повз, при
 
Респон­денти Частота вживання сполучників
Діти а, але, і(й), та, ні тому що, після того як, через те що, також поки (доки), оскільки, ледве, якщо, хоч
Дорослі і(й), та, а, ні-ні, але, або, то щойно, доки, поки, ледве, після того як, через те що, тож, тому що незважаючи на, дарма що, як тільки, аж поки, оскільки
 
Респон­денти Частота вживання часток
Діти ні, так, або, чи, ось, хай, невже хіба, нехай, авжеж, аякже, лише отож, аякже, хай, хтозна, певне, лише
Дорослі ні, так, або, чи, ось, хай, невже хіба, нехай, авжеж, аякже, лише егеж, отож, хтозна, певно, саме

 

Таблиця 36. Порівняльні дані вживання службових частин мови дітьми стар­шого дошкільного віку і дорослими

- Діти, як ви вважаєте, що вони роблять? (Діти відповідають.) Так, справді, милуються світом, дивуються його багатством і ніколи не відпо­чивають і не втомлюються. Ще вони розносять відлуння. Луна - то справа чеберяйчиків. Вони залюбки підхоплюють кожен гарний звук і розносять його повсюди. Коли звук або слово їм не подобається, вони нікуди не хочуть його нести, і цей звук або слово вмирають. Кожен чеберяйчик має свою власну мову. Як вони розуміють один одного? Мабуть, кожен позначає усе, що бачить навколо, певною назвою. Потім вони обмінюються словами-назвами. І хоча все називається по-різному, але є для всіх зрозумілим.

Вихователь пропонує дітям гру «Луна». У кожної дитини в руках чеберяйчик. Потрібно від його імені тихо сказати добре, лагідне, краси­ве слово, а ведучий має голосно повторити його.

- Діти, бачите, як подобається гра чеберяйчикові. А тепер давайте пригадаємо, що вони хоч і схожі між собою, але водночас різні. Одні весь час очікують на щось страшне, інші - сміються, хтось плаче чи тягне до свого житла всілякий надібок, а інші полюбляють одягатися чи роздягатися. Одні лякаються темряви, інші бояться тиші. Приди­віться уважно до обличчя кожного чеберяйчика. А які вони у вас? (Вихователь пропонує дітям створити свої ігрові ситуації з чеберяйчиками, поспілкуватися один з одним, звертається до кожного із запитан­ням щодо життя чеберяйчика.)

Заняття: «Чеберяйчики Біля, До, Від».

Мета: ознайомити дітей з прийменниками біля, до, від. Формувати уявлення про прийменник як окреме слово Поглибити дитяче сприйман­ня та розуміння казки за допомогою персонажів чеберяйчиків, сюжет­них малюнків.

Матеріал: сюжетні малюнки, схеми речень.

Хід заняття: вихователь розповідає казку: «Жили-були че­беряйчики. Вони були дуже дружні. Проте часто зустрічатися чеберяй­чики не могли, бо один із них увесь час ховався від дошу, грому, грози, тікав від вітру, тому всі його називали Від. Другий чеберяйчик постій­но кудись поспішав, біг. Він дуже полюбляв ходити на гостини до друзів - чеберяйчиків, бігати за метеликом, що летів до квіточки, пити чай у своїй хатинці. Ви здогадалися, як звати цього чеберяйчика? Зви­чайно, його ім'я До.

А третього чеберяйчика звали Біля. Він ніколи не тікав, а весь час знаходився біля своєї хатинки, біля свого квітника із дзвониками, сидів на стільці біля столу і чекав друзів Від і До.

І ось, нарешті, Від утік від грози, а До прибіг до хатинки. Зібралися друзі разом і почали веселу гру «Відгадай, хто я?» Першим почав гру 362

Від, от і вийшло в нього: «Я прийшов від друга». «Ні, - каже До. - Ти говориш неправильно».

Засміявся чеберяйчик Біля: «Ти так говориш, тому що бажаєш на­звати у грі лише себе. Потрібно казати: «Я прийшов до друга».

Діти, давайте допоможемо чеберяйчикам розібратися, як слід пра­вильно говорити, називаючи їхні імена.

Приїхав ... бабусі, дідуся.

Прийшов ... друга, товариша, лікаря.

Підійшов ... лісу, хати, зупинки.

Під'їхав ... (до чого можна під'їхати?)

Підплив ...

Підбіг ...

Чеберяйчикам сподобалася гра дітей. Вони запропонували своє зав­дання: відгадати загадку і назвати імена друзів, які звучали в тексті загадки. Вихователь читає загадки:

 

Від квітки до квітки літає, втомиться - спочиває.

(Метелик)

 

Заворушилися біля стеблинки червоненькі пелюстинки.

Я зірвати їх схотів, хтось узяв і відлетів.

(Метелик)

 

Після групових занять з дітьми проводились індивідуальні. Розгля­немо індивідуальне заняття «Подорож до країни чеберяйчиків».

Мета: активізувати вживання дитиною сполучників. Навчити бу­дувати речення із сполучниками сурядності та підрядності (і, та, а, але, тому що, через те що).

Матеріал: макет лісової галявини, чеберяйчик Чомусик.

Хід заняття: вихователь пропонує дитині пригадати, хто живе на цій галявині.

- У великому темному лісі є маленька країна, яка називається краї­на чеберяйчиків. Ти здогадався, чому вона так зветься? (Прогнозовані відповіді: тому що, через те що, оскільки, бо.)

- Авжеж, у ній живуть маленькі чеберяйчики. Найменший серед них Чомусик. Подивись, ось він. (Показує чеберяйчика, дає дитині.) Як ти гадаєш, чому його так звати? (Прогнозовані відповіді: тому що..., через те що..., оскільки..., бо...).

- Одного разу зібрався Чомусик на прогулянку до лісу. Матуся
наказала йому: «Після того, як поллєш город, можеш піти на галявинку
погратися». Та Чомусик був трохи ледачий і забудькуватий. Він нічого
Не зробив, тому що про все забув. Допоможи, будь ласка, Чомусику
Пригадати, коли йому потрібно йти на галявинку? (Прогнозовані відповіді: коли..., як..., ледве..., поки (доки...), перед тим як..., після того як..., перш ніж...).

- Чомусик вдячний тобі за допомогу. Він усе зробив, як наказувала матуся. Будь ласка, попрощайся з Чомусиком. Що можна побажати один одному?

Під впливом навчання у дітей старшого дошкільного віку значно збагатився словник службовими частинами мови. В активному мов­ленні дітей з'явилися майже всі частки, прийменники і сполучники, на­явні в українській мові.

О. Гвоздєв зауважує, що наприкінці дошкільного віку дитина вже добре володіє рідною мовою: «Досягнутий до кінця дошкільного віку рівень оволодіння рідною мовою є дуже високим. У цей час дитина вже настільки оволодіває всією складною системою граматики, що мова, яку вона засвоює, стає для неї справді рідною. І дитина отримує завдяки мові досконале знаряддя спілкування і мислення».

Отже, наприкінці дошкільного віку завершується засвоєння дити­ною граматичної будови рідної мови.